ВАКАНСІЇ ТА СПІВРОБІТНИЦТВО

У першому розділі «Теоретичні основи формування і розвитку бізнес-середовища в процесі інституційних трансформацій» систематизовано та узагальнено теоретичні положення дослідження процесів формування і розвитку бізнес-середовища через призму еволюції економічної теорії; визначено домінантні характеристики, критеріальні ознаки типологізації та чинники формування бізнес-середовища на основі системного та інституційного підходів; окреслено концептуальні підходи методології дослідження розвитку бізнес-середовища в процесі інституційних трансформацій.

Теоретичні основи дослідження бізнес-середовища предметно розкриваються в межах інституційно-соціологічного та неоінституційного напрямів. В основі теоретичного обґрунтування політики формування сприятливого бізнес-середовища країни знаходиться теорія нового інституціоналізму, яка пояснює причини незавершеності інституційних реформ у перехідних економіках, поширення тінізації та корупції, актуалізує застосування ефективних правил щодо вільних цін, захисту права власності та виконання угод з використанням таких категорій, як «трансакційні витрати», «інститути», «організації», «інституційні рамки», «інституційні трансформації», «дилема інституційних змін».

Бізнес-середовищу властиві відповідні інституційні межі, якими визначаються підходи до обґрунтування стратегії інституційного проектування бізнес-середовища: структурно-функціональний (визначення структури, зв'язків та механізму функціонування інститутів, їх цільове формування через обґрунтування стратегічних пріоритетів) та компромісно-еволюційний (спонтанна адаптація інститутів до проблем, що виникають у процесі розвитку). При цьому, потрібно враховувати інституційну структуру бізнес-середовища як упорядковану систему інститутів, які продукують моделі економічної поведінки та встановлюють обмеження для суб'єктів господарювання в межах економічної системи; інституційну насиченість бізнес-середовища, яка забезпечує достатній регуляторний вплив на економічні процеси та знижує загрози деформалізації правил і норм взаємовідносин між владою і бізнесом; рівень трансакційних витрат від реалізації управлінських функцій; здатність інститутів до скоординованої модернізації при зміні моделі та умов соціально-економічного розвитку.

Сучасний рівень економічної науки, зокрема методологія системного аналізу дає підстави розглядати бізнес-середовище як складну, поліфункціональну систему, яка формується суб’єктами економіки та інститутами з їх взаємовідносинами, а також чинниками правового, політичного, соціального, економічного характеру, які створюють умови функціонування і розвитку бізнесу, здійснення ділових відносин, використання потенціалу, досягнення цілей суб’єктів господарювання. До чинників прямого впливу на формування бізнес-середовища відносяться: законодавча база та підзаконні нормативно-розпорядчі акти регулювання підприємницької діяльності, бюджетна і податкова політики, рівень конкуренції, поширення корупції, рейдерства й тінізації економіки, рівність доступу до ресурсів, адміністративні бар'єри, система стандартизації, економічна ситуація в галузі діяльності, рівень захисту приватної та інтелектуальної власності, умови створення, ліквідації підприємств і отримання ліцензій, поточна економічна кон’юнктура та структура, активність профспілок. Чинниками опосередкованого впливу є політична ситуація; макроекономічне становище; кон’юнктура світових ринків; науково-технологічне, геополітичне, соціально-культурне, природно-кліматичне та екологічне середовище; інфраструктура підтримки підприємництва; міжнародна економічна інтеграція, зокрема транснаціоналізація бізнесу, фінансова і технологічна глобалізація.

Проведений аналіз доводить, що інституційна трансформація бізнес-середовища в умовах інерційності розвитку економічної макросистеми відбувається з певною дисфункціональністю, усунення якої є важливим завданням інституційного проектування в Україні. В сучасних умовах частково ліквідовані прогалини в інституційній організації підприємництва, проте нескоординованість, фрагментарність та нерівномірність інституційних змін дезорієнтують економічних суб'єктів у цілях і сферах застосування закріплених інститутів, знижуючи рівень довіри до держави. У сукупності це зумовлює девіантні інституційні форми і прояви бізнес-середовища, невідповідні його функціональній природі, що призводить до системної інституційної неефективності. Відсутність інституційного проектування бізнес-середовища на основі впорядкування інститутів та зниження рівня невизначеності зумовлює інституційні «пастки» – податкові і договірні неплатежі, корупцію, тінізацію, рейдерство, відтік інвестицій, песимістичні очікування та погіршення якісних характеристик інститутів загалом.

Процес ліберально-ринкової механічної трансплантації інститутів в Україні супроводжувався монополізацією, взаємодією державного сектора з суб’єктами тіньової економіки, що проявилося в поширенні корупції та рейдерства, обмеженні вільного ціноутворення, надмірній концентрації капіталів, розширенні тіньової та опортуністичної складової економічних відносин. Схильність вітчизняного підприємництва до неформальної поведінки та опортунізму пов’язана з відсутністю стабільних правил економічної діяльності, збільшенням трансформаційних економічних ризиків в умовах глобальної конкуренції. Цим визначається необхідність підвищення ефективності державного регулювання ринкової інституціалізації бізнес-середовища через модернізацію формальних та імплементацію неформальних інститутів.

Для уникнення негативних наслідків трансплантаційних дисфункцій і підвищення ефективності інституційної організації бізнес-середовища необхідний аналіз можливих прямих і трансакційних витрат, економічної ефективності запровадження нових норм як основи наукового обґрунтування інституціалізації з врахуванням інтересів зацікавлених учасників, незалежною експертною та прогнозною оцінкою наслідків їх запровадження.

Домінантними характеристиками покращення якості інститутів бізнес-середовища визначені:

- обґрунтування і виконання рішень з подолання інституційних дисфункцій у бізнес-середовищі повинні бути зорієнтовані на системні інституційні зміни для усунення суперечностей між фундаментальним, функціональним і аксіологічним виміром внутрішньої природи бізнес-середовища;

- визначальна цільова функція подолання інституційної неефективності бізнес-середовища повинна належати інститутам державного регулювання з ініціативою реалізації багатогранного механізму подолання дисфункцій. Це стосується загальної макроекономічної та політичної стабілізації, базових інститутів економіки, розвитку ринкової інфраструктури та цивілізованої конкуренції, захисту прав приватної та інтелектуальної власності, різних форм соціального, державно-приватного партнерства тощо;

- формування і розвиток ефективних інститутів бізнес-середовища можливі за активної і солідарної співпраці та відповідальності держави і суб'єктів господарювання. Саме ефективна інституційна організація бізнес-середовища забезпечує захист права власності і стимули досягнення індивідуальних пріоритетів, гармонізації суспільної та індивідуальної вигоди.

Попит на інститути формування бізнес-середовища залежить від рівня економічного розвитку та соціально-економічної політики держави, які впливають на цінності і норми поведінки господарюючих суб'єктів, вибір їх індивідуальних стратегій у сферах виробництва, трудових відносин, споживання, відносин власності та формування офіційних і неформальних регуляторних норм і правил економічної поведінки. За умов постіндустріальної економіки стратегії суб'єктів бізнесу формують підвищений попит на інститути: захисту прав інтелектуальної власності; ринку інноваційної продукції; глобального фінансового ринку, руху капіталів і перерозподілу власності; підвищення рівня капіталізації інтелектуального та людського потенціалу, мобільності соціально-трудових відносин та трудових ресурсів. Індустріальне виробництво формує попит на інститути захисту національного виробництва в умовах міжнародної економічної інтеграції (активної промислової політики), концентрації фінансового капіталу та зміцнення зв'язків професійної освіти з виробництвом, інститути гарантій трудових прав та забезпечення стабільності зайнятості. Тому для ефективної організації бізнес-середовища необхідним є врахування попиту на інститути, властиві різним типам суспільного розвитку та їх територіальної локалізації.

У другому розділі «Методологічні засади дослідження бізнес-середовища України та його впливу на ефективність розвитку підприємництва» запропоновано теоретико-методологічні підходи до оцінки і проведено компаративний аналіз компонентної структури бізнес-середовища та ефективності секторальних структурних зрушень в підприємництві; здійснено економетричну оцінку впливу соціально-економічних чинників на формування і розвиток бізнес-середовища, ділову активність та ефективність підприємницької діяльності в процесі інституційних трансформацій.

Світові рейтинги підтверджують наявність системних інституційно-економічних проблем формування бізнес-середовища України. Несприятливий характер вітчизняного бізнес-середовища пояснюється надмірними затратами часових і фінансових ресурсів на започаткування і закриття бізнесу, що істотно знижує рівень його конкурентоспроможності. Необхідним є усунення бар’єрів та стимулювання рівності входу на ринок нових продуктивних компаній, адже майже десята частина вироблених в Україні товарів і послуг реалізується за практичної відсутності цивілізованої конкуренції.

Спроби позитивних змін умов функціонування бізнесу в Україні реалізуються недостатньо швидкими темпами, а в умовах конкурентної боротьби за інвестиції на глобальному рівні, прискорення реформування та покращення ділового клімату потребує удосконалення системи державного регулювання підприємницької діяльності: видачі дозволів, нагляду, оподаткування, технічного регулювання та ліцензування.

Компаративний аналіз бізнес-середовища різних країн виявив залежність обсягів валового внутрішнього продукту (ВВП) у розрахунку на одну особу від умов ведення бізнесу (рис. 1). Україна потрапляє у п'ятий кластер з найгіршими показниками сприятливості бізнес-середовища (152-е місце), а відтак – обсягу ВВП у розрахунку на одну особу (6,5 тис. дол. США за паритетом купівельної спроможності).

Виходячи з важливості обґрунтування структурної політики у сфері підприємництва на основі стратегічних пріоритетів соціально-економічного розвитку, запропоновано методичні підходи до оцінки ефективності структурних змін в підприємництві за видами економічної діяльності. Зокрема, оцінено вплив структурних зрушень зайнятості, валових капітальних інвестицій та обсягів реалізації продукції на рентабельність підприємств та ефективність їх капіталовкладень в секторальному вимірі.