МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО-ОРІЄНТОВАНИХ ТЕХНОЛОГІЙ МУЗИЧНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ НА ОСНОВІ НАРОДНОПЕДАГОГІЧНИХ ТРАДИЦІЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету й завдання, охарактеризовано методи науково-дослідної роботи, розкрито методологічну й теоретичну основу, наукову новизну, означено теоретичне і практичне значення дисертації, подано інформацію щодо апробації та впровадження результатів проведеного дослідження.

У першому розділі дисертації – «Теоретичні основи дослідження методики реалізації особистісно-орієнтованих технологій музичного навчання учнів початкової школи на основі народнопедагогічних традицій» –

подано огляд наукових джерел з проблеми становлення технологічного підходу у педагогічній теорії та практиці. На основі аналізу наукової літератури (В.Бех, В.Беспалько, М.Кларін, О.Пєхота, Г.Селевко, А.Хуторской, І.Якиманська та ін.) визначено, що особистісно-орієнтована технологія навчання є цілісним процесом, що спрямований на розвиток особистості учня в основі якої лежить рівність та партнерства у педагогічній взаємодії з учителем, визначає сукупність засобів і методів навчання, що дозволяють успішно реалізовувати поставлені цілі. У процесі дослідження визначено, що саме технологічний підхід орієнтує на модернізацію традиційного навчання учнів, сприяє широкому розвитку їх потенційних можливостей, породженню нових знань, способів дій, особистісних смислів через побудову навчального процесу з чітко фіксованими і очікуваними результатами. Методологічною основою розробки особистісно-орієнтованих технологій навчання визначено принципи: гуманізації; природовідповідності; культуровідповідності; індивідуалізації та диференціації навчання; діалогічної взаємодії.

Подано ретроспективний огляд становлення та розвитку вітчизняних і зарубіжних систем музичного навчання учнів початкової школи. Це дозволило з’ясувати, що ідея музичного навчання і виховання на національній основі формувалася упродовж віків, розвиваючись у різних музично-педагогічних концепціях - К.Орфа, З.Кодая, Б.Трічкова, М.Лисенка, М.Леонтовича, К.Стеценка, В.Верховинця, Д.Кабалевського, О.Ростовського, А.Авдієвського, А.Болгарського та ін., набуваючи суттєвих сегментних особливостей і конкретизації. Однак, незважаючи на значні здобутки у розвитку системи музичного навчання і виховання дітей початкової школи на засадах особистісно-орієнтованого підходу, сьогодення потребує модернізації процесу викладання музики у загальноосвітньому навчальному закладі з огляду на сучасні вимоги до розробки та впровадження спеціальних педагогічних технологій, котрі забезпечують спрямованість виховного впливу мистецтва на духовний розвиток кожного учня.

На основі вивчення науково-педагогічних і мистецтвознавчих джерел (Б.Асаф’єв, Н.Дем’янко, А.Іваницький, Ю.Руденко, М.Стельмахович, В.Струманський, В.Сухомлинський, К.Ушинський та ін.) визначено, що невичерпним джерелом формування духовності особистості є народна педагогіка.

Народнопедагогічні традиції трактуються у дослідженні як ущільнення тривалого досвіду життєдіяльності нації, що проявляється, зокрема у художній творчості, інтегрує звичаї, обряди, ритуали, свята, трудові та естетичні цінності, смаки, ідеали, моральні норми, правила поведінки, елементи духовної культури, які зберігаються, розвиваються протягом століть і передаються наступним поколінням. Визначено, що саме народнопедагогічні традиції є першоосновою формування гуманістичного досвіду особистості учня за законами добра і краси. Доведено, що використання у навчальному процесі народнопедагогічних традицій є тим підґрунтям, на якому зростає духовність, національна свідомість, гідність підростаючого покоління, а водночас, і розуміння, толерантність та повага до інших народів. Отже, використання народнопедагогічних традицій у музичному навчанні учнів початкової школи має виключне значення, зокрема у розробці технологій особистісно-орієнтованого музичного навчання.

У другому розділі дисертації – «Методичні засади удосконалення музичного навчання учнів початкової школи на основі народнопедагогічних традицій» визначено критерії та показники ефективності музичного навчання учнів початкової школи на основі народнопедагогічних традицій; окреслено послідовність використання діагностичних методів для визначення рівнів їх музичної компетентності. На основі аналізу вимог Державного освітнього стандарту, наукових розробок вчених-педагогів з проблеми впровадження компетентнісного підходу в освітній галузі (В.Бондар, Н.Бібік, Е.Зеєр, О.Савченко, А.Хуторськой) визначено, що результатом музичного навчання учнів початкової школи має стати формування музичної компетентності.

Музична компетентність розглядається у дослідженні як інтегральна якість особистості, що складається з комплексу музичних знань, художнього досвіду, мистецьких цінностей та ставлення до них, і може реалізовуватися у процесі музичної діяльності дитини. У структурі музичної компетентності учня молодшої школи виділено такі компоненти: інформаційний, емоційний та діяльнісний. На основі розробленої структури визначено критерії та показники діагностування зазначеного феномена, а саме:

ü мотиваційно-емоційний критерій, який орієнтує на визначення міри сформованості музичних потреб та інтересів учнів. Показниками означеного критерію виділено: ступінь вираженості інтересу до музично-навчальної діяльності; бажання вивчати народні традиції та національне мистецтво; прагнення оволодівати музичними уміннями та навичками, творчо використовувати їх у власній діяльності.

ü пізнавально-інформаційний критерій, який спрямовує на визначення ступеня сформованості мистецьких знань учнів у відповідності до програмових вимог, а також міри пізнавальної активності дітей. Критерій характеризують такі показники: ступінь пізнавальної активності учнів у вивченні особливостей музичного мистецтва, характеристик музичних жанрів, ознак народного мистецтва; знання основних елементів музичної мови; основних жанрів українських народних пісень (колискові, календарно-обрядові, жартівливі, ліричні тощо), танців (гопак, козачок та ін.); усвідомлення особливостей українського національного музичного мистецтва та порівняння з музичним фольклором інших народів.

ü творчо-діяльнісний критерій, який визначає ступінь сформованості виконавських умінь та навичок учнів, рівень творчої активності та творчої самореалізації кожної особистості. Показниками даного критерію є: міра сформованості вокально-хорових навичок та умінь виконувати музично-ритмічний супровід до пісень; ступінь творчого самовираження у музичній діяльності; досвід участі у народно-пісенних обрядових дійствах.

На основі методики діагностування музично-освітніх досягнень школярів було проведено констатувальний експеримент з учнями 4-х класів початкової школи (в містах Дрогобич, Глухів, Трускавець, Київ, Самбір), що охоплював 225 учнів. За результатами констатувального дослідження нами виявлено три рівні музичної компетентності учнів початкової школи: низький, середній високий.

Низький рівень музичної компетентності учнів молодших класів характеризується відсутністю яскраво вираженого бажання вивчати музичне мистецтво взагалі. Вони досить пасивні на уроках музики, музичні гуртки та позаурочні заходи намагаються уникати, користуються дуже обмеженим понятійно-термінологічним запасом у процесі розповіді про музичне мистецтво (окремі слова). Лише після детального пояснення вчителя діти частково або фрагментарно можуть висловлюватися з приводу особливостей музичної мови. Недостатньо сформовані уміння та навички виконання творів, у тому числі народної творчості. Спостерігається недостатність досвіду участі у народно-музичних святах та обрядах, що спричиняє незручність поведінки під час роботи над музичними завданнями. Ця частина респондентів склала 30,7%.

Середній рівень музичної компетентності учнів молодших класів характеризується, загалом, позитивним ставленням до музичних занять. Однак, недостатність самоорганізованості та дисциплінованості цих дітей часто стають причиною пропусків позаурочних музичних занять. Учні, виявляючи бажання брати участь у позакласних мистецьких заходах не завжди відповідально ставляться до виконання доручень, а тому допускають огріхи у музично-виконавській діяльності. Вони розуміють та усвідомлюють значну частину тематичного матеріалу, демонструють небагатий словниково-термінологічний запас у процесі аналізу музичних творів. Вони володіють певними вокально-хоровими уміннями та навичками, вірно інтонують мелодію, намагаються виразно відтворити музичний образ. Однак, їх музична діяльність має, у більшості випадків, репродуктивний характер. Уважно слухаючи вказівки учителя, ці учні намагаються якомога точніше відтворити образи музики. Власної ініціативи, індивідуальної творчості майже не проявляють (41,5% респондентів).

Високий рівень музичної компетентності притаманний реципієнтам, які захоплено ставляться до уроків музики, активно відвідують позакласні музичні заняття та гуртки, виявляють особливе бажання вивчати українські народні традиції та національне мистецтво, намагаються, якомога краще виконувати, поставлені на уроках завдання, проявляють власну творчість та ініціативу у відтворенні музичних образів. Учні глибоко усвідомлюють та зрозуміють тематичний матеріал, активно виражають власне естетичне ставлення до музики, користуючись адекватною термінологією. Їм властиве використання нестандартних порівнянь художніх образів різних видів мистецтва та відповідних життєвих явищ. Учні добре оволодівають вокально-хоровими навичками та уміннями. У виконанні музичного твору узгоджують свої дії із діями колективу. Ці учні (27,8% респондентів) мають певний досвід музично-виконавської діяльності у шкільному хорі чи інших музичних гуртках. Обізнані із традиціями та обрядами українського народу, в яких брали безпосередню участь.

Якісний та кількісний аналіз отриманих результатів констатувального етапу експерименту засвідчив переважання середнього рівня компетентності. Результати представлено у Таблиці 1