ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ В СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛАХ АГРОПРОМИСЛОВИХ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИХ КОРПОРАЦІЙ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, задачі, об’єкт, предмет дослідження, методи досліджень, розкрито наукову новизну й практичну цінність, а також наведено відомості про апробацію та публікації результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади управління в суб’єктах міжнародного бізнесу» розглянуто суть, визначальні особливості, основні етапи становлення та розвитку транснаціональних корпорацій (надалі – ТНК), уточнено зміст, сутність і трансформацію концептуального поняття «система управління» у ТНК, опрацьовано методологічні основи дослідження та базові положення методики формування збалансованої системи управління в структурних підрозділах ТНК.

На основі опрацювання наукових праць з проблем становлення та розвитку ТНК в дисертаційній роботі доведено, що агропромислові ТНК – це глобальні об’єднання, що функціонують на світовому агропромисловому ринку з необмеженою диверсифікацією бізнесової діяльності в міжнародному середовищі. Вони складаються з мережі взаємопов’язаних підприємств із відповідними структурними підрозділами, розташованими у різних країнах і підконтрольних єдиному головному офісу корпорації, володіють прямими іноземними інвестиціями та контролюють виробничі активи за кордоном, мають спільну організаційну структуру, проводять єдину політику на основі єдиної стратегії розвитку.

Транснаціональна належність цих компаній дозволяє їм бути більш гнучкими в умовах жорсткої глобальної конкуренції та отримувати значні переваги на міжнародному ринку за рахунок розуміння й використання відмінностей в економічних передумовах (цикли ділової активності, економічна політика, сезонність, система оподаткування, рівень митних ставок та платежів, темпи інфляції, коливання обмінних курсів валют, рівень оплати праці, рівень продуктивності, технічні вимоги та стандарти, номенклатура товарів, кон’юнктура ринку, рівень попиту і пропозиції тощо).

Вивчення теоретичних засад, сутності, економічного змісту і трансформації поняття «система управління» у структурних підрозділах ТНК у роботах вітчизняних та зарубіжних учених, дало змогу зробити висновок, що в загальному розумінні система управління є сукупністю певних елементів, які взаємодіють між собою у процесі функціонування будь-якого підприємства.

Одним із найскладніших завдань, що постає перед дослідниками при визначенні поняття «система управління» як об’єкта вивчення, є з’ясування й виокремлення підсистем та елементів, що входять до складу системи управління. Адже підсистеми, будучи компонентами системи, водночас є складними системами. У свою чергу, кожен окремий елемент у межах певної системи не складається з компонентів, а є неподільною одиницею системи (так званою межею поділу), яка є найменшим носієм характеристики системи. Однак, цей елемент є неподільним тільки в межах характеристики даної системи. Водночас, він дає змогу досліднику розглядати його як окрему систему з якісно новими та відмінними характеристиками у разі подальшого та детальнішого поділу цього елемента.

Детальний аналіз наукових здобутків зарубіжних та вітчизняних учених дав змогу дослідити систему управління в структурних підрозділах агропромислових ТНК (рис. 1).

В цій системі 4 елементи є базовими (суб’єкт управління, об’єкт управління, прямий і зворотний інформаційний зв’язок), які притаманні біологічним, технічним, соціальним та економічним системам, а інші є додатковими і створюються творчою діяльністю суб’єкта управління.