ОСОБЛИВОСТІ ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОС­НО­В­НИЙ ЗМІСТ РО­БО­ТИ

У Всту­пі об­ґру­н­то­ву­єть­ся ак­ту­а­ль­ність об­ра­ної те­ми дисертації, визна­ча­ють­ся ме­та й завдання до­слі­джен­ня, стан наукового опрацювання пробле­ми; характеризуються об’­єкт, предмет і ме­то­ди до­слі­джен­ня; розкрива­ють­ся отри­ма­ні внаслі­док наукових пошуків ос­но­в­ні резуль­та­ти дослі­джен­ня, їх наукова новизна, теоретич­не і прак­ти­ч­не зна­чен­ня, наводиться інфор­ма­ція про форми їх ап­ро­ба­ці­ї.

Роз­діл 1 «Загальна характеристика припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України» скла­да­єть­ся з трьох під­роз­ді­лів.

У під­роз­ді­лі 1.1. «Поняття припинення діяльності сільськогосподарських підприємств» проаналізовані такі поняття як «сільськогосподарське підприємство», «припинення діяльності сільськогосподарського підприємства», «реорганізація сільськогосподарського підприємства» та «ліквідація сільськогосподарського підприємства».

У дисертації запропоновано визначення сільськогосподарського підприємства як юридичної особи, яка, використовуючи землі сільськогосподарського призначення, самостійно, на власний ризик здійснює господарську діяльність з виробництва, виробництва та переробки та реалізації сільськогосподарської продукції і в якої валовий дохід, отриманий від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, за наявності сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень тощо) та/або поголів’я сільськогосподарських тварин у власності, користуванні, в тому числі і на умовах оренди, за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75% загальної суми валового доходу.

Зазначається, що реорганізацією сільськогосподарського підприємства є припинення сільськогосподарського підприємства із правонаступництвом, яке може провадитись у формі злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу. Ліквідацією сільськогосподарського підприємства є припинення його діяльності без переходу прав та обов’язків до інших осіб у порядку правонаступництва.

За результатами проведеного дослідження робиться висновок, що припиненням діяльності сільськогосподарського підприємства є сукупність юридичних фактів, у результаті яких сільськогосподарське підприємство припиняє свою виробничу, інші види господарської діяльності і виключається із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

У підрозділі 1.2. «Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств» проаналізовано сукупність нормативно-правових актів України, нормами яких здійснюється регулювання процедури припинення діяльності сільськогосподарських підприємств.

Доведено, що у нормативно-правових актах, зокрема Господарському кодексі України, Цивільному кодексі України, Законах України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства» закріплюються правові норми, якими здійснюється правове регулювання припинення діяльності суб’єктів господарювання, а специфіка припинення діяльності сільськогосподарських підприємств міститься в актах аграрного законодавства, а саме: в Законах України «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про фермерське господарство», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Визначено види, підстави та порядок припинення діяльності сільськогосподарських підприємств.

З дослідження законодавства робиться висновок, що норми щодо припинення діяльності сільськогосподарських підприємств складають такий субінститут аграрного права, як припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, що входить до складу інституту аграрного права, який регулює правове становище сільськогосподарських підприємств.

На основі аналізу приписів правового регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств в інших країнах пропонується розробити єдиний нормативно-правовий акт з питань припинення діяльності сільськогосподарських підприємств, що значно полегшить вказану процедуру і стане важливим кроком на шляху подолання існуючих прогалин у законодавстві.

У підрозділі 1.3. «Порядок та правові наслідки припинення діяльності сільськогосподарських підприємств» запропоновано єдиний поетапний порядок, за яким має відбуватися припинення діяльності сільськогосподарських підприємств усіх організаційно-правових форм за будь-яких підстав.

Проаналізовані етапи, з яких складається процедура припинення діяльності сільськогосподарських підприємств із зазначенням відповідних наслідків. До зазначених етапів відносяться: прийняття рішення про ліквідацію сільськогосподарського підприємства і документальне його оформлення; створення ліквідаційної комісії; офіційне повідомлення про ліквідацію підприємства; проведення розрахунків з кредиторами; вжиття заходів з ліквідації; вихід сільськогосподарського підприємства з товариств, де воно є засновником (учасником), закриття філій та підрозділів; здійснення розрахунків з членами (учасниками); звільнення працівників підприємства, що ліквідується; складання ліквідаційного балансу; інформування органів Пенсійного фонду України, органів Фонду соціального страхування, Центру зайнятості про припинення суб’єкта господарювання; закриття рахунків у банках; зняття з податкового обліку; передача документів до архіву; подача відповідних документів до районної або міської державної адміністрації; державна реєстрація припинення діяльності сільськогосподарського підприємства.

На етапі здійснення розрахунків з членами (учасниками) сільськогосподарського підприємства за рахунок майна, що залишилося, врожай, посіви сільськогосподарських культур, худоба, птиця, риба та інші види сільськогосподарської продукції мають розподілятися у визначених статутом частках між членами (учасниками) в натурі або у грошовій формі.

Дисертантом вказується, що правовими наслідками припинення діяльності сільськогосподарського підприємства є припинення майнових, земельних, членських, трудових та управлінських відносин, учасником яких було таке підприємство.

Роз­діл 2 «Характеристика підстав припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за законодавством України» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених осіб» проаналізовано поняття реорганізації та ліквідації сільськогосподарського підприємства за рішенням власника, органу управління або інших уповноважених осіб. Реорганізація може провадитися у формі злиття, приєднання, поділу, перетворення та виділу.

Рішення про припинення діяльності сільськогосподарського підприємства у добровільному порядку приймається власником чи відповідним органом у залежності від організаційно-правової форми підприємства. Дисертант наголошує, що у фермерському господарстві рішення про ліквідацію може приймати власник лише у тому разі, якщо таке господарство складається з однієї особи. Якщо ж до складу фермерського господарства входить більше ніж одна особа, то рішення про припинення діяльності має прийматися одностайно усіма членами. Щодо інших організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, то рішення про припинення діяльності приймається у встановленому порядку загальними зборами членів (учасників, акціонерів).

Наголошується, що для повного об’єднання майна, прав та обов’язків під час реорганізацій суб’єктів, одним із яких є сільськогосподарське підприємство, новостворений суб’єкт має володіти відповідною аграрною правосуб’єктністю. У іншому випадку об’єднання всього майнового комплексу є неможливим.

З аналізу норм діючого законодавства робиться висновок про неможливість припинення діяльності сільськогосподарського підприємства в період дії заборони на відчуження земель сільськогосподарського призначення, оскільки такі землі є видом нерухомого майна, яке перебуває у власності та обліковується на балансі сільськогосподарського підприємства і провести їх відчуження до 1 січня 2013 року неможливо.

Дисертант визначає відчуження цілісного майнового комплексу фермерського господарства як самостійну підставу припинення діяльності такого господарства, посилаючись на те, що при відчуженні цілісного майнового комплексу назване господарство втрачає можливість функціонувати.

У підрозділі 2.2. «Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств за рішенням суду» зазначається, що примусове припинення діяльності сільськогосподарських підприємств відбувається за ініціативи органів державної влади і місцевого самоврядування, Антимонопольного комітету України і тільки за рішенням суду.

Доводиться, що невідповідність мінімального розміру статутного капіталу сільськогосподарського підприємства вимогам закону може розглядатися як підстава припинення діяльності за рішенням суду лише щодо сільськогосподарських акціонерних товариств. Мінімальний розмір статутного капіталу усіх інших сільськогосподарських підприємств не визначений законодавством.

Припиненням діяльності сільськогосподарського підприємства у примусовому порядку є процес, що здійснюється органами суду за участі фізичних та юридичних осіб, результатом якого є припинення виробничої та інших видів діяльності сільськогосподарського підприємства та виключення його із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

У підрозділі 2.3. «Правове регулювання припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок припинення їх прав на землю» доведено, що самостійною підставою припинення діяльності сільськогосподарського підприємства є припинення його прав на землю.

Крім передбачених законодавством підстав припинення земельних правовідносин у сільськогосподарських підприємствах дисертант пропонує окремо виділяти випадок застави земельної ділянки. У разі застави земельної ділянки, якщо стягнення звертається на всю земельну ділянку сільськогосподарського підприємства, земельні правовідносини у такому підприємстві припиняються, а отже, як наслідок, припиняється діяльність цього суб’єкта.

У залежності від того, як відбувалось припинення прав на землю – у добровільному чи у примусовому порядку, то й припинення сільськогосподарського підприємства внаслідок припинення його прав на землю слід відносити до добровільного чи примусового.

Зазначається, що при припиненні прав на землю сільськогосподарського підприємтсва протягом року воно має прийняти рішення про свою ліквідацію. У разі неприйняття такого рішення після сплину дванадцяти місяців такий суб’єкт господарювання підлягає ліквідації у примусовому порядку, як такий, що не здійснює господарської діяльності.

Обов’язок звертатися до суду з вимогою про припинення суб’єкта господарювання у разі припинення його прав на землю слід покласти на органи державної податкової служби, які мають можливість відслідковувати наявність у сільськогосподарського підприємства земельної ділянки через сплату податків за землю.

У підрозділі 2.4. «Особливості припинення діяльності сільськогосподарських підприємств унаслідок визнання їх банкрутами» проаналізовано поняття «банкрутство сільськогосподарського підприємства», визначено його особливості, сформульовано пропозиції з удосконалення статей 44 та 50 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Для усунення суперечностей між нормативними актами, що містять визначення сільськогосподарського підприємства, автор пропонує у ст. 44 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» замінити показник, що характеризує виручку від вирощеної (виробленої, виробленої та переробленої) сільськогосподарської продукції з 50% на 75%.

При провадженні процедури банкрутства сільськогосподарського підприємства звернення стягнення на об’єкти соціальної сфери, що перебувають у власності такого сільськогосподарського підприємства, є неможливим, оскільки вони підлягають безоплатній передачі у комунальну власність.

Робиться висновок, що на період дії у земельному законодавстві заборони на відчуженню земельних ділянок сільськогосподарського призначення можливість здійснення процедури банкрутства сільськогосподарських підприємств, що мають у власності землі сільськогосподарського призначення, є обмеженою.