Бесплатное скачивание авторефератов |
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ! |
Увеличение числа диссертаций в базе |
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов |
Доставка любых диссертаций из России и Украины |
Каталог авторефератів / ПОЛІТИЧНІ НАУКИ / Політичні інститути, процеси, технології
Назва: | |
Тип: | Автореферат |
Короткий зміст: |
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету та завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, його хронологічні рамки, окреслено теоретичні й методологічні основи, означено наукову новизну, практичне значення, представлено апробацію результатів дослідження і структуру роботи. У першому розділі ,,Теоретико-методологічні основи дослідження” висвітлено теоретичні основи дослідження проблеми, узагальнено методологічні аспекти її аналізу, проаналізовано документи та наукові праці закордонних та вітчизняних авторів, які займалися розробкою даної теми. Підрозділ ,,Методологічні засади дослідження” присвячено аналізу основоположних понять мігрантознавства з точки зору різних підходів. Зосереджуючись на вивченні зовнішньої міграції, виокремлено операційні поняття дослідження політичних факторів реструктуризації сучасного імміграційного процесу в США – імміграція та імміграційна політика. Згідно з політологічним підходом у центрі політичного аналізу явищ, пов’язаних з імміграційним процесом, знаходиться держава (як держава-реципієнт, так і держава-донор). Саме держава визначає імміграційну політику та регулює імміграційний процес відповідно до своїх пріоритетів. При цьому виділяють державний і ситуативно-політичний виміри. Говорячи про перший, мають на увазі вплив іммігрантів на соціально-політичний устрій держави та національну ідентичність її громадян, систему внутрішньодержавних відносин, людський потенціал держави. У межах зазначеного виміру вивчають контроль держави над імміграційними потоками і відповідно умови в’їзду та перебування на території національних держав. Тобто у межах державного виміру мова йде безпосередньо про імміграційну політику. Ситуативно-політичний вимір пов’язаний із проблемами національної безпеки і загрозами, до яких можуть призвести неконтрольовані та нелегальні імміграційні потоки. Місце держави в імміграційному процесі в рамках політологічного підходу вивчає теорія політичного реалізму, глобалізаційна теорія тощо. Варто зауважити, що політологічний підхід до вивчення досліджуваної проблеми з’явився порівняно нещодавно і потребує подальших наукових розробок. Тривалий період при вивченні феномену міграції традиційно застосовувався економічний підхід, що розглядає міграцію як спосіб перерозподілу робочої сили і наголошує на визначальності економічних факторів при формуванні імміграційних потоків. Серед багатьох існуючих теорій міграції у межах цього підходу найбільш поширеними є неокласична економічна теорія, теорія людського капіталу, теорія подвійного (сегментованого) ринку праці тощо. Однак міграція також є і соціальним феноменом. З такої точки зору її вивчають теорії соціологічного підходу, зокрема теорія міграційних мереж. Формування імміграційної політики зумовлене цілою низкою чинників внутрішньо- та зовнішньополітичного характеру. Таким чином вона ніби виступає прикладом нероздільного взаємозв’язку між внутрішньою та зовнішньою політикою. Крім того, оскільки імміграційний процес пов’язаний з політичними, економічними, демографічними, етнічними, географічними моментами розвитку держави, а також з її історією, чимало дослідників визнають доцільність використання міждисциплінарного підходу до вивчення даної проблеми. У підрозділі ,,Джерельна база та стан наукової розробки теми” проаналізовано використані джерела, які дисертантка вважала за необхідне поділити на групи. До першої групи джерел віднесено національні законодавчі акти, які становлять нормативно-правову базу імміграційної політики США. Серед них виділено два основних документи: ,,Закон про імміграцію” Другу групу джерел складають статистичні дані, інформаційно-аналітичні звіти, матеріали слухань у комітетах Сенату та Палати представників Конгресу США. Особливо цінними з точки зору характеристики структури імміграції до США є щорічники імміграційної статистики (до У дисертації досить детально проаналізовано стан наукової розробки теми. Варто відзначити, що надзвичайно важливими при дослідженні імміграційного процесу в США є науково-дослідницькі доробки американських науковців. Характерно, що тривалий період роль і місце імміграції у формуванні американської нації окреслювалися переважно в мемуарах, літературних замальовках або в автобіографічних нарисах. У цьому контексті варто згадати твори І. Зангуілла, М. Ентін, Е. Лазарус, Т. Пейна, М. Раваджа, Дж. Адамс, Дослідженням різних аспектів міграції займається чимало українських науковців, зокрема С. Атаманенко, Я. Кондратьєв, О. Малиновська, Т. Петрова, О. Піскун, Ю. Римаренко, О. Світлов, М. Шульга, Б. Юськів та інші. Аналіз нормативно-правової бази та вивчення практики адміністративно-правового регулювання імміграційного процесу у США мають місце у працях Вивченням різних аспектів імміграційної політики США займалися такі російські дослідники, як Ж. Зайончковська, М. Іванов, О. Іванов, А. Коробков, А. Кучеренко, Л. Лебедєва, В. Ніколайчик, В. Тен, С. Філіпов, О. Шамшур. Безпековий аспект імміграції розглядають В. Іноземцев, який значну увагу приділяє методологічним аспектам дослідження, А. Дмітрієв, А. Пономарьова. У напрямі визначення соціально-економічних показників імміграції працюють В. Супян, І. Цапенко, А. Шлепаков. Вивчення імміграції крізь призму етнонаціональних аспектів знаходимо у працях Г. Вайнштейна, К. Гаджиєва, У другому розділі ,,Становлення політико-правових засад імміграційної політики США другої половини ХХ – початку ХХІ століття” визначено та охарактеризовано основні етапи сучасної імміграційної політики США. Аналіз політико-правової бази дозволив з’ясувати основні зміни в імміграційному процесі США досліджуваного періоду – перехід від рестрикціонізму до лібералізації, а в подальшому до посилення засобів імміграційного контролю. У підрозділі ,,Лібералізація імміграційної політики США (1965 – 1990 рр.)” детально проаналізовано основоположні зміни імміграційної політики США, які подекуди і на сьогодні визначають особливості імміграційного процесу. В основі цих змін лежить ,,Закон про імміграцію” 1965 року, що повністю переглянув процедуру прийому іммігрантів до США, розширивши систему преференцій і відкривши в’їзд до США більшій кількості осіб. Річна квота для країн Східної і Західної півкулі визначалася у кількості 170 і 120 тис. осіб відповідно (показово, що Законом від 1978 року кількість віз для країн Східної і Західної півкулі була об’єднана і становила 290 тис. осіб щорічно для обох півкуль; у 1980 році ця кількість була скорочена до 270 тис.). Особливо важливим у вказаному законі стало те, що віднині критерій національного та етнічного походження не враховувався так, як це було до 1965 року (раніше Зусилля імміграційної політики США у наступні десятиліття були спрямовані на боротьбу з нелегальною імміграцією, масштаби якої зростали. З метою обмеження нелегальної імміграції було прийнято низку нормативно-правових актів, у тому числі й тих, що стосувалися категорії біженців. ,,Закон про імміграційну реформу та контроль” 1986 року, з одного боку, вводив санкції обмежувального характеру щодо нелегальних іммігрантів (особливо, що стосувалося їх працевлаштування) та водночас пропонував для них певне послаблення (положення про легалізацію). Останнє може бути розцінене як один із проявів лібералізації імміграційного процесу. Однак вважаємо, що проведення амністії, яка слідувала за прийняттям згадуваного закону, та надання визначеній категорії осіб статусу шукача притулку, що його регламентував ,,Закон про біженців” 1980 року, мали суттєві недоліки. Вони проявилися в тому, що новоприбулі нелегальні іммігранти покладали надії на здобуття вказаного статусу чи проведення чергової амністії, а тому їх кількість суттєво не зменшилася, незважаючи на те, що це було першочерговим завданням низки законів, прийнятих у 1980 – 1990-х роках. У підрозділі ,,Особливості імміграційної політики США у 90-х роках Незважаючи на суттєві досягнення процесу лібералізації імміграційного процесу, чимало дослідників вважають, що саме в 1990-і роки в імміграційній політиці США спостерігається часткове повернення до обмежувальних заходів. Це стосується боротьби з нелегальною імміграцією. З огляду на те, що найбільша кількість нелегальних іммігрантів прибувала до США з Мексики, були введені в дію численні програми посилення безпеки та імміграційного контролю в прикордонних з Мексикою штатах. Дані програми здійснювалися у рамках довготривалої стратегії на укріплення безпеки американсько-мексиканського кордону. Також був підписаний договір про кордон з Канадою, що передбачав координацію дій обох країн з метою протидії нелегальній імміграції. Несанкціонована імміграція викликала хвилю обурення в південно-західних штатах, де нелегальних іммігрантів було найбільше. У Каліфорнії, Техасі, Арізоні та Флориді їх вважали тягарем для місцевої економіки, а особливо для платників податків, оскільки нелегальні іммігранти послуговувалися деякими соціальними пільгами. Як результат, ,,Закон про реформу нелегальної імміграції та відповідальність іммігрантів” 1996 року обмежував можливості нелегальних іммігрантів користуватися послугами соціальних служб та продовольчими талонами. Підрозділ ,,Принципи модернізації імміграційної політики США після Реформування імміграційного процесу кілька разів ініціював президент Дж. Буш-молодший. Однак запропонований ним законопроект, спрямований на часткове вирішення проблеми нелегальної та трудової імміграції, як і законопроект ,,Про всесторонню імміграційну реформу”, у повному обсязі схвалені не були, що було спричинено розходженнями у поглядах стосовно проблеми імміграції представників як демократичної, так і республіканської партій. Та обговорення імміграційних ініціатив не стали безрезультатними. Як наслідок, ухвалено ,,Закон про безпеку кордонів, економічні можливості та імміграційну реформу”. У політичних і громадських колах гучну реакцію зустріло запропоноване проектом реформи Дж. Буша нововведення щодо охорони безпеки кордонів (,,Закон про безпеку огородження”), що полягало у зведенні стіни на кордоні з Мексикою. Сприйняття закону було неоднозначним і викликало значні дискусії. Ще одне положення проекту реформи передбачало асиміляцію іммігрантів і необхідність продовження реалізації концепції ,,плавильного котла”. Варто зазначити, що характер вказаних ініціатив, як і обмежувальні заходи, регламентовані законами початку ХХІ століття, дають підстави свідчити про те, що період лібералізації імміграційного процесу в США добігає завершення, наступний же набиратиме нових тенденцій. У третьому розділі ,,Структура імміграції у США у другій половині У підрозділі ,,Специфіка розселення іммігрантів та осіб іноземного походження по штатах і регіонах США” з’ясовано, що тенденції розселення іммігрантів залежать від географічного розміщення певного штату відносно вектору направленості імміграційних потоків, а також зумовлені закономірностями та умовами освоєння регіону, які визначилися історично. Важливими також є особливості розвитку того чи іншого штату, стан економіки, соціальна ситуація тощо. Так, наприклад, наприкінці ХХ століття чимало іммігрантів почали обирати для поселення південь та захід країни. Це пояснюємо інтенсивним розвитком цих регіонів, а надто розвитком наукоємних галузей, у яких задіяна чимала кількість іммігрантів, які відносяться до преференційної категорії на основі працевлаштування, яку визначає досліджуваний ,,Закон про імміграцію” 1990 року. Крім того, специфіка розселення іммігрантів дуже часто залежить від регіону їхнього походження, адже переважно вони тяжіють до тих регіонів, де проживають представники їхньої етнічної групи. Яскравим прикладом тому є іммігранти з Мексики, які оселяються компактними общинами, створюючи етнічні анклави у південно-західних штатах. Таке компактне поселення доволі часто вважають небезпечним, оскільки вбачають у ньому загрозу можливого витіснення прийдешнім етносом місцевого населення, що певною мірою спостерігається у штатах Каліфорнія і Техас. Крім того, така специфіка розселення може викликати соціальну напругу серед місцевого населення, яке часом сприймає іммігрантів як своєрідне навантаження на місцевий бюджет. Однак варто частково спростувати таке твердження з огляду на те, що імміграція здатна створювати основу для оновлення міської інфраструктури в районах компактного поселення іммігрантів та для розвитку етнічного бізнесу. До того ж вже згадуваний ,,Закон про імміграцію” 1990 року виділяє окрему категорію іммігрантів – інвестори, які хоча і становлять незначну частку від загальної кількості іммігрантів, однак створюють нові робочі місця і сплачують доволі високий податок у місцеві бюджети. Крім того, доволі значною є частка залучення іноземного інтелекту на ринок праці США. Традиційно, найбільше іммігрантів проживають у штатах Каліфорнія, Нью-Йорк, Флорида, Техас. З другої половини ХХ століття у мегаполісах спостерігається змішування етнорасових груп часто у межах одного кварталу, й етнорасова композиція агломерацій зазнає істотних змін. Водночас залишаються штати, в яких расово-етнічний розподіл при розселенні осіб іноземного походження і на сьогодні зберігається. У четвертому розділі ,,Місце імміграції у формуванні сучасної національної ідентичності США” значну увагу приділено формуванню національної ідентичності США на тлі імміграції, а також впливу реструктуризації імміграційного процесу у США на зміну етнорасової композиції сучасної американської нації. У підрозділі ,,Політико-ідеологічні чинники формування національної ідентичності США” було висвітлено ті чинники, які стали основою формування національної ідентичності США. Вперше до феномену ідентичності як до значимого елемента суспільного життя звернулися у другій половині ХХ століття саме у США, де зазначений феномен намагалися виокремити з-поміж усього загального спектру, принесеного і запропонованого власне іммігрантами. Вважаємо правильним розглядати перші витоки американської самобутності з моменту проголошення незалежності США. Адже потреба самоідентифікації та самоусвідомлення американцями себе духовною складовою частиною нової політичної єдності, що утворилася, викликала перші спроби пояснити сутність американського національного характеру. Новоутворену націю згуртовувала політична ідеологія, що зводилася до ідеї свободи та рівності, самоуправління на принципі згоди, а також задекларованого права на щастя та безпеку. Американській нації були властиві такі ознаки, як новизна та орієнтованість на майбутнє. Ще одним важливим чинником формування національної ідентичності США стала релігійна приналежність. Показово, що цей чинник виокремився саме на тлі імміграційного процесу. Стрімке зростання кількості іммігрантів-католиків у першій половині ХІХ століття зустріло опір протестантизму і викликало антиіммігрантські настрої. Як реакція на такі тенденції виник рух, відомий під назвою нейтивізм, спрямований на захист протестантизму та англосаксонського елемента у структурі американської нації, в яких вбачався невід’ємний зв’язок з американською долею. Звідси випливає наявність ще одного чинника у формуванні національної ідентичності США – етнічного. Дедалі більш етнічно різнорідним ставав склад іммігрантів, тим важче було інтегрувати їх в американське суспільство. А відтак імміграція виступила своєрідним ґрунтом для появи асиміляційних та інтеграційних концепцій. Зміни в структурі імміграції, а надто зміни її етнічного складу в період лібералізації, спричинили переосмислення орієнтирів та поглядів на етнонаціональний розвиток США, на сутність американської національної ідентичності та особливості подальшого розвитку американської нації. Етнічний чинник пронизує підходи до визначення сутності американського характеру та американської нації, виникненню яких сприяли імміграційні реалії: ,,плавильний котел”, англосаксонський расизм, культурний плюралізм та англоконформізм. Вказані підходи до сутності етнорасової композиції американської нації відрізнялися власне баченням домінанти єдності чи багатоманітності в основі національної ідеї. Останній підрозділ ,,Імміграційний фактор етнорасової рекомпозиції сучасної американської нації” присвячено аналізу того, яким чином реструктуризація сучасного імміграційного процесу, перш за все зміна етнічного складу іммігрантів, впливає на зміну етнорасової композиції американської нації. Американське суспільство не лише не виключає, а й передбачає різноманітність культурних елементів, принесених іммігрантами, що дає змогу вести мову про те, що у США розвивається і розвиватиметься культурний плюралізм (pluribus), оскільки існує певний політико-ідеологічний консенсус, закладений в основі єдності американської нації (unum). Зважаючи на те, що в структурі імміграції дедалі інтенсивніше зростає кількість вихідців із Латинської Америки та Азії, які переважно компактно оселяються в регіонах із значним представництвом своєї етнічної групи, виникає загроза етнічної структурованості суспільства. Анклави, створені за етнорасовою ознакою, у результаті напливу іммігрантів і збільшення культурної дистанції між корінним населенням та іммігрантами багатьма дослідниками розцінюються як загроза національній ідентичності. Досліджувані нами ідеї культурного плюралізму передбачають наявність багатьох етнічних груп у межах одного суспільства зі збереженням притаманних їм культурних властивостей. Концепція ,,плавильного котла”, навпаки, передбачає асиміляцію іммігрантів. Та навіть асимілюючись, вони сприймаються невід’ємним, якщо не визначальним елементом, у ,,плавильному котлі”, що тривалий період був детермінантою США як єдиної політичної цілісності. Варто відзначити, що представників неєвропейських народів, більш того, незахідноєвропейських народів, як таких, що беруть участь у творенні образу і суті американця та формують етнорасову композицію американської нації, упродовж тривалого періоду не надто враховували. Це пояснюємо, насамперед, особливістю структури імміграції, що була характерною для США упродовж тривалого періоду у зв’язку з основами імміграційної політики. А тому зі зміною кількісного, а надто якісного складу імміграції, відбувається модернізація етнонаціональних реалій сучасної американської нації. З подальшою інтенсифікацією імміграційних потоків, а особливо зі збільшенням кількості іммігрантів неєвропейського походження, зростатиме роль етнічних груп у соціально-економічному та політичному житті США.
|