ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БДЖІЛЬНИЦТВА В УКРАЇНІ Автореферат

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлюється зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, задачі, об’єкт та предмет дослідження, розкриваються методологічні, теоретичні та емпіричні основи дослідження, наводиться наукова новизна положень, що виносяться на захист, та практичне значення отриманих результатів, наводяться відомості про їх апробацію.

Розділ перший «Теоретико-правові засади бджільництва» складається з трьох підрозділів та висновку до першого розділу, що присвячені дослідженню історичних аспектів розвитку законодавства у сфері бджільництва, із виокремленням періодів розвитку законодавства у бджільництві, визначенню місця правового регулювання бджільництва в системі аграрного права України, а також визначенню поняття «правового регулювання бджільництва», характеристиці загальних та спеціальних принципів правового регулювання бджільництва. Здійснено класифікацію принципів правового регулювання бджільництва.

У підрозділі 1.1 «Історичні аспекти розвитку законодавства у сфері бджільництві» досліджено процес розвитку законодавства у сфері бджільництва на території України на різних історичних етапах та виділено такі періоди:

VІІ–ІХ ст. – період зародження законодавства у бджільництві – внаслідок існування дикого бортництва виникло усне звичаєве право, що стосувалося збирачів і споживачів меду та полювання на бджіл;

ІХ–XVI ст. – правове забезпечення бджільництва за часів Київської Русі і Литовського Князівства – внаслідок утворення держави Київська Русь і виокремлення бортництва в окрему сферу діяльності, що здійснювалася під наглядом держави, виникло приватне користування бортними деревами та його закріплення нормами писаних законів. Найбільший вплив на розвиток та охорону бортництва мали норми «Руської Правди» Ярослава Мудрого та Литовських Статутів, що відтворили статті «Руської Правди», водночас, передбачили більш жорсткі види покарання за шкоду власності, в тому числі бортних дерев;

XVIІ–XVIІІ ст. – регулювання сфери бджільництва Соборним Уложенням 1649 р., щодо володіння, користування і розпорядження майном: бортями, бджолами і продуктами бджільництва, а також визначення відповідальності у бджільництві, цін на бджоли і на бортні дерева тощо;

1831–1919 р. – період впливу на розвиток бджільництва законодавства Російської Імперії – Зводу Законів Російської Імперії (1831 р.), що характеризується появою рамочного вулика, переходом від бортного бджільництва до рамочного, що є основою сучасного бджільництва;

1919–1999 р. – правове регулювання бджільництва за радянським законодавством – у цей період закладено основи формування системи державного регулювання бджільництва, проводились заходи, спрямовані на селекційно-племінну роботу, організацію запилення сільськогосподарських культур, забезпечення впровадження на пасіках наукових досягнень, підготовка кадрів тощо;

2000 р. – до теперішнього часу – правове регулювання бджільництва за спеціальним Законом України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р., яким передбачено врегулювання суспільних відносин щодо утримання, охорони, використання бджіл для запилення та для виробництва і первинної переробки продукції бджільництва та інших законів та нормативно-правових актів, що прямо чи опосередковано здійснюють правове регулювання діяльності у цій сфері.

У підрозділі 1.2 «Місце правового регулювання бджільництва в системі аграрного права України» проаналізовано представлені у юридичній науці підходи до інституційної структури аграрного права України, завдяки чому створюються передумови для утворення логічно несуперечливої системи нормативно-правових регуляторів у суспільстві, а також для систематизації законів і інших нормативно-правових актів, доведення їх до стану, що дозволяє оперативно знаходити необхідні нормативні приписи. Як наслідок, виникла потреба охарактеризувати сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері бджільництва, та визначити їх місце у системі національного права України. Дослідження нормативно-правового масиву, що врегульовує відносини у бджільництві, дозволило зробити і обґрунтувати висновок про належність відносин у сфері бджільництва до предмету правового регулювання саме аграрного права України. Підставою такого висновку стало те, що такі відносини складаються між відповідними суб’єктами аграрного права з приводу об’єктів, до яких належать продукти бджільництва, що є сільськогосподарською продукцією, та тварини-виробники цієї продукції (бджола, бджолина сім`я тощо), що є сільськогосподарськими тваринами, яких розводять як для отримання цінних продуктів бджільництва, так і для запилення сільськогосподарських культур. При цьому, правове регулювання бджільництва визначено як субінститут аграрно-правового інституту правового регулювання тваринництва.

У підрозділі 1.3 «Поняття, зміст та принципи правового регулювання бджільництва» запропоновано визначати поняття «правове регулювання бджільництва» як здійснюваний державою за допомогою відповідних юридичних засобів вплив на суспільні відносини у сфері бджільництва, що здійснюється за допомогою механізму правового регулювання бджільництва. Виокремлено основні складові сфери бджільництва: запилення бджолами комахозапильних сільськогосподарських культур; утримання та розведення бджіл для їх відтворення та розмноження; отримання продуктів бджільництва.

Удосконалено поняття «принципи правового регулювання бджільництва» та виокремлено загальні та спеціальні принципи правового регулювання бджільництва. Загальними принципами правового регулювання бджільництва є конституційні принципи верховенства права, законності, взаємної відповідальності особи і держави та принципи аграрного права: принцип вільного обрання селянами форм і напрямів сільськогосподарської діяльності; принцип пріоритету соціального розвитку села; принцип постійного удосконалення механізму правового регулювання аграрних відносин тощо. До спеціальних віднесено такі принципи правового регулювання бджільництва: принцип забезпечення потреб населення і промисловості безпечною і якісною продукцією бджільництва; принцип підвищення ефективності державного регулювання; принцип забезпечення продовольчої безпеки держави; принцип охорони навколишнього природного середовища й екологічної безпеки; принцип рівності суб’єктів аграрних відносин; принцип забезпечення інноваційного розвитку; принцип запозичення позитивного досвіду правового регулювання бджільництва у зарубіжних країн.

Розділ другий «Сучасний стан законодавчого забезпечення бджільництва в Україні» складається з трьох підрозділів та висновків до другого розділу, що присвячені загальній характеристиці сучасного стану нормативно-правового забезпечення бджільництва України з відповідним дослідженням чинного вітчизняного законодавства з приводу врегулювання відносин у сфері бджільництва та аналізом положень міжнародного законодавства щодо врегулювання відносин у сфері бджільництва.

У підрозділі 2.1 «Загальна характеристика законодавства у сфері бджільництва» здійснено аналіз чинного національного та міжнародного законодавства, що врегульовує суспільні відносини у сфері бджільництва за такими складовими: умови зайняття бджільництвом; виробництво та використання продуктів бджільництва; перевезення в межах України, ввезення на територію та вивезення за межі країни бджіл та продуктів бджільництва; попередження, запобігання і ліквідації хвороб та отруєнь бджіл; питання професійної діяльності та фінансування заходів у бджільництві; відносини з приводу охорони бджіл; міжнародне співробітництво у сфері бджільництва. У результаті проведеного аналізу визначено коло недоліків існуючої нормативно-правової бази та сформульовано пропозиції щодо їх усунення. Проаналізовано положення національного законодавства: Інструкції щодо попередження та ліквідації хвороб і отруєнь бджіл» затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини від 30 січня 2001 р., наказу Міністерства аграрної політики України та УААН «Про затвердження нормативно-правових актів з питань розвитку бджільництва» від 20 вересня 2000 р., яким затверджено: План породного районування бджіл; Порядок видачі ветеринарно-санітарного паспорта пасіки; Порядок реєстрації пасік; Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, а також положення та норми інших нормативно-правових актів, якими здійснюється опосередковане регулювання суспільних відносин у цій сфері. Визначено, що зазначені джерела містять певні недоліки та неузгодженості, не врегульовують відносини щодо бджільництва у повній мірі, містять багато відсильних норм. Це потребує удосконалення шляхом внесення доповнень та інших змін у деякі закони й інші нормативно-правові акти.

Підрозділ 2.2 «Законодавство у сфері селекційно-племінної роботи у бджільництві» присвячений аналізу законодавства щодо регулювання селекційно-племінної справи у бджільництві, насамперед, проаналізовано положення Законів України «Про бджільництво» від 22 лютого 2000 р. та «Про племінну справу у тваринництві» від 15 грудня 1993 р., Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів), затверджених наказом Міністерства аграрної політики України та УААН 20 вересня 2000 р., Закону України «Про Загальнодержавну програму селекції у тваринництві на період до 2010 року» від 19 лютого 2004 р. тощо. У результаті проведеного аналізу законодавства виявлені суперечності у правовому регулюванні селекційно-племінної роботи у бджільництві, зокрема, вказується на необхідність приведення положень Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) затверджених наказом Міністерства аграрної політики України і УААН 20 вересня 2000 р. у відповідність до ст. 36 Закону України «Про бджільництво». Також слід привести у відповідність до ст. 5 Закону України «Про племінну справу у тваринництві» ст. 13 Закону України «Про бджільництво» у змісті якої необхідно додати до переліку суб’єктів атестації у бджільництві племінні заводи з бджільництва, що визначено дисертантом суб’єктом племінної справи у бджільництві. У дисертації досліджено і охарактеризовано селекційно-племінну роботу у бджільництві, як один із пріоритетних напрямів діяльності у бджільництві.

Підрозділ 2.3 «Законодавче забезпечення ветеринарно-санітарного контролю у бджільництві» проаналізовано положення нормативно-правових актів, за якими здійснюється ветеринарно-санітарний контроль у бджільництві. Визначено, що зазначені джерела містять певні недоліки та неузгодженості. Сформульовано пропозиції щодо внесення доповнень у Правила ввезення в Україну та вивезення за її межі бджіл і продуктів бджільництва, у змісті яких слід визначити порядок та вимоги щодо ввезення та перевезення нерайонованих порід бджіл. У Законі України «Про бджільництво» треба визначити порядок та вимоги перевезення пасік для інших крім медозбору чи запилення потреб, зокрема для організації нової пасіки (купівля-продаж бджіл), зміна місцезнаходження пасіки тощо. Виявлено неузгодженість Обов’язкового мінімального переліку досліджень сировини, продукції тваринного та рослинного походження, комбікормової сировини, комбікормів, вітамінних препаратів та ін., які слід проводити в державних лабораторіях ветеринарної медицини і за результатами яких видається ветеринарне свідоцтво (ф-2) вимогам Постанови Ради (ЄЕС) № 2377 / 90, що встановлює загальні процедури Співтовариства для визначення максимально допустимих рівнів залишкових кількостей дозволених речовин (ветеринарних препаратів у харчових продуктах тваринного походження від 26 червня 1990 р.), у зв’язку з чим запропоновано внести відповідні зміни до національного законодавства.

Розділ третій ««Особливості механізму правового регулювання бджільництва» складається з трьох підрозділів та висновків, що присвячені дослідженню суб’єктно-об’єктного складу правовідносин у сфері бджільництва, державних стандартів України у сфері бджільництва та їх відповідності аналогічним нормативним документам Європейського Співтовариства, характеристиці видів юридичної відповідальності за порушення у сфері бджільництва.

У підрозділі 3.1 «Суб’єктно-об’єктний склад правовідносин у сфері бджільництва» зроблено висновок про те, що суб’єктами бджільництва є фізичні та юридичні особи, які прямо чи опосередковано є учасниками правовідносин, пов’язаних із діяльністю у сфері бджільництва, і, відповідно, є носіями суб’єктивних прав та обов’язків. Зазначено, що фізичними особами є пасічники, діяльність яких у бджільництві не потребує державної реєстрації, що займаються бджільництвом та виробляють продукти бджільництва для власних потреб. Визначено та охарактеризовано суб’єкти бджільництва та здійснено їх поділ на суб’єкти господарювання та суб’єкти управління у сфері бджільництва. До першої групи віднесено: суб’єкти, що безпосередньо виробляють продукцію бджільництва для, власних потреб та здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи (фізичні особи-пасічники) та ті, що виробляють продукцію бджільництва для подальшої переробки з метою її реалізації (товарні пасіки), спеціалізуються на виробництві продуктів бджільництва − меду, воску, прополісу, маточного молочка, квіткового пилку тощо, з метою їх подальшої реалізації; суб’єкти, зайняті розведенням і утриманням бджіл для відтворення об’єктів бджільництва (робочих бджіл, бджолиних маток, трутнів, бджолиних сімей з метою забезпечення пасік племінним матеріалом), до яких належать племінні пасіки, племінні бджолорозплідники та племінні заводи; громадські організації пасічників (спілки, асоціації), в які добровільно об’єднуються громадяни з метою задоволення спільних інтересів у питаннях розвитку бджільництва. До другої групи віднесено: а) органи державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, які здійснюють організаційно-управлінські функції у сфері бджільництва та функції контролю у бджільництві (Кабінет Міністрів України, Міністерство аграрної політики та продовольства України тощо); б) лабораторії сертифікації, безпеки та якості бджіл та продуктів бджільництва; в) суб’єкти, які здійснюють науково-освітню та дослідну діяльність у бджільництві (наукові установи, заклади освіти, дослідні господарства). Запропоновано доповнити розкрите у статті 4 Закону України «Про бджільництво» коло суб’єктів бджільництва включенням до нього племінних заводів із бджільництва.

Визначено та охарактеризовано об’єкти бджільництва, до яких віднесено: робочі бджоли, бджолині матки, трутні, бджолині сім’ї, яких розводять та утримують фізичні та юридичні особи на пасіках усіх виробничих напрямів, форм власності та господарювання.

Підрозділ 3.2 «Стандартизація у сфері бджільництва» присвячено висвітленню значення стандартизації у системі нормативно-технічних заходів, а також визначенню напрямів удосконалення чинного законодавства через порівняльний аналіз нормативних документів (стандартів) та інших нормативно-правових актів України, що регулюють відносини зі стандартизації у сфері бджільництва, з відповідними директивами і правилами країн Європейського Союзу та інших розвинених країн, бо процеси стандартизації є спільними для всіх країн світу. У результаті проведеного порівняльного аналізу виявлено певні недоліки у національному законодавстві щодо стандартизації та надано пропозиції щодо їх усунення. Насамперед, слід у державних стандартах України закріпити перелік антибіотиків, пестицидів, інших хімічних речовин, що не повинні бути присутні у продуктах бджільництва, зокрема, у меді та привести державні стандарти України у відповідність до аналогічних нормативних документів країн ЄС та інших розвинених країн світу.

Підрозділ 3.3 «Юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері бджільництва» присвячений дослідженню законодавства України та наукових підходів до визначення поняття юридичної відповідальності за порушення у сфері бджільництва та аналізу чинного законодавства України і судової практики у застосуванні адміністративної, кримінальної, цивільної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності за порушення у зазначеній сфері. Запропоновано юридичну відповідальність у сфері бджільництва розглядати як сукупність правових норм, що закріплюють засоби й порядок їх застосування за правопорушення у сфері бджільництва. Комплексність субінституту правового регулювання бджільництва, що поєднує норми аграрного, земельного, екологічного, адміністративного, цивільного та інших галузей права України, накладає відповідний відбиток комплексності й на юридичну відповідальність. Обґрунтовано, що юридична відповідальність за порушення законодавства у сфері бджільництва є важливим елементом механізму правового регулювання цього виду відносин, суть якого полягає у цілеспрямованому впливі на поведінку правопорушників за допомогою відповідних юридичних засобів з метою впорядкування суспільних відносин у цій сфері, надання їм системності і стабільності, втілення принципів соціальної справедливості тощо.