Економічне регулювання рекультивації земель, порушуваних діяльністю підприємств вугільної промисловості Статья

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІСОТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Значна частина земельних ресурсів України перебуває в незадовільному стані, зокрема площа порушених земель станом на 2005 р., становить 160,04 тис.га. Інтенсивне добування корисних копалин в Україні, активізація геологорозвідувальних робіт, промислове та житлове будівництво зумовили порушення земель, виникнення і використання яких призводить до небажаних екологічних, економічних та соціальних наслідків. Наявність земель, порушених промисловою діяльністю, завдає величезної економічної шкоди, дестабілізує екосистеми і погіршує соціальні умови життя людей. Такі землі є екологічно небезпечним об’єктом, оскільки вони перестають виконувати природно-господарські функції і можуть започатковувати процеси подальшої загальної деградації земної поверхні і природно-кліматичних умов. Тому зростання площ порушених земель, зумовлює загострення екологічної небезпеки.

Інтенсифікація виробничої діяльності в сучасних умовах розвитку суспільства зумовлює надмірну експлуатацію природних ресурсів, посилення впливу виробництва на природні ландшафти, погіршення стану довкілля. Внаслідок безпосереднього та побічного впливу промислових розробок порушуються динамічна рівновага екосистем та сформовані біогеоценотичні зв’язки, гідрогеологічний режим місцевості, змінюється рельєф земної поверхні, знищується ґрунтовий і рослинний покриви, збіднюється біорізноманіття і дестабілізується екологія ландшафтів.

Підтримання функціонування екосистем неможливе без оптимізації структури землекористування, обов’язковою ланкою якої повинно стати відтворення природно-ресурсного потенціалу порушених територій з метою відновлення продуктивності, господарської і естетичної цінності земель.

Метою комплексного підходу до планування і раціонального використання земельних ресурсів, як зазначено у “Програмі дій”, ухваленій Конференцією ООН з довкілля і розвитку Ріо-92, є спрощення процедури виділення земель для тих видів використання, які забезпечують стале отримання позитивних результатів при переході до раціонального, комплексного й еколого-безпечного використання земельних ресурсів.

На сьогодні у світі, та зокрема в Україні, нагромаджено значний досвід рекультивації земель, які вивільняються після промислових розробок. Шляхи рекультивації, залежно від природно-господарських особливостей території та інших чинників, можуть бути різними. Проте, обираючи напрям рекультивації порушених територій, необхідно враховувати комплекс економічних, екологічних та соціальних вимог, що у підсумку сприятиме раціональному перерозподілу територій між різними видами господарського використання.

У дисертаційній роботі викладено результати досліджень актуальних еколого-економічних проблем, використання земель, порушених гірничодобувною промисловістю, запропоновано економічні інструменти екологічної політики, спрямовані на планування сталого землекористування на території гірничопромислових регіонів.

Актуальність дослідження пов’язана з реструктуризацією гірничодобувної промисловості України, зокрема реалізацією “Програми закриття неперспективних вугільних шахт”, потребою дотримання екологічних та соціальних вимог при закритті шахт, а також необхідністю врахування у державній екологічній, промисловій, земельній, енергетичній та інших галузевих політиках сучасних тенденцій їх інтеграції на міжнародному рівні.

Теоретико-методологічні засади сталого розвитку землекористування закладені у працях Данилишина Б.М., Добряка Д.С., Дорогунцова С.І., Генсірука С.А., Лавейкіна М.І., Мельника Л.М., Соловія І.П., Сохнича А.Я., Третяка А.М., Другака В.М., Тихонова А.Г., Трегобчука В.М., Ван Куттена, Ван Ліера, Лаксими С.Ф., Юрченса С.Р., Лункха Г. Проблемам відтворення порушених земель присвячено праці Пасько Т.О., Сухіної О.М., Кириченко О.О., Юровського Р.І., Дриженка А.Ю., Моториної Л.В., Овчинникова В.А., Дороненка Е.П., Панаса Р.Н., Зайцева Г.А. та інших авторів.

Водночас необхідно зазначити, що окремі аспекти проблеми відтворення порушених земель та повернення їх у господарський обіг із забезпеченням при цьому мінімального негативного впливу на довкілля залишаються недостатньо вивченими. Йдеться, насамперед, про ефективне використання системи економічних інструментів екологічної політики як засобу стимулювання досягнення цілей сталого землекористування.

Наведені вище міркування зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, спрямованого на економічне регулювання процесів відтворення природно-ресурсного потенціалу земель у гірничопромислових регіонах України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дисертаційної роботи використовуються при виконанні науково-дослідної роботи на тему: “Концепція екологізації розвитку та зміцнення екологічної безпеки України” (ДБ 08.27-02-06).

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі під час викладання дисципліни “Економіка землекористування” магістерської програми “Економіка довкілля і природних ресурсів” на кафедрі екологічної економіки Національного лісотехнічного університету України.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вдосконалення механізму економічного регулювання процесів відтворення порушуваних земель.

Досягнення мети дисертаційного дослідження вимагає виконання таких завдань:

систематизувати теоретико-методологічні підходи до сталого розвитку землекористування в межах територій гірничопромислових об’єктів;
проаналізувати нормативно-правові аспекти забезпечення рекультивації порушених земель у контексті приватизації вугільної галузі України;
удосконалити організаційно-економічний механізм рекультивації земель та систему економічних інструментів екологічної політики, спрямованих на забезпечення її проведення;
дослідити екологічні, економічні та соціальні аспекти проблеми безпечного закриття шахт;
обґрунтувати наукові підходи до формування системи екологічного менеджменту гірничодобувних підприємств.

Об’єктом дослідження є процеси відтворення земель, порушених вугільною промисловістю в гірничопромислових регіонах України.

Предметом дослідження є економічний механізм відтворення природно-ресурсного потенціалу порушених земель.

Методи дослідження. Методологічною та методичною основою дисертаційної роботи послужили праці вітчизняних і зарубіжних вчених, в яких досліджуються проблеми охорони навколишнього середовища, теоретичні та методологічні розробки з економіки землекористування, проблем формування системи інструментів екологічної політики, а також загалом збереження і відтворення природних ресурсів та забезпечення сталого розвитку.

Дослідження виконувались на основі використання загальнонаукових методів і прийомів: системного аналізу – для вивчення сучасного стану гірничодобувної промисловості; методів економіко-статистичного аналізу - для вивчення динаміки показників, визначення еколого-економічних проблем гірничодобувної промисловості та напрямів їх вирішення; економіко-математичного – для еколого-економічної оцінки реабілітаційних заходів та збитків, завданих довкіллю; абстрактно-логічного – для обґрунтування висновків; метод умовного оцінювання – для дослідження готовності населення платити за відтворення порушених земель.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної ради України, Президента України і Кабінету Міністрів України, матеріали Державного комітету статистики України, а також матеріали Міністерства вугільної промисловості України, Державної компанії “Укрвуглереструктуризація”, матеріали досліджень міжнародних організацій з проблем екологічної політики щодо гірничодобувних територій.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна отриманих у дисертаційному дослідженні результатів визначається сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо вирішення еколого-економічних завдань відтворення порушених земель гірничопромислових регіонів в умовах реструктуризації гірничодобувної галузі та становлення ринкової економіки.

Основні результати дисертаційного дослідження, які визначають його новизну, такі:

вперше

запропоновано систему економічних інструментів екологічної політики, спрямованих на покращення рекультивації земель, порушених гірничодобувною промисловістю України у розрізі різних форм власності на землю та в залежності від стану порушуваних земель;

поглиблено

теоретико-методологічні підходи до сталого розвитку землекористування при відтворенні порушених територій, що на відміну від чинних інтегрують соціальні, екологічні і економічні аспекти в усі добувні операції від відкриття родовищ до їх розробки, використання, закриття і функціонування після закриття;
нормативно-правові аспекти забезпечення рекультивації порушених земель у контексті приватизації вугільної галузі України;
екологічні, економічні та соціальні аспекти завдань безпечного закриття шахт із застосуванням фінансових гарантій;

удосконалено

організаційно-економічний механізм рекультивації земель за рахунок додаткового введення попереднього та моніторингового етапів рекультивації порушених земель з метою забезпечення фінансування та проведення комплексу робіт;
підходи до формування системи екологічного менеджменту гірничодобувних об’єктів в яких додатково інтегровано аспекти, властиві вугільній промисловості, що знайшло своє відображення у запропонованій структурі плану екологічного менеджменту для вугледобувних підприємств;

отримали подальший розвиток

дослідження готовності населення платити за відтворення деградованих ландшафтів гірничопромислового регіону;
еколого-економічне обґрунтування напрямків землекористування після закриття гірничодобувного підприємства на основі порівняння вигід від альтернативних землекористувань;
економічні підходи до збереження біорізноманіття в межах гірничодобувних територій в частині економічного регулювання процесу прийняття рішень щодо добувних операцій;
науково-практичні підходи до екологічно безпечного закриття вугільних шахт і визначення розміру фінансових внесків, що гарантують відтворення деградованих ландшафтів.

На основі наукових підходів, викладених у дисертації, розроблено пропозиції для виробництва щодо удосконалення рекультивації порушених земель в умовах різних форм власності на підприємствах вугільної галузі України.

Сформульовані і обґрунтовані в дисертації основні положення, висновки та рекомендації запропоновано дисертантом вперше з метою вирішення еколого-економічних завдань відтворення порушених земель гірничопромислових регіонів України.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та рекомендації можуть бути застосовані в державних програмах розвитку гірничодобувних територій, у законодавстві з питань охорони земель, практиці проектування та визначення системи реабілітаційних заходів у гірничопромислових регіонах, зокрема при вдосконаленні процедури та змісту оцінки впливу на навколишнє середовище.

Висновки і рекомендації можуть також бути використані для наукового обґрунтування системи природоохоронних заходів у гірничопромислових регіонах а також нормативній та організаційній діяльності органів виконавчої влади пов’язаної із їх плануванням.

Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення для визначення системи природоохоронно-реабілітаційних заходів у гірничопромислових регіонах. Вони можуть бути основою для обґрунтування регіональних екологічних програм.

Результати дисертаційного дослідження використовує державне підприємство “Львіввугілля” з метою удосконалення системи планування землекористування на території шахт та механізму забезпечення дотримання екологічних вимог у випадку їх закриття (довідка №1/1861 від 12.09.2007р.), а також відокремлений підрозділ “Червоноградського спецуправління з гасіння териконів і рекультивації земель” для планування сталого землекористування і збереження біорізноманіття під час проведення рекультивації порушених земель (довідка №316 від 12.09.2007р.). Також результати дисертаційного дослідження використовуються для забезпечення навчального процесу в рамках магістерського курсу “Економіка довкілля і природних ресурсів” Інституту екологічної економіки Національного лісотехнічного університету, що підтверджено актом від 24.09.2007р.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка має наукове і практичне значення, у ній дисертант особисто розробив наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації щодо удосконалення економічного механізму відтворення порушених земель гірничопромислових регіонів України.

Викладені в дисертації результати досліджень належать особисто авторові і є його внеском у розвиток теорії та практики економіки природокористування й охорони навколишнього середовища, економіки землекористування, зокрема, екологічної реабілітації гірничопромислових регіонів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, що сформульовані в дисертації та виносяться на захист, доповідались та обговорювались на наукових конференціях та семінарах, а саме: Науково-практичній конференції “Ефективне використання природно-ресурсного потенціалу як чинник оптимізації просторового розвитку регіонів” (м. Луцьк, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища” (м. Львів, 2005р.); IV міжнародній науковій конференції “Проблеми сучасної економіки та інституційна теорія” (м. Донецьк, 2006р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах” (м. Київ, 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток земельних відносин в умовах ринкової економіки” (м. Львів, 2007р.)

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом - 3,7 друк. арк., з них 9 статей у провідних наукових фахових виданнях загальним обсягом - 3,1 друк. арк., в т.ч. 5 одноосібних публікацій загальним обсягом - 1,6 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 236 сторінок комп’ютерного тексту, з яких основний текст – 190 сторінок, який містить 18 таблиць, 24 рисунки, список використаних джерел (202 найменування) на 13 сторінках, додатки на 22 сторінках.