ДЕРЖАВНА ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми,  звязок роботи із науковими програмами, планами, темами; визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження; охарактеризовано наукову новизну та вказано практичне значення одержаних результатів; відзначено особистий внесок здобувача.

У першому розділі ,,Теоретико-організаційні засади формування державної інвестиційної політики” висвітлено економічну сутність і принципи формування державної інвестиційної політики в умовах глобалізації, а також розглянуто нормативно-правові основи та методичне забезпечення державної інвестиційної політики в Україні та країнах з розвиненою економікою.

Теоретичне обґрунтування сутності та значення інвестицій та інвестиційної політики у підвищенні рівня інвестиційної привабливості регіону є одним із головних завдань розв’язання проблем інвестування коштів у соціально-економічний розвиток. Під час проведеного дослідження та аналізу визначень інвестицій, державної інвестиційної політики та інвестиційної привабливості регіону провідних вітчизняних і зарубіжних учених було з’ясовано, що зазначені категорії більшість науковців вважають недостатньо структурованими. Це дало підстави для удосконалення підходів до обґрунтування їх сутності, зокрема визначення інвестицій узагальнено як сукупність матеріальних та інтелектуальних цінностей, які задіяні в процесах фінансово-господарської або іншої діяльності з метою досягнення соціально-економічного ефекту. Державну інвестиційну політику розглянуто як комплекс економічно зважених заходів держави, спрямованих на управління інвестиційними процесами в напрямках удосконалення нормативно-правової бази, стимулювання нарощування інвестиційних ресурсів підприємств і домогосподарств, підвищення інвестиційної привабливості територій, збільшення обсягів інвестування, реалізації узгоджених проектів та програм з цілями, що продукуватимуть отримання прибутку (доходу) та (або) досягнення соціального ефекту.

Встановлено, що державна інвестиційна політика має використовувати  принципи стратегічного розвитку економіки України, що надасть змогу адаптуватися до рівня інвестиційної політики розвинених країн світу. Їх перелік доцільно доповнити такими:

-    взаємоузгоджуваність національних і регіональних інвестиційних потреб – інвестиції мають відповідати національним інтересам і враховувати особливості регіонального розвитку;

-    підсилення соціально-інфраструктурної орієнтації інвестиційних проектів – інвестиційна політика повинна базуватися на пріоритетах підвищення добробуту суспільства;

-    адресність бюджетного інвестування – надавання державних інвестиційних коштів виключно на фінансування визначених цілей, проектів, програм;

-    постійний моніторинг та контроль інвестиційних ресурсів.

З метою підвищення інвестиційної привабливості регіону тобто створення належних умов для збільшення обсягу інвестиційних ресурсів в економіку регіону на адміністративно-управлінському рівні держави потрібно створити сприятливі умови для реалізації інвестиційних заходів  спрямованих на забезпечення соціально-економічного розвитку. Сьогодні через низький рівень довіри громадян до фінансового сектору більшість готівкових коштів залишаються поза інвестиційним процесом. Це призводить до браку інвестиційних ресурсів, які можуть покращити економічне зростання як окремого громадянина, так і держави в цілому залишаються не задіяними в процеси інвестування. Державі необхідно запровадити низку заходів спрямованих на повернення довіри населення до вітчизняної фінансово-кредитної системи, наприклад шляхом надання гарантій та забезпечення страхування інвестицій, зокрема у сфері фінансового посередництва. Держава повинна бути гарантом для населення і нести разом з інвесторами солідарну відповідальність за довірені населенням кошти.

Гнучкість інвестиційного законодавства може виступити вагомим чинником підвищення інвестиційної привабливості регіонів і держави, що досить актуально для економіки України в період розвитку глобалізаційних процесів у світовій економіці.

Дослідження регіонального розподілу прямих іноземних інвестицій показало, що територіальна диференціація є досить значною та постійною, що зумовлюється певними об’єктивними та суб’єктивними факторами. Дана ситуація спричинена неможливістю міжрегіонального перерозподілу ресурсів з метою підтримки слаборозвинених регіонів, оскільки в державі спостерігається дефіцит відповідних ресурсів. Тому ключовими завданнями гармонізації відносин між державою і регіонами в інвестиційній сфері мають виступати узгодження інтересів обох сторін до головних напрямів і механізмів побудови цих відносин. На регіональному рівні необхідно застосувати нові системні підходи до побудови таких соціально-економічних відносин, які б відповідали сучасним політичним реаліям, а також пріоритетним інтересам держави, пов’язаним з європейською інтеграцією. На державному рівні перед органами влади постає завдання усунути надмірну диференціацію показників інвестиційної діяльності по регіонах шляхом реформування нормативно-правової бази і коригування розподілу інвестиційних ресурсів.

У другому розділі ,,Вплив державної інвестиційної політики на соціально-економічний розвиток регіону” проаналізовано відповідність обсягів і структури інвестицій інвестиційній привабливості регіону, проведено оцінку адекватності його інвестиційного та соціально-економічного розвитку, а також обґрунтовано напрями активізації впливу економічних експериментів на нарощування обсягів інвестиційних потоків в регіон.

Наявність стабільного приросту інвестицій обумовлює соціально-економічний розвиток територіальних суспільних систем різного ієрархічного рівня. Доведено, що процедура розробки інвестиційних стратегій соціально-економічного розвитку регіонів виступає важливим фактором формування нових економічних відносин в українському суспільстві, пріоритетним аспектом реалізації зваженої державної інвестиційної політики з метою забезпечення стабільного соціально-економічного та інноваційного розвитку регіону.

Ефективність інвестиційної політики держави та регіону безпосередньо залежить від рівня освоєння капітальних інвестицій, оскільки ці показники показують можливості державних і регіональних управлінських структур, а також суб’єктів господарювання в нарощуванні інвестиційного потенціалу та підвищенні інвестиційної активності.