ОСОБЛИВОСТІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ КОРУПЦІЄЮ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробленості та науково-теоретична основа; зв’язок роботи з державними програмами боротьби зі злочинністю, науковими програмами, планами проведення науково-дослідних робіт Національного університету державної податкової служби України; визначається об’єкт, предмет, мета, задачі та методи дослідження; висвітлюється наукова новизна, емпірична база, методологічна основа, практичне значення отриманих результатів та форми їх апробації.

Розділ 1 «Загальна характеристика злочинів, пов’язаних із корупцією» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Історія виникнення корупції та пов’язаних з нею злочинних діянь» розкриваються історичні аспекти генезису даного суспільного явища.

Проведеним автором дослідженням історичних джерел підтверджено, що корупційні зловживання були притаманні суспільству на більшості етапів його розвитку та в різних формах прояву.

Ставлення держави і суспільства до боротьби з цими процесами постійно змінювалось, тому автором виділено історичні етапи боротьби з корупцією.

Поширення корупції співпадає з розвитком державності, тому аналізуючи історичні періоди етапи боротьби з корупцією розділено на стародавній, середньовічний, період Нового часу та сучасний.

З метою диверсифікації підходів до дослідження корупції, як суспільно-політичного явища, автором, враховуючи напрацювання попередніх наукових досліджень, здійснено географічний розподіл даного феномена. На підставі типових етногеографічних особливостей виділено західноєвропейську, азіатську, африканську, латиноамериканську модель корупції.

Опрацьовуючи історичні джерела зроблено висновок, що корупція в Радянському Союзі була досить поширена, хоча в деякій мірі стримувалась тоталітарним режимом. Сформувавши негативне ставлення до корупції, як пережитків минулого, влада СРСР замовчувала такі факти, що в подальшому стало чинником для укорінення корупційних схем. На підставі аналізу історичних особливостей, автором виокремлено пострадянську модель корупції, яка проявилась, зокрема, й в Україні, та виражалась у «злитті» влади, криміналу та бізнесу, безкарності щодо масштабних корупційних злочинів та показовій боротьбі з дрібним хабарництвом, що призвело до часткового визнання корупції одним із способів існування та взаємовідносин між громадянами та владою.

У підрозділі 1.2. «Поняття та ознаки злочинних корупційних діянь» з урахуванням наукових підходів досліджено характерні особливості та дефініцію корупції, яку пропонується визначити, як соціально-політичне явище, що є сукупністю неправомірних діянь та взаємозв'язків осіб, наділених владними повноваженнями між собою та з іншими особами, які використовують владу або службове становище для задоволенням власних потреб і інтересів, всупереч інтересам суспільства і держави.

Визначено суб’єктів корупційних злочинів, якими за законодавчими нормами є не тільки посадова особа органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а й фізичні і юридичні особи.

Об’єктом таких злочинів є встановлений порядок та процес діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, а також порядок реалізації посадовими особами наданих їм владних та посадових повноважень. Зважаючи на думки науковців про те, що єдиного родового об'єкта корупційного злочину не існує з огляду багатоплановості таких діянь, підтримано позицію щодо класифікації корупційних злочинів на корупційні злочини проти власності, у сфері економічної діяльності, злочини проти інтересів державної служби та державного управління та військові корупційні злочини.

На підставі аналізу поглядів учених на поняття корупційного злочину визначено, що таким слід вважати умисне суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки корупції, за яке передбачена кримінальна відповідальність, вчинене суб’єктом, визначеним ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» з використанням наданих повноважень з метою одержання неправомірної вигоди або надання неправомірної вигоди з метою схилити суб’єкта влади до протиправного її використання.

Охарактеризовано елементи складу корупційного злочину. Визначено основні ознаки злочинів, пов’язаних з корупцією, та статті Кримінального кодексу України, які підпадають під такі ознаки.

Підрозділ 1.3. «Способи вчинення злочинів, пов’язаних із корупцією» присвячений вивченню комплексу діянь суб’єктів, передбачених ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції», спрямованих на підготовку, вчинення чи приховування злочину, ознаки яких мають значення для криміналістичної характеристики злочину.

В ході дослідження цього питання встановлено, що підготовка до корупційних злочинів є необов’язковою та може складатись з розробки спільного плану дій корупціонерів, підготовки і прийняття відповідних актів, складання інших документів для створення умов, що сприятимуть вчиненню злочинів.

Визначено, що загальним способом вчинення всіх корупційних злочинів є зловживання наданими повноваженнями. До групових способів вчинення таких злочинів віднесено: незаконні дії з майном, що перебуває у віданні або на яке розповсюджується вплив суб’єкта корупції , отримання незаконної вигоди суб’єктом корупції чи близькими особами, не пов’язане з розкраданням майна, службове підроблення, інші види зловживання владою та службовим становищем

На підставі аналізу емпіричних джерел до головних способів приховування злочинів, пов’язаних з корупцією, віднесено фальсифікацію обліку й звітності; внесення змін до документів; заміну або виготовлення фіктивних документів; знищення документів; штатні переміщення; знищення матеріальних слідів злочину; підписання актів здачі-прийняття замовлених послуг без їх існування. Крім того, встановлено, що такий корупційний злочин як службове підроблення є самим способом приховування інших злочинів у сфері службової діяльності, наприклад, зловживання владою і службовим становищем, перевищення влади і службових повноважень, хабарництво та ін.

Розділ 2 «Особливості розслідування корупційних злочинів» також складається з трьох підрозділів.

В підрозділі 2.1. «Етапи розслідування корупційних злочинів» емпіричними даними встановлено, що на практиці слідчі практично не виділяють конкретних етапів розслідування. Вони вважають, що розслідування злочинів – сукупність всіх слідчих дій необхідних для виявлення, фіксування та розслідування злочинів.

Досліджені джерела криміналістичної науки в більшості випадків виділяють етапи розслідування злочинів, однак визначені стадії в повній мірі не відповідають вимогам нового кримінального процесу.

Охарактеризовано процесуальний порядок проведення слідчих дій, типових для злочинів з ознаками корупції.

Зважаючи на емпіричні дослідження висвітлено найбільш типові слідчі та процесуальні дії, що проводяться під час розслідування даної категорії злочинів, а саме: оперативно-розшукова діяльність, негласні слідчі (розшукові) дії, огляд місця вчинення злочину, приміщень, речей і документів, що мають відношення до корупційних дій, обшук за місцем роботи, проживання, в інших місцях перебування особи та її спільників з метою виявлення документів та предметів, які викривають його протиправну діяльність, допит: свідків, потерпілих, підозрюваних, призначення експертиз.

Проаналізувавши сучасний процес досудового розслідування можна відзначити, що традиційні думки вчених криміналістів, які під час розслідування кримінальних справ виділяють три етапи, зокрема, початковий, наступний та заключний етап, не можуть в повній мірі відповідати вимогам сьогодення.

З введенням в дію Кримінального процесуального кодексу України відбулося суттєве спрощення кримінального процесу, в т.ч. й стадії досудового розслідування, шляхом виключення таких інститутів, як дослідча перевірка, пред’явлення обвинувачення, а також перенесено основний момент дослідження доказів на стадію судового розгляду справи.

Зважаючи на викладене, досудове слідство у злочинах, пов’язаних з корупцією, запропоновано розділити на два етапи: загальний та предметний, межею між якими є повідомлення особі про підозру.

Підрозділ 2.2. «Методика розслідування корупційних злочинів» розкриває основні методичні елементи, які притаманні злочинам розглядуваної категорії. Зважаючи на особливості корупційних злочинів, до методики їх розслідування пропонується включити такі структурні елементи: криміналістичну характеристику корупційних злочинів; особливості планування та висунення версій; типові слідчі ситуації й відповідні їм комплекси гласних та негласних слідчих (розшукових) заходів; особливості тактики окремих слідчих дій; специфіка використання спеціальних знань; взаємодію слідчого з іншими службами та державними органами.

У підрозділі розкривається поняття, рівні, етапи планування розслідування корупційних злочинів, особливості побудови слідчих версій, висвітлено типові сліди таких злочинів та порядок їх виявлення. До принципів планування розслідування даного виду злочинів, як і інших, віднесено індивідуальність, динамічність, реальність, конкретність та інформативність планування.

Із урахуванням викладеного методику розслідування корупційних злочинів пропонується визначити як комплекс криміналістичних знань, навичок та практичного досвіду про характеристики, типові ситуації та необхідні дії слідчого, їх тактичні особливості, систематизовані з метою ефективного виявлення, розкриття і проведення досудового слідства у злочинах, пов’язаних із корупцією.

Підрозділ 2.3. «Тактичні прийоми розслідування злочинних корупційних діянь» присвячено дослідженню тактичних аспектів діяльності слідчого. Враховуючи, що розслідування корупційних злочинів є складним і значним за обсягом процесом, слідчому необхідно враховувати всі слідчі ситуації, які можуть виникати і безпосередньо використовувати всі свої набуті теоретичні знання та практичний досвід.

Враховуючи різноманітність слідчих ситуацій, що виникають під час досудового слідства по злочинах цієї категорії, багатогранними є й тактичні рекомендації для слідчого та прокурора, які здійснюють таке розслідування.

Під час проведення оперативно-розшукової діяльності та негласних слідчих (розшукових) дій, з огляду на тактичні особливості розслідування корупційних злочинів, слідчому пропонується аналізувати і приймати рішення лише на підставі наданих йому матеріалів чи досліджених особисто обставин. Правильна правова позиція слідчого в більшості випадків дозволяє ефективно розпочати досудове розслідування корупційного злочину і, без порушень законодавства, довести його до логічного завершення.

Враховуючи важливе значення ефективного проведення слідчим огляду місця події, в роботі виділено три типових місця проведення огляду при розслідуванні корупційних злочинів: службове приміщення організації, установи, де працює суб’єкт злочину або пов’язані з ним особи, житло чи інше володіння особи, місце зустрічі фігурантів злочину поза межами службових чи житлових приміщень, а також охарактеризовано особливості проведення огляду кожного виду.

В підрозділі досліджено процесуальні аспекти затримання підозрюваного у вчиненні корупційного злочину (злочинів), в т.ч. й особливості затримання окремої категорії суб’єктів корупційних діянь, що визначені законодавством.

Із урахування специфіки корупційних злочинів у роботі надано практичні рекомендації щодо дій слідчого в разі спроб тиску на нього та незаконній протидії розслідуванню. Розкрито тактичні особливості таких слідчих (розшукових) дій, як допити підозрюваного, потерпілого та свідка, призначення експертиз тощо.

Розділ 3 «Міжнародний досвід, проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання при розслідуванні корупційних злочинів» включає в себе два підрозділи.

В підрозділі 3.1. «Міжнародний досвід боротьби зі злочинами, пов’язаних із корупцією» аналізується практика іноземних країн з розглядуваного питання. Визначено, що зарубіжний досвід з виявлення, боротьби та розслідування корупційних злочинів не може бути перенесений в українську законодавчу та правозастосовну практику в повному обсязі. Його використання у межах можливого, з урахуванням нашого сьогодення, може принести певні позитивні результати в майбутньому. Такі напрацювання можуть використовуватися у практичній діяльності державних органів, покликаних боротися з корупційними злочинами, а також при розробці нормативно-правових актів, спрямованих на зменшення впливу корупції на сферу державного апарату.

Міжнародним досвідом підтверджено, що необхідною умовою ефективної боротьби з корупцією та пов’язаною з нею злочинів є створення спеціально уповноваженого органу у сфері розслідування корупційних діянь. Встановлено також, що основним принциповим елементом, що відрізняє антикорупційну систему України від аналогічних систем прогресивних держав, є ефективність профілактичних заходів.

На основі праць науковців визначено, що система запобігання корупційним злочинам буде діяти ефективно у разі комплексного застосування профілактичних заходів загальнодержавного рівня та спеціальних (конкретних) заходів, що здійснюється відповідними суб’єктами.

Надано пропозиції щодо заходів для зниження загального рівня корупційних злочинів та їх попередження, під час розробки яких враховано досвід організацій діяльності закордонних спеціальних служб та органів по боротьбі з корупційною злочинністю.

Підрозділ 3.2. «Проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання щодо розслідувань злочинних корупційних діянь» розкриває недоліки законодавчих конструкцій у цій сфері та вказує на можливості покращення даного стану речей.

Обґрунтовано пропозицію щодо доцільності законодавчого виділення такого виду злочинів як корупційні, у зв’язку з чим п. 5 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» пропонується доповнити його поняттям, під яким доцільно було б розглядати умисне суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки корупції, за яке передбачена кримінальна відповідальність, вчинене суб’єктом, визначеним ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Цілком погоджуючись з законодавцями щодо доцільності створення єдиного незалежного органу з розслідування корупційних злочинів, в роботі мотивується недоцільність надання органам державного бюро розслідувань оперативно-розшукових функцій.

Зазначене пояснюється тим, що питаннями виявлення, розкриття та протидії корупції мають займатись спеціально уповноважені суб'єкти, визначені ст. 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». До таких органів законодавець відніс органи прокуратури, спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, підрозділи внутрішньої безпеки митних органів. Ці органи мають забезпечувати виявлення корупційних злочинів та проступків, їх розкриття, супроводження розслідування кримінальних справ.

Із урахуванням положень нового КПК України, пропонується доповнити статтю 5 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» «Суб'єкти, які здійснюють заходи щодо запобігання і протидії корупції» наступним пунктом:

«…Спеціально уповноваженим органом у сфері розслідування корупційних діянь є Державне бюро розслідувань України та його територіальні підрозділи, що здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 189, 191 ч. 2-5, 206 ч. 3, 232, 262 ч. 2-3, 364, 364-1, 365, 365-1, 365-2, 366 ч. 2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369-2, 375 ч. 2, 410 ч. 2-3, 423, 424 Кримінального кодексу України, та інших корупційних злочинів.

Спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції у разі виявлення ознак корупційних злочинів, передають матеріали за цими фактами до органів державного бюро розслідувань та здійснюють супроводження досудове розслідування цих злочинів…».

Також, з урахуванням даної позиції необхідно підготувати проект Закону України «Про Державне бюро розслідувань України».