ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Статья

Актуальність теми. Досвід економічного розвитку країн-лідерів свідчить, що каталізатором модернізації й структурної перебудови економіки країни є інновації, які сприяють посиленню конкурентоспроможності, прибутковості та інноваційного розвитку підприємств, допомагають завойовувати нові й утримувати існуючі ринки. На рівні національної економіки країни активне впровадження інноваційних розробок забезпечує ефект, що визначає її прискорений економічний розвиток у цілому.

Інноваційні проблеми набувають особливого характеру в період ринкової трансформації. Вирішення проблем активізації інноваційної діяльності підприємств стає головною умовою забезпечення успішності ринкових реформ. Відповідно, зростає кількість досліджень та публікацій, присвячених різним аспектам інноваційного розвитку підприємств.

Проблемним питанням інноваційного розвитку промислових підприємств присвячена значна частина робіт вітчизняних авторів. Зокрема, принципові аспекти формування інноваційного потенціалу висвітлили О. Амоша, В. Александрова, Ю. Бажал, Б. Буркинський, В. Геєць, В. Гриньова, В. Захарченко, О. Кузьмін, О. Лапко, В. Семіноженко, С. Харічков, Н. Чухрай.

Питання оцінювання та розвитку інноваційного потенціалу підприємств розвинули Л. Антонюк, С. Князь, А. Кузнєцова, А. Поручник, С. Покропивний, В. Савчук, Н. Тувакова, С. Філиппова. Зокрема, у роботах цих вчених доведено необхідність розвитку методів оцінювання й моніторингу інноваційного потенціалу підприємств, як інструмента управління формуванням інноваційного потенціалу в умовах швидкозмінного ринкового середовища, що є практично єдино можливим шляхом забезпечення стабільного економічного росту підприємства.

Однак ціла низка важливих питань з зазначеної тематики досі не знайшла свого вирішення. По-перше, в існуючих методиках оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств містяться показники, набір який складається з різних якісних і кількісних оцінок, котрі дуже важко зіставити між собою. По-друге, тепер не існує методичних засад комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, які дозволяли б оцінювати підприємства в спільномірних шкалах. Крім того, існуючі розробки спираються на класифікації складових інноваційного потенціалу, які частіше неповною мірою охоплюють або дублюють подібні складові потенціалу. Використання таких розробок у практиці промислових підприємств є складним та недостатньо ефективним.

Наявність зазначених проблем обумовило актуальність і послужило основою вибору теми, мети і задач дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до планів науково-дослідних робіт Одеського національного політехнічного університету в рамках держбюджетних тем “Управління трансформаційними процесами в промисловому секторі економіки України” (номер державної реєстрації 0105U007209, 2007 р.) та “Обліково-аналітичне забезпечення інноваційної трансформації промислового сектору економіки України” (номер державної реєстрації 0106U013171, 2007 р.); “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Одеському регіоні” (номер № 530–82), де автором досліджені питання забезпечення стабільного економічного росту промислових підприємств України шляхом формування їхнього інноваційного потенціалу. При виконанні НДР використані авторські розробки дисертанта щодо моніторингу та оцінки інноваційного потенціалу, що формується в процесі інноваційного розвитку промислових підприємств (довідка № 1308/82-07 від 12.09.07р).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних положень и розробка практичних рекомендацій стосовно оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та аналітичного забезпечення його моніторингу. Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені такі задачі:

- уточнити зміст основних понять, використаних при дослідженні методичних засад оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- розробити класифікацію складових інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- вивчити детермінанти інноваційного розвитку промислових підприємств та нормативно-методичні засади оцінки їх інноваційного потенціалу;

- обґрунтувати та сформувати систему критеріїв і показників комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- розробити комплексну модель виміру та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- обґрунтувати теоретико-методичні засади моніторингу й аналізу інноваційного потенціалу промислових та машинобудівельних підприємств на засадах типізації станів інноваційного потенціалу;

- удосконалити інструментарій моніторингу й аналізу інноваційного потенціалу промислових підприємств, насамперед, стосовно його відображення у єдиній системі відліку.

Об'єкт дослідження – процес формування інноваційного потенціалу промислових підприємств України.

Предмет дослідження – теоретико-методичні засади і практичні положення з оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стали законодавчі й нормативні акти, які регламентують господарські процеси в Україні, публікації вітчизняних і закордонних вчених-економістів, які відображають результати досліджень з питань аналізу, оцінки і моніторингу інноваційного потенціалу підприємств, формування інноваційного потенціалу та інноваційного розвитку промислових підприємств України.

У процесі дослідження застосовувалися засоби й методи:

- економічного аналізу – для формування системи критеріїв і показників комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств;

- економіко-математичного моделювання – для побудови моделі виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства;

- експертних оцінок – для визначення вагомості складових в оцінці інноваційного потенціалу промислового підприємства;

- статистичного аналізу – для оцінки інноваційного розвитку промисловості та машинобудування України.

Джерелами інформації для проведених досліджень були дані державної статистичної звітності, які містять показники інноваційного розвитку промисловості України, звітні матеріали промислових підприємств Одеської й Херсонської областей, дані незалежних досліджень з тематиці дисертації, результати власних спостережень та досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та розробці практичних рекомендацій щодо використання результатів оцінки та його моніторингу. Найбільш значні наукові результати, що виносяться на захист, полягають у такому:

вперше:

- розроблено комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства, яка, на відміну від існуючих нормативно-методичних засад його оцінки, визначає інноваційний потенціал в матричний спосіб в залежності від вагомості запропонованих чинників, які впливають на його поточний стан, що забезпечує єдиний методичний підхід до оцінки різних підприємств промисловості та машинобудування;

- розроблено методичні положення стосовно вибору детермінант інноваційного розвитку промислових підприємств, в яких систематизовано можливі типи інноваційного потенціалу та враховано залежність вибору напрямків інноваційного розвитку від існуючого стану інноваційного потенціалу;

удосконалено:

- класифікацію складових інноваційного потенціалу промислового підприємства, яка, на противагу існуючої практиці, подає інноваційний потенціал узагальнено, як сукупність двох складових: матеріальної й інтелектуальної, що суттєво спрощує процес визначення інноваційного потенціалу конкретного підприємства та враховує зростання ролі інтелектуального потенціалу як новітньої тенденції сучасної економіки;

- систему критеріїв і показників оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, яка, на відміну від існуючих, використовує ланцюг «потенціалоутворюючі чинники – критерії оцінки – показники» у якості методичного підґрунтя запропонованої комплексної моделі виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства зі збереженням індивідуального підходу при формуванні системи показників;

дістало подальший розвиток:

- теоретико-методичні засади моніторингу та аналізу інноваційного потенціалу промислових підприємств, які доповнено характеристикою особливостей та переліком стратегічних завдань моніторингу на підприємствах машинобудування, рекомендаціями щодо використання інформації стосовно комбінації складових, поточного стану і вибору шляхів найбільш ефективної реалізації інноваційного потенціалу в часі з врахуванням детермінант інноваційного розвитку конкурентів;

- інструментарій моніторингу інноваційного потенціалу промислових підприємств, що доповнено моделлю відображення інноваційного потенціалу, яка подає інноваційний потенціал як координати в двомірному просторі його оцінок в залежності від співвідношення матеріальної та інтелектуальної складових, що дозволяє класифікувати різні підприємства у єдиній системі відліку за сьома можливими станами інноваційного потенціалу та спрощує процеси моніторингу й порівняння їх інноваційних потенціалів;

- понятійно-категоріальний апарат теорії оцінювання інноваційного потенціалу підприємств: уточнено зміст категорій "інновації", "інноваційний потенціал", "інноваційний процес", "інноваційний розвиток", в яких враховано зв'язок інновацій з їх ефективністю.

Практичне значення одержаних результатів складається в можливості застосування запропонованих у роботі теоретико-методичних і практичних положень щодо оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств в стратегічних планах їх загального та інноваційного розвитку; здійснювати оцінку й моніторинг інноваційного потенціалу власного підприємства та конкурентів, що дозволяє виявити найбільш привабливі можливості для подальшого інноваційного розвитку. Використання запропонованих розробок забезпечує систему управління підприємством інформацією про існуючий стан інноваційного потенціалу підприємства та можливі альтернативні шляхи його розвитку з часом.

Методичні рекомендації щодо аналізу розвитку інноваційних процесів на рівні регіону та оцінки інновацій апробовано в процесі аналізу господарської діяльності та стану підприємств та впроваджено в діяльність Державного комітету статистики України в Херсонській області (довідка № 19/36-158 від 12.07.06 р.), Науковим Консультаційно-Навчальним Центром з питань підприємницької та інноваційної діяльності "Політех-Консалт" ОНПУ (довідка № 1350/82-07 від 18.09.07 р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджені в діяльність промислових підприємств: методика аналізу економічної ефективності інноваційного розвиту підприємства впроваджено Херсонським заводом карданних валів (довідка № 530/1718 від 25.05.06 р.) і враховано при розробці стратегії розвитку підприємства на період 2004-2005 рр., комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства та модель відображення інноваційного потенціалу промислових підприємств впроваджено ДП "Радіалка" (дочірнім підприємством ВАТ "Одеського заводу радіально-свердлильних верстатів") і враховано при розробці бізнес-плану його стратегічного розвитку (довідка № 148/2 від 17.07.07 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Одеського національного політехнічного університету Міністерства освіти і науки України в курсах "Економічний аналіз 2" і "Фінансовий менеджмент" (довідка №1357/82-07 від 19.09.07); Херсонського національного технічного університету в курсах "Інноваційний менеджмент", "Проектний менеджмент", "Економічний аналіз" (довідка № 112-53/357 від 31.08.06 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до обґрунтування теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств та розробки практичних рекомендацій щодо використання результатів його оцінки й моніторингу, що сприяють інноваційному розвитку промислових підприємств України. Всі наукові результати, викладені у дисертації, одержано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті положення, що складають індивідуальний внесок автора. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні результати досліджень доповідалися і схвалені на міжнародних науково-практичних конференціях: "Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання" (м. Луцьк, 2003 р.), "Дні науки, 2005" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); "Исследование и оптимизация экономических процессов. Оптимум-2006" (м. Харків, 2006 р.); "Стратегічна реструктуризація регіональної економіки та соціальної сфери у контексті вступу України до СОТ" (м. Вінниця, 2006 р.); «Проблеми та перспективи розвитку підприємництва» (м. Харків, 2007 р.); Першому Міжнародному форуму "Інформаційне забезпечення навчального процесу у вищій школі" (м. Одеса, 2007 р.); всеукраїнській конференції "Учетно-аналитическое обеспечение инновационной трансформации экономики Украины" (м. Одеса, 2007 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень здобувачем опубліковано 11 наукових праць, у тому числі 1 монографія, 5 статей у збірниках наукових праць, 5 у матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом 11,81 д.а., з них 10,86 д.а. особисто належить автору.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків; викладена на 202 сторінках комп'ютерного тексту, містить 20 рисунків на 9 сторінках, 22 таблиці на 11 сторінках, 2 додатки на 15 сторінках. Список використаних джерел містить 235 найменувань на 22 сторінках. Обсяг основного тексту дисертації складає 164 сторінки.