РОЗВИТОК ФОРМ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Короткий зміст

Основний зміст

У вступі  обґрунтовано  актуальність  теми  дисертації  і  зв'язок  з  науковими

програмами, сформульовано мету та задачі дослідження, визначено його об’єкт і предмет, методи дослідження; викладено найбільш вагомі результати, що характери-зують наукову новизну роботи; вказано практичне значення та наведено відомості щодо можливості застосування одержаних результатів, а також наведено дані  про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади розвитку форм підприємництва в сільському господарстві» проаналізовано різноманітні теоретичні та практичні підходи вчених-економістів щодо економічної сутності підприємництва як категорії ринкового    середовища   господарювання,   розглянуто   організаційні    особливості

розвитку форм підприємництва в аграрному виробництві, а також обгрунтовано методичні основи розвитку виробничої підприємницької діяльності в сільському господарстві.

Проблема ефективного розвитку форм підприємницької діяльності є актуаль-ною для України, оскільки це сприяє вирішенню таких завдань національної економіки, як: підтримка економічної конкуренції; наповнення ринку товарами і послугами; створення нових робочих місць і пом’якшення проблеми безробіття тощо. Разом із тим реалізація підприємницьких можливостей в процесі використання капіталу відбувається в певних, найбільш типових економічних і організаційних формах. Ці форми зароджуються в господарській практиці, але реальне право на життя та розвиток вони набувають лише після їх затвердження у відповідних законодавчих актах та державних нормативних положеннях.

Форми підприємницької діяльності вирізняються ступенем самостійності прийняття господарських рішень. Згідно з діючим у нашій країні законодавством економічно самостійною підприємницькою одиницею або суб’єктом господарю-вання є підприємство. Основні його риси:  організаційна єдність, тобто підприємство – це певним чином організований колектив зі своєю внутрішньою структурою і порядком управління, який грунтується на ієрархічному принципі економічної діяльності; певний комплекс засобів виробництва, що слугує для створення економічних благ з метою максимізації прибутку; відокремлене (власне) майно, яке воно самостійно використовує в певних цілях; майнова відповідальність, тобто воно несе повну відповідальність усім своїм майном по різного роду зобов’язаннях; одноосібність керівництва, що грунтується на прямих адміністративних формах управління; оперативно-господарська та економічна самостійність, тобто воно саме укладає  різного роду господарські угоди та здійснює господарські операції,  отримує прибуток або несе збиток.

         На основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних авторів і чинного національного  законодавства в дисертаційній роботі сформовано відповідну систему класифікаційних ознак підприємств як суб’єктів  підприємницької діяльності за галузями національної економіки