ПСИХОЛОГІЧНА КОРЕКЦІЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙНИХ СТАНІВ У ВОДІЇВ АВТОТРАНСПОРТУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі – «Психологічні засади дослідження негативних емоційних станів водіїв автомобільного транспорту»– проаналізовано ґенезу проблематики психічних станів у зарубіжній і вітчизняній психології, опрацьо­вано типологію негативних емоційних станів водіїв автотранспорту в екстре­мальних умовах їх професійної діяльності, а також визначено сучасний стан дослідження негативних емоційних станів особистості водіїв автотранспорту.

На підставі результатів аналізу психологічної літератури ми зробили висновок про те, що поняття «психічний стан» з моменту його появи зазнало значних змін, пов’язаних як із розширенням сфери його застосування, так і великою мірою – з фундаментальним вивченням різноманітних аспектів цієї категорії – причинності, регуляції, детермінації, вияву. Психічні стани –
це особлива психологічна категорія, яка об’єднує велику групу життєвих явищ, цілісна характеристика психічної діяльності за певний період часу, що засвідчує своєрідність перебігу психічних процесів залежно від відображення явищ дійсності та психічних властивостей особистості.

Психічний стан є компонентою функціонального стану водіїв автотранспорту, що може зазнавати суттєвих змін у зв’язку з впливом на організм професійної діяльності в умовах дії стрес-факторів.

Наразі, негативні емоційні стани особистості водія автотранспорту
за особливих умов його професійної діяльності – стани, які характеризуються надзвичайним напруженням фізичних і психічних сил та виснаженням адаптаційних механізмів; виникають у випадку обмеження можливості виконання водіями автотранспорту завдань професійної діяльності під впливом екстремальної ситуації; спричиняють первинні гормональні зміни в організмі та порушення його гомеостазу.

Під екстремальною ситуацією (у професійних межах діяльності водіїв автотранспорту) умовно розуміють будь-яке сполучення компонентів зовнішнього середовища, що характеризуються такими ознаками: безпосередньою загрозою фізичного або морального збитку водіям автотранспорту; опосередкованими соціальними загрозами (правові санкції, матеріальний збиток, можливі наслідки фахових неуспіхів тощо); опосередкованою загрозою особистої смерті.

Дослідження негативних емоційних станів особистості водіїв автотранспорту ґрунтувалось на таких положеннях: про особистість як суб’єкта професійної діяльності (І. Зязюн, Г. Костюк, С. Максименко); психологічних закономірностей праці (В. Зінченко, Б. Ломов, К. Платонов, М. Томчук та ін.); діагностики якостей особистості з урахуванням вимог професійної діяльності (О. Саннікова, Л. Собчикта ін.); діяльності в особливих умовах (О. Матеюк, Є. Потапчук, В. Стасюк та ін.); психічної, соціально-психологічної адаптації
до умов діяльності (О. Кокун, О. Назаров, О. Сафін та ін.); концепції психологічного стресу (Г. Сельє, C. Spielberger, R. Lazarus; В. Суворова, Н. Наєнко; Л. Китаєв-Смик; В. Бодров, А. Леонова та ін.); про особливі психічні стани й реакції, що спостерігаються в ризиконебезпечних ситуаціях (Г. Балл, М. Левітов, Л. Шестопалова, С. Яковенко); емоційно-ціннісного ставлення особистості до чинників, які забезпечують успішність переживання та подолання складних життєвих ситуацій (К. Абульханова-Славська, Р. Бернс, М. Боришевський, С. Максименко, І. Маноха, А. Налчаджян, С. Пантелєєв, С. Рубінштейн, В. Семиченко, В. Столін, В. Татенко, Т. Титаренко, А. Фурман, Ю. Швалб, Т. Яценко та ін.).

З’ясовано, що після виконання професійних завдань, залежно від ефективності їхнього виконання й змісту, водії автотранспорту можуть переживати різні психічні стани: від глибокого задоволення від успішно виконаного завдання, високого морального підйому й готовності продовжувати діяльність до самовпевненості, самозаспокоєності, зниження пильності, втоми, апатії, фрустрації тощо.

Визначено, що характерними негативними емоційними станами водіїв автотранспорту в умовах здійснення ними професійної діяльності є тривога, фрустрація, астенія, монотонія тощо. Особливою з них є психічна напруженість, яка значною мірою визначає ефективність виконання водіями автотранспорту професійних завдань і виникнення професійних психічних травм. Таким чином, під час організації системи моніторингу працездатності водіїв автотранспорту необхідним є контроль за їхнім психічним станом на різних етапах професійної діяльності, у тому числі перед рейсом, безпосередньо у процесі його й після виконання складних професійних завдань.

Найважливішими чинниками, що запобігають виникненню негативних психічних станів у водіїв автотранспорту, є формування і розвиток у них відповідальності, самоконтролю, мужності, наполегливості, самокритичності, інтелектуальної активності й інших позитивних етичних, характерологічних, інтелектуальних і психофізіологічних якостей, а також оволодіння методами психічної саморегуляції (аутогенне тренування тощо).

У другому розділі – «Негативні емоційні стани водіїв автотранспорту
за особливих умов їх професійної діяльності: діагностика та психокорекція» – визначено психічний захист як основний чинник формування дезадаптивних стратегій поведінки особистості водіїв автотранспорту у період реадаптації, описано організацію дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів і діагностичних методик емпіричного дослідження; розкрито програму психокорекції негативних емоційних станів водіїв автотранспорту, які перебували в особливих умовах професійної діяльності.

Розглянуто основні типи психологічних захистів (за класифікацією R. Plutchik), що описано у більшості психологічних концепцій, які розробляють питання теорії психозахисної поведінки: зміщення (заміщення); заперечення; пригнічення (витіснення); регресія; проекція; інтелектуалізація (раціоналізація); сублімація; реактивне утворення (гіперкомпенсація); компенсація.

Визначено, що факт тривалого перебування в особливих умовах професійної діяльності, пов’язаних із певним рівнем смертельної небезпеки, є потужною екстраординарною психічною травмою, наслідки якої можуть виявлятись у різних формах упродовж тривалого періоду після виходу з екстремальної ситуації. Одним із таких порушень, на нашу думку, є зниження соціально-психологічної адаптації особистості, яка розглядається як базова передумова загальної соціальної адаптації водіїв автотранспорту. В основі цього стану є такі механізми психозахисної поведінки: підвищена рухова активність; агресія; апатія, психічна регресія, вживання алкоголю та наркотичних засобів. На нашу думку, ці психозахисні механізми є основними чинниками формування дезадаптивних стратегій поведінки особистості водіїв автотранспорту у період реадаптації.

Аналіз наслідків негативних емоційних станів може проводитись із використанням розробленого нами алгоритму: травматичний епізод; вторинні стреси; активізація психозахисних форм реагування (визначення провідного типу психологічних захистів, ступеня його інтенсивності, а також загального рівня напруженості психозахисної поведінки); формування і посилення виявів негативних емоційних станів (діагностика негативних емоційних станів; виявлення ознак, що спричиняють найбільше занепокоєння у самого водія та його близьких; з’ясування, коли і як уперше з’явились ознаки, що впливають
на їх посилення чи ослаблення; чи змінюється стан з часом); дезадаптивні форми поведінки (з’ясовуються головні причини міжособистісних конфліктів і способи їх вирішення, ставлення до алкоголю та інших психотропних речовин).

Результати проведеного нами аналізу наукової літератури з проблеми впливу психозахисних механізмів на адаптацію особистості до постекстремальних умов діяльності дають змогу розглядати Его-захисні реакції як одну з детермінант реалізації дезадаптивних форм поведінки водіїв автотранспорту. Деструктивне використання психологічних захистів не знімає внутрішніх суперечностей і не дає змоги вирішувати зовнішні конфлікти.
Ці механізми є в основі формування домінуючого стилю поведінки, який
за круговим принципом стимулює до дії усю систему індивідуальних психологічних захистів.

Для дослідження наслідків негативних емоційних станів водіїв автотранспорту та рівня їх особистісної тривожності було сформовано групу
з 47 осіб методом вільної вибірки з низки тих водіїв автотранспорту, хто звернувся за допомогою до лікаря (психолога) у тих закладах охорони здоров’я, які залучались до проведення дослідження. Більшість з цих водіїв на початку проведення дослідження спостерігали у себе підвищену дратівливість, тривожність, швидке стомлення тощо.

Доведено, що найважливішою психологічною умовою досягнення оптимальних психічних станів у осіб з ознаками негативних емоційних станів є використання адекватних методів їх корекції. Саме тому для психокорекції негативних емоційних станів водіїв автотранспорту за особливих умов їх професійної діяльності нами було вибрано аутогенне тренування (АТ), оволодіння прийомами якого має два головні ефекти: зняття емоційної напруженості (заспокоєння) і прискорення відновлювальних процесів різних рівнів (відновлення).

До пошуку і застосування спеціальної техніки, що допомагає подолати ознаки негативних емоційних станів, ми підходили з позиції тренінгу відповідних навичок. Це означає, що представлених тут способів подолання ознак негативних емоційних станів можна навчитися так само, як і будь-яких інших навичок. Розуміння того, як ситуація впливає на стресову реакцію, допомагає у виборі стратегій подолання ознак негативних емоційних станів,
які виявляються найбільш ефективними. На основі цих базових навичок було розроблено програму психокорекції негативних емоційних станів водіїв автотранспорту, які перебували в особливих умовах професійної діяльності.
За програмою використовувались такі процедури як формування і постановка цілей, подолання перешкод і самоспостереження та інші, що були використані на практиці для формування необхідних навичок. Ці процедури допомагали засвоїти нові методики подолання наслідків негативних емоційних станів,
а також проводити моніторинг і оцінку прогресу цього процесу. Програма
була розрахована на 13 занять, які проводились 2-3 рази на тиждень у групах
по 6-12 осіб у спеціальних приміщеннях (у кабінеті психологічного розвантаження тощо). Заняття були побудовані таким чином, що спочатку викладались теоретичні основи, а потім проводились відповідні вправи.
Час проведення кожного заняття – 60-90 хвилин. Включення водіїв автотранспорту в подальші заняття для закріплення навичок стійкості до виявів негативних емоційних станів (глибоке дихання, м’язова релаксація тощо) залежало від конкретних умов перебігу їх реабілітаційного процесу.

Таким чином, основною функцією Его-захисних механізмів є зниження емоційної напруженості з метою збереження цілісності структури особистості і позитивного образу «Я». Активізація психологічних захистів відіграє значну роль у процесі соціально-психологічної та інтрапсихічної адаптації особистості. Найважливішою психологічною умовою досягнення оптимальних психічних станів у осіб з ознаками негативних емоційних станів є використання адекватних методів їх корекції, наприклад, розробленої автором програми психокорекції негативних емоційних станів водіїв автотранспорту, які перебували в особливих умовах професійної діяльності.

У третьому розділі – «Емпіричне дослідження реалізації програми психокорекції негативних емоційних станів особистості водіїв автотранспорту» – проаналізовано результати реалізації програми психокорекції негативних емоційних станів водіїв автотранспорту, які перебували в особливих умовах професійної діяльності та розроблено практичні рекомендації водіям автотранспорту щодо психокорекції негативних емоційних станів за особливих умов їх професійної діяльності.

Результати, що були одержані автором під час експериментальної роботи, дали змогу зробити висновок про значний вплив на нервово-психічну стійкість (НПС) водіїв автотранспорту таких психологічних феноменів як: рівень внутрішнього локусу контролю, сформованість смисложиттєвих орієнтацій, деяких типів домінуючих стосунків до навколишніх і задоволеність діяльністю.

Водії автотранспорту, які входили до вибірки, розрізнялись за ознаками: постійність (непостійність) пари, основний водій-напарник, вік. Наприклад,
в групі з постійними парами у водіїв автотранспорту вищі показники за усіма використаними методиками, у тому числі і за рівнем НПС. Визначення коефіцієнтів кореляції показало, що в обох групах є значущий позитивний взаємозв’язок між НПС і складовими методик, що були використані у дослідженні. У той же час, результати свідчать про наявність відмінностей.
У групі водіїв автотранспорту, які працюють в постійних парах, НПС значуще позитивно корелює як із загальною інтернальністю (r=0,39), так і з показниками її складових: інтернальністю в професійній діяльності (r=0,41), інтернальністю в міжособистісному спілкуванні (r=0,34), запереченням активності (r=-0,40). Привертає увагу і наявність значної залежності НПС від особистого досвіду водіїв (r=0,36). За даними дослідження усвідомлення життя також здійснює значущий вплив на НПС (r=-0,45). З показників, що впливають на задоволеність діяльністю, значущими для НПС у цій групі є: «здатність виконання вимог, що висуваються керівництвом» (r=-0,52), «регулярність оцінки» (r=0,41), «задоволеність взаєминами з товаришами» (r=-0,55). Характеристиками, що негативно впливають на НПС водіїв автотранспорту цієї групи, є домінування щодо навколишньої «недовірливості» (r=-0,42) і «покірності» (r=-0,39).

У групі водіїв автотранспорту, які працюють у непостійних парах, залежності відрізняються. З одного боку, як і у попередньому випадку НПС значимо позитивно корелює із загальною інтернальністю (r=0,55) та її складовими: інтернальністю в професійній діяльності (r=0,61), інтернальністю
в міжособистісних стосунках (r=0,46), запереченням активності (r=-0,53). Причому, ці залежності є більш значущими, ніж у групі з постійними парами.
З іншого боку, НПС у цій групі не має суттєвої залежності ні з усвідомленістю життя, ні з домінуючим типом ставлення до навколишніх. Із складових задоволеності значущими є тільки «взаємини з керівником» (r=0,44). Ці висновки, на нашу думку, необхідно враховувати в процесі управління професійною діяльністю водіїв автотранспорту цієї групи.

Аналіз цих результатів засвідчує, що на відміну від груп, виділених на основі постійності екіпажу, у цьому випадку однозначності переваги середніх значень не виявилось. Так, у групі напарників кращими є середні показники
за методиками «Локус контролю» і «Смисложиттєві орієнтації». У групі основних водіїв вищою є середня задоволеність і НПС.

Результати аналізу коефіцієнтів кореляції, що були розраховані за результатами дослідження респондентів цих груп, підтвердили загальну гіпотезу про залежність НПС від цих психологічних феноменів, а також виявили деякі відмінності у водіїв автотранспорту, що входять у різні групи.
У групі основних водіїв НПС має значущу позитивну взаємозалежність і з рівнем внутрішнього локусу контролю (r=0,33), і його складовими: інтернальністю в професійній діяльності (r=0,44), інтернальністю в міжособистісних стосунках (r=0,43), запереченням активності (r=-0,54). Зазначаємо і вплив для НПС і особистого досвіду водіїв (r=0,41). Наявною є значна позитивна взаємозалежність НПС і усвідомленості життя (r=0,37).
Серед складових задоволеності з НПС позитивно корелюють «регулярність оцінки» (r=0,43) і «задоволеність взаєминами з товаришами» (r=0,47). У водіїв цієї групи домінантний тип стосунків з навколишніми не здійснює значущого впливу на НПС.

У групі напарників наявні позитивні кореляції за усіма методиками, при цьому, вони є більш значущими. Так кореляція з рівнем внутрішнього локусу контролю r=0,54, його складовими: інтернальністю у професійній діяльності
r=-0,58, інтернальністю в міжособистісних стосунках r=0,49, запереченням активності (r=-0,43). Виділяємо кореляцію НПС і особистого досвіду (r=0,44). Також є наявною позитивна взаємна залежність НПС і усвідомленості життя (r=0,55). Із параметрів, що характеризують задоволеність діяльністю, необхідно зазначити: «здатність виконання вимог керівника» (r=0,43), «задоволеність організацією праці» (r=0,39), «корисність результатів праці» (r=0,46), «задоволеність взаєминами з керівником» (r=0,57). Серед домінантних типів стосунків з навколишніми обернено пропорційно корелює з НПС «недовірливість» (r=-0,37) і прямо пропорційно «співпраця» (r=0,41). Таким чином, результати, що були одержані під час дослідження у групах, підтверджують висунену гіпотезу і, наразі, виявляють специфіку водіїв, що виконують різні функціональні обов’язки.

Як зазначалося вище, після проведення АТ з ЕГ було здійснено другий контрольний зріз результатів. Результати аналізу особистісної тривожності до і після АТ за шкалою Ч. Спілбергера-Ю. Ханіна (табл. 1) показали зменшення кількісного показника високого і середнього рівнів особистісної тривожності,
а також показали збільшення показника низького рівня, а саме: високий рівень особистісної тривожності знизився на 22,91%; середній рівень особистісної тривожності підвищився на 11,46%; низький рівень особистісної тривожності підвищився на 11,45%.