ОРГАНІЗАЦІЙНО-ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ АКТИВІЗАЦІЇ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У першому розділі “Роль венчурного інвестування в розвитку аграрного сектора економіки” визначено сутність венчурного капіталу та зміст і складові процесу венчурного інвестування, а також виявлено особливості здійснення венчурного інвестування за вітчизняних умов.

У результаті поєднання майнового, людського, облікового та фінансового капіталу, що виражається в наданні інвесторами не лише грошових коштів, а й організаційно-управлінських здібностей з’являється венчурний капітал. Венчурний капітал інвестується переважно в акціонерний капітал підприємств, що створюються та підприємств, що здійснюють свою діяльність у нових сферах бізнесу і позв’язаних з високим рівнем ризику в обмін на частку або пакет акцій, або надаються у формі інвестиційного кредиту. Аграрні підприємства потребують фінансування, що зумовлює використання венчурного капіталу.

Досліджуючи процес вкладення венчурних інвестицій, деякі вітчизняні науковці дотримуються думки, що венчурне інвестування є способом фінансування підприємств на стадіях створення та розвитку, при чому венчурні інвестори отримують певну частку акціонерного капіталу та не зацікавлені в розподілі прибутку у вигляді дивідендів, а надають перевагу реінвестуванню всього отриманого прибутку у бізнес. Також науковцями визначається венчурне інвестування лише як пряме вкладення грошових коштів, цінних паперів, іншого майна, в тому числі майнових прав та прав, що мають грошову оцінку, в статутний капітал підприємств з метою отримання інвестором прибутку та (або) досягнення будь-якого корисного ефекту після виходу акцій цих підприємств на фондовий ринок або продажу частки інвесторів у підприємствах. Дослідивши теоретичні засади, встановлено взаємозв’язок і взаємозалежність процесів венчурного інвестування та венчурного фінансування. Взаємозв’язок полягає в тому, що венчурне інвестування є одним з найбільш ефективних методів фінансування молодих інноваційних підприємств, а взаємозалежність у тому, що фінансування є оптимальним за умови залучення венчурних інвестицій, коли частка таких інвестицій становить у структурі капіталу реципієнта 60 – 80% необхідного обсягу.

З метою розкриття змісту процесу венчурного інвестування виявлено його ознаки на аграрних підприємствах, що враховують галузеві особливості: суб’єкти, об’єкти, термін, характер, мету. На рис. 1 подано структуру ринку венчурного капіталу, яка відображає взаємозв’язок суб’єктів та посередників процесу венчурного інвестування. Об’єктами венчурного інвестування виступають інноваційні проекти в агросфері, спрямовані на збільшення обсягів продукції в рослинництві та тваринництві, за рахунок підвищення родючості грунту, приросту врожайності сільгоспкультур, поліпшення якості культур, недопущення процесів деградації та руйнування природних екологічних систем і середовища тощо.

Нині венчурними інвесторами в Україні в більшості випадків є банківські установи (ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” найактивніший інвестор з венчурним капіталом), венчурними фондами – корпоративні та пайові інвестиційні фонди, а венчурними компаніями – компанії з управління активами.

У ролі посередників на ринку венчурного капіталу можуть виступати венчурні інвестори, об’єднані компанією з управління активами у фонди венчурного капіталу. Необхідність існування посередників зумовлюється як з боку підприємницьких структур, так і з боку інвесторів.

Метою венчурного інвестування аграрних підприємств є зростання капіталізації інновацій та зростання капіталізації підприємства в рік (залежно від стадії): seed – 10%, star-up – 80%, early stage – 60%, expansion – 40%. В той же час, така форма фінансування має високоризиковий характер, що зумовлено відсутністю гарантій для кожного учасника венчурного інвестування на отримання позитивного результату. Венчурний капітал має, в основному, іноземне походження та орієнтований на споживчий сектор, спрямованість венчурних інвестицій в сектор високих технологій ніяк не регулюється з боку держави.