МЕТОДОЛОГІЯ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ КОМПЛЕКСНОГО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ Статья

Актуальність теми. Поглиблення процесу ринкових перетворень в Україні потребує зміни існуючих стереотипів господарювання, методів планування та принципів управління. Однаково важливими завданнями є як реалізація потенціалу конкретного регіону, так і постійне підвищення якості життя регіонального співтовариства. Неспроможність саморегульованого ринку забезпечити стратегічну ефективність реалізації економічних інтересів власників об’єктів господарювання актуалізувала дослідження стратегічного планування в перехідній економіці України.

Ситуація, що склалася, певним чином пов’язана з особливостями постіндустріального суспільства, ринок якого формується і розвивається в умовах глобалізації та ускладнення світової господарської системи. Відтворювальний процес в трансформаційному суспільстві характеризується нестабільністю. Постійна зміна конкурентних переваг потребує зрушень в системі управління, насамперед, за допомогою впровадження стратегічних підходів до регулювання розвитку регіонів.

Вивченню та узагальненню проблем стратегічного планування регіонів і розробці стратегії комплексного просторового розвитку присвячені фундаментальні дослідження українських вчених-регіоналістів. Результати досліджень з даних питань певною мірою розкрито в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених, зокрема О.І. Амоші, О.М. Алимова, Б. Альстренда, С.І. Бандура, М.П. Бутка, В.М. Вакуленка, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, В.В. Дорофієнка, У. Кінга, Д. Кліланда, В.І. Куценко, Дж. Лемпела, А.С. Лисецького, О.М. Любченка, Г. Мінцберга, С.В. Оборської, Т.В. Пепи, В.І. Пили, М.І. Фащевського, Л.Г. Чернюк та інших.

Методи створення індивідуальних економічних механізмів повинні мати загальні закономірності, підходи і важелі формування, що ґрунтуються на науковому й ефективному практичному досвіді за певної економічної ситуації в державі та регіоні. Однак для кожного регіону України як у розробці, так і в методах, механізмах реалізації концепцій, стратегічних планів і програм соціально-економічного розвитку на практиці повинен реалізовуватися індивідуальний підхід, оскільки існуючі відмінності в геополітичних, природно-ресурсних, соціально-економічних і екологічних характеристиках регіонів визначають диференціацію підходів до стратегічного планування комплексного розвитку регіону.

Тому в трансформаційний період актуальною є необхідність подальшого комплексного дослідження методології стратегічного планування розвитку регіону, впровадження обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення його форм та видів, з урахуванням специфічних особливостей регіонів. Цілісної, інтегрованої методології стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону досі, по суті, не розроблено. Все це обумовило вибір теми дисертаційної роботи, окреслило основні напрямки пошуку, визначило структуру та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програми, планами, темами. Дослідження, які проведені автором, є складовою частиною комплексних науково-дослідних робіт, що виконувались в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема по темах 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний № 0100U000657), де автором розроблені стратегічні напрями удосконалення процесів управління розвитком регіонів, і 3.1.5.66 „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (державний реєстраційний № 0101U007880), в якій авторський внесок полягає в обґрунтуванні механізму підвищення ефективності стратегічного планування в регіоні, а також відповідають напрямам науково-дослідної роботи в Черкаському державному технологічному університеті по темі „Концептуальні положення проекту Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року” (державний реєстраційний № 0106U005388), де автором визначені прикладні аспекти запровадження моделі комплексного стратегічного розвитку в Черкаському регіоні.

Тема дисертаційної роботи відповідає основним напрямам розвитку сучасної економічної політики країни.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування методологічних засад стратегічного планування комплексного розвитку регіону в трансформаційний період та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення його ефективності для забезпечення оптимального та збалансованого функціонування регіонів.

Відповідно до цієї мети були поставлені і розв’язувались такі завдання:

− визначення сутності, змісту та ролі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону, а також його трансформаційних форм у розвитку продуктивних сил регіону в перехідний період;

− обґрунтування пріоритетних напрямів стратегічного планування соціально-економічного розвитку регіону;

− обґрунтування та доповнення принципів розробки стратегії регіонального розвитку;

− визначення факторів регіонального відтворювального процесу;

− розробка особливостей і характеру формування інвестиційної стратегії регіону;

− удосконалення механізму підвищення ефективності стратегічного планування регіону;

− проведення оцінки комплексного розвитку регіону;

− удосконалення моделі комплексного стратегічного розвитку регіону;

− формування стратегічних напрямів розвитку регіону з урахуванням регіонального відтворювального процесу.

Об’єктом дослідження є процес стратегічного планування комплексного розвитку регіону, вибору та реалізації стратегій розвитку в трансформаційний період.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та прикладних проблем, що виникають у процесі стратегічного планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону в умовах ринкової системи господарювання.

Методи дослідження. Досягнення мети дослідження базувалося на системному та програмно-цільовому підході до вивчення економічних явищ, зокрема теорії циклічності економічного розвитку, економічних систем, теорії адаптивності систем, економічного та стратегічного аналізу і прогнозування. Застосовувалися методи порівняльного аналізу, метод наукового абстрагування, матричного позиціонування, вибіркових досліджень, анкетних опитувань. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалася з використанням сучасних інформаційних технологій та програмного забезпечення.

Результати дисертаційного дослідження в сукупності складають теоретико-методологічні основи та методичний інструментарій системи стратегічного планування комплексного розвитку регіону.

Інформаційно-довідкову базу дослідження становили Конституція України, закони і законодавчі акти, Постанови Верховної Ради України, Укази Президента України, наукові публікації, статистичні дані Державного комітету статистики України, обласних управлінь статистики, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш суттєвими теоретичними і практичними результатами, що характеризують наукову новизну, є такі:

вперше

– дано авторське визначення поняття „стратегічне планування комплексного соціально-економічного розвитку регіону” як здійснення певного порядку дій, спрямованих на ефективне функціонування конкурентоспроможного регіону, які враховують просторовий розвиток продуктивних сил і зорієнтовані на комплексність та соціальну спрямованість регіонального розвитку;

– обґрунтовано пріоритетне використання стратегічного планування як основи розробки стратегічних напрямків щодо удосконалення процесів управління регіональним розвитком, основу яких складають передбачуваність, прозорість, послідовність й стабільність;

удосконалено

– систему принципів розробки стратегії як правила дій з орієнтацією на пріоритетність соціальних аспектів розвитку регіонів, зокрема таких як адаптованість, безперервність, резервування, пріоритет функцій, різноманітність організаційних форм, збалансованість повноважень, прав і відповідальності, розподіл управлінської праці, участь населення в розробці і прийнятті стратегії;

– нові підходи щодо формування інвестиційної стратегії регіону, які забезпечать інвестиційну привабливість регіону та реалізацію стратегічних проектів і програм, що становлять функціональну єдність в умовах ринку;

– механізм підвищення ефективності стратегічного планування в регіоні, в основу якого покладено державне регулювання відповідних процесів виробництва і стимулювання безперервного проведення наукових робіт в умовах обмежених економічних ресурсів;

– методичні підходи до оцінки рівня комплексного розвитку регіону та управління ним, які базуються на врахуванні особливостей соціально-економічного розвитку, максимально адекватно характеризують його економічну і соціальну складові та забезпечують дотримання еколого-економічних факторів програмно-територіального управління;

дістало подальшого розвитку

– модель комплексного стратегічного розвитку регіону, основними критеріями ефективності якої є сприяння регіональному економічному відтворенню та оптимальне використання фінансового, ресурсного і організаційного потенціалу регіону;

– виокремлення пріоритетності факторів, що зумовлюють стійкість функціонування регіонального відтворювального процесу та забезпечують збалансування головних його елементів, визначають ефективність функціонування регіональної економіки і поліпшення життя населення;

– процес становлення трансформаційних форм стратегічного планування та оцінка їх ефективності стосовно сучасних умов.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в роботі наукові результати були впроваджені в діяльності Головного фінансового управління обласної держадміністрації Кіровоградської та Черкаської областей, що дало змогу вдосконалити стратегічне планування комплексного розвитку регіону (довідки Головного управління економіки Черкаської обласної державної адміністрації №824/2 від 24.10.2006 р. та Головного управління економіки Кіровоградської обласної державної адміністрації № 941 від 21.12.2006 р.).

Результати дисертаційного дослідження були використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема по темах 3.1.5.63 „Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу” (державний реєстраційний № 0100U000657), 3.1.5.66 „Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика” (державний реєстраційний № 0101U007880) (довідка №01-11/259 від 29.03.2007 р.) та в Черкаському державному технологічному університеті по темі „Концептуальні положення проекту Стратегії соціального і економічного розвитку Черкаської області до 2015 року” (державний реєстраційний № 0106U005388).

Розробки дисертанта використані при складанні рекомендацій щодо формування нової економічної структури в регіонах України, її адаптації до економіки Європейського Союзу та підготовки фахівців з Європейських студій в Україні і відзначені в аналітичній записці Одинадцятої міжнародної наукової конференції „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і України”, які надіслані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам і відомствам України, посольствам держав-членів Європейського Союзу в Україні, для практичного використання (довідка Тернопільського державного економічного університету №124-06/1484 від 25.09.2006 р.).

Основні наукові результати дисертаційного дослідження щодо стратегічного планування комплексного розвитку регіону використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету та Сумської національної аграрної академії при підготовці лекцій та практичних занять з курсів „Управлінський аналіз”, „Інноваційний менеджмент”, „Регіональний ринок послуг” та „Стратегічний менеджмент” (довідки № 2400 від 29.09.2006 р. та № 887/01-11.02 від 31.05.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторські розробки щодо методології і практики стратегічного планування комплексного розвитку регіону, а опубліковані наукові праці містять положення, висновки та пропозиції, що сформульовані особисто автором і відображають його конкретний внесок в розвиток економічної науки – розвиток продуктивних сил і регіональну економіку.

Наукові положення, висновки й рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно і є його науковим доробком.

Апробація результатів дослідження. Основні наукові результати дисертаційного дослідження апробовано на 13 українських і міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 25–27 листопада 2002 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 15–17 жовтня 2003 р.); „Стратегічні напрями розвитку Черкаської області”, (Черкаси, 9 червня 2006 р.), „Модернізація політики та управління в Німеччині та Україні в контексті євроінтеграції” (Черкаси – Форос, 17–20 серпня 2006 р.); „Наука: теорія і практика (Дніпропетровськ, 21–31 серпня 2006 р.); „Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: пошук новітньої парадигми економічного розвитку постсоціалістичних країн і України” (Ялта – Форос, 20–22 вересня 2006 р.); „Аграрний форум–2006” (Суми, 25–29 вересня 2006 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 4–6 жовтня 2006 р.); „Rozwój I funkcjonowanie przedsiębiorstw w warunkach globalizacji gospodarki swiatowej” (Польща, Катовіце, 23–24 листопада 2006 р.); „Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій” (Чернівці, 22–23 лютого 2007 р.); „Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю” (Черкаси, 11–13 квітня 2007 р.); „Міжнародна банківська конкуренція: теорія і практика” (Суми, 31 травня – 1 червня 2007 р.); „Теорія і практика сучасної економіки” (Черкаси, 26–28 жовтня 2007 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладені у 19 опублікованих працях загальним обсягом 4,2 др. арк., у тому числі 3,8 др. арк. належить особисто автору, з них 9 опубліковано у наукових фахових виданнях, 10 – в матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 229 стор. комп’ютерного тексту, що містить 14 таблиць та 40 рисунків, з яких 5 займають всю площу сторінки. Список використаних джерел включає 212 найменувань, викладено на 19 стор., 13 додатків – на 21 стор.