Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератів / ПОЛІТИЧНІ НАУКИ / Політичні інститути, процеси, технології
Назва: | |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: |
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Львівський національний університет імені Івана Франка
ТРОЯН Ірина Валеріївна
УДК: 321.011:327
ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ
Спеціальність 23.00.02 - політичні інститути та процеси
АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня
Львів – 2012 Дисертацією є рукопис Робота виконана у Національному університеті «Львівська політехніка» Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Науковий керівник: доктор політичних наук, доцент Турчин Ярина Богданівна, Національний університет завідувач кафедри політології, в. о. директора Інституту гуманітарних та соціальних наук
Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Іванов Микола Семенович, Чорноморський державний університет імені Петра Могили, завідувач кафедри політичних наук
кандидат політичних наук, доцент Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри теорії та історії політичної науки
Захист відбудеться 01 березня 2012 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д35.051.17 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79001, м. Львів, вул. Університетська, 1, ауд. 301, тел. 239-44-62
Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: вул. Драгоманова, 5, м. Львів, 79005
Автореферат розіслано 31 січня 2012 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. M. Сорба
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність теми. Становлення і розвиток української державності в умовах глобальних змін та формування нового світового порядку вимагають врахування світових тенденцій, які визначають контекст й передумови розвитку сучасних держав та суспільств, істотно впливають на динаміку внутрішньо-суспільних трансформацій. Серед них важливим є розуміння причинно-наслідкових зв’язків трансформації, пов’язаної з інститутом суверенітету, який забезпечує базові умови розбудови Української держави, проведення її ефективної зовнішньої та внутрішньої політики, оптимізації процесів інтеграції в регіональні та міжнародне співтовариства. Адже реалізація цих завдань вимагає як зміцнення суверенітету України, так і врахування нових реалій і можливостей його реалізації у взаємозалежному світі, де існують об’єктивні чинники його обмеження, зумовлені передусім глобалізацією. Теорія і практика суверенітету істотно впливає на інші суспільно-політичні явища та процеси, включно із становищем та правами громадян, призводить до їх трансформації, розвитку чи обмеження. Об’єктивно актуальність вивчення державного суверенітету посилюється й тим, що він втілюється у різних формах, його реалізацію зумовлюють чимало чинників зовнішнього та внутрішнього, об’єктивного та суб’єктивного характеру. Проблема державного суверенітету з початку її виникнення завжди була предметом дослідження для науковців та мислителів. Проте поняття суверенітету – складне та неоднозначне, постійно змінювалось і продовжує модифікуватись в контексті форм вияву та реалізації, що зумовлює потребу його уточнення, концептуалізації цих змін, розуміння їхнього впливу на функціональні аспекти його забезпечення, що зумовлює й актуалізує постійне звернення до цієї тематики. Окрім того, неоднозначні наукові трактування наслідків впливу процесів глобалізації на суверенітет, протилежні погляди на його трансформацію, – від заперечення змін до обґрунтування його зникнення як інституту, вимагають наукового доопрацювання цієї тематики. У сучасній українській політичній науці, попри велику кількість публікацій на цю тематику, увага вчених передовсім зосереджена на аналізі правових та міжнародних аспектів державного суверенітету як політичної та правової характеристики державної влади. Проте проблеми забезпечення реального суверенітету Української держави в контексті її входження до складу багатьох європейських і міжнародних організацій, формування транснаціональних співтовариств, активізації діяльності міждержавних урядових і неурядових організацій, потреби децентралізації влади всередині держави і розширення прав регіонів залишаються недостатньо вивченими. Зокрема, вони не можуть бути об’єктивно досліджені без розуміння причинно-наслідкових зв’язків трансформації, що відбуваються з цим універсальним інститутом держави на сучасному етапі. Отже, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена потребою наукового осмислення причинно-наслідкових зв’язків процесів трансформації та функціонування інструментальних аспектів інституту державного суверенітету в контексті реалій становлення Української державності. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планами наукових досліджень кафедри політології Національного університету “Львівська політехніка” у рамках комплексної теми “Проблеми та перспективи розвитку демократії в Україні” (номер державної реєстрації 0109U003459). Мета дослідження — з’ясувати наслідки глобалізації, які зумовлюють трансформацію внутрішнього та зовнішнього вимірів державного суверенітету в сучасній системі міжнародних відносин, проаналізувати їхні особливості в перехідних суспільствах. Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань: – систематизувати класичні та новітні теорії державного суверенітету, розкрити сутність поняття «суверенітет», простежити еволюцію його становлення як політичного інституту; – обґрунтувати методологічні засади аналізу державного суверенітету та його трансформації в умовах глобалізації; – з’ясувати основні підходи до вивчення глобалізації й виокремити її наслідки, що зумовлюють причини трансформації внутрішнього і зовнішнього вимірів державного суверенітету; – конкретизувати сутність трансформації державного суверенітету та її форми в епоху глобалізації; – визначити особливості становлення та реалізації державного суверенітету в перехідних суспільствах в контексті наслідків глобалізаційних процесів; – з’ясувати місце ідентичності в процесах становлення й трансформації державного суверенітету, зокрема, в перехідних суспільствах; – визначити особливості становлення та реалізації внутрішнього і зовнішнього вимірів суверенітету Української держави в контексті сучасних глобалізаційних трансформацій; – розкрити процес формування державної ідентичності як чинника реалізації та зміцнення суверенітету України. Об'єктом дослідження є державний суверенітет у контексті глобалізаційних процесів. Предмет дослідження – причинно-наслідкові зв’язки трансформації державного суверенітету в умовах глобалізації. Методи дослідження. Вибір методології та методів дослідження зумовлений метою та завданнями дисертаційної роботи, прагненням комплексно проаналізувати сформульовану проблему. Дисертаційне дослідження здійснене на основі принципів міждисциплінарності, цілісності, наукового плюралізму, історизму, об’єктивізму. Методологічною основою роботи є конструктивізм, обґрунтований у працях А. Вендта, П. Бергера, Т. Лукмана, І. Ноймана та ін. Застосування методології конструктивізму до аналізу змін та особливостей функціонування державного суверенітету дало змогу врахувати та проаналізувати ідентичність і, зокрема, національно-державну ідентичність, консолідованість суспільства в процесах становлення та реалізації суверенітету, з’ясувати їхній вплив на його функціональні аспекти. Конструктивізм підкреслює вплив суб’єктивних чинників (ідей, цінностей, ідентичностей) на функціонування інституту державного суверенітету в контексті трансформації міжнародної системи, а також акцентує увагу на формуванні міжнародних норм та правил, в умовах яких він здійснюється. Ці аспекти функціонування державного суверенітету найменше вивчені в українській політологічній літературі. Для реалізації поставлених завдань було використано також загальнонаукові методи – індукції та дедукції, аналізу та синтезу, діалектики, а також спеціальні – системний та порівняльний. Зокрема, системний метод дав змогу розглянути суверенітет як ознаку/функцію держави – елемента міжнародної системи, яка існує завдяки узгодженому функціонуванню всіх її структурних елементів. За допомогою порівняльного методу було виявлено відмінності в сутності та реалізації суверенітету держави на різних історичних етапах функціонування міжнародної системи – довестфальської, Вестфальської та поствестфальської. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українській політичній науці на основі методологічних засад конструктивізму: – досліджено причинно-наслідкові зв’язки трансформації державного суверенітету в умовах глобалізації, що дало змогу визначити особливості реалізації державного суверенітету в умовах глобалізації, які полягають: у взаємозалежності його внутрішнього та зовнішнього аспектів; обсязі повноважень влади держави, її автономії в міжнародних відносинах, легітимності; спрямованості на дотримання міжнародно-правових норм та принципів; – з’ясовано систему становлення причинно-наслідкових зв’язків трансформації суверенітету в контексті глобалізації. В її основі сутнісні ознаки глобалізації – інтенсифікація взаємозалежності держав і спільнот, поява та посилення впливу недержавних áкторів (міжнародні організації, транснаціональні корпорації), актуалізація кооперативних взаємодій між суб’єктами міжнародних відносин через нівелювання визначального впливу військової сили на міжнародній арені, нерівномірний розподіл ресурсів. Їхня дія стала наслідком появи нових чинників трансформації суверенітету: несамодостатність національних урядів, їхня об’єктивна нездатність самотужки гарантувати громадянам добробут і безпеку; транспарентність кордонів; потребу у співробітництві та запозиченні ресурсів у інших держав та недержавних áкторів, передусім міжнародних фінансових інститутів. Наслідком впливу зазначених чинників стало формування різних моделей трансформації та перерозподілу суверенітету, його делегування на локальний та наднаціональний рівні. Таким чином, глобалізація в процесах формування причинно-наслідкових зв’язків виступає як тло (контекст), принципи розгортання якого сформували причини, вплив яких у просторово-часовому вимірі зумовлює трансформацію державного суверенітету, нові особливості його функціональних аспектів на сучасному етапі, залишаючи при цьому незмінним його атрибутивно-символічний аспект; – обґрунтовано суперечність між потребою становлення та зміцнення суверенітету транзитних суспільств, особливо нових держав, і потребою його делегування на наднаціональний рівень управління – з метою ефективної реалізації соціально-економічних реформ та на локальний рівень – для демократизації суспільно-політичних процесів; – з’ясовано вплив національно-державної ідентичності на процеси становлення та реалізації суверенітету України. Встановлено, що домінування регіональних ідентичностей і, як наслідок, – неконсолідованість суспільства та політичної еліти, зумовлюють відсутність чіткої стратегії суспільного розвитку, усвідомлення національних інтересів, позитивного образу держави на міжнародній арені, неконкурентоспроможність, формуючи залежність від зовнішніх центрів впливу і практику неформального делегування їм суверенітету; уточнено та доповнено: – зміст поняття «суверенітет держави», який репрезентується як: процес набуття, постійного відтворення та посилення/чи обмеження повноважень; переговорний процес між суб’єктами міжнародних відносин щодо розподілу ресурсів влади, їх обміну і делегування; ресурс, механізм та інструмент втілення національних інтересів та стратегій; – значення ролі державної ідентичності в реалізації суверенітету в умовах глобальних і суспільно-політичних трансформацій; обґрунтовано, що державна ідентичність стає джерелом «м’якої сили» та вагомим ресурсом реалізації державного суверенітету в сучасних міжнародних відносинах; – дію причинно-наслідкових зв’язків трансформації державного суверенітету у транзитних суспільствах. Виокремлено чинники становлення внутрішнього і зовнішнього вимірів суверенітету перехідних держав, особливістю яких є кризовість розвитку, відсутність сформованої системи цінностей, залежність від зовнішніх впливів та ресурсів. Серед них такі: ефективний економічний розвиток; конкурентоспроможність на міжнародній арені; позитивний міжнародний імідж як наслідок дотримання цими державами правил взаємодій на міжнародній арені, здатність впливати на них; участь та співпраця з міжнародними інститутами та інтеграційними об’єднаннями; сформованість політичної нації, державної ідентичності, громадянського та консолідованого суспільства як наслідок чітких правил розподілу повноважень та делегування суверенітету на локальний рівень; – особливості реалізації суверенітету Української держави в контексті узгодження внутрішньої та зовнішньої політики. З’ясовано, що для реалізації суверенітету Української держави на міжнародному рівні передовсім важливими є: формування стійких правил розподілу повноважень і ресурсів між національним та локальним рівнями управління, наслідком яких стануть реформування демократичних політичних та правових інститутів, консолідованість суспільства та влади, розвиток громадянського суспільства, формування суспільної довіри до влади, що, своєю чергою, позитивно вплине на формування національної і зовнішньополітичної ідентичностей, конкурентоспроможність, а також на можливість застосування елементів «м’якої сили» – привабливості власного образу, позитивного іміджу тощо. Набуло подальшого розвитку: – обґрунтування особливостей та мотивів, якими керуються держави, добровільно передаючи (делегуючи) суверенітет на наднаціональний рівень задля отримання зиску від: прийняття колективних рішень, сприяння вирішенню суперечок та конфліктів між державами, збільшення довіри міжнародної спільноти до держав та привабливості власного образу на міжнародній арені тощо; а також – делегування суверенітету на локальний рівень (рівень місцевого самоврядування) задля оптимізації управлінських процесів, забезпечення прав та автономії особистості. Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення і висновки дисертації можуть бути використані для подальших досліджень в українській політичній науці, у навчальному процесі для читання лекцій з політології, написання монографій, підручників та навчальних посібників, для підготовки навчальних спецкурсів з політології, міжнародних відносин, теорії глобалізації, євроінтеграції для вищих навчальних закладів України. Практичне значення дисертаційного дослідження визначається тим, що основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані для розв’язання політичних проблем, що виникають на сучасному етапі утвердження та розвитку України як суверенної держави. Апробація результатів дисертації. Основні ідеї та результати дисертаційного дослідження апробовано у формі доповідей на наукових конференціях: I Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2009» (Львів, травень 2009); Регіональній конференції «Проблеми державотворення в Україні: минуле і сучасність» (Львів, травень 2009); Круглому столі «Актуальні проблеми політології», присвяченому 20-й річниці створення кафедри політології НУ «Львівська політехніка» (Львів, листопад 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «300 років Конституції гетьмана П. Орлика: проблеми становлення і розвитку українського державотворення» (Львів, травень 2010); IІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2010» (Львів, листопад 2010); Міжнародній науково-практичній конференції з соціології (Київ, 28-29 жовтня 2010); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Політико-правові аспекти державотворчого процесу в Україні: від теорії до практики» (Львів, листопад 2010); IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль суспільно-політичних дисциплін у формуванні світогляду працівника органів внутрішніх справ» (Львів, 3 червня 2011); ІІІ Міжнародній конференції молодих вчених «Гуманітарні та соціальні науки HSS – 2011» (Львів, 24-26 листопада 2011). Результати дослідження були обговорені на засіданнях кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка» та кафедри теорії та історії політичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка. Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 14 статей, з них 5 у фахових наукових виданнях з політичної науки. Структура роботи зумовлена метою, завданнями, об'єктом і предметом дослідження та обраною методологією. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації становить 180 сторінок, список використаних джерел налічує 460 найменувань.
|