ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОГО ВПЛИВУ НА ТРУДОВУ ПОВЕДІНКУ ПЕРСОНАЛУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовані мета та задачі, розкриті методи їх вирішення, визначена наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі – «Практичні й теоретичні передумови формування управлінського впливу на трудову поведінку персоналу» – систематизовано причини актуалізації проблем впорядкування трудової активності персоналу підприємства, визначено особливості розвитку теоретичних засад дослідження поведінки людини в економічній системі та роль і зміст практичного інтелекту працівника як ресурсу і результату управлінського впливу на його трудову поведінку.

Сучасне виробниче підприємство змушене взаємодіяти із складним зовнішнім середовищем, яке суттєво впливає на його функціонування і розвиток. Наразі воно поступово опановує моделі суспільства, критичними ресурсами яких є інформація, інтелект людини, її здатність генерувати нові унікальні знання. В результаті дослідження було здійснено систематизацію причин актуалізації проблем впорядкування трудової активності персоналу підприємства, до яких віднесено: підвищення питомої ваги інтелектуально насичених робочих місць, зростання дефіциту інформації та часу, збільшення різновидів товарів і послуг з одночасним скороченням їх життєвого циклу, посилення ролі концептуальних знань у забезпеченні сучасних інноваційних процесів, інтелектуалізація змісту праці і структури робочих місць, доповнення знаннєвої парадигми освіти компетентнісною.

Охарактеризовані суспільні процеси актуалізують проблему розвитку теоретико-методичного забезпечення впливу на активність людини в соціально-економічних системах. Хоча ця активність завжди була предметом уваги економістів, розвиток гуманітарних наук сприяв посиленню інтересу до такої її форми, як поведінка, і виділенню особливого міждисциплінарного напряму – організаційної поведінки. Її рекомендації вже використовують керівники колективів, змушені реалізувати функцію формування сукупної інтелектуально насиченої робочої сили. Такий персонал працює переважно у підрозділах системи управління підприємством. Оскільки його ефективна трудова поведінка значною мірою забезпечує інтелектуалізацію капіталу підприємства, саме вона в першу чергу потребує наукового обґрунтування нових технологій управлінського впливу.