У вступі обґрунтовано актуальність теми, відображено зв’язок роботи з науковими темами, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів.
У першомурозділі «Теоретико-методичні основи розвитку екологоузгодженого будівництва на основі регіональних кластерів» визначено суть екологоузгодженого будівництва (ЕУБ) та його роль у створенні умов збалансованого відтворення соціо-еколого-економічних систем, досліджено роль регіональних будівельних кластерів як ефективних територіально-галузевих об’єднань, запропоновано концепцію побудови регіональної політики формування кластерів екологоузгодженого будівництва.
Як свідчать наукові дослідження останніх 30 років, а також спільні заяви лідерів усіх країн світу на Міжнародних конференціях ООН з навколишнього середовища та розвитку (1992, 2002 та 2012 рр.), стратегічною метою суспільного розвитку в ХХІ сторіччі є збалансоване відтворення соціо-еколого-економічних систем країн та їхніх регіонів, що відображається в доктрині сталого розвитку (sustainable development). Збалансований розвиток цих підсистем має відбуватися в тому числі завдяки такому відновленню основних фондів економіки, яке здатне створювати здорове середовище для праці й відпочинку людини та мінімізувати негативний вплив соціально-економічних чинників на довкілля. Виходячи з того, що до 90 % свого часу людина проводить у приміщеннях (переважно цивільного призначення), в дисертації наголошується, що саме будівництво як галузь, що відтворює (будує нові або модернізує) основні нерухомі фонди, починає відігравати ключову роль у створенні умов для сталого розвитку суспільних систем. Ця ключова роль полягає у створенні нової «екологоузгодженої» якості основних фондів, будівництво та експлуатація яких відповідають законам екології. До основних із них у дисертації віднесено: закон еколого-системної спрямованості еволюції Є. Вайцзекера, закон ноосфери В. Вернадського,закони оборотності біосфери і необоротності взаємодії «людина – біосфера» П. Дансеро, закон зниження енергетичної ефективності природокористування Тюрго – Мальтуса, правило соціально-екологічної рівноваги Н. Реймерса, закон обмеженості ресурсів.
Способами реалізації цієї нової якості основних фондів у дисертації визнано новий тип інвестиційно-будівельної діяльності, в тому числі новий тип проектних, конструкторських, будівельних та монтажних робіт, які здійснюються в рамках програм сталого екологоузгодженого будівництва. Гносеологічний аналіз термінів «стале будівництво», «зелене будівництво», виявлення основних сутнісних акцентів досліджених визначень (соціо-еколого-економічна тріадність у розвитку будівельної галузі, аспект внутрішнього середовища, аспект зовнішнього середовища) дозволив запропонувати уточнене визначення категорії «екологоузгоджене будівництво». В авторському баченні це процес проектування, виробництва будівельних матеріалів та конструкцій, будівельно-монтажних робіт, експлуатації й ліквідації будівель, спрямований на мінімізацію негативного впливу будівельної галузі на навколишнє середовище завдяки узгодженню кожного етапу з основними законами екології, і який таким чином сприяє збалансованому відтворенню суспільного капіталу території (його соціо-еколого-економічної системи). У ході дослідження з’ясовано, що програми екологоузгодженого будівництва можуть бути дієвим інструментом у вирішенні проблем навколишнього середовища та мають потрійний ефект на збалансованість відтворення суспільного капіталу: зменшують забруднення та ступінь використання невідновлюваних ресурсів, поліпшують умови для відтворення людського капіталу, збільшують економічні ефекти завдяки задоволенню попиту на здорове середовище перебування.
Виявлено, що в силу специфіки будівельної продукції, яка є нерухомою, залучає для свого створення велику кількість технологічних процесів різних видів економічної діяльності, повинна швидко адаптуватися до нових екологічних технологій та матеріалів, а також вимагає доступу до фінансування в досить великий проміжок часу, галузеві кластери як інноваційна форма організації бізнесу на певній території найбільшою мірою сприятимуть ефективній будівельній діяльності, в тому числі на екологічних засадах. Формування кластерів має особливі переваги для галузі екологоузгодженого будівництва, що полягають у впровадженні концепції конструктивного взаємовигідного діалогу влади, бізнесу та інституцій задля реалізації як бізнес-інтересів, так і суспільного інтересу – збалансованого відтворення сукупного капіталу регіону. З’ясування цих переваг лягло в основу авторського визначення кластера екологоузгодженого будівництва як добровільного об'єднання представників малого та середнього бізнесу будівельної галузі (поєднаних горизонтальними та вертикальними зв’язками), установ підтримувальних галузей (ВНЗ, банків тощо), а також органів влади, яке, з урахуванням впливів на навколишнє середовище, сприяє збалансованому відтворенню всіх підсистем суспільного капіталу регіону та посилює конкурентоспроможність кожного з його учасників та регіону в цілому за рахунок використання переваг від концентрування, кооперації та конкуренції, гнучкості учасників, здатності до інновацій.
У дисертації з’ясовано, що завдання формування кластерів ЕУБ в пріоритетних регіонах країни потребує обґрунтування комплексу методів та інструментів територіального аналізу, розробки цільових програм розвитку екологоузгодженого будівництва, контролю за їх виконанням та фінансуванням. Визначено, що наукове обґрунтування сукупності цих методів та інструментів реалізується в процесі побудови регіональної політики формування кластерів екологоузгодженого будівництва та спирається на певний тип кластерної політики відповідно до ролі держави в її імплементації.
Критичний аналіз основних постулатів посткейнсіанської регіональної теорії, неокласичної регіональної теорії та теорії нового регіоналізму через призму концепції сталого екологоузгодженого розвитку, реалізація якої на регіональному рівні потребує політичної волі держави взяти на себе відповідальність за цілеспрямовану реалізацію інвайронментальної парадигми, доводить, що таким вимогам до регіональної політики найменше відповідає неокласичний підхід (який спирається на імператив ринкових сил у досягненні збалансованого відтворення суспільного капіталу з мінімальним втручанням держави), а найбільше відповідають постулати технологічної теорії та теорії нового регіоналізму. Аналіз реалізації цих підходів на прикладі успішного досвіду регіональної політики ЕУБ показав, що в найбільш розвинених країнах така політика здійснюється у двох напрямах: у вигляді регулювання еко-інноваційної діяльності та у вигляді кластерної політики і має своє віддзеркалення у відповідних законодавчих актах. З іншого боку, як показав аналіз національної нормативної бази, українське законодавство в цих сферах не має системного характеру (в ньому домінують численні розрізнені підзаконні нормативно-правові акти щодо підтримки кластерних ініціатив або щодо екологізації економічного розвитку), практично відсутнє нормативне поле формування принципів та критеріїв екологоузгодженого будівництва.
Виходячи з імперативної вимоги зростання рівня сталого розвитку, а також спираючись на ключові слова більшості визначень регіональної політики (сфера діяльності; діяльність держави; система цілей та дій; сукупність заходів, засобів, механізмів, інструментів та дій), здобувач пропонує визначення регіональної політики формування кластерів екологоузгодженого будівництва як цілеспрямовані дії держави щодо формування та розвитку кластерів ЕУБ, що реалізуються у вигляді територіально-специфічних типів кластерної політики задля досягнення стратегічної мети – створення умов для збалансованого відтворення соціо-еколого-економічних територіальних систем і на цій основі підвищення рівня сталого розвитку регіонів та країни в цілому.
Доведено, що побудова державної регіональної політики формування кластерів екологоузгодженого будівництва має відбуватися в рамках логіко-семантичної моделі Комісії зі сталого розвитку ООН «Імпульси діяльності–стан–реакція (DFSR)», яка ілюструє узагальнену послідовність стратегічних регулювальних функцій будь-якого рівня регіональної політики: «програма реалізації стратегічних орієнтирів – оцінка її результативності – коригування програми». Як показник «імпульс діяльності», здатний змінити «стан» соціо-еколого-економічної системи, в дисертації запропоновано комплексну (інтегральну) оцінку активності будівельної діяльності IBA; як показник «стану» – індекс якості відтворення суспільного капіталу регіону (його соціо-еколого-економічної системи) у вигляді показника справжніх регіональних заощаджень GRS; як показник «реакція» – весь комплекс заходів регіональної політики від визначення територіальних пріоритетів та обґрунтування засобів до розробки та втілення в практику механізмів формування кластерів ЕУБ у цільовій групі регіонів. Концептуальну схему побудови цієї регіональної політики наведено на рис. 1.
У другому розділі «Оцінка пріоритетності формування кластерів екологоузгодженого будівництва в регіонах України»проведено аналіз та здійснено оцінку регіонів України щодо рівня активності будівельної галузі, соціо-еколого-економічного відтворення суспільного капіталу та конкурентної стійкості будівельної галузі. Проведено групування регіонів України за інтегральним індексом активності будівельної діяльності ІВА, за індикатором GRS і за показниками конкурентної стійкості галузі будівництва у регіональному вимірі та запропоновано матрицю пріоритетності формування кластерів екологоузгодженого будівництва.
