ОБЛІК ТА АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ІНСТИТУТІВ СПІЛЬНОГО ІНВЕСТУВАННЯ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено мету та завдання наукової роботи, розкрито об’єкт, предмет та методологічні засади дослідження. Сформульовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

 У розділі 1 « Діяльність інститутів спільного інвестування як об’єкт обліку та аналізу» автором розглянуто сутність та значення ІСІ як одного з типів фінансового посередництва для розвитку економіки, обґрунтовано напрями удосконалення поля нормативно-правового забезпечення діяльності ІСІ на фондовому ринку, досліджені напрями та проблеми обліку й аналізу функціонування ІСІ.

Аналіз історичного розвитку фінансового посередництва на фондовому ринку, а також основних закономірностей становлення професійного інвестування дав змогу встановити пріоритетні напрями розвитку й удосконалення організаційних форм спільного інвестування. Основними формами фінансового інвестування інституціональних інвесторів, до типових представників яких належать інститути спільного інвестування (ІСІ), є вкладення капіталу в прибуткові види грошових інструментів та в прибуткові види фондових інструментів. Обидві форми фінансового інвестування передусім спрямовані на ефективне використання мобілізованих грошових активів. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитні вкладення в комерційних банках. Проте найбільш ефективною і перспективною формою фінансових інвестицій ІСІ є вкладення капіталу в прибуткові види фондових інструментів. Ця форма характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, що вільно обертаються на фондовому ринку (так звані ринкові цінні папери).

Дослідження нормативно-правового поля діяльності ІСІ на фондовому ринку з погляду особливостей і форм дало можливість визначити і структурувати інвестиційні фонди за найважливішими ознаками у такий спосіб: пайові інвестиційні фонди (ПІФ) – активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності; корпоративні інвестиційні фонди (КІФ) – юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства, і проводять діяльність виключно зі спільного інвестування.

У дисертації обґрунтовано доцільність формалізованого подання даних про основні характеристики видів інститутів спільного інвестування для потенційних інвесторів. З цієї метою узагальнено і схематично відображено класифікацію інститутів спільного інвестування з позицій інтересів майбутніх учасників спільного інвестування.