ПРОГНОЗУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, надано інформацію про апробацію та структуру роботи.

У першому розділі «Теоретичні основи дослідження та прогнозування соціально-економічного розвитку в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки» розкрито концептуальні засади дослідження соціально-економічного розвитку національної економіки та його прогнозування в умовах соціальної орієнтації, визначено місце прогнозування у системі управління соціально-економічними процесами національної економіки, а також сформовано наукові підходи до прогнозування та оцінки соціально-економічної динаміки національної економіки.

Важливою концептуальною особливістю прогнозування соціально-економічного розвитку є необхідність стратегічного прогнозування всієї національної економіки як самостійної системи. В умовах ринкової економіки прогнозування є важливою складовою цілісного механізму державного управління національною економікою, основною метою якого є передбачення ймовірних тенденцій при розв’язанні стратегічних завдань її розвитку. Прогнозні оцінки соціально-економічних процесів і явищ є вихідним матеріалом для вибору цілей національної економіки, визначення напрямів довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку, а також прийняття управлінських рішень щодо досягнення прогнозованого стану економіки. Отже, прогнозування соціально-економічного розвитку є одним із інструментів реалізації державної політики на довго-, середньо- та короткостроковий періоди.

Відмічено, що однією з найважливіших характеристик розвитку національної економіки є економічне зростання, яке створює можливості забезпечувати постійно зростаючі потреби населення в товарах і послугах, вирішувати фундаментальні проблеми соціально-економічного розвитку національної економіки та проблеми обмеженості виробничих ресурсів.

Дослідження теоретичних підходів до процесу формування та прогнозування соціально-економічного розвитку дозволило зробити висновок про те, що національна соціально-економічна система України є нестійкою та нездатною до сталого розвитку, а тому потребує реформування та адаптації до ринкових умов, передусім у вигляді визначення довгострокової стратегії соціально-економічного розвитку на основі стратегічного прогнозування.

Встановлено, що побудова системи показників прогнозування та оцінювання рівня соціально-економічного розвитку є складним і актуальним завданням. Постійне розширення кількості показників призводить до занадто розгалуженої системи індикаторів, кожен з яких достатньо об’єктивно відображає дію окремо взятого фактора на соціально-економічний розвиток. Проте, при визначенні інтегральної оцінки виникає низка проблем, зокрема, такі як: встановлення відносної вагомості дії кожного з факторів, вибір схеми оцінювання, обґрунтування методу згортання векторної величини до скалярного виду, зведення показників до зіставного виду тощо. Тому, враховуючи принцип В. Парето, потрібно сформувати мінімальну кількість показників у системі аналізування та оцінювання рівня соціально-економічного розвитку національної економіки, що забезпечить наочність тлумачення їх числових значень та зручність оперування.

У дисертаційній роботі визначено, що необхідність оперативно передбачати, оцінювати та коригувати розвиток національної економіки  обумовлює потребу у розробці компактної системи показників соціально-економічного розвитку.

У другому розділі «Прогнозування та оцінювання соціально-економічних процесів як інструмент державного регулювання національної економіки» визначено основні тенденції соціально-економічного розвитку національної економіки, здійснено оцінювання соціально-економічних процесів країни та прогнозування соціально-економічного розвитку національної економіки України на довгострокову перспективу.

Аналіз основних тенденцій національної економіки показує, що за останні 10 років динаміка  її соціально-економічних показників є свідченням того, що у країні не відбулось тих якісних змін, які відповідають поняттю «соціально-економічний розвиток» (табл. 1). У національній економіці відсутній системний підхід до формування державних соціальних гарантій, а також сучасного інструментарію вибору пріоритетів соціальної та економічної політики та механізмів їх реалізації.

На основі оцінювання соціально-економічних процесів країни, а також проведеного SWOT i PEST-аналізу соціально-економічного становища національної економіки, встановлено, що Україна завершила перехід до ринкової економічної системи, але так і не змогла подолати проблеми тотальної бідності населення, реформувати систему охорони здоров’я, пенсійну систему, а також вирішити багато інших соціальних питань. Повільний перехід до адресної допомоги зумовлює залучення надмірних бюджетних ресурсів на соціальні потреби. Визначено, що основним стратегічним завданням має стати підвищення добробуту для більшості громадян, а також створення та підтримка середнього класу.