РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ІНСТРУМЕНТ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ Статья

Актуальність теми. Радикальні зміни, що відбулись в економіці України при переході до ринкових відносин, вимагають постійного моніторингу і вдосконалення процесу управління підприємством. Тому, в сучасних умовах господарювання, актуальною є проблема пошуку нових, більш ефективних форм та методів управління, а також оперативних заходів, що суттєво допоможуть вітчизняним підприємствам адаптуватися до нинішніх умов та навчитися не тільки долати наслідки кризових явищ, а й завчасно передбачати і ліквідовувати їх на початкових стадіях розвитку.

Антикризове управління є необхідністю в умовах нестабільності оточуючого середовища, а головним інструментом антикризового характеру сьогодні виступає реструктуризація підприємств, орієнтована на адаптацію до мінливих умов господарювання і підвищення ефективності вітчизняного виробництва.

Реструктуризація є реальним способом подолання кризових явищ на вітчизняних підприємствах. А вдосконалення процесу розроблення і впровадження програми реструктуризації та формування практичних рекомендацій щодо побудови нової бізнес-моделі підприємств зокрема, підприємств легкої промисловості, дозволить адаптувати їх діяльність до мінливих умов господарювання, подолати наявні кризові явища і підвищити конкурентоспроможність їх продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Питання реструктуризації підприємства активно досліджували зарубіжні і вітчизняні науковці: М. Аістова, Т. Бень, М. Білик, А. Гречан, С. Довбня, В. Заболотний, С. Іщук, Л. Кальніченко, В. Кондратєв, Е. Коротков, В. Краснова, В. Лавриненко, І. Отенко, Ф. Ригер, М. Робсон, Г. Савіна, О. Саврук, І. Тарасенко, М. Хаммер, Дж. Чампі та інші автори. Проте, залишається невирішеним ряд теоретичних і практичних проблем реструктуризації підприємства як інструменту антикризового управління. Перш за все, недостатньо уваги приділено комплексним дослідженням та оцінці процесів реструктуризації, не визначено методологію формування інструментарію управління з урахуванням реальних умов діяльності швейних підприємств. Необхідність вирішення зазначених проблем обумовила вибір теми, мету, завдання і напрями дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту організацій та зовнішньоекономічної діяльності Полтавського університету споживчої кооперації України по темі „Методологія та практика управління сучасною соціально-економічною системою” (номер державної реєстрації 0105U003905, 2005-2006 рр.) – особиста участь автора полягає в побудові моделі реструктуризації промислових підприємств, метою якої є підвищення ефективності їх функціонування та розробці практичних рекомендацій щодо впровадження організаційно-функціональних змін.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні, розробці методичного інструментарію і прикладних рекомендацій щодо побудови та впровадження моделі реструктуризації підприємств швейної промисловості України.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність постановки наступних логічно пов’язаних та послідовно розглянутих завдань:

- розкрити концептуальну сутність антикризового управління та обґрунтувати його необхідність для вітчизняних підприємств в умовах реформування економіки України;

- уточнити сутність і зміст поняття „реструктуризація підприємства”, як інструменту антикризового управління;

- проаналізувати і систематизувати існуючі методологічні підходи до реструктуризації підприємств;

- дослідити передумови здійснення реструктуризації підприємств швейної галузі;

- здійснити економічний аналіз діяльності підприємств швейної галузі, що працюють на умовах давальницької сировини;

- здійснити ретроспективне дослідження організаційно-функціональних змін типового швейного підприємства;

- розробити методичний інструментарій реструктуризації та побудувати нову бізнес-модель швейного підприємства, оптимально адаптовану до сучасних мінливих умов господарювання;

- здійснити маркетингове дослідження ринку швейних виробів та сировини для їх виробництва;

- обґрунтувати економічну ефективність реструктуризації швейного підприємства.

Об’єктом дослідження є процес реструктуризації швейних підприємств в аспекті антикризового управління.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні і практичні засади реструктуризації підприємства як інструменту антикризового управління.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є положення теорії управління, дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених у сфері реструктуризації підприємства, законодавчі та нормативні акти України з питань господарської діяльності підприємств.

Під час вивчення та аналізу проблемних питань дисертації використовувались такі загальнонаукові прийоми і методи досліджень: логічний – для уточнення поняття „реструктуризація підприємства”; порівняльної оцінки – при досліджені сучасних моделей реструктуризації; формалізації, системно-цільового аналізу та синтезу – при побудові та дослідженні бізнес-моделі швейного підприємства; фінансово-економічного та статистичного аналізу – при визначенні проблем, тенденцій і перспектив розвитку підприємств швейної промисловості України; ситуаційного аналізу – при формуванні стратегії реструктуризації швейного підприємства; економіко-математичного моделювання – при обґрунтування економічної ефективності реструктуризації швейного підприємства.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, фахова література, матеріали наукових конференцій та періодичних видань, статистичні дані Державного комітету статистики України і Міністерства промислової політики України, результати власних досліджень та аналізу, інша інформація, зібрана автором безпосередньо на підприємствах швейної промисловості України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в обґрунтуванні нового підходу до реструктуризації та побудови оптимальної бізнес-моделі підприємств швейної промисловості України. Основні положення дисертації, які визначають її наукову новизну та винесені на захист, полягають в наступному:

вперше:

- розроблено модель реструктуризації швейного підприємства, яка на відміну від існуючих базується на ретроспективному аналізі організаційно-функціональних змін та визначенні факторів минулого, теперішнього та майбутнього впливу, оцінці альтернатив та побудові оптимальної бізнес-моделі підприємства з урахуванням пріоритетних напрямків розвитку галузі, що забезпечує можливість ефективного впровадження змін;

- обґрунтовано методичний підхід до реструктуризації швейних підприємств, що працюють на умовах давальницької сировини на основі пропозицій, щодо організаційно-функціональних змін – створення самостійної бізнес-одиниці, яка передбачає зменшення залежності від іноземних замовників та забезпечує стійкі конкурентні переваги на ринку;

удосконалено:

- теоретичні засади реструктуризації підприємства шляхом визначення видів реструктуризації (еволюційна, адаптивна, антикризова) за ознакою стану підприємства та умов середовища, що дозволяє сформувати відповідні моделі та методи реструктуризації підприємств та обґрунтувати їх ефективність;

- методи оцінки економічної ефективності реструктуризації швейного підприємства, що включає оцінку альтернатив випуску продукції та прогнозну оцінку очікуваної рентабельності від впровадження змін;

набуло подальшого розвитку:

- визначення поняття „реструктуризація” як інструменту антикризового управління, що дозволяє в подальшому розглядати його як цілеспрямований комплекс змін в організаційно-функціональній структурі підприємства, які здатні підвищити ефективність його діяльності;

- методичний інструментарій реструктуризації через визначення найважливіших етапів впровадження організаційно-функціональних змін, що забезпечує основу для розробки моделі реструктуризації конкретного підприємства, враховуючи його особливості;

- теоретико-прикладні засади формування стратегії ефективного розвитку підприємств швейної промисловості України на основі виявлення тенденцій і прогнозування перспектив галузі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці загальної моделі реструктуризації, оптимальної для будь-якого підприємства, що потребує впровадження необхідних змін. Доведено необхідність реструктуризації системи функціонування підприємств швейної промисловості України, зокрема тих, що сьогодні працюють виключно на давальницькій сировині. Найбільшу практичну цінність представляє запропонована бізнес-модель швейного підприємства, впровадження якої дозволить підвищити ефективність і забезпечити тривалий розвиток підприємств галузі. Основні наукові положення роботи доведено до рівня методичних рекомендацій, які можна використовувати у практиці господарювання промислових підприємств України.

Представлені в роботі результати аналітичних досліджень, методичні розробки та рекомендації прийняті до впровадження правлінням ВАТ „Лілея” (м. Хмільник, довідка № 685 від 29.10.2007 р.), ЗАТ „Поділля” (м. Вінниця, довідка № 1209 від 26.10.2007 р.), ВАТ „Галія” (м. Тернопіль, довідка № 268 від 30.11.2007 р.). Практичне використання результатів дослідження сприяє зміцненню ринкових позицій підприємств швейної промисловості, раціональному використанню можливостей, а також підвищенню економічної ефективності їх діяльності.

Окремі положення та основні результати дисертаційної роботи доповідались на науково-методичних та науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Полтавського університету споживчої кооперації України (довідка № 45-148/14 від 12.12.2007 р.) та на засіданні міжкафедрального наукового семінару Київського інституту бізнесу і технологій (довідка № 280 від 28.11.2007 р.), де отримали позитивну оцінку і рекомендовані для використання в науково-дослідній роботі та навчальному процесі з профільних навчальних дисциплін: „Основи менеджменту”, „Управління підприємством”, „Менеджмент персоналу”, „Особиста тактика менеджера” та „Антикризове управління”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною завершеною роботою здобувача. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі та виносяться на захист, одержані автором самостійно. З наукових праць, що видані у співавторстві, в дисертації використано тільки ті ідеї та положення, котрі є результатом особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати проведених досліджень, висновки і рекомендації, що подані в дисертації, оприлюднені на І і ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 11-12 травня 2000 р. і 12-14 травня 2004 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Управління розвитком соціально-економічної системи: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 11-14 грудня 2000 р.), Регіональній науково-практичній конференції „Управління в умовах ринкової трансформації економіки України (теорія і практика)” (м. Харків, 25-26 квітня 2002 р.), Науково-практичній конференції „Нові технології в малому та середньому бізнесі” (м. Херсон, 21-22 травня 2002 р.), ІІ і ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції „Крок у майбутнє” (м. Київ, 22-24 травня 2002 р. та 25-27 червня 2003 р.), ІІ і ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління” (м. Київ, 9-12 квітня 2003 р. та 24-27 березня 2004 р.), ІІ Науково-практичній конференції „Студент – Дослідник – Фахівець”, (м. Київ, 20-22 травня 2004 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 17 робіт, загальний обсяг яких складає 5,05 др. арк. (особисто автору належать 4,38 др. арк.). Із них 8 – у наукових фахових виданнях, загальним обсягом 3,21 др. арк. (особисто автору належать 2,74 др. арк.).

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 3 розділів, 9 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (188 найменувань) і 5 додатків. Повний обсяг дисертації – 191 сторінка комп’ютерного тексту, в тому числі 26 таблиць, 27 рисунків.