ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНИХ АГРАРНИХ ІНТЕРВЕНЦІЙ В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, розкрито стан її наукової розробки та зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначена мета та завдання дослідження, його предмет та об’єкт, характеристика методологічної бази дослідження, сформульована наукова новизна одержаних результатів, практичне значення, викладені дані про апробацію одержаних результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-правова природа державних аграрних інтервенцій» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Історичне становлення аграрних інтервенційних правовідносин» дисертант дослідив генезис історичних засобів підтримки державою сільського господарства часів царської Росії, Радянського Союзу, навівши при цьому основні їх приклади та довів, що державні аграрні інтервенції є трансформаційною видозміною застосовуваних раніше засобів, які відповідають сучасним умовам розвитку суспільства та ринкових відносин. Тому, враховуючи історичний аспект та аналізуючи Закон України «Про підтримку сільського господарства України», державні аграрні інтервенції слід розглядати як один із методів підтримки держави вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника та як засіб стабілізації аграрного ринку.

Автором обґрунтовано, що аграрні інтервенційні правовідносини не суперечать принципам та законам ринкової економіки, оскільки аграрні інтервенції направлені на регулювання тих проблем, які виникають в процесі функціонування ринкової економіки і які вона самостійно вирішити не здатна. Також зазначено, що оскільки аграрні інтервенції є економічним механізмом – державним важелем стабілізації аграрного ринку, то правове забезпечення відповідних правовідносин повинне відповідати правилам економічного права, що дозволить запобігти прогалинам відповідного нормативно-правового акту. А також в даному підрозділі доведено вплив аграрної політики на аграрні інтервенційні правовідносини, що обумовлює обов’язковість взаємоузгодження відповідних дій задля ефективного функціонування останніх.

Підрозділ 1.2 «Поняття, завдання та види державних аграрних інтервенцій» присвячений дослідженню понятійно-категорійного апарату даних правовідносин, який розкриває сутність та призначення аграрних інтервенцій.

Автором за допомогою формально-логічного методу зроблено аналіз дефініції державних аграрних інтервенцій зазначеної в законі, відповідно до якого – це продаж або придбання сільськогосподарської продукції на організованому аграрному ринку з метою забезпечення цінової стабільності. Так, відповідно до законів логіки поняття спочатку відноситься до найближчого роду, а потім наводяться його специфічні особливості, завдяки яким визначуваний предмет відрізняється від усіх інших предметів, що відносяться до даного роду. Згідно з визначенням державних аграрних інтервенцій законодавець дане поняття відносить до роду відносин купівлі-продажу, тобто акцент ставить на тому, що інтервенції це відносини купівлі-продажу. Проте, така позиція законодавця є неправильною, бо відносини купівлі-продажу це радше особливість інтервенцій, а не їхня суть. Доречніше вести мову про стабілізацію цін на аграрному ринку. Навіть етимологічне значення інтервенцій вказує на те, що це – «втручання», в даній ситуації це втручання держави в економіку або, краще сказати, державний важіль регулювання економіки у відповідних ситуаціях.

Визначається, що види агарних інтервенцій – фінансові та товарні, виконують різні тактичні завдання, які призводять до виконання єдиної стратегічної мети. Так, фінансові інтервенції спрямовані на захист інтересів вітчизняних сільськогосподарських товаровиробників, оскільки забезпечують їхню дохідність та можливість збуту надлишкової продукції, а товарні інтервенції – для інтересів споживачів, оскільки зумовлюють доступність цін для пересічних споживачів. Проте і фінансові інтервенції (застосовуються при надлишку продукції і, відповідно, падінні ціни), і товарні інтервенції (застосовуються при незабезпеченні попиту пропозицією і, відповідно, зростанні ціни) призначені для цінової стабілізації внутрішнього аграрного ринку.

Призначення аграрних інтервенцій яскраво розкривається через визначення основних їх функцій. Так, автор виділяє наступні функції аграрних інтервенцій:

- стабілізаційна функція проявляється в причинно-наслідковій дії фінансових та товарних інтервенцій, що полягає в стабілізації цін на об’єкти державного цінового регулювання на внутрішньому аграрного ринку держави;

- сприяння державою сільськогосподарського товаровиробництва. Сама назва закону говорить про дану функцію – підтримка сільського господарства України. Здійснюється вона державою шляхом встановлення мінімальної інтервенційної ціни, яка має забезпечувати рентабельність сільськогосподарського виробництва, а також шляхом зняття надлишку товарів з внутрішнього ринку, що частково вирішує проблему збуту для товаровиробників;

- ціноутворююча. На об’єкти державного цінового регулювання, перелік яких чітко передбачений Законом України «Про підтримку сільського господарства України», встановлюються мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, які є ціновими індикаторами при формуванні цін на ринку;

- інформаційна функція впливає на поліпшення фінансово-економічного стану таким чином, що дані котирування на біржах (ціна на біржах формується в межах мінімальної та максимальної інтервенційної ціни) впливають на поведінку продавців та покупців сільськогосподарських товарів у такий спосіб, що якщо ці дані їх не задовольняють, то вони чекають сприятливіших умов для продажу чи покупки, а також продавець/споживач інформацію про розмір мінімальної/максимальної інтервенційної ціни використовує для планування своїх доходів/витрат;

- гарантування продовольчої безпеки. Адже «продовольча безпека» передбачає фізичну наявність сільськогосподарського продукту на ринку та його цінову доступність для пересічних споживачів.

У підрозділі 1.3 «Учасники та об’єкти державних аграрних інтервенцій» автором запропонована власна класифікація суб’єктів аграрних інтервенцій, за якою він виокремлює суб’єктів у сфері управління (Кабінет Міністрів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України), суб’єктів, які безпосередньо задіяні у здійсненні державних аграрних інтервенцій (Аграрний фонд, вітчизняні сільськогосподарські товаровиробники) та суб’єкти, які виконують обслуговуючу або допоміжну роль у здійсненні державних аграрних інтервенцій (Аграрна біржа, склади).

Перелік об’єктів державного цінового регулювання щодо яких можуть застосовуватися фінансові інтервенцій є чітко передбачений в законі, відповідно до якого ними є: пшениця тверда, пшениця м’яка, зерно суміші пшениці та жита (меслин), кукурудза, ячмінь, жито озиме, жито ярове, горох, гречка, просо, овес, соя, насіння соняшнику, насіння ріпаку, насіння льону, шишки хмелю, цукор-пісок (буряковий), борошно пшеничне, борошно житнє, м’ясо та субпродукти забійних тварин та птиці, молоко сухе, масло вершкове, олія соняшникова. Проте, кожного року за результатами моніторингу аграрного ринку встановлюється окремий список продуктів із вказаного переліку, щодо яких мають здійснюватись інтервенції.

Розділ 2 «Правові особливості застосування державою інтервенцій на аграрному ринку» складається із трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1 «Порядок та умови відтворення державних аграрних інтервенцій в сільськогосподарських договорах» розкрито особливості договорів, за допомогою яких здійснюються аграрні інтервенції, це – спот та форвард, а також доведено недоцільність використання останніх. Так, виконання договорів на умовах споту відбувається протягом п’яти робочих днів, а на умовах форварду – від 60 до 360 днів. Проте, у випадку коли внутрішні ціни на сільськогосподарську продукцію різко зростають або падають аграрний ринок потребує оперативного (негайного) вирішення даної проблеми. Використання спотових умов при здійсненні інтервенцій забезпечує таку оперативність, а форвард, у зв’язку з його виконанням через тривалий час, не здатний забезпечити таку оперативність. Саме тому застосування форвардних договорів при здійсненні державних аграрних інтервенцій не здатне забезпечити виконання найголовнішого завдання останніх – оперативний вплив держави на різкі цінові коливання об’єктів державного цінового регулювання з метою стабілізації цін. Тому дисертантом запропоновано виключити з норми закону посилання на те, що фінансові та товарні інтервенції можуть здійснюватися на умовах форварду, оскільки природа форварду суперечить логіці закону.

У підрозділі 2.2 «Правова характеристика процесуального порядку здійснення державних аграрних інтервенцій» дисертант виокремив такі головні елементи здійснення аграрних інтервенцій:

- здійснюються на організованому аграрному ринку, під яким розуміється сукупність правовідносин, пов’язаних з укладенням та виконанням договорів, предметом яких є сільськогосподарська продукція, за стандартизованими умовами та реквізитами біржових договорів (контрактів) і правилами Аграрної біржі, тобто прив’язка норми до реквізитів біржових договорів та до правил Аграрної біржі передбачає зобов’язання укладення договорів лише через посередництво Аграрної біржі або акредитованих товарних бірж;

- закон містить вичерпний перелік випадків, в яких здійснюються фінансові/товарні аграрні інтервенції, власне, їх всього три: коли ціна є меншою/більшою від мінімальної/максимальної інтервенційної у межах від 5 до 20 %, коли є загроза такої ситуації та коли здійснюється закупівля/продаж не пов’язана з державним ціновим регулюванням. Автором доведена необхідність виключення останніх два випадки з норми закону, оскільки дані приписи надають надто широкі повноваження Аграрному фонду і створюють сприятливі умови для зловживання. Так, «загрозу» відповідної ситуації можна розтлумачити як завгодно, тому фактично в цьому випадку Аграрному фонду дано необмежене право здійснювати такі закупівлі/продаж. Також, цінова політика провадиться шляхом фінансових та товарних інтервенцій, тому апріорі не можна говорити про здійснення фінансових інтервенцій, що не пов’язані з державним ціновим регулюванням, адже це суперечить суті закону;

- мінімальна/максимальна інтервенційна ціна окремого об’єкта державного цінового регулювання є єдиною на всій територій України та не може змінюватись протягом встановленого періоду;

- фінансові та товарні інтервенції здійснюються виключно Аграрним фондом та виключно ним, самостійно, приймається рішення про їх здійснення. Дисертант вказує на необхідності встановлення певних часових рамок протягом яким Аграрний фонд повинен здійснювати інтервенцію. Адже в законі звучить так: «Якщо рівень ціни … протягом однієї торгової сесії є меншим … 5 % … то Аграрний фонд здійснює фінансову інтервенцію.» Тлумачачи закон буквально, Аграрний фонд після фіксації ціни нижче 5 % повен на наступній торговій сесії здійснити інтервенцію. Проте цього часу явно недостатньо. Але і зволікання (що реально відбувалось на практиці) не призведе до бажаного результату, тому доцільно встановити строк, протягом якого фонд буде зобов’язаний здійснити інтервенції, на думку автора, оптимальним строком є три доби;

- розмір інтервенцій обумовлюється встановленням ціни рівноваги;

- на основі аналізу Закону «Про підтримку сільського господарства України» автором робиться висновок, що інтервенційний фонд виконує дві функції: головна – здійснення товарних інтервенцій, похідна – забезпечення продовольчої безпеки країни.

Обґрунтована позиція автора щодо взаємодії органів митної політики та Аграрного фонду при здійсненні інтервенцій. Адже, державна митна політика має вдосталь необхідних інструментів для сприяння здійснення завдань державними аграрними інтервенціями, при цьому тарифне регулювання є більш сталим і не здатним відреагувати на зміни ринкової ситуації, а нетарифне регулювання якраз і контролює рівновагу попиту та пропозиції на внутрішньому ринку держави і здатне оперативно діяти в потрібній ситуації, що конче необхідно при здійсненні державних аграрних інтервенцій. Адже, в ситуації коли потрібно здійснювати фінансові інтервенції, для того щоб зупинити обвальне падіння ціни та зняти певне навантаження з Аграрного фонду, необхідно всіляко стимулювати експорт сільськогосподарських товарів та обмежити імпорт аналогічних товарів за допомогою нетарифного митного регулювання. Не здійснення даних дій нівелює значення фінансових інтервенцій і створює тільки зайве фінансове та трудове навантаження для Аграрного фонду, адже немає сенсу знімати надлишок сільськогосподарських товарів з внутрішнього ринку, якщо через кордон прибуває аналогічна іноземна продукція – ціну, таким чином, ніяк підняти не можна буде. Тому, взаємоузгодженість дій державних органів управління, що провадять митну політику та Аграрного фонду у комплексі здатні пришвидшити необхідний результат та зменшити обсяги збитків, понесених як товаровиробниками, так і споживачами внаслідок цінової нестабільності.

Після розкриття особливостей здійснення та структурних елементів державних аграрних інтервенцій дисертантом запропоновано авторське визначення даного поняття: державні аграрні інтервенції – це виключний економіко-правовий вплив держави в умовах перевищення допустимого коливання цін об’єктів державного цінового регулювання, метою якого є стабілізація цих цін та підтримка вітчизняного сільськогосподарського товаровиробника і споживача шляхом застосування фінансових або товарних інтервенцій.

У підрозділі 2.3 «Здійснення державних аграрних інтервенцій: порівняльно-правовий аналіз» автором розкрито особливості здійснення аграрних інтервенцій в ЄС, зокрема в країні – учасниці ЄС – Польщі та Російській Федерації для запозичення корисного досвіду іноземних держав, порівнюючи при цьому з українськими правовим регулюванням відповідного питання.

Так, цікавою відмінністю є те, що в нашій державі участь у фінансових інтервенціях можуть брати лише безпосередні товаровиробники сільськогосподарської продукції, а в ЄС – також і посередники. Головним органом здійснення аграрних інтервенцій у Польщі є Агентство аграрного ринку, на кшталт нашого Аграрного фонду. До складу Агентства входять інтервенційні центри, що займаються зберіганням відповідної продукції. Один інтервенційний центр може мати в своєму розпорядженні один або декілька складських приміщень. Інтервенційна закупівля в державах ЄС здійснюється двома способами. Перший – безпосереднє прийняття складськими приміщеннями інтервенційних центрів сільськогосподарської продукції за заздалегідь встановленою Комісією ЄС єдиною для усіх держав-учасниць ціною в межах кількісного ліміту. Комісія ЄС може прийняти рішення про продовження даного механізму інтервенційних закупівель понад встановлений ліміт, якщо того вимагає ситуація на ринку. Проте, якщо після вичерпання підвищеного ліміту на аграрному ринку продовжує існувати ситуація, що потребує стабілізації, то Комісія ЄС може підняти питання про застосування другого способу інтервенційних закупівель, що полягає в закупівлі у рамках торгової процедури, яка оголошується в урядовій газеті ЄС. В розпорядженні, що відкриває торгову інтервенційну процедуру вказується предмет закупівлі та термін проведення торгів. Ціна та обсяг закупівлі в даному випадку встановлюється кожен раз окремо на підставі інформації про торгові пропозиції та кількості запропонованої до продажу сільськогосподарської продукції. Проте така ціна не може бути вищою за встановлену інтервенційну.

Доставка товару до місць зберігання в межах 100 км здійснюється за рахунок продавця, а якщо відстань до найближчого інтервенційного складу перевищує вказану довжину, то Агентство відшкодовує затрати на транспорт, але лише в межах того, що переважає 100 км.

Інтервенційні запаси можуть бути продані на внутрішньому ринку союзу, з визначеним призначенням, а також поза межами ЄС. Продаж інтервенційної продукції здійснюється лише шляхом торгової процедури, що забезпечує рівний доступ усіх зацікавлених покупців. Рішення про відкриття торгової процедури продажу інтервенційних запасів приймається Комісією ЄС та публікується в урядовій газеті не пізніше ніж за 6 днів до її початку. В даному рішенні мають бути вказані вид об’єкту та його кількість, держава чи регіон, де буде здійснюватись відповідний продаж, терміни його проведення, а також необхідні додаткові умови. Якщо покупець зацікавлений в закупівлі відповідної продукції на відповідних умовах, то йому потрібно лише заповнити заявку, що міститься на офіційному сайті Агентства. Після цього, Єврокомісія на підставі інформації про складені пропозиції покупців встановлює мінімальну ціну продажу або ж приймає рішення про відхилення всіх складених пропозицій. У випадку встановлення мінімальної ціни продукції всі заявки покупців, що пропонували нижчу ціну, відхиляються. Агентство інформує кожного покупця про результат їх участі в торговій процедурі.

В Росії організацію закупівельних та товарних інтервенцій здійснює Міністерство сільського господарства, натомість як в Україні створено спеціально уповноважений суб’єкт здійснення аграрних інтервенцій – Аграрний фонд. Проте, саме проведення закупівель та продажу продукції, розміщення запасів інтервенційного фонду та забезпечення їх збереження здійснюється державним агентом, відібраним на конкурсній основі. Окремого наголосу потребує те, що агенту компенсуються витрати пов’язані не тільки зі зберіганням та страхуванням інтервенційного фонду, а й за обслуговування кредитів, що надаються товаровиробникам в рамках інтервенційної діяльності. Натомість, «Хліб Інвестбуд» при формуванні інтервенційного фонду України шляхом укладення форвардних договорів з товаровиробниками фактично взяв на себе безкорисливі додаткові зобов’язання з організації такої діяльності. Стороною ж інтервенційних правовідносин при укладенні контракту зі сторони постачальника сільськогосподарської продукції виступає лише сільськогосподарський товаровиробник. Власне, як і в Україні.

Наступною відмінністю є те, що в російському законодавстві не визначено відсоткове перевищення ціни від максимальної та мінімальної інтервенційної ціни, як це зроблено в українському законодавстві, а зазначено що інтервенції застосовуються при простому перевищенні встановлених інтервенційних цін. Здійснюються інтервенції, так само як і в Україні, шляхом біржової торгівлі. Проте, за рішенням Уряду РФ запаси інтервенційного фонду можуть бути використані без проведення біржових торгів.

Позитивним є те, що у федеральному законі Росії закріплена правова норма щодо митних заходів регулювання ввозу та вивозу відповідної сільськогосподарської продукції при здійсненні аграрних інтервенцій. Цим підкреслюється співпраця з митними органами, що є невід’ємним елементом для ефективного здійснення аграрних інтервенцій.

Також, безсумнівно позитивною нормою, якої дуже не вистачає в українському законодавстві, є передбачення покладення відповідальності на Міністерство сільського господарства РФ за своєчасне проведення закупівельних та товарних інтервенцій.