ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСУ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ІНЖЕНЕРНО-БУДІВЕЛЬНОГО ПРОФІЛЮ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання дисертаційної роботи; сформульовано гіпотезу та висвітлено теоретико-методологічні засади й методи дослідження; представлено наукову новизну, практичне значення дисертації; наведено інформацію про апробацію й упровадження результатів дослідження.

У першому розділі – „Особливості та тенденції розвитку дистанційного навчання майбутніх інженерів-будівельників за кордоном і в Україні” – проаналізовано проблему розвитку дистанційної освіти фахівців, зокрема майбутніх інженерів-будівельників; наведено результати узагальнення педагогічної практики впровадження ДН студентів інженерних спеціальностей у вищих закладах освіти за кордоном та в Україні; досліджено та схарак-теризовано сучасні технології дистанційного навчання майбутніх інженерів-будівельників; теоретично обґрунтовано та розроблено педагогічні умови впровадження дистанційного навчання у ВНЗ інженерно-будівельного профілю.

Дослідженню науково-педагогічних основ дистанційного навчання, стану та перспектив його розвитку присвячено роботи зарубіжних (Т. Армстронг, С. Барнес, М. Мур, С. Оконнор, Т. Tайлер та ін.) і вітчизняних та російських (О. Андреєв, В. Биков, В.Олійник, Є. Полат, А. Романов, В. Семенець, О. Собаєва, П. Стефаненко, Е. Скибицький, А. Шабанов, А. Хуторськой та ін.) науковців.

За результатами ретроспективного аналізу встановлено, що на сьогодні у світовій освітній практиці існує широке розмаїття підходів, теорій та моделей організації дистанційного навчання. Це теорія автономії (А. Ведемеєр, Р. Деллінг, М. Мур), теорія індустріалізації (О. Петерсон), теорія взаємодії та комунікації (Дж. Боат, Дж. Даніель, Б. Холмберг та ін.). Зарубіжні дослідники підкреслюють, що провідною ідеєю організації ДН є взаємодія, комунікація та діалог як основа будь-якої концепції дистанційного навчання, яке може організовуватися як кореспондентське (заочне) навчання, або очне навчання з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно виокремлюють дві базові моделі ДН: британську (асинхронну, індивідуальну) та американську (синхронну, групову). Наголошують також на особливій ролі викладача як тьютора та фасилітатора, який повинен здійснювати процес організації ДН на принципах гуманістичної педагогіки та психології
(К. Роджерс).

Аналіз вітчизняних та зарубіжних теорії й практики дистанційного навчання дозволяє виокремити такі його сутнісні характеристики та принципи: інформаційної відкритості; гнучкості; дієвості та оперативності; масовості; економічності; інтерактивного спілкування учасників освітнього процесу; візуалізації навчальної інформації; технологізації з орієнтацією на комп’ютерні та Інтернет-технології; активізації самостійної пізнавальної діяльність; широке застосування освітніх ресурсів Інтернету, а також специфічні принципи організації електронного контролю навчальних досягнень студентів; оперативність оновлення методичного забезпечення освітнього процесу тощо.

Виявлено особливості дистанційного навчання, що полягають у полісуб’єктності (викладачі, студенти та інші учасники освітнього процесу, провайдери освітніх послуг); специфіці комп’ютерної мови, заснованої на знаково-символьній системі; зміні способу сприйняття та засвоєння інформації, що залежить від індивідуальних характеристик студентів з урахуванням особливостей каналу сприйняття інформації (аудіального, візуального, кінестетичного та дигітального); наявність специфічних норм взаємодії в електронному середовищі тощо.

З урахуванням теоретичних положень та ідей щодо сутності дистанційного навчання й шляхів його організації у вищих закладах освіти визначено поняття дистанційного навчання студентів, під яким розуміють індивідуалізований процес передавання й засвоєння знань, умінь, навичок і способів пізнавальної діяльності, який відбувається за умови опосередкованої взаємодії віддалених один від одного учасників навчання в спеціалізованому середовищі, створеному на основі сучасних психолого-педагогічних та інформаційно-комунікаційних технологій.

Самостійна робота студентів є обов’язковою умовою та основною формою організації процесу ДН, а керівна роль у процесі навчання належить педагогові, який здійснює управління освітньою діяльністю студентів на основі принципів активізації, гуманізму, толерантності, соціального партнерства, фасилітації тощо.

Вивчення наукових досліджень у галузі технологій ДН та їхнього впливу на організаційні можливості процесу навчання студентів як майбутніх фахівців показало, що у світовій практиці широко використовують три основні технології ДН: кейсову, мережеву й кейсово-мережеву. Дистанційне навчання, що організоване на основі кейсової технології, називають традиційним, воно здійснюється без застосування Web-технологій, тоді як дистанційне навчання, реалізоване шляхом застосування мережевої або кейсово-мережевої технології, визначають як електронне, тобто як таке, що передбачає використання інформаційних ресурсів Інтернету. На використання саме останніх технологій зорієнтована переважна більшість зарубіжних освітніх установ відкритого типу, наприклад, Національний технологічний університет, Форт Коллінз, штат Колорадо, США; Відкритий університет Великобританії; Університет Південної Африки; Центр відкритого навчання Іспанії та ін.

Розв’язання дослідницьких завдань, зокрема з’ясування питання про доцільність використання технологій ДН, які передбачають широке використання комп’ютерної техніки, зумовило врахування таких особливостей професійної діяльності сучасних фахівців будівельної сфери: необхідність створення образу майбутньої споруди, зокрема віртуального, уміння комбінувати її складники, змінювати розміри, орієнтацію в просторі, функціональне призначення проекту.

Дослідники в галузі технологій ДН інженерів-будівельників (О. Білик, А. Соловов, В. Рибальський, О. Яхіна та ін.) уважають, що головною перевагою кейсово-мережевої технології є можливість використання спеціалізованого програмного забезпечення та інформаційно-комунікаційних технологій. Кейсово-мережева технологія ДН дозволяє здійснювати не лише навчання з окремих курсів, перепідготовку фахівців з кількох дисциплін, але й давати повну вищу освіту. Серед найбільш поширених в України відомі такі програмні оболонки: Прометей, Space lea
ing, Web site, LOTUS, MOODLE та ін.

Вибір системи дистанційного навчання „Прометей” у нашому дослідженні зумовлений наявністю в ній вбудованого редактора, що дозволяє використовувати його для розв’язання майбутніми інженерами-будівельниками професійно орієнтованих завдань за допомогою таких програмних продуктів, як AutoCAD, графічних пакетів Autodesk Architectural Desktop; Autodesk Civil; Компас-Графік; розрахункові комплекси SCAD-Office; Lira; Robot-Office; Мономах; MathCAD; ПУСК-ДокСП; Danfos-CO; АРС-ПС та ін. Окрім того, доцільність застосування зазначеної дистанційної системи пояснюємо тим, що вона містить усі компоненти, які відповідають цілісній структурі процесу навчання, – цільовий, стимулювально-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулювальний та оцінювально-результативний. Систему дистанційного навчання „Колоквіум” використовують виключно для очного тестування з метою точної ідентифікації особи, вона унеможливлює фальсифікацію результатів оцінювання освітніх досягнень студентів щодо засвоєння дисциплін фахової підготовки, зокрема природничо-наукового циклу.

З урахуванням фундаментальних положень та наукових ідей особистісного (Л. Виготський, Г. Костюк, С. Рубінштейн), діяльнісного (А. Брушлинський, В. Зінченко, О. Леонтьєв,), компетентнісного (В. Байденко, І. Зимня, А. Маркова, А. Хуторськой), технологічного (В. Беспалько, Г. Селевко) підходів, розглянутих як теоретико-методологічне підґрунтя дистанційного навчання студентів інженерно-будівельних спеціальностей, принципів та теорій його організації, а також особливостей професійної діяльності фахівців будівельної індустрії, визначено педагогічні умови організації процесу дистанційного навчання майбутніх фахівців інженерно-будівельного профілю у вищому навчальному закладі: застосування систем дистанційного навчання „Прометей” і „Колоквіум”; реалізацію особистісно-діяльнісного підходу, спрямованого на формування базових професійних компетенцій у студентів інженерно-будівельних спеціальностей; адаптацію навчального матеріалу дисциплін природничо-наукового циклу відповідно до індивідуальних характеристик студентів-будівельників на основі врахування особливостей каналу сприйняття інформації (аудіального, візуального, кінестетичного та дигітального).

Структурно-функціональний аналіз професійної діяльності фахівця дозволив виокремити чотири основних види діяльності інженера-будівельника: проектно-конструкторський; організаційно-управлінський; виробничо-технологічний та експериментально-дослідницький. На підставі аналізу видів діяльності та професійно важливих якостей фахівця виокремлено компетенції, які необхідно та доцільно формувати в студентів інженерно-будівельних ВНЗ у процесі дистанційного навчання: мотиваційно-ціннісну, когнітивно-творчу, рефлексивну й комунікативну. Запропоновано вважати саме ці компетенції базовими в процесі формування професійної компетентності конкурентоспроможного випускника інженерно-будівельного навчального закладу. У подальшому рівень сформованості базових професійних компетенцій (БПК) розглядався як показник ефективності розроблених і впроваджених педагогічних умов організації дистанційного навчання студентів інженерно-будівельних спеціальностей.

У другому розділі – „Експериментальне дослідження педагогічних умов організації процесу дистанційного навчання майбутніх фахівців інженерно-будівельного профілю у вищому навчальному закладі” – обґрунтовано модель організації процесу ДН студентів-будівельників; визначено критерії, показники та рівні сформованості БПК майбутніх інженерів-будівельників; охарактеризовано основні етапи дослідно-експериментальної роботи та проаналізовано її результати.

Розв’язання дослідницького завдання, пов’язаного з апробацією та експериментальною перевіркою ефективності теоретично обґрунтованих педагогічних умов, вимагало розробки процесуальної моделі організації дистанційного навчання майбутніх інженерів-будівельників, що було здійснено на прикладі навчального курсу „Теоретична механіка”. Вибір саме цієї дисципліни зумовлений тим, що вона є фундаментальною в змісті професійної підготовки студентів інженерно-будівельних спеціальностей, а оволодіння нею забезпечує розв’язання двох провідних освітніх завдань: формує в студентів знання з методології наукового пізнання й одночасно є щаблем у переході від теорії до практичного розв’язування інженерних задач.

Як видно з рисунка (див. рис.), модель організації ДН має п’ять взаємопов’язаних блоків (організаційно-методичний, навчальний, ідентифікаційно-контрольний, інформаційно-довідковий, комунікативний), практична реалізація яких спрямована на формування базових професійних компетенцій у майбутніх інженерів-будівельників.

Під базовою професійною компетенцією майбутнього інженера-будівельника розуміється комплекс професійно важливих якостей фахівця, що виявляється в його підготовленості до компетентного розв’язання інженерно-виробничих задач, сформованості морально-етичних та психологічних характеристик, які забезпечують ефективність професійної діяльності.

Процес формування БПК проходить у чотири етапі: діагностичний (дозволяє здійснити вимірювання рівня сформованості БПК з використанням відповідного діагностичного інструментарію); стимулювально-мотиваційний (передбачає формування в кожного студента спрямованості та вмотивованості на оволодіння БПК); операційно-діяльнісний (реалізує ресурсне забезпечення самоорганізації та самостимулювання процесу оволодіння фаховими знаннями, уміннями та навичками як основи формування БПК); оцінювально-коригувальний (забезпечує встановлення кінцевого результату – рівня сформо-ваності БПК та спрямований на подолання недоліків у їхньому розвитку).

Організація дистанційного навчання студентів інженерно-будівельного профілю розглядається нами як цілеспрямований процес створення педагогічних умов, що забезпечують ефективність управління та здійснення освітньої діяльності, суб’єкт-суб’єктних відносин всіх учасни-ків навчального процесу з урахуванням специфіки інформаційно-комуні-каційного середовища дистанційної освіти фахівців зазначеного профілю.

Практична реалізація процесу дистанційного навчання студентів в експериментальних групах передбачала урізноманітнення форм та методів освітньої діяльності студентів завдяки поєднанню лекційно-практичних і лабораторно-практичних занять, самостійної роботи, консультацій викладачів, організації колективного, групового навчання, роботи в мікрогрупах на засадах співпраці і взаємонавчання та за умови створення атмосфери взаєморозуміння, довіри, вимогливості з використанням електронної пошти, вебінарів, форумів та ін.