ПІДГОТОВКА МАЙБУТНЬОГО СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК СУБ’ЄКТА ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, теоретико-методологічну основу, методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретичні засади підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності” проаналізовано проблеми підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності в науковій літературі; схарактеризовано сутність таких понять: „підготовка соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності”, „підготовленість майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності”, „професійна діяльність соціального педагога”, „суб’єкт професійної діяльності”, „суб’єктність студента”; визначені компоненти підготовленості майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності; розроблені педагогічні умови підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності.

Аналіз науково-педагогічної літератури, пов’язаний з проблемою професійної підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності, засвідчив, що сучасна наукова парадигма широко презентує теоретичні та практичні розробки вчених із питань підготовки соціального педагога, проте вони стосуються лише деяких аспектів професійної підготовки соціального педагога. Вищезазначене продукує необхідність розробки вивчення основних понять підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності.

У контексті філософської та психолого-педагогічної парадигми, доцільно уточнити, поняття суб’єкта професійної діяльності в соціально-педагогічній сфері, що трактується як особистість, яка здатна виробляти професійно-орієнтовані самозміни для забезпечення продуктивної результативності в соціально-педагогічній діяльності. Отже, суб’єктність студента – соціального педагога проявляється в його здатності до побудови та проектування своєї діяльності, що обумовлює його особистісний розвиток.

Уточнено, що професійна діяльність соціального педагога – це соціально значима активність, спрямована на виконання роботи, яка вимагає спеціальних соціально-педагогічних знань, умінь і навичок, а також певних особистісно-моральних якостей (гуманістичної спрямованості, об’єктивності, активності, тактовності та толерантності, прагнення до самовдосконалення, творчого мислення, емпатїї, рефлексії). Можна вважати, що образ суб’єкта професійної діяльності майбутнього соціального педагога виконує функцію концептуальної моделі діяльності, яка детермінує вибір поведінкових стратегій і передбачуваних дій у процесі соціально-педагогічної взаємодії.

З’ясовано, що підготовка майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності передбачає організацію навчально-виховного процесу, з постійним оновленням її змістовних і технологічних компонентів, що дозволить поступово „переводити” традиційну, еталонну й виконавську діяльність за зразком в індивідуальну творчу соціально-педагогічну діяльність.

Під підготовленістю майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності розуміємо наявність професійних й особистісних знань, умінь і навичок, спрямованих на ефективне забезпечення діяльності, що передбачає придбання в період вузівської підготовки досвіду суб’єктності: усвідомлення важливості рефлексії своїх соціально-педагогічних функцій; керування саморозвитком; готовність реалізовувати принцип безперервності професійного самовдосконалення у всіх наступних фазах професійного зростання.

Визначення поняття й ролі суб’єкта й суб’єктності в діяльності соціального педагога та компонентів підготовленості майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності (мотиваційно-смисловий, когнітивно-рефлексивний, операційно-технологічний, соціально-творчий) дозволяє здійснити розробку педагогічних умов підготовки майбутнього фахівця до здійснення професійних взаємодій на основі суб’єктоцентриського підходу.

Під педагогічними умовами підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності ми розуміємо сукупність форм, методів, педагогічних прийомів, що сприятимуть формуванню компонентів цієї підготовленості і врахування яких є необхідним для прояву суб’єктності у професійній діяльності.

Ґрунтуючись на викладеному вище, а також ураховуючи результати аналізу наукової літератури з проблеми підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності були розроблені педагогічні умови цієї підготовки.

Перша педагогічна умова – наявність стійкої мотивації до вияву власної позиції у майбутній професійній діяльності – розглядається як сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, що зумовлюють успішність протікання процесу підготовки студента – соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності. До об’єктивних факторів належать цільова, організаційно змістовна, методична забезпеченість освітнього процесу. До суб’єктивних факторів ми зараховуємо рівень сформованості суб’єктної діяльності в майбутнього соціального педагога.

До першої умови яка, за нашим визначенням, мала соціально-особистісну спрямованість, були віднесені такі вимоги:

– вивчення й урахування об’єктивних і суб’єктивних факторів, що впливають на процес підготовки студента як суб’єкта професійної діяльності;

– орієнтація професійної підготовки фахівця соціальної сфери, з одного боку, на соціально-значущу цінність соціально-педагогічної діяльності, а з іншого – на розвиток його творчої індивідуальності;

– формування мотиваційно-ціннісного ставлення студента – майбутнього соціального педагога до професійної діяльності, що становить зміст гуманістичної спрямованості його особистості;

– розвиток особистості майбутнього соціального педагога в освітньому процесі на підставі моделі особистості, що орієнтує освітній процес на перетворення пізнавальної, емоційно-вольової і дієво-практичної сфери особистості відповідно до ідеалу освіченості;

– активізація, осмислення й збагачення суб’єктного (особистого) досвіду професійної діяльності студентами – майбутніми соціальними педагогами;

– використання (посилення) потенціалу соціального середовища університету в контексті побудови розвивального освітнього простору.

Друга педагогічна умова – забезпечення інтегративних знань, умінь і навичок у майбутнього соціального педагога щодо реалізації суб’єктності у професійній діяльності – розглядається як процес і результат взаємодії елементів навчально-виховного процесу, які вступають у взаємозв’язок й утворюють нову цілісність, що має властивість системності. Забезпечення інтегративних знань, умінь і навичок у майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності здійснюється через інтеграцію різних видів діяльності в процесі теоретичного й практичного навчання, максимально наближеного за змістом до умов професійної діяльності.

Друга умова, що мала предметно-змістову спрямованість, забезпечувала:

– оновлення змісту підготовки фахівця – майбутнього соціального педагога, що розкриває теоретико-практичні засади суб’єктності професійної діяльності;

– програмно-методичну забезпеченість процесу підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності;

– упровадження моделі підготовки студента – майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності;

– поглиблення змісту професійної освіти з урахуванням соціальних, культурних та економічних змін у суспільстві.

Наступна педагогічна умова – встановлення міжпредметних зв’язків між дисциплінами професійно-орієнтовної підготовки – розглядається як координація між навчальними дисциплінами різних циклів, так і між навчальними програмами й планами навчальної й організаційно-методичної роботи з професійної підготовки студента ВНЗ, зокрема майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності.

Третя умова мала професійно-діяльнісну спрямованість, до неї ставилися наступні вимоги:

– накопичення й організації конструктивної взаємодії суб’єктів педагогічного процесу на різних етапах професійної підготовки;

– реалізації особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, спрямованих на розвиток суб’єктності в майбутнього соціального педагога;

– залучення студентів до науково-пошукової та науково-дослідної діяльності на різних етапах професійної підготовки.

Означена умова передбачає розробку модульних курсів, що поєднують суміжні дисципліни гуманітарного, природничо-наукового циклу й циклу професійно-орієнтованої підготовки.

Взаємодія цих трьох умов розглядається як цілісне явище, реалізація яких сприятимуть ефективній підготовці соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності.

У другому розділі „Дослідно-експериментальна робота з проблеми підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності” визначені критерії, показники та рівні підготовленості майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності, реалізовані й експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутнього соціального педагога, що забезпечують ефективну професійну підготовку майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності, наведені результати експерименту.

Для визначення ефективності розроблених і теоретично обґрунтованих педагогічних умов, що сприятимуть підготовленості майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності були виокремлені критерії та показники: особистісно-зорієнтований: (наявність сенсожиттєвих орієнтацій; наявність професійної спрямованості; сформованість позитивної Я-концепції); гносеологічний (готовність до професійного саморозвитку; самоусвідомлення своєї суб’єктності; прагнення до постійного набуття нових знань); творчо-вольовий: (наявність гнучкості мислення в розв’язанні нестандартних професійних завдань; наявність вольового потенціалу; уміння обирати діяльність у залежності від своєї мети); креативно-діяльністний: (уміння креативно застосовувати знання, уміння та навички; наявність відповідальності за прийняття рішення та результати своєї праці; сформованість структури суб’єктності як якості соціального педагога). Відповідно до визначених критеріїв установлено рівні підготовленості студента – майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності: низький, середній, високий. Схарактеризуємо визначені рівні.

Низький рівень характеризується тим, що студент не спрямовує свої зусилля на досягнення розвитку суб’єктних якостей як у професійній, так і в особистісній сфері; не демонструє активність до майбутньої професійної діяльності. Ціннісні орієнтації і мотиви такого студента частково спрямовані на набуття якостей соціального педагога. Він частково розуміє зміст професійної діяльності соціального педагога. Потреби, інтереси і мотиви студента педагогічно незначущі (самостійно не впливають на створення предмета діяльності, але можуть підсилити або послабити дію інших збудників), відсутність осмислення значущості соціально-педагогічної діяльності і її результат. До цього рівня належить студент зі зовнішньою детермінацією активності особистості. У нього фіксувалися прагнення до прояву суб’єктності, зокрема тільки в навчальному процесі, виявлення суб’єктних якостей у цього студента залежить від зовнішніх обставин і стимулів щодо їх виявлення необхідні зовнішні збудники. Серед причин для його суб’єктної активізації може виступати тільки загроза негативної оцінки або необхідність отримати залік або іспит. Студент цього рівня виявляє неадекватну оцінку своїх здібностей у соціально-професійній діяльності як суб’єкта професійної діяльності. Теоретичні знання мають уривчастий, частковий характер, або відсутні зовсім. Не може розкрити зміст понять соціально-педагогічної сфери, не має власної професійної позиції. Не може самостійно здійснювати професійну діяльність. Не має здібності до проектування змісту індивідуального освітнього маршруту, не може застосовувати спеціальні знання в розв’язанні професійних соціально-педагогічних ситуацій у процесі навчання. Не прагне до набуття нових знань, удосконалювання власних вмінь й навичок, не демонструє здібностей до переносу придбаних професійних умінь і навичок у нові умови в ситуації зміни професійних обставин. Не здійснює самоаналіз і самооцінку, не вміє виявляти труднощі у процесі власної діяльності та коригувати одержані результати. Студент не має соціально орієнтованих потреб, не виявляє креативних здібностей, не прагне до творчої реалізації, самовдосконалення, не здатний до авторських висловлювань і генерування власних соціально-педагогічних технологій у професійній діяльності.

Середній рівень характеризується тим, що студент спрямовує свої зусилля на досягнення розвитку суб’єктних якостей тільки у професійній сфері, ситуативно демонструє активність до майбутньої професійної діяльності. Ціннісні орієнтації та мотиви спрямовує на набуття якостей соціального педагога. Розуміє зміст професійної діяльності соціального педагога. Потреби, інтереси та мотиви студента частково педагогічно значимі (характеризуються прагненням втілити в предметі діяльності проміжних особистісних ознак), демонструє часткове осмислення значимості соціально-педагогічної діяльності та його результату. У студентів виявлена ситуативна суб’єктна активність, спостерігалася під впливом або за вимогою викладача, у рідких випадках за внутрішніми побудниками. Студент частково оцінює свої здібності у процесі підготовки як суб’єкта професійної діяльності. Зміст соціально-педагогічних понять розкриває не повністю. При відповіді на запитання не використовує власну позицію й аргументацію. У ситуації вибору змісту та засобів соціально-педагогічної діяльності зазнає труднощів. Застосовує спеціальні знання в розв’язанні професійних соціально-педагогічних ситуацій у процесі навчання. Набуття нових знань, удосконалювання власних вмінь і навичок ситуативне, не демонструє здібності до переносу набутих професійних умінь і навичок у нові умови в ситуації зміни професійних обставин. Він має особистісно-орієнтовані потреби і демонструє їх у процесі соціальних взаємодій, прагне до творчої реалізації у соціально-педагогічній діяльності. Виявляє конструктивний стиль взаємодії, прагне до взаємної довіри і досягненню ефективних результатів спільної діяльності. Демонструє збіг особистісних інтересів до навчальних предметів (технологій) і творчу самостійність, виявляє творчу уяву. Студент демонструє спеціальні вміння і навички, у практичній діяльності використовує їх за отриманим зразком або алгоритмом дій. Вміє добирати соціально-педагогічні технології до конкретного випадку. Самовдосконаленням займається ситуативно, у ситуації досягнення мети – отримання оцінки або заліку.

Високий рівень характеризується тим, що студент спрямовує свої зусилля на досягнення розвитку суб’єктних якостей професіонала, спонукає внутрішні потенційні можливості для саморозвитку означених якостей як у професійній, так і особистісній сфері, демонструє активність до майбутньої професійної діяльності. Ціннісні орієнтації і мотиви спрямовує до перетворення власної особистості, набуття якостей соціального педагога – професіонала. Розуміє зміст професійної діяльності соціального педагога і свого місця в ній. Потреби, інтереси і мотиви студента педагогічно значущі, демонструє дійсне осмислення значущості соціально-педагогічної діяльності та його результату. Для цього студента характерне усвідомлення необхідності та значущості постійного виявлення таких суб’єктних якостей як активність, рефлексія, свобода вибору і відповідальність за нього, прагнення до саморозвитку. Він об’єктивно оцінює свої здібності у процесі цілеспрямованої підготовки як суб’єкта професійної діяльності. Має системні науково-теоретичні знання про професійну діяльність, може розкрити зміст понять соціально-педагогічної сфери, аргументовано доводить свою власну позицію при відповіді на запитання. Чітко усвідомлює структуру соціально-педагогічної діяльності, може вільно та самостійно виконувати її в умовах свободи вибору змісту, способів і засобів означеної діяльності. Має здібність до проектування змісту індивідуального освітнього маршруту, застосовує спеціальні знання в розв’язанні соціально-педагогічних ситуацій у процесі навчання, аргументовано висуває власні думки та передбачає варіанти вирішення виробничих ситуацій. Цілеспрямовано та постійно прагне до набуття нових знань, удосконалювання власних вмінь і навичок, демонструє здібність до переносу придбаних професійних умінь і навичок у нові умови в ситуації зміни професійних обставин. Вміє здійснювати самоаналіз і самооцінку, виявляти труднощі у процесі власної діяльності і коригувати одержані результати, знаходить найбільш оптимальні рішення ситуації. Студент має соціально орієнтовані потреби та демонструє їх у процесі соціальних взаємодій, виявляє креатині здібності, прагне до творчої реалізації у соціально-педагогічній діяльності, самоактуалізації через прогресивний варіант особистісної самореалізації. Виявляє продуктивний стиль взаємодії, прагне до взаємної довіри, розкриття особистісних потенціалів і досягнення ефективних результатів спільної діяльності, має здібності, мотиви, знання та вміння для створення продукту, що відрізняється унікальністю, оригінальністю й новизною, має творче відношення й включеність у творчий пошук щодо реалізації задуму й ідеї, безперервно накопичує особистісний потенціал через самозаперечення й самовизначення в результатах і процесі соціально-педагогічної діяльності.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що на низькому рівні підготовленості майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності знаходилися 43,5% студентів експериментальної і 42,8% контрольної груп, на середньому рівні – 43,5% студентів експериментальної і 42,8% контрольної груп і на високому – 13% студентів експериментальної і 14,2% контрольної груп.

Під час дослідження нами було виокремлено дві групи принципів модернізації підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності у ВНЗ: організаційні принципи (діалогічність та проблемність, комплексна й гетерогенна організації освітнього процесу, орієнтація на актуалізуючий потенціал освітнього процесу, організація персонально адекватного освітнього процесу), методичні принципи (мисленнєві образи; партнерські взаємовідносини та коактивність), а також визначені функції підготовки, а саме: інноваційна, інформативна, фасилітативна, стимулююча, оцінно-контролююча, розвиваюча, освітня, організуюча і виховна. Система підготовки вимагала взаємозумовленості, взаємодії та взаємозалежності функцій, принципів, умов, компонентів підготовленості в їх сукупності й розглядалася нами не як сума її складових, а як цілісне утворення в цілеспрямованій взаємодії.

З метою впровадження та реалізації розроблених педагогічних умов підготовки студента – майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності було розроблено структурно-функціональну модель означеної підготовки, яка вміщує чотири блоки: цілевизначення, змістовний, діяльнісний і результативний. Перший блок – цілевизначення – включав мету та принципи процесу підготовки соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності. У змістовному блоці розкривається процес розвитку такої професійної якості, як суб’єктність майбутнього соціального педагога у професійній діяльності.

У цьому блоці було закладено основні ідеї розвитку компонентів підготовленості у вигляді спецкурсу „Основи суб’єктної діяльності майбутнього соціального педагога”. Його особливістю є інтеграційний і аналітичний характер. Освоєння його студентами спирається на комплекс інших дисциплін, що входять до системи підготовки спеціаліста з соціальної педагогіки. Провідною умовою ефективності програми спецкурсу, спрямованого на підготовку майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності, було створення насиченого потенційними можливостями навчального середовища, яке сприяло його саморозвитку та набуттю студентам нових знань і практичних умінь, під впливом як зовнішніх впливів, які спеціально моделювалися викладачем, так і внутрішньо особистісних механізмів саморозвитку студента. При цьому ефективність процесу підготовки студента до суб’єктної діяльності визначалася здібністю студента до самостійного та відповідального вибору, обумовленого мотиваційною підготовленістю до її здійснення, уміння та досвід її реалізації.

Зазначимо, що реалізація педагогічних умов здійснювалася в межах програми спецкурсу „Основи суб’єктної діяльності майбутнього соціального педагога” в три етапи: пропедевтичний, діяльнісно-перетворюючий та інтеграційний, які структурно відповідають змістовному блоку означеної моделі підготовки.

Пропедевтичний етап, був спрямований на формування стійкої мотивації до вияву власної позиції суб’єктності у професійній діяльності – фактично відбулася реалізація першої умови. Цей етап був побудований на засадах мотиваційного програмно-цільового управління діяльністю соціального педагога І. Шалаєва, яка обумовлювала ефективність впливу викладача на студента в умовах навчально-виховного процесу.

Протягом діяльнісно-перетворюючого етапу формувалися здібності щодо виявлення характеристик суб’єктної діяльності; потреби в соціально-педагогічних знаннях; вміння рефлексувати власну суб’єктну діяльність у ситуації вирішення конкретної соціально-педагогічної проблеми; уміння будувати соціальну перспективу конкретної соціально-педагогічної стратегії і тактики як суб’єкта професійної діяльності; усвідомлення особистісного смислу власної професійної діяльності; розвиток позитивного самовідношення на основі формування адекватної самооцінки. На цьому етапі було реалізовано другу педагогічну умову – забезпечення інтегративних знань, умінь і навичок у майбутнього соціального педагога щодо реалізації суб’єктності у професійній діяльності.

Під час інтеграційного етапу формувалися здібність до самопроектування професійно-особистісного шляху, потреби в практичній реалізації моделей власної професійної діяльності як суб’єкта; визначення найбільш ефективних стратегій професійно-особистісного саморозвитку, мобілізації внутрішніх ресурсів у напряму підвищення їх функціональних можливостей. На цьому етапі було реалізовано третю педагогічну умову – встановлення міжпредметних зв’язків між дисциплінами циклу професійно-орієнтовної підготовки.

Упровадження педагогічних умов підготовки студента як суб’єкта професійної діяльності здійснювалося на основі використанням активних й активно рефлексивних методів навчання: тренінгових занять, командно-рольових ігор, виконання самостійних дослідних завдань, індивідуально-дослідних проектів, дискусій та ін.

Діяльнісний блок описує основні функції процесу підготовки майбутнього соціального педагога: інноваційна, інформативна, фасилітативна, стимулююча, оцінно-контролююча, розвиваюча, освітня, організуюча та виховна.

Результативний блок включав сформованість рівнів підготовленості майбутніх соціальних педагогів як суб’єктів професійної діяльності.

Після закінчення формувального етапу педагогічного експерименту було проведено вивчення ефективності педагогічних умов підготовки майбутніх соціальних педагогів як суб’єктів професійної діяльності та виявлено позитивну динаміку в експериментальній групі й фактично відсутність такої в контрольній групі. Так, суттєво змінилась кількість студентів в експериментальній групі з низьким рівнем (з 43,5% до 17,4%) і відповідно вагомо збільшилась із середнім рівнем (з 43,5% до 59,8%) і високим рівнем ( з 13% до 22,8%). Щодо контрольної групи, то результати залишилися майже незмінними: низький рівень на прикінцевому етапі виявили 39,6%, середній рівень підготовленості спостерігався у 45%, високий рівень засвідчили лише 15,4% студентів.

Результати діагностики рівнів підготовки майбутнього соціального педагога як суб’єкта професійної діяльності подано в таблиці 1.