РЕГУЛЯТОРИ І ВАЖЕЛІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ В КОРПОРАТИВНОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, зв’язок роботи з науковими програмами і темами, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, сформульовано наукову новизну одержаних результатів, доведено їх практичне значення та вказано апробацію.

У розділі 1 „Теоретичні основи дослідження механізму регулювання інвестиційного процесу в корпоративному секторі економіки” розглянуто загальні концепції та засади, що складають теоретичне підґрунтя для визначення: сутності основних понять дисертаційної роботи; національних особливостей, місця і ролі корпоративного сектору в економіці країни; регуляторів і відповідних їм важелів впливу на інвестиційний процес.

Використаний у роботі системний підхід до визначення корпоративного сектору економіки в контексті інституційних секторів дозволив трактувати його як сукупність корпоративних підприємств і їх об’єднань, що становлять базовий сегмент національного господарства, який, реалізуючи інвестиційні проекти, здійснює ринкове виробництво продукції, робіт і послуг та задовольняє споживчі потреби суспільства. Таке бачення проблеми дає можливість визначити структуру корпоративного сектору і його місце в економіці країни.

З’ясовано, що основу національного корпоративного сектору становлять акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю – 58,12 % кількості в загальній структурі економіки (з них 3,09 % – АТ та 55,03 % – ТОВ). У них зайнята більша частина трудового населення, обсяг реалізованих продукції та послуг становить 76 % від загального обсягу виробленої і реалізованої продукції та наданих національною економікою послуг (з них АТ – понад 32 %, а ТОВ – 43,7 %). АТ і ТОВ найбільше фінансують капітальних інвестицій – у розмірі 75,4 %.

Базуючись на результатах проведеного теоретичного дослідження, дано визначення основних понять. Так „регулятори” – це органи, які в межах своїх повноважень за допомогою важелів здійснюють вплив на економічні явища і процеси з метою отримання певного соціально-економічного ефекту; „важелі” – це інструменти, засоби і прийоми впливу на економічні процеси та об’єкти, які сприяють їх розвитку в заданому напрямі. У нашому випадку – з метою активізації інвестиційної діяльності та досягнення сталого економічного зростання; „інвестиційний процес” – сукупність цілеспрямованих дій і заходів, які здійснюються суб’єктами інвестиційної діяльності щодо реалізації інвестицій з метою отримання бажаного результату (прибутку) та досягнення соціального ефекту.

Для визначення управлінських функцій регуляторів і підбору їм відповідних, доцільних з економічного погляду важелів, на розвиток інвестиційної діяльності, а також для подальшої побудови ефективних механізмів забезпечення суб’єктів господарювання необхідними фінансовими ресурсами, запропоновано класифікацію регуляторів за функціями в сфері впливу на інвестиційний процес, що дало можливість поділити їх на:

– органи влади загальнодержавного управління, які, приймаючи відповідні закони та підзаконні нормативні акти, займаються визначенням напрямів державної економічної політики та забезпечують загальне державне регулювання економічних процесів – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України;

– інститути, що здійснюють регулювання умов інвестування та контроль за діяльністю учасників інвестиційного процесу. До них доцільно віднести: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Фонд державного майна України, Державне агентство з питань інвестицій та управління національними проектами;

– державні органи, які виконують спеціальні функції нагляду за дотриманням відповідних правових норм в інвестиційній сфері. Це Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Служба безпеки України та Вищий господарчий суд України.

З-поміж усіх зазначених регуляторів безпосередній вплив на активізацію та розвиток інвестиційного процесу в реальному секторі економіки мають інститути, що здійснюють регулювання умов інвестування та контроль за діяльністю організаторів й учасників інвестиційного ринку.

З метою найбільш прийнятного практичного застосування важелів інвестиційного процесу запропоновано їх класифікацію (рис. 1), яку, зокрема, доповнено ознакою „за рівнем впливу на інвестиційний процес”. Макрорівневими визначено важелі управління інвестиційним процесом на загальнодержавному рівні (наприклад, ставки та методи нарахування амортизації, облікова ставка НБУ, режими валютних курсів та ін.). Мезорівневими є інструменти і прийоми, які застосовуються регуляторами для впливу на інвестиційну діяльність на рівні галузей і регіонів (галузеві податкові пільги, спеціальні режими оподаткування тощо). Мікрорівневі важелі – це засоби і прийоми, застосування яких сприяє реалізації конкретних інвестиційних проектів (цільове державне фінансування, відшкодування відсотків за кредитами, отриманими для реалізації інвестиційних проектів, пільгове оподаткування проектів та ін.)

З’ясовано, що вплив державних органів управління на економічні процеси, в тому числі й інвестиційні, в країнах з ринковою економікою здійснюється на основі організаційно-економічному механізму. Механізмом регулювання інвестиційного процесу визначено систему суб’єктів інвестиційного процесу і органів регулювання, в якій на підставі правових норм і за допомогою відповідних прийомів та інструментів створюються сприятливі умови для реалізації процесу залучення, накопичення та ефективного розміщення інвестиційних ресурсів з метою отримання бажаного економічного та соціального ефекту.