ІМПЕРАТИВИ МІЖНАРОДНОГО ТРАНСФЕРУ ЗНАНЬ В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНИХ НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, розкрито її зв’язок з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету та задачі дослідження, його об’єкт та предмет, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Теоретичні домінанти та методологічні засади дослідження науково-технологічної глобалізації» досліджено теоретичні основи науково-технологічної глобалізації у світовому господарстві; узагальнено детермінанти міжнародного науково-технологічного та економіко-інноваційного співробітництва країн; здійснено аналіз методологічних основ формування інноваційної компоненти глобального науково-технологічного розвитку.

Визначальним фактором економічного зростання та забезпечення високого рівня конкурентоспроможності країни є науково-технологічний розвиток, який трансформує практично всі сфери життєдіяльності людини та сприяє переходу суспільства на якісно вищий рівень соціально-економічного розвитку, що базується на становленні нового технологічного способу господарювання. Глобалізація й інтернаціоналізація сфер науки, технологій та інновацій, а разом з тим і формування техноглобалізму, є визначальними рисами сучасного світогосподарського розвитку і одним із найбільш актуальних предметів дослідження міжнародної економіки. У зв’язку із цим на основі дослідження генезису, становлення й розвитку науково-технологічної глобалізації в цілому та техноглобалізму зокрема, виокремлено ключові критеріальні ознаки зазначених процесів: рівень технологічного розвитку цивілізації; інтенсивність міжнародного науково-технологічного співробітництва; характер інституційного забезпечення даної сфери; розповсюджений тип технологічного способу виробництва (укладу); ступінь прояву суперечностей глобального розвитку; основні економічні фактори та новітні детермінанти та імперативи впливу техноглобалізму на цивілізаційний розвиток.

В результаті проведеного дослідження, визначено хронологію зародження елементів науково-технологічної глобалізації, перші з яких виникли ще за часів промислової та електротехнічної революцій та викликали стрімкий розвиток техніки внаслідок серії великих науково-технологічних відкриттів у промисловості (рис. 1). Поступово зближувались та посилювались взаємозв’язки між науковими та технічними революціями, до того ж постійно збільшувалась кількість країн, що знаходилась в епіцентрі зазначених революцій, і, таким чином, техноглобалізм в середині ХХ століття набув загальнопланетарного характеру.

Виділено фази становлення техноглобалізму у світі: з 1950-х років (період І та початок ІІ науково-технічних революцій) – період розвитку атомної енергетики, освоєння космічного простору, зародження генної інженерії, поступова автоматизація виробництва; з 1980-х років ХХ ст. – фаза активного розвитку – період розгортання інформаційної революції, використання інформаційних технологій, «інтелектуальних» комп’ютерів, поступова роботизація всіх сфер і галузей економіки.

Зроблено висновок, що поглиблений міждисциплінарний аналіз для ідентифікації тенденцій трансформації сфери сучасного міжнародного науково-технологічного співробітництва (МНТС) країн виступає основою, по-перше, для пошуку ефективних і перспективних шляхів міжнародної економічної інтеграції країни у глобальну економіку; по-друге, пріоритетних напрямів стратегічного розвитку сучасного МНТС і науково-технічної політики країни, що забезпечить повноправну участь країни у світовому економічному і цивілізаційному розвитку.

На основі дослідження еволюції теоретико-методологічного забезпечення міжнародного технологічного розвитку встановлено, що теоретичні витоки сучасного техноглобального розвитку суспільства базуються на конвергенції класичних та сучасних концепцій дослідження впливу НТП на нерівномірність економічного розвитку (теорія «довгих хвиль М.Кондратьєва»), дослідженні базових нововведень в якості каталізаторів економічного розвитку (інноваційна концепція Й.Шумпетера), циклічній зміні технологічних укладів в економіці (концепція технологічних укладів С.Глазьєва); аналізі суспільних змін та наслідків НТП для людини (теорія «гуманістичного суспільства», альтернативістські теорії); визначенні проблем технологічного розвитку у зв’язку з можливістю досягнення екологічної рівноваги (теорії екологічної модернізації та постіндустріалізму, соціально-екологічного алармізму й гармонійного розвитку), на основі чого виокремлено провідну роль еколого-економічної компоненти у прагненні людства досягти сталого розвитку.

Встановлено, що конвергенція теорій визначення економічної природи та сутності феномену «технологічної глобалізації» виступає оптимальним теоретико-методологічним забезпеченням щодо зазначеної дефініції, як складова процесу глобалізації економіки, в тому числі інноваційно-дослідна та інформаційна глобалізація (О.Білорус, Л.Роциос, В.Сикора, А.Тонельсон, А.Філіпенко та ін.); як процес розповсюдження знань у глобальному просторі (Р.Нельсон, О.Носова, С.Острі та ін.); як процес глобалізації, глокалізації та інтернаціоналізації технологій (А.Деліос, П.Біміш, Б.Сільверман, Г.Ластрес та ін.).

Доведено, що сучасну технологічну глобалізацію слід розглядати як цивілізаційний процес зрощення національних інноваційно-технологічних систем в глобальну систему генерації наукових знань, створення та комерціалізації інновацій (продуктових та процесних), основними носіями якого є індивідууми на нано-, мікро-, мезо-, макро-, мега- та метарівнях, що є акторами у міжнародному науково-технологічному просторі.