СКЛАДОВІ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ (НА ПРИКЛАДІ МАШИНОБУДІВНОЇ ГАЛУЗІ)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації та її важливість для вирі­шення завдань економічного розвитку підприємства, визначено мету, за­дачі, об’єкт, предмет і методи дослідження, сформульовано наукову новизну та прак­тичне значення одержаних результатів, зв'язок роботи з науковими про­грамами, по­дано інформацію щодо апробації результатів дисертації.

У першому розділі «Теоретичні основи інноваційно-інвестиційного роз­ви­тку» проаналізовані та уточнені поняття «інновація», «інвестиція», «ін­новаційно-інвестиційний розвиток», проведене дослідження чинників та скла­дових іннова­ційно-інвестиційного розвитку промислового підприємства, ви­значені основні умови формування інноваційної діяль­ності підприємства.

Дослідження наукової літератури показало, що сьогодні значна увага приділяється категоріям «інновація» та «інвестиція». У дисертаційному дослід­женні розглянуті та проаналізовані різно­аспектні варіанти поняття «інновація». Трактовки були поділені на окремі групи, зале­жно від об’єкта дослідження (як зміна стану об’єкта, як результат науково-технічної діяльності, як нова спожив­на вартість, як процес створення та поширення новацій, як процес інвестування у розробки, як система та за іншими ознаками, що не відносяться до вищезазна­чених категорій). Запропоноване авторське визначення категорії: інновація (комерціалізоване нововведення) – це кінцевий результат трансформації ідеї у прин­ципово новий або покращений продукт (технологію, спосіб, послугу), що вико­рис­товується у господарській діяльності та супроводжується підвищенням ефек­тив­ності діючої системи.

У роботі проаналізовані погляди вчених щодо різниці термінів «новація», «но­вовве­дення» та «інновація». На нашу думку, слід розрізняти ці поняття, бо кожне з них має свої специфічні аспекти.

Розглянуті та проаналізовані визначення терміна «інвестиція», за­про­поно­вана інформація з питання класифікації інвестицій.

Ми вважаємо доцільним розглядати поняття «інновація» та «інвестиція» у су­купності, тому що об’єднання у категорії «інноваційно-інвести­ційна діяль­ність», «інноваційно-інвестиційний розвиток» дозволить розглянути по­няття більш систе­мно та різнобічно. Причому, на перше місце необхідно виносити слово «інновація». Це пояснюється тим, що спочатку виникає нова ідея, що по­сту­пово трансформу­ється в інновацію. А потім вже здійснюється пошук джерел фінан­сування для перет­ворення ідеї у новий продукт чи послугу.

У межах проведеного дослідження було уточнено поняття «інноваційно-інвес­тиційний розвиток»: це систематичне пок­ращення основних техніко-еко­номічних показників, зміцнення по­зицій суб’єкта госпо­дарювання на ринку за рахунок впро­вадження інновацій різних видів та під­кріп­лене фінансуванням у необхідних обся­гах.

Проаналізовані підходи науковців щодо чинни­ків та складових іннова­ційно-інвестиційного розвитку підприємства. Запропоновано виділяти наступні групи чинників на мікро- та макрорівні: соціально-культурні, організа­ційні, економічні та фінансові, маркетингові, науково-технічні та виробничі, інформа­ційно-аналітичні, політичні, правові, екологічні.

Також можна виокремити такі підгрупи складових інноваційно-інвести­ційного роз­витку промислового підприємс­тва (на мікрорівні): економічна, фі­нансова, нау­ково-технічна, кадрова, соціально-культурна, організаційно-управ­лінська, маркетин­гова.

Для успішного формування інноваційно-інвестиційної діяльності на під­приєм­стві необхідні спеціальні зовнішні та внутрішні умови. Доцільно виді­лити три основні напрями покращення рівня інноваційно-інвес­тиційного розвит­ку підприємства, а саме: роз­виток інноваційної та інвестиційної культури сучасного підприємства, удоскона­лення нормативно-правових основ іннова­ційно-інвестиційної діяльності підприємс­тва та формування інноваційно-інвес­тиційної інфраструктури.

У роботі уточнені поняття «інноваційна культура підприємства» (це сис­тема відносин на підпри­ємстві, що характе­ри­зується сукупністю професійних знань, умінь, навичок та сприйня­тливістю членів трудового колективу до нових ідей, їх го­тов­ність і здат­ність реалізувати нововве­дення з ме­тою інноваційного розвитку) та «інвестиційна культура» (характе­ризується бажан­ням і вмінням від­повідних праців­ників знаходити найбільш раціо­нальні способи вкладання коштів з мінімізацією можливих ризиків та отриманням найбільш ко­рисного ефекту як для окремого члена колективу, так і для підпри­ємства в цілому).

У межах дослідження систематизовані нормативні акти з питань інвести­цій та інновацій.

Слід зазначити, що на сьогодні інноваційно-інвестиційна інфраструктура України є сформованою, але має низку проблем, які потребують вирішення.

У другому розділі «Методичні основи оцінки інноваційно-інвестицій­ного розвитку підприємства» було здійснене критичне дослідження основних методик аналізу показників інноваційно-інвестиційного розвитку, розглянуті особливості окремих математико-статистичних методів, а також запропонована методика дос­лідження чинників та складових інноваційно-інвестиційного роз­витку промислового підприємства.

На сьогодні проблеми аналізу та вибору необхідної методики аналізу інно­ваційно-інвестиційної діяльності вивчає значна кількість науковців. І ко­жен пропонує власний підхід або варіант дослідження. Це ускладнює за­вдання практиків та створює проблему вибору найкращої методики. У ході дос­лід­ження були розглянуті деякі методики та наведені їх позитивні та негативні риси. Серед них: методика розра­хунку приведених витрат, методика розрахун­ку дискон­тованих критеріїв ефективності проектів, методика розра­хунку показ­ників ефекту та економії, методика оцінювання ефективності інновацій, експерт­ні методи, методика знаходження інтегрального ін­новаційного рі­вня під­приємства.

У ході критичного аналізу методів дослідження інноваційної діяльності була зазначена наступна особливість: найбільша частина методів спрямована на аналіз інноваційних проектів, а також на вибір найефективнішого з двох або біль­ше проек­тів. Недостатньо уваги приділяється проблемам аналізу рівня ін­новаційно-інвести­ційного розвитку підприємства до впровадження інновацій. Тому вважаємо до­речним запропонувати власний алгоритм, який враховує пос­лідовність реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності промислового під­приємства з використанням методів економічного аналізу.

Після виділення низки послідовних етапів, запропоновані мето­ди аналізу даних для кожної стадії реалізації інноваційно-інвестиційної діяльно­сті.

Застосування виключно наведених вище методик не дає можливості по­бачити ці­лісну картину інноваційно-інвестиційного розвитку. Для аналізу та оцінки рі­вня інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств окремої галузі промислово­сті, доцільно використовувати математико-статистичні методи дос­лідження. Серед них належне місце займають таксономічний (на основі метрик відстані та подібності) та фак­торний аналіз (метод головних компонент). У ході дослідження були розглянуті ал­горитми даних методів, визначені їх позитивні та негативні риси.

Також була сформована методика дослід­ження складових та рівня іннова­ційно-інвестиційного розвитку промислового під­приємства, враховуючи його спе­цифіку.

Підгрупи складових інноваційно-інвести­ційного роз­витку промислового під­приємс­тва, розглянутих у першому розділі, мо­жна поділити на кількісні та якісні (атрибутивні). Кількісні складові досліджуються за допомогою показни­ків, що ма­ють кількісний вимір (грошові одиниці, коефіцієн­ти, кількість робіт­ників, відсотки). Серед них: фінансова, економічна, науково-тех­нічна та кад­рова. Оцінка таких скла­дових зводиться до аналізу групи обраних показників, тому його можна проводити за до­помогою різних методів дослідження, зокрема математико-статистичних.

Підібрати показники, які б дозволили проаналізувати якісні складові (соці­ально-культурну, організаційно-управлінську та маркетингову) або дуже склад­но, або зовсім неможливо. Їх характеризують та порівнюють за допомо­гою понять «до­бре-погано», «краще-гірше», «є-немає» тощо, або використову­ють експертні ме­тоди оцінки: розробляють шкалу з відповідними балами, про­водять опитування, експерти виставляють бали, після чого проводиться узагаль­нення та ро­бляться відпо­відні висновки.

Для аналізу кількісних складових була обрана група показників, що до­зволяють досліднику проаналізувати стан інноваційно-інвестиційного розвитку промислового підприємства (або декількох підприємств з метою порівняння). Тобто здійснити пер­ший етап алгоритму реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності промислового підприємства.

У ході дослідження простежено взаємозв’язок чинників, складових та по­казників ін­новаційно-інвестиційного розвитку. Кожну з виділених кількісних складових, як і показник рівня інноваційно-ін­вестиційного розвитку підприємс­тва, можна вважати латентними показниками.

Латентні показники доцільно аналізувати за допомогою багатовимірних мате­матико-статистичних мето­дів. Серед них важливе місце займають метод таксо­но­мічного аналізу (на основі ме­трик відстані та подібності) та метод голов­них компо­нент (як рі­зновид факторного аналізу). За допомогою цих мето­дів буде проводитися дослі­дження рівня іннова­ційно-інвестиційного розвитку промислових підприємств та його кількісних складо­вих.

Метод таксономії дозволяє провести ранжування групи підприємств за рів­нем розвитку кожної кількісної складової та за рівнем інноваційно-інвести­ційного розвитку у сукупності.

Метод головних компонент передбачає послідовний опис но­вими штуч­ними змінними максимальної дисперсії ознак-симптомів. Тобто, дозволяє ви­явити нові приховані (латентні) показники та чинники, що здійснюють суттє­вий вплив на рі­вень інноваційно-інвестиційного розвитку підприємства. За до­помогою методу го­ловних компонент також можна провести ранжирування під­при­ємств.

Вище­зазна­чені методи мають свої переваги та недоліки. Для повного та всебіч­ного аналізу й оцінки рівня інноваційно-інвестиційного розвитку групи під­приємств необхідно використовувати обидва методи. Це дозволить подо­лати недо­ліки та по­силити їх позитивні риси.

Автором розроблено новий підхід до оцінки латентного показника, яким є рівень ін­новаційно-інвестиційного розвитку підприємства (Рис. 1.).

Перший рівень аналізу таксономічним методом передбачає умову, що ла­тент­ними показниками є складові інноваційно-інвестиційного розвитку, а озна­ками-симптомами – конкретні показники  – . Кожна складова аналізується окремо, за допомогою метрик відстані та подібності. Тобто, латентний показ­ник «фі­нансова складова» пояснюється чинниками-симптомами ,та; «еко­номічна складова» – , , ; «науково-технічна складова» – , , . Для кож­ного латен­тного показ­ника 1 рівня складається своя матриця Х. Латентний показник «кадрова складова» пояснюється лише одним чинником симптомом , тому матриця для нього не буду­ється.

Після проведення таксономічного аналізу кожної складової отримаємо показники подібності з еталоном. Вони й будуть чинниками-симптомами другого рі­вня, на якому аналізується інший латентний показник – «рівень іннова­ційно-інвести­ційного розвитку промислового підприємства». Таку ж процедуру можливо провести з використанням методу головних компо­нент. Спочатку аналізується окремо кожна складова (латентний показник 1-го рі­вня) за допомогою чинників-симптомів. Стає можливим отримати нові штучні пока­зники – головні компоненти. Із їх сукупності необхідно обрати найбільш вагомі, які будуть чинниками-симптомами для аналізу латентного показника 2-го рівня (іннова­ційно-інвестиційного розвитку).