ТРАНСАКЦІЙНІ ВИТРАТИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ Статья

Актуальність теми. На сучасному етапі трансформації велике значення для української економіки має стимулювання інноваційної діяльності. Застосовуючи інституційний підхід при розгляді інноваційної діяльності як цілеспрямованої системи заходів щодо розробки, упровадження, освоєння, виробництва, дифузії та комерціалізації нововведень, можна сформувати умови ефективного здійснення цього процесу. Динаміка створення і результати нововведень залежать від ефективності трансакцій учасників інноваційної діяльності. У зв’язку з цим, актуальності набуває питання застосування теорії трансакційних витрат (ТВ) і обґрунтування нових методичних підходів до визначення умов, що реально забезпечать ефективність інноваційної діяльності. Це буде сприяти якісним зрушенням в економіці, що забезпечить стійкий розвиток України в цілому.

Проблеми інноваційної діяльності в умовах розвинутої ринкової і трансформаційної економіки широко досліджуються як вітчизняними науковцями, зокрема В. Александровою, А. Гальчинським, А. Гриньовою, В. Геєцем, В. Зарубою, С. Ілляшенко, О. Лапко, П. Перервою, Н. Чухрай, І. Шовкуном, А. Яковлєвим, так і закордонними економістами, серед яких можна назвати, зокрема, І. Ансоффа, А. Аткінсона, Дж. Бессанта, Р. Каплана, Дж. Кларка, Н. Олівера, Дж. Тідда.

Широке коло завдань і методів їх вирішення, пов’язаних з дослідженням трансакційних витрат в умовах ринкової трансформації, знайшло відображення у наукових роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених. Серед них: О. Амосов, С. Архієреєв, І. Булєєв, Я. Зінченко, Г. Козаченко, І. Коропецький, В. Радаєв, В. Тамбовцев, А. Олейник, А. Шаститко, Х. Демсітц, Р. Коуз, Д. Норд, О. Уільямсон та інші.

Проте деякі теоретичні, методологічні і практичні аспекті потребують подальших досліджень. На сьогодні відсутні комплексні дослідження питань сутності трансакційних витрат інноваційної діяльності (ТВІД), методів їх кількісного вимірювання, аналізу, оцінки ефективності та управління на вітчизняних виробництвах машинобудівної галузі. Цей факт зумовлює необхідність здійснення подальших теоретико-методичних і прикладних досліджень щодо розробки методології управління ТВ інноваційного розвитку підприємств, аналізу структури ТВІД підприємств та проблем оптимізації величини ТВІД.

Актуальність, теоретична новизна та практична значущість дослідження цих проблем визначили вибір теми дисертаційної роботи та окреслили коло питань, які в ній досліджуються.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертацію виконано на кафедрі загальної економічної теорії НТУ “ХПІ” у рамках госпдоговорної НДР “Трансакційні витрати інноваційної діяльності в умовах ринкової трансформації” (корпорація «Техноком» (м. Харків), ДР № 0106U001521), де здобувач був виконавцем окремого розділу.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних основ і розробка методологічних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення управління трансакційними витратами інноваційної діяльності підприємств машинобудівної галузі.

Для досягнення зазначеної мети було поставлено і вирішено такі задачі:

- дослідити процес формування інституційної інфраструктури інноваційної діяльності підприємств;

- проаналізувати структуру і величину трансакційних витрат інноваційної діяльності на підприємствах машинобудівної галузі, що досліджуються;

- визначити особливості управління трансакційними витратами інноваційної діяльності на прикладі підприємств машинобудівного комплексу;

- запропонувати концептуальний підхід до якісного і кількісного аналізу ризику зриву трансакцій;

- розробити й обґрунтувати систему оціночних показників, які характеризують ефективність управління трансакційними витратами інноваційної діяльності.

Об’єктом дослідження є трансакційні витрати інноваційної діяльності підприємств.

Предмет дослідження – управління трансакційними витратами інноваційної діяльності підприємств машинобудівної галузі.

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у процесі дисертаційного дослідження було використано методи: аналізу та синтезу – для дослідження процесу формування інституційної інфраструктури інноваційної діяльності підприємств; порівняння відносних величин – для аналізу впливу структури і величини ТВІД на конкурентоспроможність підприємств; узагальнення та групування – для обґрунтування особливостей управління ТВІД; економіко-математичне моделювання - для розробки методичного інструментарію з метою оптимізації ТВІД; експертних оцінок – для визначення рівня ризику зриву трансакцій; порівняльного аналізу – для обґрунтування системи оціночних показників, що характеризують ефективність управління ТВІД.

Методологічною основою дисертації є наукові розробки вітчизняних і зарубіжних учених з проблем трансакційних витрат та інноваційної діяльності підприємств. Інформаційна база дисертаційного дослідження ґрунтується на використанні статистичних даних Державного комітету статистики України та Харківського обласного управління статистики, зібраних, опрацьованих та узагальнених особисто здобувачем, первинних матеріалів промислових підприємств м. Харкова, м. Дніпропетровська, м. Краматорська про результати їх господарської діяльності, законодавчих і нормативних документів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

вперше:

- розроблено методичні принципи управління трансакційними витратами інноваційної діяльності, які базуються на запропонованій системі показників і взаємозв’язку основних напрямів удосконалення управління трансакційними витратами інноваційно-орієнтованих підприємств, що, на відміну від існуючих підходів, дало можливість вдосконалити систему критеріїв і визначати рівень управління цими витратами на підприємствах машинобудівної галузі;

удосконалено:

- методичний підхід до прогнозування трансакційних витрат інноваційної діяльності й розглянуто умови його застосування на практиці, що забезпечує можливість обґрунтування середньострокового прогнозування стану ТВІД;

- концептуальний підхід до аналізу й оцінки ризику зриву трансакцій, який завдяки оперативному врахуванню негативних змін дає можливість підвищити обґрунтованість і ефективність прийнятих управлінських рішень, що сприяє підвищенню прибутку підприємств;

дістали подальшого розвитку:

- тлумачення поняття «трансакційні витрати інноваційної діяльності», що забезпечує підвищення результативності процесу комплексного управління трансакційними витратами життєвого циклу інноваційного продукту, що дозволяє своєчасно виявляти резерви підвищення економічної ефективності;

- класифікація ознак та елементів ТВІД, що дозволяє конкретизувати існуючі угрупування, процеси формування та взаємодії їх окремих частин, що створює можливість для вдосконалення аналізу цих витрат та істотного підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств;

- методичні рекомендації до аналізу оцінки зміни величини ТВІД за рахунок впровадження і реалізації запропонованої моделі оптимізації ТВ при створенні інноваційної продукції, що дозволяє системно характеризувати це явище на мікрорівні, визначати його кількісно та забезпечує достовірність оцінки.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки, методичні підходи та рекомендації, зроблені в роботі, спрямовані на підвищення ефективності інноваційної діяльності підприємств машинобудівної галузі. Теоретичні розробки доведені до практичної методики оцінки, аналізу та особливостей формування і управління ТВІД. Прикладна цінність полягає в розкритті доцільності застосування інституційного підходу до аналізу та управління інноваційної діяльності на основі уточнення економічної сутності ТВІД, які знижують ефективність здійснення інноваційної діяльності, що стає особливо актуальним у період трансформації економіки України. Результати дисертаційної роботи впроваджені в практичну діяльність промислових підприємств, а саме: ТОВ «Харківтрансмашпроект» (м. Харків), ЗАТ НТК «Цемент» (м. Харків), ТОВ «Люкс-2» (м. Харків).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові положення, теоретичні і практичні рекомендації та пропозиції отримані здобувачем самостійно. З наукових публікацій, що видані у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистого дослідження і становлять індивідуальний внесок здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати роботи й висновки доповідалися, обговорювались на: XI, XII, XIII, XIV Міжнародних науково-практичних конференціях “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” (м. Харків, 2003р., 2004р., 2005р., 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених “Проблеми і перспективи інноваційного розвитку підприємств” (м. Харків, 2004р.); Науковому симпозіумі “Інституційна архітектоніка та механізми економічного розвитку” (м. Харків, 2004р.); Всеукраїнській науковій конференції студентів і молодих вчених “Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств” (м. Донецьк, 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації” (м. Полтава, 2005р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Фінансова система України: становлення та розвиток” (м. Острог, 2005р.); VI Міжнародній науковій конференції студентів і молодих вчених “Економіка і маркетинг в XXI столітті” (м. Донецьк, 2005р.); I Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток обліку та аудиту як основи інформаційно-аналітичної системи підприємства” (м. Харків, 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми міжнародного бізнесу і стратегія міжнародного менеджменту” (м. Харків, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми управління економічними процесами промислових підприємств” (м. Харків, 2006р.); I, II Міжнародних науково-практичних конференціях “Переяславська Рада та гармонізація україно-російських відносин: історія і культура, наука і освіта” (м. Харків, 2006р., 2007р.).

Публікації. За темою дисертації здобувачем опубліковано 20 наукових робіт, з яких 14 – у спеціалізованих фахових виданнях ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації складає 222 сторінок. Робота містить 44 ілюстрації за текстом, 3 ілюстрації на 3 сторінках; 28 таблиць за текстом, 7 таблиць на 7 сторінках; 200 найменувань використаних літературних джерел на 18 сторінках; 4 додатка на 29 сторінках.