КРАЇНИ СОЮЗУ АРАБСЬКОГО МАГРІБУ У РЕГІОНАЛЬНОМУ ТА МІЖРЕГІОНАЛЬНОМУ СПІВРОБІТНИЦТВІ (1990-2004 pp.) Автореферат

У вступі визначено актуальність та доцільність проведення дослідження, викладено його зв’язок із науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету дисертаційного дослідження, обґрунтовано наукову новизну роботи, показано її практичне та теоретичне значення, надано відомості про апробацію результатів дисертації та структуру роботи.

У першому розділі – “Методологічні основи та джерельна база дослідження” – проведений аналіз основних концептуальних підходів до вивчення питань співробітництва в регіоні арабського Магрібу, визначена методологічна основа дослідження і розглянуто стан наукової розробки проблеми.

У дослідженні автор намагався довести гіпотезу, суть якої полягала в тому, що на динаміку процесу політичного та економічного співробітництва країн Магрібу мали вплив чинники, які визначались характером відносин як в межах системи САМ, так і на рівнях взаємодії систем САМ-ЄС та САМ-США.

Визначені основні категорії, що можуть бути залучені до аналізу регіонального та міжрегіонального співробітництва країн Магрібу. Зокрема, розглянуті такі поняття, як “регіон”, “регіональне угрупування”, “регіональний конфлікт”, “регіональна економічна інтеграція”, “регіон Магрібу”. Зазначено, що у дослідженні використовувались як загальнонаукові методи дослідження (історичний, проблемно-хронологічний, логічний), так і аналітичні (емпірико-аналітичний, вивчення документів, порівняльний, системно-структурний та комплексний аналізи).

Автором зроблений аналіз теоретичних концепцій арабських, західноєвропейських, американських, українських та російських авторів з питань внутрішньорегіонального та міжрегіонального співробітництва країн Магрібу. Умовно вони були розподілені на дослідників, які займаються вивченням політичних, економічних, соціальних та універсальних проблем у регіоні Магрібу. Так, дослідники політичних проблем приділяють увагу аналізу політичних процесів у регіоні Магрібу, політичним чинникам, що стоять на заваді ефективному функціонуванню регіонального угрупування САМ. Дослідники економічних проблем дотримуються точки зору, що у співробітництві країн Магрібу і процесах магрібської регіональної інтеграції помітну роль відіграють економічні чинники. Здебільшого, вони приділяють увагу впливу політичних факторів на формування економічної кон’юнктури та інвестиційного клімату в регіоні. Дослідники соціальних проблем поділяють думку, що у разі затягнення розв’язання гострих, життєво важливих питань соціальна напруженість в окремих державах Магрібу буде зростати і надалі, що може призвести до росту дезінтеграційних та стагнаційних процесів у САМ. Дослідники комплексних проблем у своїх роботах підкреслюють той факт, що проблеми держав Магрібу мають комплексний характер.

Автором проаналізовані концептуальні підходи арабських дослідників з країн Північної Африки (Мухаммад Абдельшамійа Айса, Ахмед Р.Бенхемсі, Хамід Зіяд, Адда Лахдар, Моханд Мелбусі, Ганія Муффок, Рабах М.Рах, Джилалі Сарі, Абдельазіз Тестас – Алжир; Шаріт Абед, Абдельгані Абугані, М.Абдель-Шафі Айса, Самія Бейберс, Абдельлатиф Аль-Гармасі, Айман Ібрагім Ад-Дусукі, Ахмад Юсеф Аль-Карі, Ахмад Мохабах, Алі Насер Мухаммад, Саїд Окаша, Ахмад Ріфаї, Мухаммад Аль-Сайед, Мухаммад Кадрі Саїд, Мухаммад Абу-Бдейда Халіфа, Насіф Хата – Єгипет; Заїд Місбах – Лівія; Фатех Аггад, Абдельлатиф Аль-Азізі, Фуад Аммор, Абдалла Бельказіз, Кямаль Бенбрахім, Фатех Алла Вальялу, Дрісс Круз, Мустафа Сегімі, Мустафа Шауш – Марокко; Мухаммад Амін Ульд Мулай Ібрагім – Мавританія; Абдельбакі Аль-Гармасі, Гашам Джаійт, Рашид Дрісс, Мустафа Філялі, Бешир Шуру - Туніс та ін.), країн Близького Сходу та Перської Затоки (Насіб Абдельвахид Джасур – Ірак; Алі Аттіга, Ріма Халаф-Хунейді – Йорданія; Абдельхамід Брагімі, Мухаммад Зунейбар, Нівін Мусад, Нуреддін Санью, Мона Хаддад – Ліван; Ібрагіма Алі Хейхала (ОАЕ) та ін.) Інтерес викликали наукові концепції, викладені у дисертації лівійського дослідника Мухаммада Абу-Бдейди Халіфи „Особливості та перспективи інтеграційних процесів у регіоні Магрібу”. Дисертантом доведено, що в арабській науковій літературі відсутній єдиний підхід щодо оцінки значення та перспектив регіонального співробітництва у регіоні арабського Магрібу.

Серед досліджень західноєвропейських авторів розглянуті концептуальні підходи Анвара Бухарса, Джорджа Йоффе, К.Маккарті, Алісон Паргеттер, Клер Спенсер (Велика Британія); Теодора Кулумбіса (Греція); Улли Холм (Данія); Елізабет Йоханссон, Карлоса Еччеверіа, Антоніо Маркіна, Івана Мартіна, Саїда Хаддаді (Іспанія); Роберто Алібоні, Олівії Орозко, Чіари Лігворі, Ферруціо Пасторе (Італія); Альберто Біна, Стефана Каллея (Мальта); Пітера Шлоттера, Соні Хегасі (Німеччина); Альваро Васконселоса (Португалія); Кемаля Дервіша, Немата Шафіка (Туреччина), Халеда Байомі, П.Йоанніємі (Фінляндія); Лауарі Адді, Ізабелли Бенсідун, Абдельвахада Біада (Франція) та ін. До загальних тенденцій європейських дослідників слід віднести спроби звернути увагу на баланс інтересів у зовнішній та внутрішній політиках країн САМ, на вирішення регіональних проблем шляхом виправлення соціальної ситуації у ряді держав регіону.

Концептуальні підходи американських дослідників Лізи Андерсон, Сьюзан Вальтц, Річарда Гіллеспі, Чарльза Дунбара, М.Ель-Еріана, Вільяма Зартмана, Марка Захера, Cтефена Зюнеса, Енді Земенідіса, Мелані Каммет, Іана Лессера, Роберта Мортімера, Девіда Мюррея, Джона Пейджа мають такі характерні риси, як прагнення звернути увагу на питання забезпечення прав людини у північноафриканському регіоні, визначити роль і місце країн Магрібу у процесі глобальної трансформації. Американським дослідникам також притаманна концентрація уваги на аналізі політичних проблем крізь призму психологічних та соціальних аспектів.

Автором розглянуті роботи українських та російських науковців, які зробили важливий внесок у розробку теми дослідження. Проблеми регіонального співробітництва країн Магрібу розглянуті в роботах російських дослідників С.С.Бабкіна, А.З.Єгоріна, А.Г.Ковтунова, В.В.Куделева, Ю.В.Луконіна, Ю.С.Мальцева, І.М.Нікуліної, І.П.Подгорнової, А.А.Ткаченко та ін. Важливе місце займають наукові праці українських вчених, в яких аналізуються різноманітні аспекти та проблеми розвитку країн Магрібу. Регіон став об’єктом дослідження таких українських вчених, як О.О.Волович (дисертація: “Американо-лівійська конфронтація у 70-80-х роках та її вплив на військово-політичну обстановку у Північній Африці”, C.В.Гринько (дисертація “Проблеми безпеки Середземномор’я в 1990-ті роки”), В.К.Гури, О.А.Коппель, Н.В.Пророченко та ін.

У другому розділі – “Політичні та економічні аспекти регіонального співробітництва країн САМ” з’ясовувався вплив чинників політичного та економічного характеру на динаміку розвитку регіонального угрупування Союз арабського Магрібу.

Створення САМ стало тактичним кроком, своєрідною реакцією на кризові явища у державах Магрібу. Цілі регіонального об’єднання трактувались неоднозначно: від формування спільного ринку країн регіону до реалізації першого етапу на шляху до загально арабської єдності.

У розвитку магрібських відносин протягом 1990-х років головний акцент робився на досягненні економічної інтеграції та створенні по аналогії з ЄС північно-африканського спільного ринку. Втім, починаючи з грудня 1995 р. створені інститути САМ не функціонують у повному обсязі. Спроби провести самміт САМ у 2000 – 2003 рр. Не принесли успіху, хоча країни Магрібу виявляли зацікавленість до активізації діяльності об’єднання. Серед причин зниження міжмагрібської активності доцільно визначити політичні розбіжності, що суттєво гальмували вироблення спільної інтеграційної політики регіонального об’єднання. За період свого існування організація не в повній мірі продемонструвала свою ефективність в їх врегулюванні.

Автором розглянуті основні питання відносин країн САМ, пов’язані з наявністю внітрішньодержавних етнорелігійних протиріч (“берберське питання”, зростання впливу ісламських фундаменталістів та їх вплив на регіональну стабільність). Розглянуті окремі аспекти впливу міжнародного економічного ембарго, накладеного на Лівію на процес регіональних економічних відносин між державами САМ.

З’ясовано, що зростання фундаменталістських настроїв у Магрібі переважно є реакцією на складні соціально-економічні умови. Ісламські рухи у своїй більшості пропонують альтернативні шляхи вирішення соціальних проблем та подолання економічної нестабільності. Це примушує населення регіону шукати у мусульманському традиціоналізмі підґрунтя для національного виживання всупереч західним цінностям.

Окремим завданням дослідження було вивчення впливу “застиглих” конфліктних питань на характер відносин між країнами арабського Магрібу. В цьому контексті проаналізовані політичні позиції керівництва держав Магрібу щодо Сахарського питання; чинники, що стоять на заваді процесу врегулювання алжиро-марокканських відносин.

Проблема Західної Сахари негативним чином впливає на відносини між окремими членами САМ. У 1995 р. Інститути регіонального обєднання практично згорнули свою діяльність після гострої критики керівництвом Марокко позиції Алжиру з Сахарської проблеми. Сторони конфлікту мають діаметрально протилежні точки зору: якщо марокканське керівництво сприймає проблему скрізь призму єдності своїх історичних територій, то алжирське вважає її пережитком колоніальної епохи.

Нестабільність у відносинах між Алжиром і Марокко негативно позначається на економіці САМ. Внаслідок закриття кордонів між двома країнами торгівельний обіг між країнами об’єднання відчутно знизився, зросло нелегальне постачання товарів через канали чорного ринку. Опосередкований вплив на алжиро-марокканські відносини має стан політичної стабільності у кожній з двох країн.

Серед інших проблемних питань були визначені політичні та економічні чинники, які визначають доцільність вступу до САМ сторонніх держав африканського регіону. Досліджені передумови, які зумовили процес розвитку діалогу між окремими країнами САМ та Ізраїлем впродовж 1990-х років та на початку поточного століття. Розглянуті політичні позиції керівництв країн Магрібу з цього питання. Проаналізовані наявні проблеми у відносинах між Марокко та Іспанією (питання щодо іспанських анклавів Сеута та Мелілья, острову Лейла) та їх вплив на розвиток міждержавних відносин у регіоні арабського Магрібу. З’ясовано, що неврегульовані територіальні та прикордонні суперечки між окремими країнами арабського Магрібу стоять на заваді розвитку інтеграційних процесів у регіональному угрупуванні САМ.

Третій розділ – “Політичні та економічні питання взаємодії країн САМ з ЄС та США” присвячений розгляду чинників, що лежали в основі відносин між США, ЄС і країнами САМ та проведенню порівняльного аналізу політичних процесів у регіоні Магрібу в контексті європейських та американських інтересів.

Доведено, що Франція і інші європейські країни зацікавлені у розширенні та посиленні свого впливу у Північній Африці і проводять скоординовану політику для того, щоб використати можливості ряду країн САМ як у політичній, так і в економічній сфері. Тривала суперечка щодо Сахарського питання помітно ослаблює нову інтеграційну політику ЄС у Середземноморському регіоні, загострює чутливість як Алжиру, так і Марокко до нових ініціатив у сфері військового співробітництва з боку ЄС. Зазначено, що вирішення Сахарського питання створить сприятливу можливість для активізації вільного торгівельного обміну серед держав САМ.

Співробітництво між ЄС та країнами Магрібу передбачає реалізацію економічної політики взаємного розвитку (скорочення прирості населення, ефективне використання ресурсів). Переважно централізовані економіки країн Магрібу терплять незгоди через нестачу диверсифікованої продукції та слабкі економічні показники. У цьому контексті розвиток інтеграційних процесів у рамках САМ сприймається країнами ЄС як позитивний чинник, що надалі сприятиме розвитку взаємозалежності між двома берегами Середземномор’я.

Серед європейських країн наявний „конфлікт інтересів” щодо середземноморського напрямку дипломатії. Країни ЄС не досягли певного консенсусу щодо того, в якому масштабі і з якою ціллю слід бути залученими до політичних та економічних процесів у регіоні Північної Африки. Надання допомоги ЄС країнам Магрібу поставлено у залежність від конкретних результатів функціонування САМ.

Розвиток відносин з блоком держав Магрібу США мотивують необхідністю зміцнення економічної інтеграції та стимулюванням торгівельної конкуренції між країнами САМ. У Вашингтоні віддають належне сталим відносинам Франції і, взагалі, ЄС з регіоном Магрібу. Зовнішня політика США у Північній Африці будується не на конфронтаційній основі, а за принципом пошуку та зайняття власної ніши і з урахуванням ролі, яку відіграють нафтоекспорт ери регіону у світовій енергетиці.

Зазначено, що як США, так і ЄС підтримують ідею створення більш інтегрованої зони в регіоні Магрібу. Проаналізовані основні характерні риси “Ініціативи Ейзенштату” та “Барселонського процессу”, розвитку партнерства між країнами САМ та США. Визначені чинники, які мали певний вплив на зближення між США та країнами Магрібу наприкінці 90-х рр. Вказано на те, що США намагається підтримувати стійкий дипломатичний баланс у відносинах з Марокко та Алжиром. З’ясовано, що в найближче десятиліття зростання американського впливу в регіоні поряд зі здатністю вкладати інвестиції в економіку стануть найважливішими чинниками зближення США з країнами регіону.

На цей час відносини між Україною та ЄС розвиваються в рамках “ініціативи сусідства”, яка за наполяганням Франції та Іспанії також поширена на країни Південного Середземномор’я і на погляд членів Єврокомісії має посилити наявні механізми Євро-Середземноморського партнерства (зокрема, Барселонського процесу). Зазначено, що окремі аспекти створення зон вільної торгівлі між європейськими та північно-африканськими країнами можуть бути використані для аналізу передумов створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС (що є пріоритетним у зовнішньоекономічній стратегії нашої країни).