ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КРЕАТИВНОСТІ В МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПЕДАГОГІВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання; схарактеризовано методи роботи; розкрито наукову новизну, практичну значущість дисертації; подано дані щодо апробації, упровадження одержаних результатів і структури дослідження.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формуван-ня професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів” проаналізовано стан наукової літератури з проблеми професійної креа-тивності фахівців узагалі та соціально-педагогічної сфери зокрема; роз-крито сутність понять „креативність”, „професійна креативність соці-ального педагога”, „формування професійної креативності”, структуру професійної креативності майбутніх соціальних педагогів, обґрунтовано педагогічні умови формування професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів.

Аналіз наукової літератури засвідчує, що проблема креативності особистості розглядається в широкому міждисциплінарному контексті. Філософський аспект репрезентує креативність у контексті творчості як невід’ємної характеристики універсуму (Платон, Б. Спіноза, І. Кант, Ф. Шеллінг, М. Бердяєв та ін.). У філософії прагматизму (У. Джеймс, Дж. Дьюї та ін.) креативність передбачає інтерактивність, емерджентність (практичне втілення дій у постійно змінюваних ситуаційних контекстах), спонтанність або ситуаційну креативність (виникнення принципово нових елементів у випадкових ситуаціях у сполученні з традиційними практиками). Ідея креативності самосвідомості представлена в роботах Ф. Михайлова. Соціологічний аспект дослідження креативності пов’язано з теорією інтерсуб’єктивності та соціальності Дж. Міда, концепцією креативності дії Х. Йоаса. Креативність як фундаментальне підґрунтя сучасної соціально-економічної дійсності розглядається в концепції креативного класу („creative class”) Р. Флоріди.

У психологічному дискурсі креативність представлено, як: транс-формація досвіду в нову організацію (К. Тейлор); дивергентне мислення (Дж. Гілфорд, О. Тихомиров); виникнення особливої чутливості до проб-лем, пов’язаних з браком знань, ідентифікацією труднощів, процесом виникнення передбачень та формуванням гіпотез (Е. Торренс); здатність адаптивно реагувати на потребу в нових підходах і нових продуктах (Ф. Баррон, Д. Харінгтон); інтелектуальна активність (Д. Богоявленська, Л. Єрмолаєва-Томіна); універсальна пізнавальна творча здатність (Я. Пономарьов); здатність породжувати множину різноманітних оригінальних ідей у нерегламентованих умовах діяльності (М. Холодна); сприйнятливість, чутливість до нових ідей та схильність руйнувати або змінювати стереотипи, що склалися, з метою створення нового, отримання нетривіальних, несподіваних і незвичайних рішень життєвих проблем (О. Морозов, Д. Чернилевський).

З погляду синергетики креативність – це здатність генерації нового знання шляхом технологічно керованого розширення та трансформації бачення реальності як майбутнього, здатного системно організовувати теперішнє, тобто креативність – це творче конструювання в режимі самоорганізації процесу мислення. Сценарність креативного мислення близька до моделі мисленнєвого експериментування, до балансування „на межі хаосу” (І. Пригожин).

Відзначені підходи до креативності характеризуються двома важливими аспектами: нове нестандартне бачення проблеми, пов’язане з народженням нових ідей; здатність до творчості, що передбачає певний рівень розвитку творчих здібностей. Більшість учених включають у комплекс креативних якостей особистості такі, як гнучкість мислення, оригінальність, іррелевантність (логічна незалежність реакції від стимулу), схильність до сумніву, фантазія, асоціативність, гострота мислення, творча уява, інтуїція, дотепність, здатність до висування гіпотез, генерування ідей, проведення аналогій, самокритичність, здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності тощо.

Розвиток сучасного соціогуманітарного знання зумовив появу
таких нових галузей, як креалогія (Л. Балановська, О. Субетто), креатологія (В. Козинець, Г. Пигоров, Д. Савченко та ін.), концептуальне оформлення яких знаходиться на стадії становлення.

Доведено, що креативність розглядається як важливий складник особистості професіонала, а професійна креативність пов’язана із здат-ністю людини оперативно знаходити та ефективно застосовувати нестан-дартні, оригінальні творчі рішення в професійних ситуаціях, самореалізо-вуватися в професії, отримувати задоволення нею.

Аналіз наукової літератури з проблем соціально-педагогічної діяль-ності (О. Безпалько, І. Звєрєва, А. Капська, А. Рижанова, С. Харченко та ін.), практики професійної роботи соціальних педагогів засвідчує, що в сучасних соціокультурних умовах діяльність соціального педагога характеризується комплементарністю нормативного та творчого в діяльності, наявністю елементів невизначеності, спонтанності, свободи вибору, необхідністю опори на попередній досвід, сполучення індивідуальної та колективної творчої діяльності. Актуальними постають уміння розробляти гнучкі стратегії соціально-педагогічної діяльності, проекти соціально-педагогічної програми відповідно до конкретних умов, ситуації, ресурсів, обмежень, здійснювати професійно-мотивований
аналіз власних можливостей щодо створення або освоєння новацій, прий-няття рішень з використання нововведень, прогнозування „поля” ризику; абнотивність як здатність до адекватного та своєчасного прийняття та супроводу креативного учня (М. Кашапов). Професійна креативність виконує такі функції, як мотиваційно-стимулююча, когнітивно-діяльнісна, рефлексивна, функції саморегуляції та саморозвитку. Саме це й актуалізує необхідність цілеспрямованого формування професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів.

Аналіз наукових джерел з проблем креативності особистості, інноваційного, творчого характеру професійної діяльності фахівців соціально-педагогічної сфери зумовив визначення професійної креатив-ності соціального педагога як невід’ємного складника педагогічної діяльності, що трактується як здатність трансформувати засвоєний досвід соціально-педагогічної діяльності, у ході якого соціальний педагог від-творює і творчо реформує продукт праці, стаючи її активним суб’єктом.

Креативність соціального педагога передбачає високий рівень сприйнятливості до нового, потребу в новому баченні різних форм соціально-педагогічної діяльності, здатність до створення нових професійних продуктів і високих результатів діяльності, що підвищує загалом продуктивність та ефективність професійної діяльності.

Сутність та особливості креативності соціального педагога у взаємо-зв’язку із специфікою його професійної діяльності зумовили визначення таких її структурних компонентів, як гностичний (сукупність соціально-педагогічних знань як передумови для творчої реалізації завдань соціально-педагогічної діяльності, усвідомлення сутності професійної креативності соціального педагога); проектувально-діагностичний (прогнозування та передбачення наслідків соціально-педагогічного впливу, уміння організовувати й власну соціально-педагогічну діяльність, і діяль-ність різних категорій громадян за різних соціокультурних умов, уміння на підставі вивчення особливостей проблеми ставити „соціально-педа-гогічний діагноз”); емоційно-мотиваційний (зацікавленість виконанням соціально-педагогічних завдань, емоційна стійкість до зовнішніх впливів, володіння інструментарієм індивідуальної й групової комуні-кації, уміння легкого входження в колектив та побудови взаємин з колегами й клієнтами, соціальними установами); соціально-реверсивний (уміння трансформувати соціальну дію внаслідок її аналізу, „прокручуванню” у зворотному порядку; прийняття рішення з різних соціально-педагогічних проблем на інтуїтивному рівні).

Під формуванням професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів розуміємо складник процесу становлення цілісної творчої особистості до професійної соціально-педагогічної діяльності. Багатоас-пектність феномену креативності зумовлює розгляд проблеми форму-вання професійної креативності майбутніх соціальних педагогів у процесі професійної підготовки у ВНЗ у різних аспектах (як креативне середо-вище, як креативний продукт, як креативний процес, як креативну особистість) з урахуванням особистісних якостей студентів та специфіки соціально-педагогічної діяльності.

Процес формування професійної креативності майбутніх соціаль-них педагогів залежить від ступеня креативності культурно-освітнього середовища ВНЗ, орієнтації викладачів на роботу з креативами (уважне та чутливе ставлення до проявів творчої активності студентів, прагнення до формування їхньої високої самооцінки тощо), рівня креативності та творчої діяльності викладачів, психолого-педагогічного супроводу обда-рованих студентів, використання в навчальному процесі креативних технологій навчання, вивчення досвіду, можливостей та способів креа-тивної поведінки соціальних педагогів, виявлення та подолання бар’єрів для актуалізації творчих здібностей майбутніх соціальних педагогів.

У процесі професійної підготовки майбутніх соціальних педагогів акцент має бути на розвитку індивідуальних і творчих здібностей сту-дентів, усвідомленого професійного самовизначення, професійної мобіль-ності, адаптивності до зміни умов соціально-педагогічної діяльності.

Теоретично обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування професійної креативності в майбутніх соціаль-них педагогів, а саме: створення сприятливого соціально-психологічного клімату в культурно-освітньому середовищі вищого закладу освіти, спрямованого на розвиток творчого мислення майбутніх соціальних педагогів; активізації в навчально-пізнавальній діяльності студентів мо-тиваційної настанови до творчості як передумови формування креативних умінь та навичок; використання методів активного навчання, ігрового моделювання та тренінгової діяльності в процесі оволодіння майбутніми соціальними педагогами соціально-педагогічними технологіями. Зазна-чені педагогічні умови розроблялися з урахуванням теоретичних позицій щодо сприятливого соціально-психологічного клімату та креативної спрямованості культурно-освітнього середовища ВНЗ (А. Бондаревська, Б. Паригін, Т. Тихомирова), активізації творчо-пізнавальної діяльності студентів, формування креативних умінь та навичок майбутніх фахівців (Г. Альтшуллер, Т. Баришева, М. Зіновкіна, О. Ковальська, В. Ямницький та ін.). Використання методів активного навчання, ігрового моделювання та тренінгової діяльності (А. Вербицький, А. Грецов, Н. Рождественська, Д. Чернилевський, П. Щербань та ін.) забезпечуватиме ефективність на-вчання студентів, формуватимуть у суб’єктів учіння мотивацію до майбут-ньої професійної діяльності та змістові життєві настанови, високий рівень активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальній діяль-ності. Визначені педагогічні умови взаємопов’язані між собою й суттєво, і процесуально.

Процес формування професійної креативності майбутніх соціаль-них педагогів має враховувати положення діяльнісного, особистісно орієнтованого, аксіологічного, середовищного та антропосоцієтального підходів.

У другому розділі „Експериментальне дослідження реалізації педагогічних умов формування професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів” схарактеризовано модель формування профе-сійної креативності в майбутніх соціальних педагогів; визначено критерії, показники, якісні характеристики рівнів сформованості професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів; представлено результати експериментальної перевірки педагогічних умов.

Розроблено модель формування професійної креативності майбут-ніх соціальних педагогів, що складається з трьох взаємопов’язаних етапів (мотиваційно-змістовний, операційно-діяльнісний, творчо-перетворюваль-ний), описує процеси професійної підготовки як цілісну структуру, спрямовану на розвиток професійної креативності майбутніх соціальних педагогів у процесі професійної підготовки у ВНЗ.

Критеріями сформованості професійної креативності було обрано: когнітивно-операційний (вільне володіння теоретичними засадами соці-альної педагогіки; володіння основами технологій і методики соціально-педагогічної діяльності; уміння ідентифікувати себе з роллю: посеред-ника; організатора; конфліктолога; експерта в постановці соціально-педагогічного діагнозу; адвоката, захисника інтересів та прав людини, сім’ї; помічника клієнтів у розв’язанні проблем; терапевта і наставника, сім’ї, дітей; державного діяча, який підтримує соціальні ініціативи громадян), регулятивний (уміння визначати основні стратегії в процесі реалізації діяльнісних цілей, інтегральна задоволеність працею; сформованість адекватної самооцінки, упевненості в собі, сформованість проектувальних умінь), комунікативно-контактний (емоційна стійкість, сформованість мотивації згоди та спрямованості на предмет; сформо-ваність комунікативної готовності до діалогу; сформованість комуніка-тивного контролю), перцептивно-оцінний (здатність аналізувати власний успішний і неуспішний досвід; сформованість творчого ставлення до професії; наявність розвиненої інтуїції, дивергентного та образного мислення). Відповідно виокремлено чотири рівні сформованості професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів: адаптивний, репродуктивний, імпровізаційно-пошуковий, конструктивно-творчий.

Результати констатувального етапу експерименту засвідчили, що майбутні соціальні педагоги переважно знаходилися на адаптивному рівні сформованості професійної креативності (ЕГ – 63,4%, КГ – 65,6%). Репродуктивний рівень відзначено в 30,2% студентів ЕГ та 28,1% – КГ, імпровізаційно-пошуковий – у 6,4% студентів ЕГ та 6,3% – КГ, конструктивно-творчий рівень не виявлено в жодного студента.

Відповідно до завдань дисертаційної роботи на базі Державного закладу „Південноукраїнський національний університет імені К. Д. Ушинського” проведено формувальний етап дослідження, який передбачав упровадження розроблених педагогічних умов формування професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів.

Реалізація першої умови – створення сприятливого соціально-психологічного клімату в культурно-освітньому середовищі вищого закладу освіти, спрямованого на розвиток творчого мислення майбутніх соціальних педагогів – передбачала формування в студентів навичок самопізнання власних творчих здібностей, потенційних можливостей, умінь та навичок самоуправління творчою поведінкою у відповідному соціально-психологічному оточенні. У процесі викладання елективного курсу „Основи творчої діяльності майбутніх соціальних педагогів” і таких дисциплін, як „Психолого-педагогічні засади міжособистісного спілку-вання”, „Самовиховання та саморегуляція особистості”, „Основи педаго-гічної майстерності” використовувалися методи переконання та навію-вання („Літературний переказ”, „Країна”), організації діяльності (трену-вання, створення виховних ситуацій – „Мавпа і дзеркало”, „Маєвтика”); стимулювання діяльності (гра, змагання, заохочення – „Комплімент”, „Презентація”), самовиховання (самоаналіз, самонавіювання – „Прощення”, „Взаємодія”) та ін. У культурно-освітньому середовищі ВНЗ (на рівні міжособистісного спілкування, групової взаємодії, університетського середовища) стимулювалося вільне творче самовираження, самореалізація майбутніх фахівців.

Друга педагогічна умова – активізація в навчально-пізнавальній діяльності студентів мотиваційної настанови до творчості як перед-умови формування креативних умінь і навичок – орієнтована на форму-вання творчого ставлення до професії, уміння визначати основні стратегії в процесі реалізації діяльнісних цілей, інтегральну задоволеність працею та продуктом власної творчості; формування адекватної самооцінки, впевненості в собі. Для розвитку проектувальних умінь використову-валися групова дискусія, метод мозкового штурму (А. Осборн), метод Дельфі як інтуїтивний метод прогнозування (Т. Гордон), метод синектики (У. Гордон), ТРВЗ Г. Альтшуллера, психотерапевтичні методи (психосо-ціальна терапія, арттерапія – прийоми „Сценічна маска”, „Афіша”, „Буклет”, „Розпис скла”, „Квілінг”, „Пап’є-маше”), метод „Рівний – рівному”, які було реалізовано в ході викладання дисципліни „Основи сценарної роботи майбутнього соціального педагога” та елективного курсу „Основи творчої діяльності майбутнього соціального педагога”.

Наскрізною ідеєю впровадження третьої педагогічної умови – використання методів активного навчання, ігрового моделювання та тренінгової діяльності в процесі оволодіння майбутніми соціальними педагогами соціально-педагогічними технологіями – визначено взаємозв’язок творчого характеру пізнавальної діяльності студентів та креативної спрямованості професійної роботи соціального педагога в сучасних умовах. У процесі вивчення соціально-педагогічних дисциплін, зокрема курсу „Основи сценарної роботи”, елективного курсу „Основи творчої діяльності майбутнього соціального педагога”, майбутні соціальні педагоги залучалися до виконання творчих завдань на основі креативних методів навчання („Килимок ідей”, „Кейсовий метод”, „Ігрове проектування” та ін.), психокорекційних методів (соціально-психологічний тренінг „Розкадровка”).

Зміст елективного курсу „Основи творчої діяльності майбутнього соціального педагога” було спрямовано на формування мотивації до творчого підходу до реалізації завдань професійної діяльності соціального педагога, розвиток професійної креативності студентів, творчих здібностей, дивергентного мислення, навичок проектної діяльності, освоєння методів стимулювання креативності та креативних технологій соціально-педагогічної діяльності.

Узагальнену порівняльну характеристику рівнів сформованості професійної креативності в майбутніх соціальних педагогів на прикінцевому етапі експерименту подано в таблиці 1.

Результати експериментальної роботи засвідчили суттєве покращення рівнів сформованості професійної креативності в майбутніх
соціальних педагогів. Так, після проведення формувального етапу експерименту конструктивно-творчого рівня досягли 11,1% студентів ЕГ (КГ – 0), імпровізаційно-пошукового – 15,8% ЕГ (КГ – 7,8%). На репродуктивному рівні зафіксовано в ЕГ – 27% (КГ – 28,2%), на адаптивному – в ЕГ залишилось 46% (у КГ 64%).

Для визначення достовірності отриманих у ході експериментальної роботи результатів використано t-критерій Стьюдента.