ОЦІНЮВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, задачі, об’єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів для підвищення енергозбереження машинобудівних підприємств України, наведено дані щодо апробації одержаних результатів та їх опублікування.

У першому розділі – «Теоретичні засади енергоефективності на підприємствах машинобудування України» – досліджено теоретичні положення та практику енергозбереження як основу підвищення енергоефективності машинобудівних підприємств; уточнено трактування таких понять як «енергетичний потенціал» і «потенціал енергозбереження машинобудівного підприємства», класифікацію видів потенціалу енергозбереження; систематизовано джерела оцінювання, формування та використання потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства.

Узагальнення теорії та практики енергозбереження машинобудівних підприємств дозволило з’ясувати, що енергозбереження таких підприємств являє собою комплекс заходів, спрямованих на скорочення втрат енергії – як тієї, що надходить від зовнішніх джерел, так і використовуваної всередині виробничої системи, а це вимагає застосування енергозберігаючого устаткування, технологій виробництва, транспортування та зберігання. Для більш повного та всебічного охоплення проблеми ефективного використання енергетичних ресурсів на машинобудівних підприємствах треба враховувати, з одного боку, законодавчу та методичну бази, які впроваджуються та корегуються державою, з іншого – організаційні підходи з боку самого підприємства. Саме це зумовлює необхідність упровадження певних елементів енергозбереження. По-перше, доцільно визначити пріоритетні напрями енергозбереження залежно від показників ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) на підприємствах. По-друге, необхідна сучасна нормативно-правова база, яка регулює ефективність використання ПЕР. По-третє, дії з боку самих підприємств повинні бути спрямовані на оцінювання показників використання ПЕР та пошук шляхів зменшення їх споживання.

Відзначено, що для оцінки можливостей підприємства щодо зниження витрат енергії на виробничі цілі перспективним є проведення більш поглибленого енергоаудиту, який надає можливість виявити напрями зниження витрат ПЕР та запропонувати подальші дії згідно з цими напрямами. Під час вибору відповідної форми енергопостачання доцільним є створення моделі, за допомогою якої можна оцінити всі витрати, пов’язані з пошуком і впровадженням інвестиційних ресурсів для таких проектів, на основі стратегічного планування.

Визначення взаємозв’язку та підпорядкованості понять тріади «ресурсний потенціал», «енергетичний потенціал» та «потенціал енергозбереження» дозволило уточнити зміст понять «енергетичний потенціал» і «потенціал енергозбереження машинобудівного підприємства». Енергетичний потенціал – це потенційна сукупність енергії, яка може використовуватися суб’єктом господарювання і є складовою ресурсного потенціалу підприємства в цілому. Потенціал енергозбереження машинобудівного підприємства являє собою потенційну сукупність енергетичних ресурсів, раціональне використання яких оцінюється на підставі складання та аналізу паливно-енергетичного балансу машинобудівного підприємства, що сприяє виявленню місць втрат і резервів економії всіх видів енергії, зростанню економічної ефективності енергоспоживання підприємства.

У роботі наведена систематизація видів потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства за рахунок більш повної класифікації, що враховує види спожитих енергоресурсів за видами виробничо-господарської діяльності і введення якої дає змогу врахувати п’ять напрямів використання складових потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства. Це дозволяє виявити найбільш вразливі ланки енергоспоживання по всьому технологічному циклу і розробити заходи з покращення ситуації саме в цих місцях.

Запропонована в роботі структура потенціалу енергозбереження машинобудівного підприємства (енерготехнічна, енерготехнологічна, енергоуправлінська, енергоструктурна та енергоорганізаційна складові) дозволяє визначити основні напрями формування, використання та розвитку ПЕМП (рис. 1).

Встановлено, що питання економічно доцільного використання централізованих, децентралізованих або комбінованих джерел енергозабезпечення машинобудівних підприємств мають суттєве значення. Виявлено, що не існує чіткої відповіді на питання, який з цих шляхів є найбільш прийнятним та надійним з економічної точки зору. Основним показником вибору тієї чи іншої форми може виступати конкурентоспроможність такої системи, а також особливості функціонування підприємства, які впливають на вибір пріоритетного варіанта енергозабезпечення.

У другому розділі – «Сучасний стан та тенденції розвитку енергозбереження у машинобудуванні України» – проаналізовано рівень використання потенціалу енергозбереження в машинобудуванні; розглянуто основні джерела фінансування проектів з енергозбереження на машинобудівних підприємствах, проаналізовано обсяги розробки та впровадження енергозберігаючих технологій та обладнання на досліджуваних підприємствах машинобудівного профілю.