АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ




  • скачать файл:
Назва:
АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ В СИСТЕМІ ОХОРОНИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
Тип: Автореферат
Короткий зміст:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв’язок з науковими планами та програмами, мету і задачі дослідження, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо апробації та опублікування результатів дослідження, його структури та обсягів.

Розділ 1 "Теоретико-методологічні засади інформатизації в системі охорони громадського порядку в Україні" присвячено методології та стану наукової розробленості проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку.

У підрозділі 1.1 "Соціальна роль та функції інформації в управлінні суспільством і державою" наголошено на революційності розвитку засобів нагромадження й обробки інформації, який значно випередив його соціально-правову оцінку і відповідне її відображення у правовій науці та практиці управління суспільством і державою.

Інформацію розглянуто як властивість співвідношення будь-яких двох систем, одна з яких, як правило, є складноорганізованою та здатна реагувати на відносні, закодовані значення. Визначено, що така складноорганізована конструкція (структура) є активним суб'єктом віддзеркалення, а всі відомі аспекти інформації об’єднуються та взаємодоповнюють один одного у процесах відображення. Утримання суб’єктом віддзеркалення певного місця в соціальній системі, володіння здатністю сприймати, переробляти та цілеспрямовано використовувати відповідні відомості пов’язане з його здатністю до цілепокладання та високорозвиненими інтелектуальними здібностями.

Наголошено на необхідності врахування розподілу джерел та каналів обміну інформацією на офіційні й неофіційні, державні, громадські й суспільні, а також швидкого неконтрольованого "нарощування" інформаційного впливу з боку третіх осіб, зокрема блогерів чи дописувачів соціальних мереж.

У підрозділі 1.2 "Публічно-правові відносини інформатизації в системі охорони громадського порядку" до змісту публічно-правових відносин інформатизації включено аспекти збору та аналізу інформації про реальний стан громадського порядку, можливі загрози та визначення шляхів їх ліквідації; визначення та прогнозування внутрішніх та зовнішніх загроз інтересам громадян, суспільства та держави; здійснення комплексу оперативних та стратегічних заходів із запобігання їм та їх нейтралізації; створення та підтримку в готовності сил та засобів охорони громадського порядку; здійснення планової та оперативної діяльності щодо охорони громадського порядку; управління силами і засобами охорони громадського порядку як у звичайних умовах, так і при надзвичайних ситуаціях; здійснення системи заходів з відновлення громадського порядку; організації взаємодії між окремими особами, державними органами та громадськими об’єднаннями, що залучаються до охорони громадського порядку; забезпечення широкої участі громадськості в охороні громадського порядку.

Запропоновано здійснювати виділення та упорядкування публічно-правових відносин інформатизації в системі охорони громадського порядку за Переліком обов’язкових етапів робіт під час проектування, впровадження та експлуатації засобів інформатизації.

Наголошено, що за своєю природою охорона громадського порядку здійснюється на підставах її інформаційної насиченості, із застосуванням принципу гласності, представництва інтересів громадян, надання їм консультації щодо умов, процедур реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Розглянуто технологію інформаційного супроводження охорони громадського порядку в її співвідношенні з інформатизацією.

У підрозділі 1.3 "Співвідношення інформатизації та забезпечення реалізації прав і свобод людини в системі охорони громадського порядку" розглянуто генезис, соціальні корені, призначення прав людини відповідно до їх інформаційно-комунікаційної основи, здійснено розподіл за поколіннями прав і свобод людини, з яких останнє – права людини в інформаційному суспільстві (комунікаційні права).

Наголошено на кількісному збільшенні прав людини завдяки інформаційному поглибленню змісту окремих з них, а також на збільшенні обсягів інформації про людину та суспільство. Запропоновано вирішувати проблеми охорони громадського порядку шляхом поєднання інформації про зміст окремих прав і свобод людини в єдину інформаційну систему з обов’язковим наданням статусу суб’єкта інформаційних відносин усім суб’єктам охорони громадського порядку.

Наведено авторське бачення доцільності використання поняття "законні інтереси в інформаційній сфері" (інформаційні інтереси) в процесах інформатизації в системі охорони громадського порядку. Наголошено, що інформаційні інтереси опосередковуються правом і можуть визначатися як законні або охоронювані законом інтереси. Обґрунтовано, що розгляд категорії "інформаційний інтерес" доцільно проводити з огляду на процес цілепокладання, який базується на правових принципах або правових приписах (юридичних обов’язках).

У підрозділі 1.4 "Методологічні підходи до вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку" акцентовано увагу на тому, що з розвитком ІКТ має збільшуватись кількість інформаційних потоків, що проходять повз людину, інформації, яка не має перероблятися людським мозком, виникати нові типи суспільних відносин, які потребують правового регулювання. Здійснено групування таких відносин в системі охорони громадського порядку щодо окремих видів інформаційної діяльності. Наголошено на адміністративно-правовому регулюванні окремих інформаційних потоків у межах реалізації державної політики у сфері інформатизації.

Виділено "технологічний" та "гуманітарний" підходи до вирішення проблеми інформатизації, підкреслено притаманну сучасним авторам крайню багатозначність визначень та, як наслідок, змішування буденних і технічних знань. "Гуманітарний" підхід до сприйняття природи інформатизації визнано ключовим аспектом адміністративно-правового впливу на інформатизацію суспільства на початку ХХІ ст. та основним напрямом вирішення проблеми інформатизації в системі охорони громадського порядку.

Констатовано, що у сфері інформатизації перманентно зростатиме значення авторського права, права інтелектуальної власності, патентно-ліцензійного права на результати інтелектуальної власності, тендерного (конкурсного), господарського, підприємницького, комерційного, інвестиційного та інших міжгалузевих інститутів.

Розділ 2 "Державне управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку" присвячено розгляду та комплексному аналізу змісту державної політики, законів та принципів державного управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку.

У підрозділі 2.1 "Загальна характеристика системи охорони громадського порядку як об’єкта державного управління інформатизацією" систему охорони громадського порядку розглянуто як результат інформатизації процесів виконання кожною зі сторін своїх обов’язків, які склалися під впливом правових та інших соціальних норм у межах суспільних відносин та за своїм змістом забезпечують недоторканність життя, здоров’я і гідності громадян, власності, умов нормальної діяльності установ, підприємств, посадових осіб і громадян. Зазначено, що основу громадського порядку становлять суспільні відносини в сім’ї, трудових колективах, громадських місцях, поєднані ознаками стійкості та єдності.

Наголошено, що невиконання окремими суб’єктами своїх обов’язків може відбуватися з різних причин, у тому числі й через сприйняття власного рішення чи дії як такої, що за моральними, психологічними, правовими, економічними, організаційними та іншими характеристиками відповідає духу громадського порядку. Визнано, що реальний прояв громадського порядку залежить від інформаційних та комунікаційних чинників і забезпечується комплексом організаційних, правових, політичних, соціально-економічних, науково-технічних, виробничих дій із задоволення інформаційних потреб громадян.

Надано ґрунтовну характеристику елементів громадського порядку: мети встановлення і підтримання, засобів регулювання, змісту, гарантій, сфери.

У підрозділі 2.2 "Суб’єкти управління інформатизацією в системі охорони громадського порядку" наголошено, що сучасний етап розбудови інформаційного суспільства (інформатизація) забезпечується функціонуванням системи органів державної влади й управління в інформаційній сфері, скорегованим Національною програмою інформатизації.

Зроблено висновок, що інформатизація в системі охорони громадського порядку є сукупністю окремих проектів Національної програми інформатизації, у межах реалізації кожного з яких має визначатися окремий керівник проекту, формуватися проектна організаційна структура, налаштовуватися окремі зв’язки між її елементами. Надано ґрунтовну характеристику адміністративно-правового статусу керівників проектів інформатизації в системі охорони громадського порядку. На підставі встановлення перманентного зменшення значення Національної програми інформатизації на кожному етапі розбудови інформаційного суспільства запропоновано виконання обов’язків керівника програми інформатизації безпосередньо керівником відповідного центрального органу виконавчої влади або керівником Генерального державного замовника Національної програми інформатизації.

У підрозділі 2.3 "Особливості реалізації влади в умовах інформаційного суспільства" наголошено, що національна модель інформаційної влади, яка має бути сформована в умовах інформаційного суспільства, передбачає суттєве поширення відносин інформаційної субординації як втілення принципів "допуску до інформації", "доступу до джерела інформації", "розпорядження інформацією", "цільового користувача інформації" замість відносин владної субординації, заснованих на принципі "влада-підкорення".

Формою "інформаційної влади" визначено автоматизовані інформаційні системи (АІС), автоматизовані управлінські інформаційні системи (АУІС), автоматизовані системи управління підприємствами (АСУП), які відповідають потребам у підвищенні якості управління, прискоренні документообігу, спрощують прийняття управлінських рішень, контролюють їх виконання. Зазначено, що питання остаточного формування моделі інформаційної влади є можливим лише завдяки широкому запровадженню автоматизованих систем підтримки прийняття рішення та відповідному наділенню повноваженнями прийняття рішення окремого громадянина. За таких умов представницькі органи влади мають перетворитися на "сервісні" служби – об’єкти владно-організуючого впливу.

У підрозділі 2.4 "Концептуальні засади державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку" запропоновано державну політику інформатизації в системі охорони громадського порядку формувати як складову соціально-економічної політики держави в цілому і спрямовувати на раціональне використання промислового та науково-технічного потенціалу, матеріально-технічних і фінансових ресурсів для створення сучасної інформаційної інфраструктури в інтересах вирішення комплексу поточних та перспективних завдань розвитку України.

Визначено завдання, які доцільно включити до змісту державної політики інформатизації в системі охорони громадського порядку: формування правових та організаційних передумов розвитку інформатизації; застосування та розвиток сучасних інформаційних технологій; формування системи національних інформаційних ресурсів; створення загальнодержавних систем інформаційно-аналітичної підтримки діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; формування та підтримка ринку інформаційних продуктів і послуг; інтеграція України у світовий інформаційний простір.

Наголошено, що інформатизація в системі охорони громадського порядку має бути спрямована на її трансформацію у спосіб забезпечення громадянином власних прав і свобод та формування інформаційного простору практичної охорони громадського порядку.

Розділ 3 "Концепція інформаційного масштабування охорони громадського порядку" присвячено розгляду ключових підсистем системи охорони громадського порядку.

У підрозділі 3.1 "Система охорони громадського порядку в умовах інформаційного суспільства" акцентовано увагу на інформаційному режимі охорони громадського порядку. Запропоновано особливий, незалежний від поведінки особи та реалізації нею власних законних інтересів режим, який пов’язаний із поняттям "громадське місце" розглядати як охорону статичного громадського порядку. Розглянуто характеристику окремих громадських місць та фіксацію правил поведінки в цих межах. Зроблено висновок, що перебування особи у цих межах передбачає збір та обробку нею достатньої кількості інформації щодо правил поведінки для юридичної кваліфікації останньої. Необхідною умовою охорони статичного громадського порядку визнано детальну інформацію щодо правил поведінки та загальну інформацію щодо меж громадського місця.

Охорону динамічного громадського порядку запропоновано проводити залежно від поведінки або наявності законних інтересів особи загалом. Встановлено, що останню можна охарактеризувати за допомогою категорій "переміщення" та "відображення" й пов’язаних з ними законних інтересів людини. Наголошено, що охорона динамічного громадського порядку залежить від наявності детальної інформації щодо меж громадського місця, у тому числі й внутрішніх, та загальної інформації щодо способу виходу за ці межі.

Результатом здійсненого масштабування охорони громадського порядку є групування спеціальних правил поведінки та визначення меж правомірної поведінки як інформаційного ресурсу людини. Виділено три базові виміри як рівні інформації про охорону громадського порядку: 1) сім’я; 2) робоче місце; 3) здійснення переміщення між "сім’єю" та "робочим місцем".

У підрозділі 3.2 "Концептуальні засади інформатизації місця проживання особи" відомості щодо насильства в сім’ї, передані за її межі, відомості щодо протиправної поведінки членів сім’ї, передані за її межі, відомості щодо правил поведінки членів сім’ї, отримані безпосередньо третіми особами, зараховано до інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.

На підставі аналізу інформаційних ресурсів охорони громадського порядку встановлено, що інформаційна система охорони громадського порядку є замкненою, а доступ до інформації щодо способів (порядку) задоволення власного інтересу одним із членів сім’ї щодо інших членів сім’ї може надаватися у разі, наявності у його діях ознак насильства в сім’ї.

Виявлене домінування статичного підходу в питаннях охорони громадського порядку на рівні сім’ї пов’язане із дією конституційного принципу "недоторканності особи", свободою її розвитку.

У підрозділі 3.3 "Концептуальні засади інформатизації місця виконання особою трудових функцій" відомості щодо порушень трудової дисципліни, передані за межі трудового колективу, відомості щодо дій власника або уповноваженого ним органу, отримані третіми особами з джерел, доступ до яких не обмежувався, відомості щодо дій власника або уповноваженого ним органу, доступ до яких був обмежений, отримані третіми особами під час виконання їх функцій з охорони громадського порядку чи боротьби зі злочинністю, зараховано до інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.

Виявлено паритетність та рівнозначність для загальної системи охорони громадського порядку зазначених підсистем. Наголошено на високому рівні інформаційної відкритості поведінки власника або дій уповноваженого ним органу оточуючому середовищу та представникам контролюючих і правоохоронних органів.

У підрозділі 3.4 "Концептуальні засади інформатизації безпеки переміщення особи" відомості щодо меж "сім’ї" та "робочого місця", отримані під час охорони громадського порядку, формулювання мети (напряму) "переміщення", здійснене людиною відповідно до системи координат ("сім’я – робоче місце", "робоче місце – робоче місце", "сім’я – сім’я"), відомості щодо внутрішніх кордонів охорони громадського порядку, перетинання яких людина вважає доцільним під час "переміщення" у власній системі координат, інформацію щодо наявності загальновизнаних та затверджених нормативними актами правил поведінки у внутрішніх межах – громадських місцях доведена до відома людини під час їх перетинання, зараховано до інформаційних ресурсів охорони громадського порядку.

Виявлено тенденцію до збільшення відкритості інформації про громадський порядок із збільшенням масштабів його охорони, відзначено домінування охорони динамічного громадського порядку.

У підрозділі 3.5 "Концептуальні засади протидії інформаційному екстремізму в системі охорони громадського порядку" надано ґрунтовну оцінку можливості проникнення в інформаційний простір України явищ екстремізму, тероризму, сепаратизму, а також їх розвитку в окремих інформаційних спільнотах.

Наголошено, що протидія зазначеним явищам, здійснювана без урахування їх комунікативного значення в умовах відкритого інформаційного суспільства, призведе до "перерозподілу" їх внутрішньої структури на користь їх інформаційної складової, у зв’язку з чим стає можливим "приховування" відповідних ідей і настроїв у віртуальному середовищі із подальшим їх виходом назовні у вигляді загальнокримінальних правопорушень.

Звернуто увагу, що суб’єктом інформаційного екстремізму може бути як одна людина, так і ціла інформаційна спільнота, що вихована на "захоплюванні" технічністю методів вирішення проблемних ситуацій.

Розділ 4 "Механізм забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку" присвячено способам формування й розбудови інформаційних спільнот та інформаційних систем у системі охорони громадського порядку.

У підрозділі 4.1 "Структурне забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку" наголошено, що поява інформаційних спільнот обумовлена швидким зростанням інформаційних потреб людини, обсягів споживаної і передаваної нею інформації, а також явищами технічного і технологічного прогресу.

Виділення інформаційних спільнот визнано об’єктивним процесом розвитку інформаційного суспільства, який, з одного боку, спрямований на "самообмеження" інформаційної діяльності окремою особою на тлі її широких інформаційних прав та можливостей збирати й обробляти відомості різного змісту і форми (документа), а з іншого – формалізацією самих способів збирання та обробки інформації.

Передбачено здійснення структурної реорганізації системи охорони громадського порядку із виділенням в її організаційних структурах двох типів інформаційних спільнот – загальної (структурної), яка формується з органів і підрозділів, на котрі покладено виконання функції інформаційно-аналітичного забезпечення, та оперативної, яка формується в межах кожного органу.

У підрозділі 4.2 "Тактичне забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку" наголошено на необхідності розробки Концепції інформатизації в системі охорони громадського порядку, структуру якої запропоновано.

Акцентовано увагу на послідовності тактичного забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку: формулювання системи цілей інформатизації в системі охорони громадського порядку; аналіз підсумків діяльності керівників програм (проектів) інформатизації за період, що передував плануванню, уточнення параметрів досягнутого рівня; визначення обсягу і структури потреб суспільства в охороні громадського порядку з огляду на діяльність державних правоохоронних органів; визначення обсягу і структури ресурсів у системі охорони громадського порядку; узгодження ресурсів системи охорони громадського порядку і потреб суспільства; вироблення проектів необхідних нормативно-правових актів.

У підрозділі 4.3 "Створення інформаційних систем електронної взаємодії в системі охорони громадського порядку" наголошено, що створення інформаційних систем електронної взаємодії в системі охорони громадського порядку має відбуватися заради збільшення як ефективності охорони громадського порядку, так і рівня автоматизації процесів управління в самій системі.

Досягнення якісного орієнтиру шляхом дослідної експлуатації окремих інформаційних систем визначено стратегією електронної взаємодії в системі охорони громадського порядку. До принципів формування й упровадження інформаційної системи електронної взаємодії в системі охорони громадського порядку віднесено: субсидіарність, технологічну нейтральність, ієрархічність, мінімізацію участі людини в її роботі, багатомовність, концептуальну погодженість організаційних структур і технологічних систем, забезпечення позитивної мотивації і задоволеності працівників від її впровадження, активну участь користувачів у її створенні, розвитку й удосконаленні, організацію проектних робіт, структурування і підтримку комунікацій між суб’єктами охорони громадського порядку і фахівцями з ІКТ.

У підрозділі 4.4 "Кадрове забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку" наголошено, що існуюча система добору та підготовки працівників у системі охорони громадського порядку має достатньо логічну та завершену структуру та складається з декількох етапів, але досягає високої ефективності лише за умов відповідності змісту освітньої діяльності вимогам сьогодення та інформаційного середовища на місцях майбутньої служби, а також інших складових компетентнісного підходу. Формування інформаційної компетенції суб’єктів охорони громадського порядку та фахівців з ІКТ, які залучаються до виконання проектів інформатизації в системі охорони громадського порядку, запропоновано забезпечувати максимальною візуалізацією освітнього процесу, перенесенням занять на місця майбутнього несення служби і навчальні полігони, залучення до проведення занять інспекторського складу ГУМВС, УМВС в областях, інтеграцією тактико-спеціальної і службової підготовки та іншими формами, що дають змогу засвоїти максимальний обсяг інформації за проміжок часу відведений на початкову підготовку.

Зазначено, що досягнення інформаційної компетентності суб’єктів охорони громадського порядку забезпечується пропозицією готових пошукових схем, за якими конкретні практичні завдання вирішуються у формі складання алгоритму інформаційного пошуку з критичним оцінюванням пошукових кроків і знайдених ресурсів.

У підрозділі 4.5 "Ресурсне забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку" встановлено, що ресурсне (інформаційне) забезпечення інформатизації в системі охорони громадського порядку є комплексом організаційних, правових, технічних і технологічних заходів, засобів і методів, які забезпечують інформаційні зв’язки в системі охорони громадського порядку шляхом оптимальної організації інформаційних масивів баз даних та знань. Наголошено на поєднанні складових ресурсного забезпечення за технологією інформаційного масштабування охорони громадського порядку та їх залежності від інформаційних інтересів окремого громадянина.

Окремо розглянуто питання якості інформаційних ресурсів в системі охорони громадського порядку, можливості її оцінювання та надання рейтингових оцінок інформаційними ресурсам системи охорони громадського порядку. Звернуто увагу на регіональний аспект цієї проблеми та питання інтеграції інформаційних ресурсів системи охорони громадського порядку.

Розділ 5 "Засоби удосконалення інформатизації в системі охорони громадського порядку" присвячено державному контролю за цією діяльністю, впливу інформаційної культури населення, засобів масової інформації на ці процеси. У межах розгляду засад оптимізації системи охорони громадського порядку викладено результати експерименту зі створення в системі охорони громадського порядку інформаційно-аналітичних підрозділів.

У підрозділі 5.1 "Державний контроль інформатизації в системі охорони громадського порядку" надано загальну характеристику контролю як виду діяльності держави, визначено особливості державного контролю порівняно з іншими видами діяльності держави щодо інформатизації в системі охорони громадського порядку.

Розглянуто причини, умови та основні фактори, що зумовили існування державного контролю інформатизації в системі охорони громадського порядку, основні складові елементи механізму державного контролю, систему контролю.

Окремо розглянуто документообіг і звітність в системі охорони громадського порядку, особливості документування та організації роботи з документами, які містять службову інформацію, особливості використання електронних документів в системі охорони громадського порядку.

У підрозділі 5.2 "Роль масової інформації у забезпеченні та удосконаленні інформатизації в системі охорони громадського порядку" розглянуто базові компоненти інформаційної культури, пов’язані з інформатизацією. Визначено роль та функції, які відведено ЗМІ в умовах інформатизації в системі охорони громадського порядку. Наголошено на тому, що у своїй інформаційній діяльності ЗМІ повинні керуватися насамперед інтересами суспільства і держави.

Задоволення інформаційних потреб людини в інформації щодо охорони громадського порядку, що надходить по каналах ЗМІ, забезпечує багаторазово повторювані орієнтації і ціннісні установки, які закріплюються у свідомості людей. Інформаційні потреби запропоновано розглядати як потреби у повідомленнях визначеного змісту і форми, що потрібні людям для орієнтації в навколишній дійсності, обрання лінії поведінки.

У підрозділі 5.3 "Організація та функціонування інформаційно-аналітичних підрозділів в системі охорони громадського порядку" наголошено, що запровадження ІКТ в систему охорони громадського порядку породжує збільшення інтенсивності інформаційних потоків, зміст яких доцільно піддавати глибокому аналізу. Встановлено, що, на відміну від багатьох країн світу, в Україні формування інформаційної аналітики в системі охорони громадського порядку практично не здійснювалося, а інформаційно-аналітичне забезпечення правоохоронної діяльності формувалося навколо статистичної звітності.

 

Ґрунтуючись на досвіді вивчення основних засад функціонування та результатів діяльності єдиної системи міжнародного поліцейського інформаційного обміну з питань забезпечення безпеки проведення спортивних заходів у 2009-2010 рр. проводився констатуючий експеримент зі створення та функціонування інформаційно-аналітичного підрозділу в системі охорони громадського порядку (Центрального футбольного інформаційного пункту МВС України). У результаті експерименту підрозділ інтегровано в організаційну структуру органів внутрішніх справ України.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, позначені * обов'язкові для заповнення:


Заказчик:


ПОШУК ГОТОВОЇ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ АБО СТАТТІ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ОСТАННІ СТАТТІ ТА АВТОРЕФЕРАТИ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА