ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ДО ПРЕВЕНТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ВИЩОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання, методологічну й теоретичну основу, методи дослідження, висвітлено наукову новизну й практичне значення роботи, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників” здійснено аналіз сучасного стану дослідженості проблеми готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників у теорії й практиці вищої школи, розкрито сутність і зміст готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників, проведено аналіз наявного рівня готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності.

Під час аналізу наукової літератури з проблеми готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності визначено основні теоретичні підходи та їх технологічні втілення, що застосовуються в практиці професійної соціально-педагогічної підготовки (особистісний, діяльнісний, контекстний, компетентнісний, праксеологічний); виявлено фонд навчально-методичного забезпечення готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників (соціологічна, психологічна, педагогічна, соціально-педагогічна, правова література). Найбільш близькими до предмета дисертації виявилися прикладні дослідження проблем психолого-педагогічної підготовки фахівців до превентивної діяльності (учителів і співробітників правоохоронних органів). Аналіз науково-педагогічної літератури дозволив констатувати відсутність вітчизняних досліджень проблем формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників, виконаних на дисертаційному рівні.

Аналіз сутності, значення й основних характеристик превентивної діяльності в понятійно-категоріальному полі різних наук дозволив розглядати превентивну діяльність: з погляду права – як загальне попередження, запобігання, пом’якшення, упередження негативних дій і поведінки, а також допомога і підтримка в складних ситуаціях; психології – у якості системи розвитку особистості, з погляду педагогіки – як творчий трансформований підхід до виховання.

Соціальна педагогіка визначає превентивну діяльність як складову будь-якої соціально-педагогічної дії, оскільки істотно підсилює позитивний потенціал суб’єктів взаємодії (В. Оржеховська).

Аналіз спеціальної соціально-педагогічної літератури (роботи І. Козубовської, Л. Кондрашової, С. Омельченко, В. Оржеховської, А. Сманцер, Т. Федорченко та ін.) дозволив визначити авторську трактовку превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників як процес, що забезпечує теоретичну і практичну реалізацію заходів превентивного характеру, спрямованих на попередження, подолання відхилень у поведінці різних груп клієнтів соціальної роботи і запобігання розвитку різних форм їх асоціальної, аморальної поведінки. Погоджуємося з дослідниками в розумінні структури превентивної діяльності як сукупності трьох типів: первинної, вторинної і третинної профілактики.

Специфіка нашого дослідження, а саме звернення до феномену готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників, потребувала уточнення змісту цього поняття і його структури. Ми визначили готовність до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників як найвищий рівень професійної компетентності майбутніх соціальних працівників, що передбачає оволодіння студентами системою соціально-педагогічних знань, умінь, навичок, їх активну громадянську позицію, здатність вирішувати творчі завдання превентивного спрямування, прогнозувати і моделювати ситуації попередження негативної соціалізації, наявність гнучкого професійного мислення і високого рівня правової культури.

У результаті вивчення літературних джерел науково-теоретичного, практичного, навчально-методичного спрямування, ознайомлення з нормативно-правовою базою з метою впорядкування наукового матеріалу для складання інформаційної основи навчання майбутніх фахівців, ми представили готовність майбутнього соціального працівника як єдність трьох складових компонентів:

1) психологічного (відповідальний за орієнтацію майбутнього соціального працівника у професійній діяльності, зокрема й превентивній - формування мотивів, потреб, позитивного ставлення; забезпечення передумов для функціонування інших структурних компонентів готовності соціального працівника до превентивної діяльності);

2) змістового (система особисто набутих студентом ВНЗ знань різних аспектів превентивної діяльності, самоорганізації і самовдосконалення в майбутній професійній діяльності на основі опанованих знань, понять: „превенція освіти”, „превентивна діяльність”, „особистісно-орієнтовані технології превентивної діяльності”);

3) операційного (набуття соціальним працівником здатності до взаємодії з різними категоріями населення, засновану на актуалізації превентивних, соціальних і педагогічних знань і навичок, творчому використанні превентивного інструментарію в роботі з населенням).

Виявлення результативності процесу формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників виявлялась за допомогою визначених критеріїв, показників та рівнів готовності студентів до зазначеного напряму діяльності. За ціле-мотиваційним критерієм визначалась сукупність мотивів, адекватних меті і завданням превентивної діяльності. Когнітивний критерій відображав систему знань, умінь і навичок, необхідних для превентивної діяльності. Особистісний критерій характеризувався сукупністю можливих для превентивної діяльності особистісних якостей, пов’язаних зі ставленням до предмета діяльності, її процесу, інших учасників, самого себе.

Відповідно до визначених критеріїв установлено рівні готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності (елементарний, достатній, високий).

Педагогічна діагностика реального рівня готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності, проведена за трьома розробленими критеріями, засвідчила: по-перше, відсутність суттєвих розбіжностей між рівнями сформованості знань, умінь, професійно важливих якостей студентів експериментальної та контрольної груп; по-друге, низький (тобто елементарний) за всіма показниками рівень підготовки переважної більшості студентів і контрольної (74,1 %), й експериментальної груп (75,1 % відповідно). Зроблені нами в результаті теоретико-методичного аналізу досліджуваної проблеми висновки стали головними орієнтирами в розробці комплексу педагогічних умов формування готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності.

У другому розділі „Обґрунтування педагогічних умов формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників” теоретично та змістовно обґрунтовано педагогічні умови формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників, розкрито логіку їх впровадження в навчальний процес, проведено аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.

В основу розробки педагогічних умов покладено концептуальні ідеї щодо: 1) потреби якісних змін у змісті професійної підготовки студентів, пов’язаних із системним поширенням теоретичного превентивного знання; 2) особливостей підготовки майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності на підставі особистісного підходу; 3) використання особистісно-орієнтованих технологій професійної підготовки до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників; 4) впровадження принципів превентивної освіти до аналізу практики соціальної діяльності майбутніх фахівців; 5) особливого значення етапу формування професійно важливих особистісних якостей, що сприяють готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності та високому рівню їх професійної підготовки.

Першу педагогічну умову формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників було сформульовано як необхідність збагачення змісту професійно-практичної підготовки майбутніх соціальних працівників положеннями й пріоритетними напрямами превентивної діяльності. У структурі змісту формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників виокремлено два складники – інформаційний (чотири блоки професійних знань: знання, що визначають превентивну педагогіку як спеціальну виховну діяльність; знання про превентивні аспекти в поглядах і теоріях соціальних відхилень; третій блок знань у системі фахової підготовки майбутніх соціальних працівників розглядає проблеми превентивної освіти і виховання в зарубіжних країнах; в останньому, четвертому, блоці знань – превентивна діяльність у соціальній роботі, зосередженні питання фахової підготовки майбутніх соціальних працівників) і операційно-дійовий (три блоки умінь, які відповідають превентивній діяльності: аналітичні, прогностичні, проективні ).

Друга педагогічна умова формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників визначена як використання особистісно-орієнтованих технологій професійної підготовки до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників. Застосування зазначених технологій оптимізує процес засвоєння превентивних знань майбутніми фахівцями й формує вміння і навички профілактичної діяльності з різними групами клієнтів соціальної роботи; створює умови для загально професійного розвитку майбутнього спеціаліста, розвитку креативного мислення, вироблення індивідуального стилю діяльності, мотивації до профілактичної діяльності.

Третьою педагогічною умови було визначено забезпечення спрямованості професійної підготовки соціальних працівників для здійснення превентивної діяльності на формування й розвиток таких професійно важливих для цього напряму діяльності якостей, як соціальний інтелект, толерантність, психологічна стійкість і комунікативність. Під професійно важливими якостями соціального працівника, необхідними для здійснення превентивної діяльності, ми розуміємо особистісні якості, що сприяють успішному оволодінню превентивною діяльністю й позитивно впливають на її результативність

Соціальний інтелект у формуванні готовності до превентивної діяльності майбутнього соціального працівника визначає рівень адекватності, успішності соціальної взаємодії, здатність застосовувати соціальні знання у вирішенні проблемних завдань. Комунікативність майбутніх соціальних працівників визначається нами як здатність адекватно відображати особистісні й індивідуальні особливості оточуючих людей. Толерантність у процесі нашого дослідження розуміємо в контексті таких понять, як попередження, сприйняття, розуміння, визнання, що передбачає здатність бачити світ одночасно з двох точок зору: власної й іншої, це необхідна якість соціального працівника у вирішенні будь-яких фахових завдань у превентивній діяльності. Психологічна стійкість як професійно важлива якість забезпечує здатність фахівця успішно, продуктивно й стабільно діяти в емоційно складних, напружених умовах роботи з різними групами клієнтів соціальної роботи.

За логікою дослідження три педагогічні умови було одночасно впроваджено в навчально-виховний процес професійної підготовки майбутніх соціальних працівників.

Перша педагогічна умова впроваджувалася двома шляхами: 1) насичення, збагачення змісту дисциплін, традиційно задіяних у підготовці майбутніх соціальних працівників до роботи з різними групами клієнтів, а також, встановлення міжпредметних зв’язків, посилення спрямованості дисциплін на забезпечення формування готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності; 2) розроблення і впровадження в навчальний процес курсу „Превентивна педагогіка”, в якому цілком відображено кожен із запропонованих нами блоків знань превентивної діяльності та їх опанування під час професійної підготовки соціального працівника. За нашим задумом, курс „Превентивна педагогіка” покликаний доцільно об’єднувати й координувати практичну й теоретичну складові частини формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників та забезпечувати реальне залучення майбутніх фахівців до професійної діяльності протягом наступної виробничої практики.

Втілення другої педагогічної умови здійснювалося в напряму впровадження особистісно-орієнтованих технологій професійної підготовки в процесі формування готовності до превентивної діяльності майбутніх соціальних працівників. Поряд з традиційними формами і методами університетської освіти, виходячи зі специфіки нашого дослідження, ми використали інноваційні технології, які, на наш погляд, відповідають превентивній діяльності майбутніх соціальних працівників (тренінгові, ігрові, технології проблемного й контекстного навчання ).

Під час впровадження третьої педагогічної умови, яка нами визначається як формування й розвиток професійно важливих для здійснення превентивної діяльності якостей, акцентуємо увагу на тісному взаємозв'язку всіх трьох педагогічних умов готовності як сутнісно, так і процесуально. Реалізація цієї умови в практиці університетської підготовки майбутніх соціальних працівників тривала через актуалізацію можливостей кожного компонента системи професійної підготовки (мета, зміст, форми, методи) для досягнення оптимального розвитку професійно важливих якостей майбутніх соціальних працівників.

Кожна з розроблених нами педагогічних умов запроваджувалася в навчальний процес ВНЗ шляхом реалізації відповідного змісту і технологій навчання, що відповідають зазначеній меті навчання.

На основі аналізу, порівняння та зіставлення даних, отриманих у ході діагностики рівня готовності майбутніх соціальних працівників до превентивної діяльності до та після організації експериментального навчання, зроблено висновки про наявність в експериментальній групі позитивної динаміки за всіма показниками визначених критеріїв (Таб.1).