РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ УЧНІВ 5-8 КЛАСІВ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНІХ ТВОРІВ ІСТОРИЧНОЇ ТЕМАТИКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету і завдання, сформульовано гіпотезу, обрано і пояснено методологічну основу і методи наукового пошуку, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження здобутих результатів.

У першому розділі – “Психолого-педагогічні та дидактичні основи пізнавальної активності учнів” – розкрито основні напрями дослідження порушеної в дисертації проблеми в педагогічній психології, дидактиці, методиці викладання літератури та закладено підвалини для створення методичної системи інтелектуально активного вивчення творів історичної тематики у 5-8-х класах середньої загальноосвітньої школи.

З метою укладання педагогічних засад експериментальної методичної системи досліджено педагогічну думку різних часів щодо розвитку пізнавальної активності учнів. Пізнавальна активність, за С.Рубінштейном, – це складна системна властивість суб’єкта, яка інтегрує важливі якісні характеристики типового для нього проходження пізнавальної діяльності.

Актуалізовано наукову думку про пізнання зарубіжних учених минулого, зокрема Аристотеля, Сократа, Квінтіліана, Я.Коменського, Ж.-Ж.Руссо, І.Песталоцці, А.Дістервега, Д.Дьюі.

З багатої на мудрість спадщини Г.Сковороди обрано як засади створення власної методичної системи низку ідей – ідеї самопізнання, сродної праці, насолоди від неї, взаємозв’язку світів (макрокосм, мікрокосм, Біблія), які пізнає людина.

У дисертації актуалізовано розроблені вченими методи та прийоми навчання, зокрема такі, як слово вчителя, складання плану, читання і пояснення незрозумілих слів, заохочення власної думки про твір, етичні бесіди за прочитаним текстом.

У ХХ ст. соціальні вимоги тоталітарного суспільства спрямовували вчителя на максимальне наближення школи до життя. Не приймаючи ідеологем радянського часу та недооцінки теоретичних наукових знань, подаємо матеріал для нинішнього застосування у концепціях методистів-літераторів О.Дорошкевича, Т.Бугайко, Ф.Бугайка, В.Голубкова, М.Рибникової, М.Соколова, К.Сторчака, О.Мазуркевича та інших, зокрема метод безпосередньої аперцепції тексту і рефлексій на неї, дослідницький метод, яким учень ішов у поясненні композиції твору, спостереження за індивідуальним стилем та жанровою специфікою тексту, метод власної художньої творчості як шляху до розуміння високого мистецтва слова.

Ідучи за К.Ушинським, розглядаємо розумову активність комплексно, виділяючи творчість, а не переказування, спонукаємо до створення учнем письмового тексту або зв’язного усного висловлювання.

Концепції видатних українських педагогів Г.Ващенка і В.Сухомлинського розглядаються в дисертації як провідні засади пропонованої методичної системи. Г.Ващенко, акцентувавши психологію уяви та пізнавальний інтерес, сформував основи для поєднання емоційного розвитку учня з його інтелектуальним зростанням. Національні цінності, покладені вченим у підґрунтя виховання, пов’язуємо з вивченням художньо-історичних творів: емоція, думка, національна свідомість активно взаємодіють під час реалізації нашої системи викладання. Застосовуємо до вивчення художньо-історичних творів категорії, які ввів В.Сухомлинський: екскурсія учня в свої особисті думки, дослідження власної комори знань, недомовлення вчителя як приманка для мислительної активності дитини, переживання володаря знань, влада над фактами, їх застосування тощо.

Особливо плідними для розвитку думки про пізнавальну активність учнів були 1960-80-і роки. У працях Д.Вількеєва, М.Данилова, Б.Єсіпова, В.Кудрявцева, І.Лернера, О.Матюшкіна, О.Максимова, М.Махмутова, П.Підкасистого, Н.Половнікової, Т.Шамової конкретизовано складники розумової діяльності учня і етапи її розвитку. Продовжуємо в нашій концепції визначення рівнів розумової активності дитини та синхронічну структуралізацію цього процесу.

З кола питань, на які давали відповіді методисти В.Неділько, Н.Сафонова, Б.Степанишин, Є.Пасічник, К.Фролова, Л.Худаш, вибираємо питання проблемності як принципу навчання української літератури. Воно актуальне й нині і продовжує обговорюватися методистами О.Бандурою, Н.Волошиною, Г.Токмань, С.Жилою, А.Градовським, А.Ситченком, О.Ісаєвою, Л.Мірошниченко та іншими науковцями. Для нашого дослідження проблемність викладання переміщується на межу літератури та історії України, що потребує спеціальної підготовки учнів, актуалізації знань з іншого шкільного предмета, їхнього самостійного здобуття.

Отже, педагогічна наука дає нам підстави для розробки методичної системи інтелектуально активного вивчення підлітками художньо-історичних творів. Дитина має сформувати гуманістичну національну ієрархію цінностей, щоб Україна мала в новому поколінні активних у розумовій пізнавальній діяльності та високодуховних громадян.

Психологічні засади дослідження добиралися як система положень наукових праць учених різних часів, на підставі особливостей викладання саме в 5-8 класах складного художньо-історичного матеріалу. Експериментальна методична система ґрунтується на врахуванні індивідуальних здібностей учнів, їхніх індивідуальних можливостей, інтересів, нахилів, задатків. Ставимо завдання – сформувати самостійне, продуктивне, творче мислення підлітка, прищепити йому навички пізнавально-мислительної діяльності.

У підґрунтя дослідження покладено такі концепти психологів:

· як риса особистості активність проявляє себе в енергійній ініціативній діяльності, праці, в навчанні, громадському житті, різних галузях творчості (Г.Костюк);

· мотивами пізнавальної (як і будь-якої іншої) діяльності людини є потреби, інтереси, погляди, ідеали (С.Рубінштейн);

· усі психічні функції людини на кожному етапі розвитку діють не безсистемно, а в певній системі (Л.Виготський);

· учні спроможні засвоїти лише те, до чого в них вироблена готовність, а вона є виявом їхнього загального розвитку. Доступність того чи іншого навчального матеріалу визначається співвідношенням вимог, що ставляться перед школярами, і рівнем розвитку їхніх можливостей (Г.Костюк);

· інтелектуальна активність особистості пов’язана з якостями її розуму і залежить від його глибини (ступінь проникнення в сутність явищ), широти (залучення знань з інших галузей), гнучкості (уміння відмовитися від відомих зв’язків, створення нових), критичності, доказовості (особиста оцінка подій, фактів, глибоке обґрунтування своєї позиції, об’єктивність), самостійності, логічності (В.Лозова);

· запам’ятовується найкраще те, що підкріплюється інтересом, емоційною схвильованістю (П.Якобсон).

Слід ураховувати вікові особливості дитини, наразі молодших і старших підлітків, у сприйманні художнього твору і загальному інтелектуальному розвиткові.

Отже, в першому розділі створена система засад педагогічного і психологічного характеру, виходячи з яких можна збудувати конкретну методичну модель інтелектуально-розвивального вивчення української художньо-історичної літератури в основній школі.

У другому розділі – “Експериментально-дослідна робота з розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української літератури під час вивчення художніх творів історичної тематики” – висвітлено стан досліджуваної проблеми в методичних працях та шкільній практиці, окреслено зміст та організацію експериментального навчання, подано відповідну систему роботи над розвитком пізнавальної активності підлітків, здійснено аналіз результатів педагогічного експерименту.

Стан розвитку пізнавальної активності учнів на уроках літератури в основній школі вивчався методом анкетування вчителів та аналізу відвіданих уроків у ряді шкіл Полтавської, Чернігівської, Житомирської, Черкаської та Київської областей. З’ясовано, що робота над розвитком пізнавальної активності школярів носить фрагментарний характер, відсутність її системи негативно впливає на якість знань і вмінь учнів. Анкетування учнів і проведений констатувальний зріз підтвердили цей висновок.

Визначено хиби навчальної практики і зроблено відповідні висновки щодо необхідності прищеплювати учням уміння вдумливо читати та інтерес до роботи з книжкою, зокрема художньою, а також з історичними та іншими довідниковими джерелами; творчо співпрацювати вчителеві з учнями класу, розвивати їхню самостійність та активність, інтерес до різних видів мистецтв, бажання проводити мистецькі паралелі, вести дискусію (діалог) “учитель – учень”, “учень – учень”, “учень – автор”, – нині цього бракує.

Проведено аналіз шкільних програм та методичних апаратів чинних підручників української літератури, зроблено висновки щодо необхідності оновлення – з перенесенням наголосу на самостійну інтелектуальну діяльність – засобів та форм роботи, типів вправ, завдань та запитань, тенденцій розвитку компонентів підручників.

Зміст та організація експериментального навчання в 5-8 класах відбиті у поетапному перебігові. Описано проведення констатувального зрізу, за результатами якого встановлено початковий стан пізнавальної активності учнів.

Завдання виконували 738 учнів, з них – 186 п’ятикласників, 200 шестикласників, 194 семикласники, 158 восьмикласників загальноосвітніх шкіл. Експериментальних класів – 14 (319 учнів), контрольних класів – стільки ж. У результаті виявлено рівень знань про літературні твори історичної тематики; уміння характеризувати героїв твору на основі зіставлення їх з історичними постатями; проводити паралелі між художнім текстом, історичною дійсністю та іншими видами мистецтв; застосовувати історичні знання під час написання письмових робіт та усних відповідей; користуватися довідниковим апаратом, зокрема історичними та іншими джерелами. На етапі узагальнення вивченого матеріалу учням 5-8 класів було запропоновано творче завдання. Наприклад, п’ятикласники описували за власною уявою зібраний образ князя Київської Русі (7-8 речень); учні шостого класу змальовували “уявлену” картину бою, на основі прочитаного твору (8-10 речень); семикласники створювали на основі знань з історії та інших видів мистецтв збірний художній образ козака Запорозької Січі; восьмикласники на основі прочитаного художнього твору письмово складали образну порівняльну характеристику двох протилежних за переконаннями персонажів.

Критеріями для оцінки пізнавальної активності в процесі вивчення творів художньо-історичного характеру визначено ряд умінь, а саме: користуватися історичними та іншими довідниковими джерелами; зіставляти літературний твір з історичними джерелами та іншими видами мистецтв; застосовувати історичні знання під час усних відповідей та письмових робіт. На цій основі було обрано три умовні групи учнів: школярі з високим, середнім, низьким ступенем інтелектуально-пізнавального розвитку. Учні з високим рівнем – це творчо активні, самостійні; із середнім рівнем – пошуково активні, активні при допомозі підручника; із низьким рівнем – мають відтворювальну активність, активні за максимальної допомоги вчителя.

До групи з низьким рівнем розвитку активності належать учні, які на всі запитання дають неповну (інформативну) відповідь; невміло користуються історичними та іншими довідниковими джерелами; неправильно пояснюють зв’язок змісту твору з історичними подіями; не вміють застосовувати знання з історії під час усних відповідей та письмових робіт.

До групи із середнім рівнем розвитку активності належать діти, які не на всі запитання дають обґрунтовану, повну, розгорнуту відповідь; розв’язують всі завдання, складені на основі прочитаного художнього твору й аналізованих історичних джерел; порівнюють героїв творів з історичними постатями та героями інших видів мистецтв, розрізняють риси характерів, але не можуть оцінити вчинки; використовують історичні джерела, інші довідникові видання з числа тих, котрі рекомендував учитель.

До групи з високим рівнем розвитку активності входять учні, які дають обґрунтовану, повну, розгорнуту відповідь на поставлені запитання; уміло ілюструють свою відповідь історичними відомостями, розв’язують усі завдання щодо зіставлення змісту прочитаного художнього твору з історичними хроніками та зображенням цих подій в інших видах мистецтв; виявляють глибокі та самостійні знання з історії та літератури, уміння застосовувати ці знання під час усних відповідей та письмових робіт; виявляють глибокий інтерес до історичних та інших довідникових джерел.

Майже половина учнів 5-8 класів належала до низького рівня, високий рівень мало тільки 6-8 % школярів. Виявлено такі недоліки в роботі над розвитком пізнавальної активності школярів, як відсутність системи роботи над формуванням у школярів умінь і навичок, спрямованих на характеристику літературних персонажів і подій у історичному контексті, брак інноваційних методів і прийомів, зокрема інтерактивних і евристичних, неготовність до використання на уроках літератури історичних джерел та творів інших видів мистецтв. Це підтвердило потребу нової методичної системи і визначило її дидактичні акценти.

До експериментальної системи роботи над розвитком пізнавальної активності учнів у процесі вивчення художніх творів історичної тематики ввійшли описані вище загальнопедагогічні, психологічні, методичні основи викладання, а також моделі вивчення художньо-історичних творів, які розглядаються в 5-8 класах за програмою, укладеною Н.Волошиною і О.Бандурою. Під час дослідного навчання вчителі керувалися нашими рекомендаціями:

· Використовували історичні джерела, зокрема наукового, художньо-документального, енциклопедичного характеру. Наприклад, під час вивчення творів Я.Качура “Іван Богун”, історичних пісень “Пісня про Байду”, “Ой Морозе, Морозенку” (6 клас).

· При обговоренні твору йшли шляхом евристичної бесіди, формулюючи запитання, які допомагають учням мисленнєво рухатися в бажаному напрямку. Наведено системи відповідних запитань, наприклад, про літописи доби Київської Русі (5 клас).

· Створювали проблемні ситуації, проводили проблемні бесіди. Укладено питання за повістю І.Нечуя-Левицького “Микола Джеря” (7 клас).

· Застосовували таку наочність, яка уяскравлює саму історичну подію, постать або мистецьку специфіку словесного образу. Наприклад, картини і музику під час вивчення пісень про козацьких ватажків, про керівників народних повстань (6-7 класи).

· Проводили рольову гру як форму уроку, щоб різноаспектно дослідити інтелектуальну проблему. Наприклад, у групах “доповідачі”, “ілюстратори”, “теоретики” проаналізовано поему М.Вороного “Євшан-зілля” (8 клас).

· Впроваджували інноваційні прийоми спільної роботи в колективі. Наприклад, прийоми доведення істини, зіставлення і порівняння, встановлення причиново-наслідкових зв’язків, узагальнення, усного малювання, укладання словничка епохи. Так подано урок за поезією Т.Шевченка (5 клас).

· Досліджували спільно з учнями художню роль історичної дати у творі, створювали портрет епохи, порівнювали документ і художній образ, вивчали автобіографічний мотив у творі в історичному контексті. Запропоновано відповідну модель уроку за романом І.Багряного “Тигролови” (8 клас).

· Організовували сюжетно-рольову гру, створивши пошукову групу з вивчення художнього тексту у складі історика, літературознавця, читця, ведучого. Приміром, за романом “Фірман султана” В.Малика (8 клас).

· Увели в практику заняття-заочні екскурсії та уявні зустрічі, зануривши учнів у реалії географічних просторів, їх історико-часових ознак, ментальність героїв та пересічних людей описуваної письменником доби. Наприклад, за оповіданням А.Кащенка “Над Кодацьким порогом” (7 клас).

· Застосовували цитований аналіз художнього тексту, цитатні плани характеристики образів-персонажів, учили знаходити відповіді на запитання до тексту передовсім у самому художньо-історичному тексті. Наприклад, для тлумачення роману У.Самчука “Волинь” (8 клас).

· Давали проблемні завдання різних типів: індивідуальні, парні, групові і колективні. Так розроблено завдання за оповіданнями О.Довженка (6 клас).

· Робили народознавчий коментар, спонукали вивчати побут і звичаї українців минулих часів. Наприклад, у процесі вивчення творів А.Чайковського (6 клас).

· Організовували засвоєння теоретико-літературних понять (історичний роман, історичні пісні, історичні думи, історичні народні легенди, історична повість, пейзаж, портрет, інтер’єр, художня деталь, фольклорні джерела художнього твору, інтертекстуальність, архаїзми, історизми) через тлумачення конкретного художнього тексту, що містить відповідне мистецьке явище. Наприклад, урок за поемою М.Вороного “Євшан-зілля” (8 клас).

· Проводили бінарні уроки, уроки-лінгвістичні дослідження, уроки собору муз (народний історичний епос, опера О.Бородіна “Князь Ігор”, картини О.Мурашка “Похорон кошового”, І.Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султану”).