РОЗВИТОК ЗЕМСЬКОЇ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ГУБЕРНІЇ (1865–1919 рр.)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, окреслено хронологічні й територіальні рамки дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено об’єкт і предмет, охарактеризовано методологічні засади, наукову новизну і практичне значення дослідження, надано інформацію про апробацію його результатів.

У першому розділі «Історіографія проблеми та джерельна база дослідження» проаналізовано стан розробки досліджуваної теми та охарактеризовано її джерельну базу. Вивчення становища шкільної справи, якою опікувалися земські установи Чернігівської губернії, умовно можна поділити на три етапи: 1) 1865 р. – початок 20-х рр. ХХ ст. – дореволюційна історіографія; 2) початок 20-х рр. ХХ ст. – 1980-і рр. – радянська історіографія; 3) 1990-і рр. – початок ХХІ ст. – сучасна історіографія.

Праці, присвячені діяльності земств у галузі початкової освіти, почали з’являтися одразу ж після їх створення. Авторами були переважно земські діячі, педагоги, загалом дослідники, які вболівали за розвиток шкільної справи. Їхнім роботам була притаманна певна ідеалізація діяльності земств в освітній сфері^[1]. Увагу привертали й заходи окремих губернських земств в галузі просвітництва та лише деякі заходи органів місцевого самоврядування з удосконалення початкової освіти^[2].

Ґрунтовні дослідження діяльності земств в шкільній справі з’являються на початку ХХ ст., у зв’язку з накопиченим досвідом роботи в цій сфері та зібраними статистичними матеріалами. Масштабністю висвітлення освітніх питань характеризуються дослідження В. Чарнолуського, М. Чехова, Є. Звягінцева^[3], які основну увагу сконцентрували на досягненнях земств у розвитку початкової освіти. Разом з тим, вони й визнавали потребу вдосконалення шкільної справи. Серед робіт дореволюційних дослідників якісно вирізняється чотиритомна праця Б. Веселовського^[4], який приходить до висновку, що земські установи в ході своєї діяльності поступово стали основними утримувачами шкіл, склали план розвитку народної освіти та активно працювали над його реалізацією.

Актуальним було питання запровадження загального початкового навчання. Зацікавленість цією проблемою особливо зросла в 90-х рр. ХІХ – на початку ХХ ст., у зв’язку з підготовкою земствами проектів запровадження загальної початкової освіти та їхнього фінансування державою з 1908 р. Проблема загального навчання розглядалася у працях В. Фармаковського, П. Чижевського, І. Клюжева, Н. Кібардіна та ін.^[5].

Значний сплеск у вивченні діяльності земств стався напередодні та під час святкування 50-річчя його створення. До цієї події підбивалися підсумки роботи земських установ та підкреслювалися їх завоювання в шкільній справі (дослідження Г. Львова, Т. Полтнера, В. Трутовського та ін.)^[6].

Для розв’язання поставлених дослідницьких завдань особливу цінність становлять праці місцевих дореволюційних дослідників, зокрема В. Хижнякова та М. Ждановича, які стисло охарактеризували стан шкільної освіти напередодні запровадження земських установ у Чернігівській губернії та подали статистичні дані про розвиток мережі початкових народних училищ^[7]. Низка публікацій присвячена педагогічному складу земських училищ та проблемам якості шкільної освіти^[8]. Окремо відзначимо роботи, видані до 50-ліття існування земств, в яких дослідники вказували на досягнення земських установ Чернігівської губернії в розвитку народної освіти (А. Дядіченко, Г. Мілов^[9]).

Отже, для дореволюційної історіографії з питань розвитку земської освіти було характерним превалювання робіт загальноросійського характеру. У них зустрічалися й відомості про становище земської шкільної справи в Чернігівській губернії, однак вони були фрагментарними. Більшість авторів високо оцінювали досягнення земств у розбудові початкової освіти. У працях місцевих дослідників детальніше висвітлені окремі аспекти шкільної діяльності земств Чернігівщини, але їхні роботи мали переважно описовий характер. 

Другий – радянський період (початок 20-х – початок 90-х рр. ХХ ст.) в історіографії з означеної проблематики характеризувався домінуванням марксистсько-ленінської методології, що відбилося на оцінці істориками діяльності земств в освітній сфері. Більшість робіт цього періоду мала загальноросійський характер. Так, М. Константінов, В. Струмінський вказували на значну роботу, яку виконували земства для розвитку шкільної освіти, але водночас звинувачували земських діячів у тому, що вони, здійснюючи «культурні» справи, обходили інші важливі проблеми населення^[10]. У праці О. Ососкова та колективній роботі за редакцією О. Піскунова^[11] наголошено на тому, що земські училища були найпрогресивнішим типом шкіл. Н. Пірумова зупинилася на характеристиці педагогічного складу земських училищ^[12]. У монографії Г. Герасименка уперше в радянській історіографії розширено хронологічні рамки вивчення земської освітньої діяльності періодом Лютневої та Жовтневої революцій^[13]. У колективній праці за редакцією Е. Днепрова зверталася увага на низький рівень освіти населення українських губерній, занедбаність училищ, національні утиски та позитивний вплив революційних подій 1905–1907 рр. на розширення шкільної мережі^[14].

Вагомий внесок у вивчення шкільної справи в Україні здійснив В. Борисенко, який у своїй монографії частково охарактеризував і стан початкової освіти (кількість шкіл та їх матеріальне забезпечення, становище педагогів, особливості начально-виховного процесу) в Чернігівській губернії впродовж 60-90-х рр. ХІХ ст. Автор прийшов до висновку, що земські установи відігравали провідну роль у розбудові шкільної мережі^[15]. Окремі аспекти становища земської освіти на Чернігівщині обговорювалися на третій республіканській конференції з історичного краєзнавства, яка відбулася в Києві 1984 р.^[16].

Отже, у радянській історіографії питанню розвитку земської початкової освіти на Чернігівщині приділено досить мало уваги. Науковці, аналізуючи цю проблему, оцінювали земську працю з класових позицій. Вони хоча і вказували на значну роботу, яку здійснювали земства для розвитку освіти, однак вважали головними завданням висвітлення негативних сторін шкільної системи в Російській імперії. Водночас замовчувалася спільна праця держави і земств над розбудовою шкільної мережі з 1908 р., питання побудови впродовж 1917–1919 рр. української школи та внеску в цей процес земств.

Третій етап у вивченні шкільної діяльності земств розпочався з проголошенням незалежності України. Звільнившись від ідеологічних обмежень, дослідники отримали можливість об’єктивно оцінювати досягнення земських установ у поширенні початкової освіти. Наразі захищено низку дисертацій, котрі висвітлюють просвітницьку діяльність земств українських губерній. Окремі аспекти освітньої діяльності земств Чернігівській губернії розглядалися І. Захаровою, О. Драч, Р. Гавриш, Н. Олійник, І. Лисенко^[17]. Однак у цих роботах відсутній цілісний та всебічний аналіз діяльності земських установ Чернігівської губернії у розбудові мережі початкових народних училищ.

Ряд дисертаційних досліджень присвячено проблемі побудови української школи в роки революції початку ХХ ст.^[18], проте їх автори аналізують у першу чергу заходи українських урядів, не акцентуючи на освітній діяльності земських установ. Відзначимо й праці А. Боровика, коло наукових пошуків якого охоплює низку проблем, пов’язаних з українізацією школи протягом 1917–1920 рр.^[19].

Предметом вивчення сучасних дослідників стали питання розбудови початкової освіти на Лівобережжі та Чернігівщині в окремі періоди (О. Рахно, В. Шевченко)^[20], діяльність деяких повітових земств, у тому числі й в освітній сфері (Л. Студьонова)^[21], забезпечення шкіл педагогіч­ними кадрами (О. Дмитренко, Т. Демченко, В. Оніщенко)^[22]. Актуальним на сьогодні є питання відстоювання земськими діячами права навчання в школах українською мовою (Т. Демченко, В. Оніщенко, О. Рахно)^[23].

Важливими є новітні оцінки внеску земських установ у розбудову шкільної справи російських дослідників: В. Абрамова, Н. Корольової, Є. Сисоєвої, Т. Філоненко^[24]. Загалом, науковий доробок істориків дозволяє констатувати, що розвиток земської початкової освіти в Чернігівській губернії залишається недостатньо вивченим. Тому продуковане нами дослідження має певною мірою ліквідувати цю прогалину в історичній науці.

Джерельна база дисертаційної роботи складається з писемних джерел та поділяється на документальні (законодавчі акти, діловодну документацію, документацію земських установ, статистичні матеріали, центральну та місцеву періодику) та наративні (спогади, епістолярну спадщину, твори публіцистичного характеру земських діячів, учителів).

При вивченні обраної нами проблеми важливе значення мають законодавчі акти, які регламентували діяльність земських установ у шкільній справі. У першу чергу варто вказати «Положення про губернські і повітові земські установи», ухвалені в 1864 та 1890 рр.^[25]. Вони є засадничими документами, відповідно до яких створювалися та функціонували земства. Деталізують їх повноваження в освітній справі «Положення про початкові народні училища», прийняті в 1864 та 1874 рр.^[26]. Крім того, ряд законодавчих актів розв’язував питання фінансування земських училищ^[27]. Для аналізу розвитку земської шкільної мережі в період творення української державності (1917–1919 рр.) були використані законодавчі акти, які зберігаються в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО України) (Ф. 2581, 2201, 2582). Матеріали Народного комісаріату освіти УСРР (Ф. 166) містять законодавчі акти щодо націоналізації земських шкіл.

У дисертаційному дослідженні використано численну діловодну документацію. Для аналізу становища церковнопарафіяльних шкіл напередодні запровадження земських установ стали в пригоді розпорядження Св. Синоду та місцевого єпархіального керівництва. Діяльність шкіл Міністерства державних маєтностей розкривають матеріали, які зберігаються в Державному архіві Чернігівської області (далі – Держархів Чернігівської обл.) (Ф. 137, 807, 819, 831, 1356). Звіти попечителя Київської шкільної округи та щорічні «огляди», які готувалися губернатором, дозволяють оцінити стан шкільної освіти на Чернігівщині в окремі роки. Документація дирекції народних училищ розкриває систему управління земськими школами, навчально-виховний процес в училищах та їх господарський стан (Центральний державний історичний архів України в м. Києві (Ф. 707, 1439). Освітню працю земств упродовж 1917–1919 рр. характеризує документація міністерських департаментів, постанови ради міністрів, статистичні дані про кількість шкіл (ЦДАВО України, Ф. 2581, 2201, 2582). Тонкощі діяльності земських шкіл висвітлюють численні рапорти, повідомлення та заяви вчителів, розпорядження повітових управ педагогам тощо (Держархів Чернігівської обл., Ф. 342, 820, 1229, 1127, 1248, 1263).

Слід відзначити численну документацію земських установ Чернігівської губернії (журнали земських зборів; доповіді управ, комісій з народної освіти, земських діячів; кошториси витрат земств; зведення постанов земств з освітніх питань; щорічні звіти губернської земської управи та ін.). Ці джерела фіксують рішення земських зборів щодо розвитку шкільної справи, містять відомості про проведену роботу в цій сфері за рік чи окремий період, дані про кількість відкритих училищ, їх господарський стан, успішність викладання тих чи інших предметів, розміри асигнувань на шкільні потреби, організацію підготовки та підвищення кваліфікації вчителів, забезпечення шкіл підручниками та навчальним посібниками тощо.

Значну цінність становлять статистичні джерела. При написанні роботи в пригоді стали зібрані губернською управою у 1869 та 1875 рр. відомості про стан народної освіти. Також були використані статистичні дані з праць М. Домонтовича, М. Сухомлінова, О. Русова та ін.^[28] щодо стану шкільної справи напередодні запровадження земств та розбудови мережі земських початкових навчальних закладів. Використання матеріалів праці дирекції народних училищ^[29] дозволило з’ясувати стан шкільної справи на 1912 р. та виявити в ній зміни в порівнянні з 1908 р.

Окрему групу джерел становлять матеріали центральних та місцевих періодичних видань другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: «Земский сборник Черниговской губернии», «Черниговская земская неделя», «Черниговская земская газета», «Черниговские епархиальные известия», «Державний вісник», «Нова рада», «Журнал Министерства Народного Просвещения», «Світло», «Русская школа», «Черниговская земля», «Вестник Временного правительства» та ін. Вміщені в них хроніки подій, статистичні дані, редакційні статті дозволяють більш детально та всесторонньо висвітлити розбудову земської початкової освіти на Чернігівщині.

У дослідженні використані мемуари і листи земських та громадських діячів: І. Петрункевича, В. Хижнякова, І. Шрага^[30], публіцистичні твори земських гласних та вчителів^[31]. Загалом, джерельна база є репрезентативною і дозволяє розв’язати поставлені дослідницькі завдання.

У другому розділі дисертації – «Становлення та функціонування системи земської початкової освіти в Чернігівській губернії» – охарактеризовано працю новостворених земських установ з побудови мережі шкіл, спрямовану на досягнення загальної початкової освіти та вдосконалення системи навчання.

Встановлено, що 1864 р. у Чернігівській губернії діяло 848 церковно-парафіяльних шкіл, 6 – відкритих селянами та 64 – Міністерством державних маєтностей. Однак лише останні мали порівняно стабільну основу для існування. Наявна кількість шкіл не задовольняла потреби населення і його переважна більшість була безграмотною.

Розробивши впродовж другої половини 60-х – початку 70-х рр. ХІХ ст. систему відкриття училищ, повітові земства Чернігівської губернії стали брати активну участь у розбудові шкільної справи. Утім, не всі земства з однаковим ентузіазмом турбувалися про розвиток освіти. Спостерігалося повільне відкриття училищ у північних повітах (Суражському, Новгород-Сіверському, Мглинському, Стародубському, Новозибківському) та значно краще – на півдні (у першу чергу в Борзнянському та Ніжинському). Це зумовлювалося низкою факторів. Значний вплив на розвиток освіти мали окремі земські діячі, зокрема І. Петрункевич, М. Імшенецький, Н. Карачевський-Вовк, О. Свечин, О. Русов, І. Шраг, В. Хижняков, Є. Малявка, М. Константинович та інші. Занедбаність шкільної справи в північних повітах пояснювалася як байдужістю до неї земців, так і бідністю населення. На поширення освіти впливало губернське земство. Виділення ним коштів на шкільне будівництво лише впродовж 1896–1905 рр. дозволило побудувати 423 школи. Певну роль відігравав і рід занять населення. Зокрема, розвиток торгівлі та промисловості підвищували попит на освіту. Вагомим фактором була політика уряду щодо земських шкіл, яка до 1908 р. полягала у стримуванні їх відкриття. У роки революції важливою спонукою для розвитку шкільної справи було не лише фінансування її державою та органами місцевого самоврядування, але й значне підвищення попиту населення на освіту, отримання якої ним сприймалося як результат демократичних змін у країні.

Загалом, мережа земських училищ у Чернігівській губернії розвивалася досить активно. Так, у 1869 р. налічувалася 61 школа, у 1880 р. діяли 327 шкіл, в яких навчалися 18656 хл. та 1294 дівч., 1900 р. – 634 школи, в яких здобували освіту 46418 хл. та 9419 дівч., 1913 р. – 1000 шкіл і навчалися 102907 хл. та 38392 дівч. На 1917 р. земські установи Чернігівщини опікувалися вже 2547 шкільними комплектами (комплект – 1 учитель і 50 учнів), у другій половині 1918 р. – 5058. На початок 1919 р. діяв 4791 шкільний комплект. Початкову освіту здобували 241112 чол.

З перших років діяльності земств виникла ідея запровадження обов’язкової початкової освіти. Ця проблема обговорювалася Чернігівським губернським та Суражським, Кролевецьким і Конотопським повітовими земствами. Однак відсутність необхідної матеріальної бази зумовила відкладення цього питання. До активного вивчення проблеми загальної початкової освіти губернське земство повернулося у другій половині 90-х рр. Протягом 1897–1899 рр. спеціально створена постійна комісія з народної освіти готувала проекти запровадження загального початкового навчання. Найактивнішу участь в їх розробці брали М. Долгоруков, О. Русов, В. Хижняков, Є. Малявка, О. Бакуринський. Проте комісії не вдалося знайти оптимальний варіант. Лише з 1908 р. стало можливе поступове запровадження загальної початкової освіти, яке на Чернігівщині мало здійснитися впродовж 10–15 років, але було призупинене початком Першої світової війни. У роки революції робота земств по запровадженню загальної початкової освіти була успішно відновлена.

Одним із напрямків освітньої діяльності земств було вдосконалення системи навчання в училищах. Зокрема, Чернігівське (1870 р., 1916 р.), Борзнянське (1900 р., 1916 р.) повітові та губернське (1881 р.) земства клопоталися про навчання дітей рідною мовою. Борзнянське, Ніжинське та Остерське повітові земства ініціювали розширення шкільної програми. Здійснювалися спроби надати школі професійного характеру, впровадити у навчання співи та гімнастику. Земські діячі намагалися встановити чіткі початок та завершення навчального року, збільшити тривалість навчання
з 3 до 4 років. Ці кроки здійснювалися поступово, однак спостерігалися позитивні зрушення. У 1910 р. із 725 шкіл у 565 (77,9 %) навчання тривало 3 роки, у 160 (22,1 %) – 4 роки. Земські установи створювали музеї наочних посібників, асигнували кошти на проведення екскурсій, забезпечували школи підручниками та посібниками. Позитивний вплив мало рішення губернського земства 1895 р. облаштувати склад книг і навчальних посібників, завдяки чому вже наступного року поширення книг було налагоджено в 14 повітах. У школах формувалися учнівські та вчительські бібліотеки. Зміни в системі навчання відбулися в революційні 1917–1919 рр. Досягненням стала поступова українізація школи.

Отже, земські установи Чернігівської губернії здійснили значний внесок у побудову розгалуженої мережі початкових народних училищ та покращення освіти, яку вони давали.

Третій розділ – «Управління, фінансове та кадрове забезпечення земських початкових народних училищ Чернігівської губернії» – розкриває способи і результати забезпечення шкіл педагогічними кадрами, систему розподілу повноважень у керівництві училищами між земствами й урядовими установами та особливості фінансування шкіл.

До 1865 р. більшість осіб, які навчали в школах, не була підготовлена до цієї роботи. Тому земські установи, намагаючись забезпечити училища кваліфікованими вчителями, використовували такі способи їхньої підготовки: відкриття вчительських семінарій, одно- та дворічних педагогічних курсів; утримання стипендіатів у земських та державних вчительських семінаріях, прогімназіях, гімназіях, повітових училищах; надання допомоги урядовим навчальним закладам, випускники яких працювали в земських училищах. Регулярно здійснювалося й підвищення кваліфікації педагогів шляхом організації з’їздів; педагогічних, загальноосвітніх, змішаних курсів, а також курсів з окремих предметів (співів, українознавчих дисциплін); навчання в інших губерніях Російської імперії та за кордоном. Уряд надмірно контролював перелічені заходи земств, через що значна їх частина так і не була реалізована або призупинена.

Гостро питання підготовки педагогів постало з початком запровадження загальної початкової освіти. Адже на 1909 р. у губернії діяло 13 жіночих гімназій, 1 єпархіальне жіноче училище, 1 учительська семінарія і 1 дворічні педагогічні курси, які випускали щороку 200 педагогів. Однак цієї кількості було недостатньо. Тому міністерство за активної участі земських установ стало відкривати педагогічні заклади, проводити вчительські курси, сприяло діяльності земств у цій сфері. Відповідно до 1917 р. на Чернігівщині було відкрито 2 учительські семінарії. Впродовж 1917–1919 рр. державою спільно з органами місцевого самоврядування проводилася активна робота по організації курсів з українознавства. Незважаючи на нестачу коштів, лекторів, україномовної літератури та протидію окремих земств курси проводилися досить активно та охоплювали значну кількість педагогів. На 1 січня 1919 р. на Чернігівщині діяло вже 6 семінарій (Гомельська, Климівська (Новозибківського повіту), Мринська (Ніжинського повіту), Суражська, Чернігівська та Козелецька).

Завдяки цілеспрямованій діяльності земських установ освітній рівень педагогів зростав, спостерігався більш ретельний відбір кандидатів на ці посади. Поступово серед вчителів стали переважати жінки. У 1889 р. в земських училищах працювало 299 (52,8 %) вчителів та 267 (47,2 %) вчительок, на 1 січня 1913 р. чоловіків налічувалося 605 осіб. (30,6 %), жінок – 1374 особи (69,4 %). З роками ця тенденція лише посилювалася.

Земські установи Чернігівської губернії володіли правом відкривати училища, дбати про їх господарський стан, пропонувати власних кандидатів на вчительські посади, призначати попечителів та завдяки членству в училищних радах частково контролювати навчальний процес. Впродовж 1865–1874 рр. відбувалося становлення земських та урядових органів управління шкільною справою в губернії. З впровадженням у 1874 р. посад директора та інспекторів народних училищ земства були позбавлені впливу на процес навчання в школі, що викликало протести земств, зокрема Ніжинського, Козелецького, Чернігівського, Кролевець-кого повітових та губернського у формі клопотань до Міністерства народної освіти. Утім, ці звернення так і не були почуті.

З 90-х рр. апарат керівництва земськими школами став активніше розбудовуватися завдяки розширенню мережі шкіл. При земських управах створювалися постійні комісії з народної освіти, шкільні попечительства, шкільно-господарські та шкільно-будівельні ради, запроваджувалися посади діловодів та формувалися відділи з народної освіти.

З початком революційних подій система управління освітою перебудовувалася за принципами демократизації та децентралізації, завдяки чому земства Чернігівської губернії здобули право контролю за навчально-виховним процесом у початкових школах.

Впродовж другої половини 60-х рр. повітові земства Чернігівської губернії надавали незначну матеріальну підтримку школам, які відкрили й утримували самі селяни. З 70 рр. дотації на школи розподілялися між земствами та сільськими громадами, але основну частину коштів вносило перше. Лише Борзнянське та Ніжинське повітові земства тривалий час відкривали початкові народні училища самостійно, в інших повітах такі випадки були лише одиничними. З 1908 р. держава долучилася до шкільного будівництва та утримання педагогів земських училищ, зменшивши таким чином витрати селян. Упродовж 1917–1919 рр. українські уряди та земства перебували в скрутному матеріальному становищі, що відображалося в недостатньому та нерегулярному фінансуванні шкіл. Через це сільські громади знову мали забезпечувати школи приміщеннями, брати участь в їх господарському утриманні або й самостійно відкривали школи.

Загалом, земства відігравали значну роль у розвитку шкільної справи в губернії. Так, на 1901 р. вони вносили 74,9 % усіх коштів на училища. У 1911 р. держава внесла 53,4 % усіх коштів, земство – 33,8 %, від громад та станових капіталів надійшло 5,4 %, від міст – 3,9 %, за навчання було сплачено 0,2 %, з інших джерел – 3,2 %. Більша частина земських асигнувань виділялася на оплату праці педагогів, а також на утримання шкільних приміщень, придбання підручників та навчальних посібників. Так, у 1896 р. повітові земства виділили на вчительський персонал – 205129,23 руб. (75,8 %), ремонт і утримання будинків – 38823,96 (14,4 %), підручники і посібники – 26730,31 руб. (9,8 %).

Витрати земських установ Чернігівщини на освіту постійно зростали. Так, в 1870 р. вони становили 16 % від усіх видатків, 1890 р. – 19,1 %, 1909 р. – 23,4 %, 1913 р. – 35 %. Збільшувалися витрати й на одну школу. Зокрема, у 1871 р. на 1 школу в середньому витрачалося 181,4 руб., 1875 р. – 282,4 руб., 1885 р. – 443,6 руб., 1895 р. – 469,94 руб.

Отже, земським установам Чернігівської губернії вдалося розробити систему підготовки та підвищення кваліфікації педагогів та брати активну участь в управлінні школою. Завдяки постійно зростаючим асигнуванням на училища земства стали однією із основних опор розвитку шкільної мережі в сільській місцевості.

---

[1] Корф Н.А. Земский вопрос. (О народном образовании) / Н. А. Корф. – СПб., 1867. – 64 с.; Абрамов Я. В. Что сделало земство и что оно делает / Я. В. Абрамов. – СПб., 1889. – 288 с.; Абрамов Я. Хроника народного образования / Я. Абрамов // Русская школа. – 1892. – №12. – С. 243–251.

[2] Народное начальное образование в Курской губернии / [Составил Заведующий Статистическим Бюро И. П. Белоконский]. – Курск, 1897. – 360 с.; Карышев Н. Земские ходатайства. 1865–1884 гг. / Н. Карышев. – М., 1900. – 272 с.

[3] Чарнолусский В. Земство и народное образование. Очерки из прошлого и настоящего из земской деятельности в различных областях общественного образования / В. Чарнолусский. – СПб., 1910. – 345 с.; Чехов М. В. Народное образование в России в 60-х гг. ХІХ века / М. В. Чехов. – М., 1912. – 224 с.; Звягинцев Е. А. Полвека земской деятельности по народному образованию / Е. А. Звягинцев. – М., 1918. – 88 с.

[4] Веселовский Б. Б. История земства за 40 лет / Б. Б. Веселовский. – СПб., 1909–1911. – Т. 1–4.

[5] Фармаковский В. К вопросу о всеобщем обучении / В. Фармаковский // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1903. – №2. – С. 124–144; Чижевский П. Всеобщее обучение и земство / П. Чижевский. – СПб.: Изд-во Справочно-педагогического бюро Лиги образования, 1910. – 188 с.; Член Гос. Думы Ив. Клюжев По вопросу об обязательности начального обучения / Член Гос. Думы Ив. Клюжев // Русская школа. – 1910. – №1. – С. 1–37; А. Ч. Введение всеобщего обучения и земские финансы / А. Ч. // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1913. – №9. – С. 45–94; Кибардин Н. К вопросу о введении всеобщего обучения / Н. Кибардин // Там само. – 1917. – №7–8. – С. 73–85.

[6] Львов Г. Е. Наше земство и 50 лет его работы / Г. Е. Львов, Т. И. Полтнер. – М., 1914. – 60 с.; Трутовский В. Современное земство / В. Трутовский. – Петроград, 1914. – 285 с.; Юбилейный земский сборник. 1864–1914 / [под ред. Б. Б. Беселовского и З. Г. Френкеля]. – СПб., 1914. – 485 с.

[7] Хижняков В. М. Народное образование в Черниговской губернии / В. М. Хижняков // Русская мысль. – 1897. – Кн. 6. – С. 22–36, 3–23; Жданович М. Очерк исторического развития деятельности Черниговского земства по народному образованию / М. Жданович // Земский сборник Черниговской губернии. – 1906. – №4. – С. 50–74, №5. – С. 59–85, № 6. – С. 82–112, №11–12. – С. 88–107, 1907. – №8. – С. 63–98.

[8] С. Р. К вопросу об увеличении курса учения в начальных народных школах / С. Р. // Там само. – 1897. – №7. – С. 27–40; С. Р. О народных учителях в земских школах Черниговской губернии / С. Р. // Там само. – 1898. – №5. – С. 47–73; Котляревский Н. Съезд учителей земских народных училищ Борзенского уезда / Н. Котляревский // Там само. – 1902. – №11. – С. 95–112; В. М. Черниговская эмеритальная касса, ея прошедшее и настоящее / В. М. // Черниговская земская неделя. – 1916. – №12 (18 марта). – С. 5–8.

[9] Дядиченко А. Н. Доходы и расходы губернскаго и уездных земств Черниговской губернии за 25-летие 1885–1910 гг. / А. Н. Дядиченко // Земский сборник Черниговской губернии. – 1912. – №10. – С. 94–130; Милов Г. К 50-летию учреждения земства (Продолжение) / Г. Милов // Черниговская земская неделя. – 1914. – №2 (10 января). – С. 2–5; №3 (17 января). – С. 1–4.

[10] Константинов Н. А. Очерки по истории начального образования в России / Н. А. Константинов, В. Я. Струминский. – М., 1953. – 270 с.

[11] Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Вторая половина ХІХ в. / [под ред. А. И. Пискунова]. – М., 1876. – 600 с.; Ососков А. В. Начальное образование в дореволюционной России (1861–1917): Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А. В. Ососков. – М.: Просвещение, 1982. – 208 с.

[12] Пирумова Н. М. Земская интеллигенция и её роль в общественной борьбе до начала ХХ в. / Н. М. Пирумова. – М., 1986. – 270 с.

[13] Герасименко Г. А. Земское самоуправление в России / Г. А. Герасименко. – М., 1990. – 264 с.

[14] Очерки истории школы и педагогической мысли народов СССР. Конец ХІХ – начало ХХ в. / [под ред. Э. Д. Днепрова, С. Ф. Егорова, Ф. Г. Паначина, Б. К. Тебиева]. – М., 1991. – 448 с.

[15] Борисенко В. Й. Боротьба демократичних сил за народну освіту на Україні в 60–90-х роках ХІХ ст. / В. Й. Борисенко. – К., 1980. – 155 с.

[16] Степанович Є. П. Початкова освіта на Чернігівщині в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. / Є. П. Степанович // Третя республіканська наукова конференція з історичного краєзнавства. Тези доповідей. – К., 1984. – С. 230–231; Волошина В. Я. Педагогічна діяльність Т.Г. Лубенця на Чернігівщині / В. Я. Волошина // Там само. – С. 241.

[17] Гавриш Р. Л. Шкільна діяльність земського самоврядування на Лівобережній Україні в 1865–1919 роках.: дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Гавриш Римма Леонідівна. – Полтава, 1998. – 196 с.; Драч О. О. Розвиток початкової освіти в Україні (1861–1917 рр.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Оксана Олександрівна Драч. – Харків, 2001. – 280 с.; Захарова І. В. Роль земств у розвитку народної освіти в Україні (1864–1917 рр.): дис. … канд. іст. наук: 07.00.01 / Ірина Володимирівна Захарова. – Черкаси, 2002. – 201 с.; Олійник Н. А. Освітня діяльність земств Чернігівської губернії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: дис. … кандидата пед. наук: 13.00.01 / Наталія Антонівна Олійник. – Чернігів – 2008. – 236 с.; Лисенко І. В. Розвиток шкільної освіти та педагогічної думки на Чернігівщині (ХІХ – початок ХХ ст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.0.01 «загальна педагогіка та історія педагогіки» / І. В. Лисенко. – Івано-Франківськ, 2009. – 20 с.

[18] Агафонова Н. В. Становлення національної системи освіти в Україні: 1917–1920 рр.: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Н. В. Агафонова. – Одеса, 1998. – 16 с.; Пижик А. М. Культурно-освітня політика в добу Директорії УНР (1918–1920 рр.): автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / А. М. Пижик. – Київ, 1998. – 19 с.; Богуславська В.Г. Народна освіта України в добу національно-демократичної революції 1917–1920 рр.: автореф. дис. на здобуття ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / В. Г. Богуславська. – Донецьк, 2001. – 19 с.; Кравченко А. А. Українська загальноосвітня середня школа в період визвольних змагань (1917–1912 рр.): автореферат дис. на здобуття ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / А. А. Кравченко. – Запоріжжя, 2002. – 18 с.

[19] Боровик А. Українізація загальноосвітньої школи: перші кроки (1917–1920 рр.) / А. Боровик. – Чернігів, 2003. – 270 с.; Його ж. Українізація загальноосвітніх шкіл за часів виборювання державності (1917–1920 рр.) / А. Боровик. – Чернігів, 2008. – 368 с.

[20] Рахно О. Чернігівське губернське земство і питання освіти наприкінці ХІХ ст. / О. Рахно // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові: від колегіуму до університету. – Чернігів, 2001. – С. 66–69; Шевченко В. Стан народної освіти в Лівобережній Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) / В. Шевченко // Сіверянський літопис. – 2006. – №.2. – С. 70–75.

[21] Студьонова Л. В. Чернігівське повітове земство. Сторінки історії / Л. В. Студьонова. – Ніжин, 2003. – 88 с.

[22] Демченко Т. П. Вчительки земських шкіл Чернігівщини (штрихи до колективного портрету) / Т. П. Демченко, В. І. Оніщенко // Жінки Чернігівщини: історія і сучасність: Матеріали обласної науково-практичної конференції. [Редколегія: М. Я. Ігнатенко (відповідальний редактор) та ін.]. – Чернігів, 1998. – С. 94–96; Дмитренко О. З історії Чернігівської земської учительської семінарії / О. Дмитренко // Три століття гуманітарної та педагогічної освіти в Чернігові: від колегіуму до університету. – Чернігів, 2001. – С. 72–74; Демченко Т. Громадська ініціатива у справі заснування учительських семінарій на Чернігівщині на початку ХХ ст. / Т. Демченко // Там само. – Чернігів, 2001. – С. 69–71.

[23] Демченко Т. П. Земські діячі Чернігівщини у боротьбі за впровадження української мови в початковій школі / Т. П. Демченко, В. І. Оніщенко // Література та культура Полісся. – 1995. – Вип. 6. – С. 153–160; Рахно О. Я. Чернігівське земство і питання запровадження української мови у початкових школах губернії / О. Я. Рахно // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харк. нац. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2011. – Вип. 41. – С. 175–178.

[24] Сысоева Е. К. Образовательная политика в России (60–90-е гг.) / Е. К. Сысоева // Педагогика. – 1997. – №2. – С. 99–105; Абрамов В.Ф. Земство, народное образование и просвещение / В. Ф. Абрамов // Вопросы истории. – 1998. – №8. – С. 44–60; Филоненко Т. Развитие школьного образования в России в начале ХХ века / Т. Филоненко // Там само. – 2004. – №9. – С. 137–141; Земское самоуправление в России, 1864–1918: в 2 кн. / [отв. ред. Н. Г. Королева; Ин-т рос. истории РАН]. – М., 2005.

[25] Высочайше утверждённое Положение о губернских и уездных земских учреждениях // Полное собрание законов Российской империи. – Собрание второе. – Т. ХХХІХ. – №40457–41318. – СПб., 1967. – 40457. – С. 1–21; Положение о губернских и уездных земских учреждениях // Земский сборник Черниговской губернии. – 1890. – №8. – С. 6–47.

[26] Положение о начальных народных училищах // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1864. – №8. – С. 39–47; Положение о начальных народных училищах // Там само. – 1974. – №8. – С. 226–236.

[27] Одобренный Государственным Советом и Государственной Думой и Высочайше утверждённый закон об отпуске 6900000 рублей на нужды начального образования // Земский сборник Черниговской губернии. – 1908. – №6. – С. 1–2; Положение о школьно-строительном фонде Министерства Народного Просвещения // Там само. – 1909. – № 6–7. – С. 10–13; Правила о выдаче пособий из казны на школьно-строительные надобности начальных училищ ведомства Министерства народного просвещения // Там само. – 1909. – №7–8. – С. 13–15.

[28] Народное образование в Черниговской губернии // Там само. – 1875. – №9–10. – С. 32–75; 1876. – №1–4. – С. 103–115; №5–8. – С. 59–79; Материалы для географии и статистики России, собранные офицерами генерального штаба. Черниговская губерния / [Составил генерального штаба подполковник М. Домонтович]. – СПб., 1865. – 685 с.; 13 с. прил.; 16 отд. л. табл.; Сухомлинов М. Училища и народное образование в Черниговской губернии / М. Сухомлинов // Журнал Министерства Народного Просвещения. – 1864. – №1. – С. 1–94; Русов А. Описание Черниговской губернии / А. Русов. – Т. ІІ. – Чернигов, 1899. – 327 с.; Роль Черниговского Губернского Земства в деле начального народного образования за последние годы (Краткая справка) // Земский сборник Черниговской губернии. – 1902. – №10. – С. 110–132; Народное образование в Черниговской губернии // Там само. – 1877. – №5–8. – С. 100–128.

[29] Краткие сведения о современном положении начального образования в Черниговской губернии / [Составлены делопроизводителем Черниговской дирекции Т. Н. Голиком с введением и под редакцией директора нар. уч. Черниговской губернии Ф. И. Дилекторского]. – Чернигов, 1913. – 67 с.

[30] Петрункевич І. На Чернігівщині: (Уривки із спогадів громадського діяча кінця ХІХ – початку ХХ ст.) / І. Петрункевич. – Чернігів, 2009. – 256 с.; Хижняков В. М. Воспоминания земского деятеля / В. М. Хижняков. – Петроград, 1916. – 251 с.; І. Л. Шраг Документи і матеріали / [Упорядники: В.М. Шевченко, Т.П. Демченко, В.І. Оніщенко]. – Чернігів, 1997. – 165 с.

[31] Н. К.-Волк Письма из деревни. Спорный вопрос в нашем земстве / Н. К.-Волк // Земский сборник Черниговской губернии. – 1891. – №1. – С. 47–61; П. К. По школьным вопросам. Письмо 1-е. / П. К. // Там само. – 1899. – №5. – С. 16–29; Учительница Мария Шепелева. Что дали Нежинские украинские курсы для народных учителей? (Письмо в редакцию) / Учительница Мария Шепелева // Известия Нежинского Общественного Комитета. – 1917. – №65 (25 липня). – С. 3.