ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ РЕГУЛЯТОРНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ У СФЕРІ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано його завдання, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Роль енергетичного машинобудування в господарстві України» досліджено сучасний стан розвитку машинобудівної галузі в Україні, визначено роль енергетичного машинобудування в Україні, представлено систему енергозбереження як сукупність процесів різного рівня, показано зв'язок енергетичного машинобудування та процесу енергозбереження.

Встановлено, що Україна має високий потенціал альтернативної енергетики, проте фактично не використовує його через брак фінансування та недостатню технічну досяжність енергетики.

В дисертаційній роботі запропоновано розглядати систему енергозбереження як сукупність усіх процесів, що впливають на виробництво, транспортування та споживання тепла та електроенергії, включаючи виробництво основних засобів, первинну переробку енергетичної сировини (у т.ч. альтернативних видів палива) (рис. 1). У такому випадку економити енергію можна на будь-якому з рівнів процесу енергозбереження: видобуток паливно-енергетичних ресурсів, виробництво тепла та електроенергії, їх транспортування та споживання.

Система енергозбереження передбачає впровадження заходів та механізмів, що охоплюють систему енергозбереження в цілому, та таких, що відповідають за розвиток окремих підсистем енергозбереження. Також слід звернути увагу на комплексність передбачених заходів. Так, стимулювання вітчизняного виробництва енергозберігаючого обладнання перебуває у залежності від удосконалення законодавства з регулювання відносин у сфері альтернативних видів палива і дослідження запасів альтернативних видів палива, та в свою чергу впливатиме на процес впровадження кластерних технологій у систему енергозбереження. Ряд із запропонованих заходів знаходиться не лише у сфері впливу державного регулювання. Проте, беручи до уваги комплексність процесу енергозбереження, неможливо розглядати їх відокремлено один від одного. Тому стимулювання виробництва енергозберігаючого обладнання, визначення конкурентоспроможності вітчизняних енергозберігаючих підприємств слід розглядати з точки зору державного регулювання та їх загального впливу на енергоефективність національного господарства.

Таким чином, на основі аналізу стану вітчизняного машинобудування визначено основні напрями його розвитку, одним із яких є енергетичне машинобудування. В результаті перегляду українського законодавства встановлено необхідність розвитку альтернативної енергетики, як однієї з найбільш інноваційних сфер діяльності. Виявлено недоліки та потенціал української альтернативної енергетики з урахуванням ситуації в українському енергетичному машинобудуванні та його вплив на сферу енергозбереження.