ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У першому розділі «Теоретичні засади становлення сучасного інституціонального середовища аграрного природокористування» розкрито сутність, складові та функції аграрного природокористування як системи економічних відносин; зміст інституціонального напряму досліджень та його роль у модернізації аграрної економіки; наведено авторське тлумачення інституціонального середовища аграрного природокористування з позицій проблем його формування та збалансування; зосереджено увагу на інституціональних формах власності на природні ресурси аграрної сфери.

Розкрито теоретичні засади становлення сучасного інституціонального середовища аграрного природокористування з позицій системного підходу, з урахуванням базових поглядів інституціональної економічної теорії. Принциповим дискурсом автора є визнання ключового питання залежності якісних характеристик аграрного природокористування від технологічної ефективності виробництва, орієнтованого на вирішення екологічних проблем. У зв’язку з цим для активізації інновацій центральною ланкою інституціональних перетворень у сфері аграрного природокористування визначено реформування економічних відносин, зокрема щодо власності. Для конкретизації напрямів упорядкування складних природо-ресурсних відносин в аграрному природокористуванні запропоновано загальну модель формування інституціонального середовища (рис. 1).

Обґрунтовано, що сучасне інституціональне середовище аграрного природокористування перебуває під впливом сукупності зовнішніх та внутрішніх факторів. Ураховуючи, що зовнішні та внутрішні фактори відображають різні комбінації домінуючих інститутів, акцентовано увагу на необхідності пошуку форм адаптації та методів імплементації зовнішніх інститутів у внутрішнє інституціональне середовище. З цією метою здійснено комплекс досліджень, у результаті яких сформовано концептуальний підхід до визначення складових елементів аграрного природокористування, розроблено теоретичну модель структури, а також цільові орієнтири стратегії його розвитку.

Розкрито специфіку формування зовнішнього інституціонального середовища аграрного природокористування. Зокрема, виконано аналіз процесу розвитку основних західних шкіл інституціоналізму, з констатацією напрямів еволюції інституціональної парадигми господарювання. На основі якісного оцінювання змістових характеристик прояву інституціоналізму в розвинених країнах світу, з метою визначення подальшого розвитку інституціонального середовища держави, здійснено авторську класифікацію базових інститутів, а також обґрунтовано їх місце і роль у суспільно-економічному розвитку.