ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНІХ СМАКІВ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ВОКАЛЬНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНСЬКИХ КОМПОЗИТОРІВ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і завдання, розкрито теоретико-методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні засади дослідження проблеми формування художніх смаків старшокласників у процесі вивчення вокальної спадщини українських композиторів (кінця XIX – початку XX століття)» – розглянуто стан досліджуваної проблеми у філософській, психолого-педагогічній, культурологічній, мистецтвознавчій літературі, також визначено та обґрунтовано зміст поняття «художній смак старшокласника», його структуру та критерії сформованості у школярів. Проаналізовано художньо-виховний потенціал пісенної спадщини українських композиторів кінця XIX – початку XX ст.

У контексті нашого дослідження суттєвого значення набувають наукові праці філософів, психологів, теоретиків мистецтва, естетів XVII-XVIII століття. Ретроспективний огляд робіт таких авторів як І. Вінкельмана, Ф.-М. Вольтера, Б. Грасіана, І. Зульцера, І. Канта, Д. Юма, а також вивчення філософських і педагогічних робіт вітчизняних і зарубіжних вчених – Б. Асаф’єва, Н. Ветлугіної, Ш. Германа, Л. Дмитрієвої, Д. Кабалевського, О. Ларніна, Б. Ліхачова, В. Остроменського, С. Раппорта, В. Скатерщикова, В. Сухомлинського, В. Шацької, сприяло висвітленню сутності художнього смаку, його структурних компонентів.

Вивчення наукових джерел дає підстави трактувати поняття «художній смак» як систему почуттєво-раціональних схильностей особистості, що виростають на ґрунті соціально детермінованих уявлень кожного індивіда про прекрасне і спонукають його до активної, відповідної ідеалу, мистецької діяльності.

У дисертації надається поняття «художній смак старшокласника». Він представлений як центральна категорія естетичної свідомості учнів старшого шкільного віку, що виражає їх здатність до адекватної раціонально-емоційної оцінки творів мистецтва, доступних віковим особливостям сприймання, у відповідності з ідеальними уявленнями щодо прекрасного і спонукає до активно-творчої мистецької діяльності.

У процесі дослідження було розроблено структуру художнього смаку, яка складається з наступних компонентів: мотиваційного, когнітивно-пізнавального, емоційно-оцінного, творчо-діяльнісного.

Мотиваційний компонент художнього смаку знаходить своє відображення у свідомому бажанні старшокласників до ознайомлення і оцінювання творів мистецтва. Сутність когнітивно-пізнавального компоненту художнього смаку старшокласника виражається у обізнаності старшокласників із творами мистецтва, у прагненні до розширення свого художнього тезаурусу. Однією з основних складових структури художнього смаку є емоційно-оцінний компонент, який передбачає здатність старшокласників до емоційного відгуку на твори мистецтва у єдності із вираженням оцінної реакції на них. Творчо-діяльнісний компонент художнього смаку знаходить своє вираження у прагненні учнів до творчого самовиявлення під час художньо-практичної діяльності у відповідності із уявленнями про прекрасне, про досконале у мистецтві.

Відповідно до компонентної структури художнього смаку старшокласників розроблено критерії та показники його сформованості. Мотиваційно-потребовий критерій виражає ступінь зацікавлення старшокласників мистецтвом, зокрема вокальною спадщиною українських композиторів і відображається у таких показниках, як вияв потреби у спілкуванні з мистецтвом та художньо-естетичними явищами; вияв бажання до вокального навчання; вияв інтересу до вивчення української вокальної музики. Змістово-оцінний критерій окреслює здатність учнів до усвідомлення і оцінки змісту вокального твору. Показниками цієї здатності визначено такі, як: уміння дати словесну характеристику музичним образам вокального твору; активність емоційної реакції під час прослуховування і виконання музики, зокрема вокальної спадщини українських композиторів; вияв адекватної реакції на зміст музичного твору. Творчо-виконавський критерій сформованості художнього смаку виражає міру здатності старшокласників до виразного виконання вокального твору і відтворюється у таких показниках, як цілісне відтворення художнього образу в єдності змісту і виражальних засобів; володіння основами елементарної вокальної техніки; здатність прицільно її застосовувати у розкритті музично-поетичних образів; вияв почуття міри у сценічній інтерпретації вокальної музики.

Аналіз змісту музичних творів українських композиторів дав змогу з’ясувати виховний потенціал творів української вокальної спадщини кінця XIX – початку XX століття. У процесі дослідження здійснено художньо-педагогічний аналіз вокальної спадщини А. Вахняніна, І. Воробкевича, М. Лисенка, В. Матюка, О. Нижанківського, Д. Січинського, Я. Степового, К. Стеценка та інших, у результаті якого визначено, що їх вокальна творчість відрізняється не лише високими художніми достоїнствами і перевагами, але й містить суттєвий виховний потенціал. Попри певні стильові відмінності, спільним для вокальної творчості українських композиторів досліджуваного періоду є глибоке відтворення людських переживань, їх найтонших відтінків.

Суттєвого значення в досягненні художньої виразності у вокальній творчості українських композиторів набуває досягнення образної єдності між поетичними рядками та музичним текстом. Вокальна спадщина українських композиторів відрізняється широким жанровим розмаїттям – пісні, романси, розгорнуті оперні арії та невеликі за формою твори – каватини, аріозо, які можуть знайти відтворення у позакласній роботі із учнями старших класів. Значна кількість творів спирається на фольклор, що сприяє доступності їх сприймання учнями. Наповненість гуманістичним змістом, високі художні характеристики, довершеність музичної мови, привабливість для учнів старших класів образного змісту (різноманіття ліричних нюансів, романтичне звучання, героїчна піднесеність тощо), уможливлюють застосування творчості українських композиторів у формуванні художніх смаків старшокласників.

У другому розділі – «Методична модель формування художніх смаків старшокласників у процесі вивчення вокальної спадщини українських композиторів» – представлено методичну модель формування художніх смаків старшокласників у процесі вивчення української вокальної спадщини, досліджуваного періоду.

Метою методичної моделі є визначення педагогічних засобів, що спрямовують опрацювання вокальної спадщини українських композиторів на формування художнього смаку у старшокласників.

У процесі дослідження було визначено педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування художніх смаків у старшокласників, а саме:

• Систематичне проведення паралелей між оцінкою художнього твору педагогом і оцінкою, даною учнем самостійно. Створення цієї умови дозволяє, по-перше, спонукати учнів до аналітико-критичного сприйняття музики, по-друге, порівнювати власне ставлення до художніх образів із нормативним.

• Поєднання педагогічної вимогливості із педагогічною підтримкою оцінювальної і виконавської діяльності старшокласників, що спонукає учнів до вільного висловлювання власної думки, до музичного самовиявлення і водночас сприяє виробленню їх здатності до адекватної оцінки музичних творів та самооцінки результатів власної музичної діяльності.

• Узгодження змісту поточних занять із завданнями публічної демонстрації художньо-навчальних досягнень учнів. Цю умову зумовлено потребою формування здатності учнів дотримуватись у процесі музичної діяльності орієнтирів виразного виконання відповідно до вимог художнього смаку. На заняттях учні «крок за кроком» мають наближувати своє відтворення вокальних творів до концертного виконання.

У процесі дослідження було відпрацьовано комплекс методів і прийомів формування художніх смаків у старшокласників засобами вокальної спадщини українських композиторів, а саме:

1) Блок методів і прийомів, спрямований на розширення обізнаності старшокласників у вокальній музиці українських композиторів кінця XIX – початку XX століття, який включає демонстрацію еталонного виконання твору (вчителем або у запису); проведення вступного слова, що налаштовує учнів на вивчення української музики; створення комп’ютерних проектів інформаційного спрямування («Комп’ютерна газета», «Жива газета», «Усний журнал», матеріали до яких добираються через інтернет-мережу); проведення художніх аналогій між вокальними творами та творами літературного, образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва (проведення коротких бесід типу «Значення слова та музики у вокальному творі», «Порівняння та знаходження художніх аналогій між образом вокального твору та образом живопису або архітектурного мистецтва», залучення учнів до виконання практичних завдань на знаходження подібності образів у різних видах мистецтва).

2) Блок методів і прийомів, зорієнтований на забезпечення культурологічної основи осягнення української вокальної творчості, що передбачає ознайомлення старшокласників з відомостями з життя композиторів, з умовами створення вокальних творів та їх характерними ознаками («Поглиблений екскурс в історію створення вокального твору», «Створення комп’ютерних презентацій життя і творчості українських композиторів» (інтегративний прийом, який залучає старшокласників до створення власних презентацій персоналій українських композиторів та їх творчих здобутків на комп’ютері); розширення знань та слухових уявлень учнів про стильові ознаки національної вокальної музики (залучення учнів до елементарного визначення індивідуальних стильових рис творчості композитора, зосередження уваги школярів на глибокій психологізації художньо-образного змісту вокальних творів українських композиторів, залучення учнів до зіставлення художніх образів за способами вираження емоційних станів у вокальному творі, прослуховування творів та визначення спільних рис емоційних характеристик головних персонажів твору); зіставлення великих та малих музичних форм у вокальній творчості українських композиторів (бесіда «Ознайомлення з ліричними та героїчними жанрами»); застосування прийому унаочнення знань про творчість композитора шляхом створення музично-аплікаційного колажу.

3) Блок методів і прийомів, зорієнтований на стимулювання емоційно-оцінного ставлення до виконання музики, включає залучення старшокласників до «слухового аналізу», тобто визначення на слух характерних інтонацій твору, що сприяють розкриттю змісту художніх образів; застосування завдань на знаходження характерних найяскравіших художніх деталей твору в інтонаційному, ритмічному, динамічному планах; порівняння двох вокальних творів на ту саму тему; зіставлення різних виконавських трактовок того самого твору; залучення учнів до обміну враженнями після прослуховування музики; застосування методу переконання у художній цінності класичних творів; порівняльний аналіз різних вокальних творів; залучення до самостійного вибору власного навчального репертуару за такими ознаками, як виразність, образна яскравість, доступність.

4) Блок методів і прийомів, спрямований на активізацію творчого самовираження старшокласників у вокальній діяльності, включає залучення учнів до елементів самостійного інтерпретування вокальної музики; поєднання інтерпретації вокального твору з інсценізацією; залучення до ансамблевого співу (зокрема, дуетом); застосування психологічних тренінгів (пізнання себе як унікальної творчої особистості, зняття фізичної та емоційної напруги, активізація самоконтролю під час співу); прищеплення учням елементарних навичок музикування на електронному інструменті, залучення до створення музики у стилі розучуваних творів за допомогою комп’ютерного «нотного редактора».

У процесі дослідження визначено оптимальні форми позакласної вокальної роботи зі старшокласниками, такі як: індивідуальні, «парні» та ансамблево-групові заняття. Проведення індивідуальних занять спрямовано на розвиток вокальних умінь учнів (здатності до створення власної виконавської інтерпретації, до виразного відтворення мелодії, ритмічного малюнку тощо), здатності до творчого самовираження, зокрема, умінь інсценізації учнів старшого шкільного віку. На «парних» заняттях з вокалу увага старшокласників акцентується на зіставленні, порівнянні та обговоренні характерних ознак вокальних творів різних композиторів та різних виконавських інтерпретацій. Така робота має сприяти формуванню оцінно-ціннісного ставлення до творів національної спадщини минулого, вміння відрізнити високохудожній приклад від псевдо-зразка. Ансамблево-групові заняття як головну мету мають підготовку учнів до публічних виступів.

У процесі дослідження було розроблено також форми педагогічного моніторингу навчальних досягнень старшокласників, що передбачають поточну та підсумкову атестацію. Поточна атестація включає систему письмових завдань, усних питань, тематичних тестів, яку спрямовано, головним чином, на перевірку обізнаності учнів у вокальній творчості українських композиторів та сформованості мотивації до її вивчення («Задайте запитання», «Впізнайте композитора твору», «Підкресліть відомі вам твори», «Визначте на слух жанр твору» тощо). Підсумкова атестація передбачає перевірку сформованості в учнів емоційно-оцінного ставлення до національної вокальної спадщини та здатності до виразного вокального виконання і включає застосування ігрових способів перевірки (музичні вікторини, тощо), проведення диспутів («Брейн-ринг» та ін.), змагань, тематичних конкурсів тощо, які спонукають учнів старшого шкільного віку до чіткого висловлення оцінної думки, підбору потрібних аргументів.

Схематичне зображення розробленої методичної моделі формування художніх смаків старшокласників у процесі вивчення вокальної спадщини українських композиторів представлено на рис. 1.