СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ РОЗВИТКУ І ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ГАЛУЗЕЙ РОСЛИННИЦТВА У СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, зазначено інформаційну базу, викладено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, відображено їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні та методичні основи стратегічного планування розвитку сільськогосподарських підприємств» досліджено сутність, значення та принципи стратегічного планування розвитку рослинництва у сільськогосподарських підприємствах, визначено складові забезпечення конкурентоспроможності галузей рослинництва та обґрунтовано методику дослідження та оцінки стратегічного планування розвитку і підвищення конкурентоспроможності рослинницьких галузей.

Останніми роками агропромисловий комплекс функціонує в середовищі, яке постійно змінюється під впливом стрімкого науково-технічного прогресу, бурхливого розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, процесів впровадження інновацій у сільське господарство, змін у ринковому середовищі, глобалізації економічних процесів, постійних змін у виробничому потенціалі (якісно-кількісний склад робочої сили), в умовах постійної конкуренції. Планування діяльності в теперішній час є основою економічних відносин всіх суб’єктів господарювання різних форм власності і розмірів, як малих, так і великих підприємств, фірм і організацій.

У контексті даної роботи стратегія у сільськогосподарському виробництві розглядається як узагальнююча прагматична модель бажаного майбутнього стану організації, разом із сукупністю методів і способів її побудови, системою конкретних дій, що треба виконати для досягнення довгострокових цілей через мобілізацію, координацію та розподіл всіх, існуючих у наявності та можливих для залучення ресурсів підприємства, що забезпечує стійке фінансове положення і конкурентоспроможність підприємства.

Визначено, що стратегічне планування на рівні сільськогосподарського підприємства повинно ґрунтуватися на таких принципах: наукової обґрунтованості і точності; системності; планомірності та безперервності; регулярності і оперативності корегування; гнучкості та адаптованості до умов зовнішнього середовища; внутрішньої координованості і узгодженості; цілісності; ефективності керуючих рішень; поєднання загальних і локальних інтересів при стимулюванні особистої і колективної зацікавленості; узгодженості цілей з районними та обласним управліннями сільського господарства при державній адміністрації.

Для конкуренції у галузях сільськогосподарського виробництва, через переважно сировинний характер продукції, є характерною ринкова конкурентна структура, якій властивий значний вплив покупців, тиск з їх боку, що посилює конкуренцію і підвищує вимоги до якості і зниження собівартості. На рівні сільськогосподарського товарного ринку переважає майже досконала конку-ренція, за якої більшість товаровиробників не мають змоги впливати на вста-новлення цін на товари. Така форма конкуренції між сільськогосподарськими товаровиробниками передбачає, що будь-який обсяг продукції, запропонований підприємством на ринку, буде реалізовано за ціною, яка може коливатися в залежності від сезону та зібраного врожаю. Така конкурентна структура заважає впровадженню технологічних інновацій у виробництво через незначні розміри конкуруючих підприємств і зручність використання вже досягнутого рівня технічних удосконалень.

Оцінка конкурентоспроможності продукції повинна включати вивчення кон'юнктури (попит, пропозиція, ціни, насиченість ринку, канали збуту), визначення набору споживчих і економічних показників конкурентоспроможності (натуральні, вартісні, відносні), вибір бази для порівняння конкурентів (аналіз показників конкурентоспроможності, розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності). Оцінку конкурентоспроможності галузі запропоновано проводити шляхом співставлення параметрів аналізованої галузі виробництва з еталонним параметром, який обирається за принципом оптимальності, при цьому доцільно використовувати сукупний бал конкурентоспроможності за декількома показниками з урахуванням коефіцієнтів їх впливу з урахуванням експертних оцінок важливості впливу факторів.

У другому розділі «Розвиток та конкурентоспроможність галузей рослинництва у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області» подано результати досліджень розвитку рослинницьких галузей у сільськогосподарських підприємствах Миколаївської області, результати аналізу їх конкурентоспроможності та здійснено оцінку рівня запровадження стратегічного планування у сільськогосподарських підприємствах області.

Проведені дослідження виявили, що Миколаївська область здійснює значний внесок у виробництво продукції рослинництва України, найбільші частки у загальнодержавному виробництві належать ячменю (8,8%) та соняшнику (8,4%). За об’ємами виробництва ячменю Миколаївська область в середньому за 2009-2011 рр. займає 2-е місце в Україні, соняшнику - 6-е місце, пшениці та ріпаку (озимого та ярого) – 7-ме місце серед інших областей. За темпами приросту валової продукції сільського господарства у 2011 році область займає 20 місце серед регіонів України та 8 місце по виробництву валової продукції на душу населення. Однак, врожайність культур по основних галузях рослинництва (зернові та зернобобові культури, соняшник, озимий та ярий ріпак, картопля та овочі) у сільськогосподарських підприємствах в середньому за три останні роки менша, ніж в цілому по областях України.

Аналіз каналів продажу продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами показав, що, починаючи з 2001 р. найвагомішу частку у виручці від реалізації займав продаж за іншими каналами (продаж підприємствам-трейдерам, комерційним структурам, безпосередньо підприємствам торгівлі та громадського харчування, до зарубіжних країн за валюту), незважаючи на те, що цей канал збуту є найменш організованим і прозорим. Останніми роками основними каналами реалізації для зернових і зернобобових культур були інші канали – 78,8% від загального обсягу реалізації за останні п’ять років. Частка реалізації на ринку складала в середньому лише 10,5%, а частка реалізації пайовикам – 8,8%. Для насіння соняшнику частка інших каналів у структурі реалізації в середньому за 2006-2011 рр. має ще більше значення – 88,2%, на ринку продають лише 9,0% від загальних обсягів реалізації. Ріпак теж не є виключенням із загальної ситуації (за іншими каналами реалізовано 95,3%).

Аналіз територіальної сегментації ринку за основними видами рослинницької продукції виявив, що участь підприємств різних районів області у загальнообласному ринку за видами продукції рослинництва є нерівномірною. Найбільшу частку зерна безпосередньо через відкриті ринкові структури реалізують господарства Кривоозерського району, однак підприємства Миколаївського району реалізують найбільші обсяги зерна за іншими каналами. Основними учасниками ринку ріпаку є сільськогосподарські підприємства Веселинівського, Вознесенського та Новобузького районів, найпотужнішими учасниками ринку овочів є господарства Первомайського району.

Для аналізу і розрахунку сукупного балу конкурентоспроможності галузей рослинництва у сільськогосподарських підприємствах запропоновано методику визначення порівняльних нормованих індексів з використанням в якості початкових таких показників - частка виручки від продажу визначеного виду продукції у загальній виручці підприємства, повна собівартість 1 ц продукції, вихід товарної продукції з 1 га посівної площі, витрати праці на виробництво 1 ц продукції, рівень рентабельності виробництва, питомий маржинальний прибуток, ринкова частка реалізованої продукції підприємства на рівні району. За цією методикою
проаналізовано конкурентоспроможність галузей рослинництва сільськогосподарських підприємств Миколаївської області. У ході дослідження наведено приклад розрахунку сукупного індексу конкурентоспроможності галузі зерновиробництва для вибіркових господарств різних районів, серед яких найвищий бал конкурентоспроможності виробництва зернових за наведеною методикою має приватно-орендне сільськогосподарське підприємство ім. Суворова Снігурівського району (бал 7,07), що пояснюється найвищим виходом товарної продукції з 1 га та високим рівнем питомого маржинального прибутку.

Проведені розрахунки сукупного балу конкурентоспроможності основних галузей рослинництва та їх геопросторовий аналіз дозволив побудувати зонування виробництва основних галузей рослинництва за рівнем конкурентоспроможності по районах області. Середній бал конкурентоспроможності по області за наведеною методикою розрахунку для галузей зерновиробництва склав 2,93 (рис. 1), для виробництва насіння соняшнику – 3,85, для виробництва ріпаку – 4,097, для овочівництва – 2,16. Розрахований сукупний бал конкурентоспроможності цих галузей у більшості підприємств Миколаївської області є низьким, через невисокий рівень врожайності, високий рівень витрат на виробництво і реалізацію продукції.

Аналіз результатів оцінювання рівня конкурентоспроможності основних галузей рослинництва у сільськогосподарських підприємствах за запропонованою методикою за період 2009-2011 рр. дозволяє виконати групування і виявити райони-лідери, господарства у яких мають найвищу конкурентоспроможність галузей рослинництва.