ПРАВОВА КУЛЬТУРА ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ В СУЧАСНИХ УМОВАХ (АКСІОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ) Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, висвітлено стан її розробки, визначено зв’язок із науковими програмами, планами, темами, мету і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, методологічну основу, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо апробації результатів дослідження, публікацій, структури і обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження аксіологічного змісту правової культури працівників міліції» складається з трьох підрозділів і висновків до розділу та присвячений розгляду формування змісту поняття «правова культура» у юридичній науці як об’єкта наукового дослідження, аналізу наукових праць із проблеми дослідження, визначенню аксіологічного змісту правової культури працівників міліції та обґрунтуванню вибору методологічних підходів і методів відповідно до предмета й задач дослідження.

У підрозділі 1.1 «Історія становлення правової культури» проаналізовано історію становлення і розвитку правової культури. З’ясовано, що поняття «правова культура» сформувалось відносно недавно, але його зміст почав формуватися ще до нашої ери. Так, в античні часи справедливість, право, закон, права і свободи визначалися як цінності, що вимагали високої поваги з боку громадян та правителів. За часів Середньовіччя, Відродження, Нового часу, Просвітництва у працях різних мислителів більш змістовно обґрунтовувалася думка про те, що особлива роль у регулюванні суспільних відносин належить саме зазначеним цінностям, розуміння і засвоєння яких формує повагу до чинних у суспільстві норм та дозволяє обрати конструктивні, гуманні засоби, способи правового регулювання суспільних відносин. Потужний поштовх у розвитку ціннісного змісту правової культури, її теоретико-методологічної основи здійснили мислителі німецької класичної філософії І. Кант, Й. Фіхте, Г. Гегель та інші, які розглядали правові цінності у нормативному та регулятивному значенні для суспільства.

Дисертантом проаналізовано історичні витоки формування змісту правової культури українського суспільства, які характеризуються появою і функціонуванням у правовому регулюванні суспільних відносин звичаєвого права, поєднанням звичаєвого, литовського та польського права, становленням національних джерел права, заміщенням місцевих норм нормами права російської імперії, радянського права, формуванням національної правової системи незалежної України.

У підрозділі 1.2 «Джерельна база дослідження та аксіологічний зміст правової культури працівників міліції» на основі проведеного аналізу систематизовано наукові джерела з проблеми правової культури працівників міліції і визначено, що загальною тенденцією дослідження є її розгляд з різних підходів, які й були розглянуті. Враховуючи комплексність наукових досліджень проблеми правової культури та результати авторського аналізу, узагальнено і систематизовано наукову джерельну базу дисертації за критеріями сфер наукових знань, методологічним значенням, виділивши наукові підходи до розуміння правової культури. Так, системному підходу сприяли праці В. Камінської, В. Карпунова, Н. Кейзерова, Н. Оніщенко, А. Ратінова, В. Смірнова, І. Яковюка та інші; структурному – Г. Гавриленко, І. Дмитрієнко, П. Макушева, І. Осики, В. Сальнікова та інші; функціональному – дослідження Е. Бланкенбурга, Ф. Брюйнсма, М. Ібрагімова, С. Кожевнікова, А. Семітка, Р. Сербина, А. Скуратівського та інші; аксіологічному підходу – праці Е. Аграновської, С. Алексєєва, Г. Балюк, С. Станік, А. Колодія, О. Тихомирова, О. Скакун та інші.

Здійснено короткий огляд історії філософської та правової думки щодо аксіологічного праворозуміння, констатовано зміну наукового ставлення до дослідження різних правових явищ саме з позицій аксіологічного підходу. Подається класифікація цінностей, які є визначальними для з’ясування сутності правової культури працівників міліції, та трактуються як позитивна значущість дій, процесів, явищ для особи і суспільства. В узагальненому вигляді правові цінності – це конкретні соціально-правові явища, правові засоби і механізми, а саме: вираження власної цінності права, де право є формою відображення і способом втілення людських цінностей; прозорість законодавчого процесу; фундаментальні природні права людини, основоположні демократичні принципи; гарантування, забезпечення прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина; повага до права тощо.

Визначено, що дослідження правової культури працівників міліції із застосуванням аксіологічного підходу має важливе наукове, практичне значення, дозволяє встановити не тільки матеріально-економічні, соціально-класові основи і обумовленості правових цінностей, не тільки об’єктивні та суб’єктивні властивості їх нормативності, але й моральні аспекти. Без аксіологічного підходу не можливо виявити роль ціннісної складової правової культури в соціальному прогресі, зрозуміти її функціональне значення. В аксіологічному праворозумінні зміст правової культури працівників міліції складають наступні цінності: загальнолюдські (свобода, рівність, справедливість, відповідальність тощо), загальнонаціональні (державність, толерантність, патріотизм тощо), професійні (чесність, вірність обов’язку, знання, уміння, навички тощо), правові (повага до права, правових норм та принципів, навички правомірної поведінки тощо), міжнародні правові стандарти (принципи поліцейського права, загальновизнані норми міжнародного права, положення міжнародних угод та інше)

У підрозділі 1.3 «Методологічні засади дослідження правової культури працівників міліції» здійснено обґрунтування та виокремлення складових методології дослідження правової культури працівників міліції в сучасних умовах крізь призму аксіологічного аспекту.

Здобувачем визначена методологія даного дослідження, що складається з методологічних підходів, а саме: аксіологічного, що дозволив розкрити зміст і цінність правової культури як соціального явища та правової культури працівників міліції; гуманістичного, який дозволив визначити людину як первинний елемент у виникненні права, норм, законів та держави, а правову культуру розглядати через розвиток людини, її природу, сутність, місце та призначення у правовому середовищі; діяльнісний – сприяв осмисленню особливості правової культури працівників міліції, її вплив на професійну діяльність; системний підхід орієнтує на дослідження правової культури як цілісної системи, що складається з множини елементів, які взаємодіють між собою та навколишнім середовищем; методів наукового пізнання (історичний, системний, структурний, порівняльний, функціональний, герменевтичний, спеціально-юридичний).

Розділ 2 «Загальна характеристика правової культури працівників міліції» складається з трьох підрозділів, висновків до розділу і присвячений з’ясуванню сутності правової культури працівників міліції й особливостей її зв’язків з іншими правовими явищами; виокремленню правових цінностей у нормативному регулюванні діяльності поліції інших країн світу та міліції України.

Підрозділ 2.1 «Правова культура працівників міліції: поняття, структура та функції» присвячено визначенню поняття й ознак правової культури працівників міліції, виокремленню її структурних елементів і функцій.

Правова культура працівників міліції є одним із видів професійної культури, оскільки працівники міліції – це представники соціальної професійної групи, які займаються практичною юридичною діяльністю, мають спеціальну професійну, бойову підготовку, фахову освіту, спільність цілей і соціальних завдань, інтересів, цінностей, стереотипів, використовують властиві тільки їм форми й методи роботи для забезпечення правопорядку у чітко визначених сферах діяльності.

Дисертантом правова культура працівників міліції визначається як сукупність загальнолюдських та правових цінностей, що виражають соціальну цінність права, виступають основою при визначенні завдань міліції і спрямовані, перш за все, на захист прав і свобод людини та громадянина, забезпечення законності та правопорядку в суспільстві.

Структурними елементами зазначеного явища є професійна компетентність, професійно-правова етика, правове мислення, професійно-правова спрямованість (правовий ідеал). Поряд із традиційними функціями правової культури працівників міліції (правовиховна, правопізнавальна, правоохоронна тощо) дисертантом виокремлено та розглянуто не менш важливі – гуманістична, ціннісно-нормативна, правосоціалізаційна функції такої культури, які сприяють формуванню позитивного іміджу міліції, соціально-психологічного комфорту громадян та забезпеченню соціальної справедливості в державі.

У підрозділі 2.2 «Зв’язок правової культури працівників міліції з правовим вихованням, правовим менталітетом та правовою свідомістю» проаналізовано взаємозв’язок правової культури працівників міліції з правовими явищами.

Правове виховання розглядається як сукупність заходів, що здійснюються державними органами, установами та іншими організаціями, спрямовуються на формування у працівників міліції правової культури, що ґрунтується на передовому досвіді у сфері знань про право, його принципи, поєднання цих знань із практикою, перетворення їх на зразок поведінки і настанову для кожного. Обґрунтовано співвідношення правової культури працівників міліції з національним правовим менталітетом, який є духовно-правовою, психологічною інваріантою, яка має консервативні форми відтворення наявних їй цінностей, є тим стрижнем, за допомогою якого правова культура суспільства існує, забезпечує власну культурну самобутність.

Визначено, що правова культура працівників міліції залежить від рівня правосвідомості, тобто від того, наскільки глибоко засвоєні працівником міліції правові цінності; який рівень інформованості щодо правових питань; яким є емоційне ставлення до закону, суду, інших правоохоронних органів, юридичних засобів; від того, якою є тенденція щодо дотримання (недотримання) правових приписів тощо.

Таким чином, дисертантом зроблено висновок про те, що правова культура працівників міліції, правове виховання, правовий менталітет та правова свідомість тісно взаємопов’язані між собою, оскільки зміст правового виховання формується і корегується у відповідності до правового менталітету суспільства та уявлень про чинне та бажане право, в результаті чого відбувається становлення правової культури працівників міліції.

У підрозділі 2.3 «Відображення правових цінностей у нормативному регулюванні діяльності поліції інших країн світу та міліції України» здійснено аналіз документів, спрямованих на стандартизацію поліцейської діяльності, на прикладі Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Федеративної Республіки Німеччини, Франції, Королівства Швеції, Російської Федерації визначено основні цінності в нормативному регулюванні діяльності поліції. Робота поліції із суспільством у цих країнах базуються на положенні, що поліція перебуває на службі у населення і є не лише силовою структурою примусу, а швидше службою сервісу. Найбільш важливим напрямком діяльності поліції є орієнтація на потреби громадян, аналіз та врахування їх очікувань і потреб, де оцінкою ефективності їх діяльності є стабільний правопорядок та відчуття безпеки.

Дисертантом виокремлено базові цінності в нормативному регулюванні діяльності поліції: чесність та відкритість перед суспільством; неупередженість, непідкупність та справедливість у рішеннях та вчинках; повага до загальнолюдських цінностей та права; врахування позитивної громадської думки про діяльність поліції та відображення її у своїх діях тощо.

На основі аналізу Закону України «Про міліцію», тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України, Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, Кодексу честі працівників органів внутрішніх справ України та інших нормативно-правових актів, а також враховуючи результати анкетування з’ясовано, що основоположними цінностями у діяльності міліції є: справедливість; законність; гуманність; чесність; сумлінність; дисциплінованість; мужність; сміливість; неупередженість у прийнятті рішень; професійність; службовий обов’язок; відданість народові України; дотримання Конституції та чинних нормативно-правових актів України; повага до норм міжнародного права; захист життя, здоров’я, прав та свобод особи, державного устрою і громадського порядку від протиправних посягань.

Розділ 3 «Правова культура працівників міліції в умовах сучасного трансформаційного суспільства» складається з двох підрозділів та висновків до розділу і присвячений з’ясуванню ролі правової культури працівників міліції у формуванні громадянського суспільства і розбудові правової держави в Україні та аналізу сутності правового виховання працівників міліції як одного з чинників формування їх правової культури.

У підрозділі 3.1 «Підвищення рівня правової культури працівників міліції як необхідна умова розбудови громадянського суспільства та правової держави в Україні» визначено роль та цінність правової культури працівників міліції в сучасних умовах суспільно-правового розвитку, аргументовано необхідність підвищення рівня такої культури, розкрито основні характеристики громадянського суспільства і правової держави, розглянуто їх стан та умови на сучасному етапі розвитку.

Обґрунтовується твердження, що основою і смисловим центром у громадянському суспільстві є індивід у всій повноті своїх прав як носій певної соціально-правової ініціативи. Формування громадянського суспільства не можливе без утвердження і розвитку в суспільстві ідей індивідуальної свободи особи як вищої соціальної цінності. Тому для громадянського суспільства та правової держави охорона та захист прав людини і громадянина є найважливішою цінністю. Саме тому міліція, як специфічний державний орган, що здійснює правоохоронну, правозастосовну та інші важливі функції в державі, зобов’язана виходити у своїй службовій діяльності з пріоритету інтересів суспільства, пропагуючи, таким чином, повагу й дотримання прав людини. Таким чином, можна стверджувати, що формування громадянського суспільства вимагає від міліції високого рівня правової культури, гуманізації правоохоронної діяльності, переорієнтації на потреби більшості громадян, формування нових критеріїв оцінки виконання службових завдань.

У підрозділі 3.2 «Правове виховання як чинник формування правової культури працівників міліції» розглянуто сутність правового виховання як одного з чинників формування правової культури працівників міліції, виокремлено основні напрямки, форми і завдання на сучасному етапі суспільного розвитку.

Констатовано, що правове виховання працівників міліції – складний, багатогранний, тривалий та надзвичайно важливий процес. Суть його полягає, насамперед, у засвоєнні працівниками міліції правових та загальнолюдських цінностей і включає такі аспекти: інформаційний (правові знання), аксіологічний (правові цінності та ставлення працівників міліції до них), регулятивний (правова настанова на правомірну поведінку). Іншими словами, правове виховання працівників міліції – це вплив на їхню свідомість, почуття, волю з метою формування професійно значущих морально-психологічних якостей, звичок, норм поведінки, що відповідають вимогам служби. Тому для правового виховання працівників міліції характерні комплексність, системність, що проявляються в єдності цілей, завдань, змісту, форм і методів правового виховання, а також у послідовності та узгодженості виховних впливів на особистість, засвоєння нею відповідних правових цінностей.