ФОРМИРОВАНИЕ ХУДОЖЕСТВЕННО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ КУЛЬТУРЫ БУДУЩИХ АРХИТЕКТОРОВ В ПРОЦЕССЕ ПОДГОТОВКИ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито її наукову новизну та практичну значущість, подано відомості щодо бази дослідження, апробації та впровадження результатів дослідження, структури роботи.

У першому розділі «Теоретичні засади формування у майбутніх архітекторів художньо-професійної культури» схарактеризовано історичний та сучасний аспекти підготовки майбутніх архітекторів, її стан у теорії та  практиці вищої архітектурної освіти; розкрито сутність феномена «художньо-професійна культура майбутнього архітектора», обґрунтовано педагогічні умови, що забезпечують її формування, уточнено зміст поняття «професійна культура архітекторів».

Становлення і розвиток професійної діяльності архітектора пов'язані з традиціями, що склались у цій сфері і передбачають синтез у її структурі діяльності  художника і будівельного інженера-технолога. Відповідно до цього визначалися цілі і зміст архітектурної освіти (Ю. Асєєв, Ю.Волчок, Н. Кондель-Перминова, А.Кудрявцев, Н. Метленков, А Степанов та ін.), що сьогодні у світі представлено 800 вищими архітектурними школами і відображають різні шляхи і засоби її забезпечення.

В Україні підготовку майбутніх архітекторів здійснюють вищі навчальні заклади, які є спеціалізованими інститутами у складі академій будівництва й архітектури, архітектурними факультетами технічних, аграрних, технологічних, гуманітарних, художніх академій та інших вишів. Залежно від спеціалізації вишу і за відсутності єдиної науково обґрунтованої теоретично-методичної концепції професійної підготовки архітекторів, цей процес відбувається без чіткого уявлення щодо особливостей підготовки до архітектурної діяльності, на засадах формального поєднання в її структурі і змісті художньої і технологічно-інженерної складової, переважно під впливом особистісних уподобань і досвіду викладачів вишу.

У працях вітчизняних і зарубіжних учених наголошується на тому, що поняття «культура» відображає сукупність цінних для суспільства об’єктів, які створюються у результаті діяльності соціальних суб’єктів. У свою чергу, ці культурні об’єкти характеризують самого суб’єкта і продукти його людської діяльності, а також  сукупність засобів, сил та здібностей, необхідних для створення цих об’єктів (П. Гуревич, В. Давидович, Ю. Жданов, Є. Маркарян та інші).

Учені розрізняють художню і професійну культуру. Художня культура (І. Зязюн, М. Кравець, Л. Масол, Н. Миропольська, О. Олексюк, О. Отич, Т. Рейзенкінд, О. Рудницька, О. Шевнюк, Г. Шевченко та ін.) є однією із форм прояву загальної культури, що створюється, функціонує  і розвивається у сфері художньої діяльності людини (літературної, музичної, зображувальної, театральної тощо), такої, де кінцевим продуктом і метою діяльності є твори мистецтва поза їх утилітарної, побутової цінності. Професійна культура  в цьому контексті виступає особливою формою існування художньої культури як усвідомленої і унормованої системи цінностей, знань, умінь і навичок, типової і необхідної для створення певних предметів художньої культури. Опанування професійної культури майбутніми фахівцями будь-якої художньої діяльності (музичної, театральної, образотворчої і ін.) є засобом відтворення і розвитку в суспільстві набутого рівня художньої культури.

Професійно-художня культура є особливим різновидом поєднання художньої і професійної культури суспільства, в якому сконцентровано досвід спеціальної суспільної практики підготовки молоді у спеціальних навчальних закладах для задоволення конкретних потреб певного суспільства, способів реалізації відповідної художньої професійної діяльності, соціальних потреб, що її нормують, і способів оволодіння цією діяльністю.

У дослідженні виокремлюємо художньо-професійну та професійно-художню культуру. Поняттям «професійно-художня культура» характеризується художня діяльність людини, яка цілеспрямовано створює твори мистецтва в межах професійно диференційованої та соціально нормованої художньої праці. У словосполученні «художньо-професійна культура» основне смислове навантаження належить словам «професійна культура», а термін «художня» вказує на прикладний аспект професійної культури. Поняття «художньо-професійна культура» означає, що певна професійна діяльність включає в себе художню складову як певну норму, яка зумовлює естетичну цінність створюваних у результаті цієї діяльності предметів.

Під художньо-професійною культурою майбутнього архітектора розуміємо специфічну складову його загальної професійної культури, що характеризує естетичні норми та художні цінності, якими він послуговується у створенні своїх проектів та опановує у процесі підготовки до цього виду діяльності. Вона виступає особливою формою прояву його загальної, художньої та професійної культури. Художньо-професійну культуру архітектора розглядаємо як одне із новоутворень, що формується у процесі його спеціальної підготовки до професійної діяльності і складається із когнітивного, операційного та ціннісно-орієнтаційного компонентів із відповідними показниками. Когнітивний компонент художньо-професійної культури майбутніх архітекторів розкриває систему знань про художні принципи, способи їх реалізації  у процесі створення архітектурних об’єктів. Операційний компонент складають уміння практично втілювати за допомогою художніх зображувальних засобів задуми, образи в реальних архітектурних об’єктах. Ціннісно-орієнтаційний компонент передбачає здатність оцінювати художню цінність архітектурних проектів.

Визначаючи педагогічні умови формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів, виходили з того, що дисципліни художнього циклу, які забезпечують навчання майбутніх архітекторів образотворчої діяльності у сфері архітектурної освіти, не є «самоціллю», як це відбувається у сфері художньої освіти. У мистецькій освіті освоєння образотворчої діяльності зорієнтовано і підпорядковано створенню художнього твору як кінцевого продукту, виконаного засобами графічної або живописної технік, у певному художньому матеріалі (живопис, графіка, скульптура, декоративне мистецтво).

У сфері архітектурної освіти роль образотворчих дисциплін має принципово інше призначення і цим відрізняється від художньої освіти.
Натомість те, яким чином фонд знань, умінь і навичок, що здобуваються у процесі вивчення дисциплін художнього циклу, повинен бути представлений у змісті архітектурного проектування не розглядається. Отже, роль образотворчої діяльності в процесі створення архітектурного образу не усвідомлюється і майбутніми архітекторами. Подолання цього розриву бачимо у професійній спрямованості спеціальної художньої підготовки майбутніх архітекторів і підпорядкування її завданням архітектурного проектування. Наявність такої спрямованості розглядаємо як першу педагогічну умову формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів, що передбачає спільну діяльність викладачів, які забезпечують художню та архітектурну підготовку студентів.

У процесі реалізації педагогічної умови - інтегрування змісту та завдань професійно-зорієнтованих архітектурних і спеціальних художніх дисциплін у процесі підготовки майбутніх архітекторів - було враховано, що становлення професіонала завжди є багатоплановим, але індивідуальним процесом розвитку і саморозвитку особистості в межах освоюваної професійної діяльності. Значною перешкодою на цьому шляху стає мозаїчна, розрізнена представленість у змісті навчальних предметів знань про цілі, завдання, способи засвоюваної студентами професійної діяльності. Підвищення якості професійної підготовки майбутніх фахівців через інтеграцію навчальних предметів, підпорядкування їх логічного взаємозв'язку в межах єдиного навчально-пізнавального процесу сприяє активізації насамперед навчальної діяльності студентів. Структура змісту архітектурної освіти сама по собі є складним інтегрованим простором, у якому  закладено взаємодію трьох освітніх блоків: науки, мистецтва і техніки. Інтеграція цих блоків є необхідною умовою перебігу навчальної діяльності студентів від базового рівня художньої освіти до професійно-спрямованої специфіки архітектурного проектування. Вирішення цієї проблеми в практиці архітектурної освіти бачимо в інтегруванні змісту та завдань професійно зорієнтованих архітектурних і спеціальних художніх дисциплін у процесі підготовки майбутніх архітекторів.

Формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів у процесі підготовки у вищих навчальних закладах передбачає послідовне поетапне узгодження і впорядкування засобів, цілей і завдань художньої образотворчої та архітектурної діяльності. Необхідність таких етапів зумовлюється не тільки складністю соціокодів, закладених у виразній мові образотворчого мистецтва й архітектури, а й важливістю усвідомлення способів їх органічного об'єднання на рівні архітектурного проектування, підпорядкуванню принципово новим цілям, відмінним від цілей суто образотворчого та інженерного мистецтва. Формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів неможливо поза навчальних ситуацій, що вимагають актуалізації художніх знань і вмінь студентів у вирішенні архітектурних завдань різних рівнів складності. З огляду на це, наступною педагогічною умовою формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів є поетапна актуалізація їхніх практико-зорієнтованих навичок образотворчої діяльності у процесі розробки архітектурних проектів.

У другому розділі «Експериментальне дослідження формування художньо-професійної культури в майбутніх архітекторів» визначено цілі та завдання експериментальної роботи, схарактеризовано рівні сформованості художньо-професійної культури в майбутніх архітекторів, описано та експериментально перевірено модель і експериментальну методику формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів у навчальному процесі вищого навчального закладу, подано дані щодо їх ефективності.

Формувальному експерименту передувало визначення рівнів сформованості художньо-професійної культури майбутніх архітекторів. Когнітивний компонент визначено за гностичним критерієм як вимірювання ступеня інформованості особистості щодо сутності образотворчої діяльності, її виражальних засобів, принципів і способів застосування образотворчої діяльності у процесі створення архітектурних об’єктів. Операційний компонент – за процесуальним критерієм як вимірювання ступеня практичної підготовки до застосування засобів образотворчої діяльності під час архітектурного проектування та створення архітектурних об’єктів. Ціннісно-орієнтаційний компонент визначався за рефлексивним критерієм як оцінювання ступеня усвідомлення особистістю цінності та художньої досконалості створюваних архітектурних проектів, використаних при цьому художніх еталонів архітектурно-проектної діяльності.

За результатами констатувального зрізу було виявлено три рівні сформованості художньо-професійної культури у майбутніх архітекторів.

Високий рівень характеризується стійким прагненням критично оцінювати художню цінність результатів своїх архітектурних проектів, зіставляти свої архітектурні задуми та проекти із наявними художніми стилями й архітектурними напрямами. Студенти цього рівня спроможні самостійно визначати власні помилки і способи їх подолання. Вони демонструють  глибоке розуміння теоретичних знань основ теорії композиції, зображення предметів на площині, виявляють знання виражальних можливостей художньо-графічних матеріалів і технік рисунка як інструмента та засобу для вільного вираження своїх творчих архітектурних ідей, досконало володіють знаннями принципів і засобів конструктивно-логічного моделювання.  Студенти спроможні оцінити ефективність і доцільність застосування обраних зображальних засобів в архітектурно-проектній діяльності, пропонують власні зображальні прийоми, способи та техніки під час розробки й поданні архітектурної ідеї. Виявляють сформовані вміння розв’язувати композиційні задачі різного ступеня складності в архітектурному проектуванні. Володіють навичками виразного зображення архітектурних об’єктів у необхідному ракурсі, доповнюючи його стафажем та антуражем. Вільно володіють уміннями і навичками виконання архітектурних начерків, ескізів по пам’яті та за уявою. Доцільно і продуктивно використовують різноманітні художньо-графічні матеріали для вільного вираження власних архітектурних ідей.

До середнього рівня віднесено майбутніх архітекторів, яким притаманне ситуативне критичне оцінювання художньої цінності результатів своїх архітектурних проектів, зіставлення своїх архітектурних задумів і проектів із наявними художніми стилями й архітектурними напрямами, водночас вони не здатні самостійно визначити власні недоліки в художньому оформленні архітектурних проектів і способи їх подолання. Для них характерна недостатня теоретична обізнаність у сфері теорії композиції, основ зображення на площині, знань різноманітних художньо-графічних матеріалів і технік рисунка як інструмента й засобу для вираження своїх архітектурних ідей. Для студентів цього рівня характерне фрагментарне знання художніх принципів і способів конструктивно-логічного моделювання; вони вміють розв’язувати певні композиційні задачі в архітектурному проектуванні, зображати архітектурні об’єкти, доповнюючи їх стафажем та антуражем, володіють необхідними навичками виконання архітектурних об’єктів по пам’яті та за уявою, натомість потребують додаткових умінь і навичок використання художньо-графічних матеріалів як засобу для подання архітектурних ідей. Демонструють навички образотворчої діяльності, водночас архітектурні проекти мають низку суттєвих недоліків, пов’язаних із худож-нім рішенням, доцільністю і продуктивністю використання художньо-графічних засобів у створенні архітектурного образу.

Для студентів із низьким рівнем сформованості художньо-професійної культури характерні відсутність прагнення критично оцінювати цінність результатів своїх архітектурних проектів, невміння зіставляти власні архітектурні задуми і проекти з художніми стилями й архітектурними напрямами. Не спроможні самостійно виявити і визначити способи виправлення власних недоліків у художньому оформленні архітектурних проектів. Для студентів характерні безсистемність теоретичних знань основ теорії композиції, зображення на площині, художньо-графічних матеріалів і технік рисунка, художніх принципів і способів конструктивно-логічного моделювання. У студентів цього рівня не сформовані вміння розв’язувати композиційні задачі в архітектурному проектуванні виражальними засобами, зображувати архітектурні об’єкти в певному ракурсі по пам’яті та за уявою, виконувати начерки, ескізи, використовувати художньо-графічні засоби у створенні архітектурного образу. У них виникають суттєві труднощі в самостійному створенні архітектурних задумів зображальними засобами, що не дозволяє їм розробити власний архітектурний проект.

Результати констатувального експерименту засвідчили, що для студентів експериментальної (далі – ЕГ) і контрольної груп (далі – КГ) характерним є середній рівень сформованості художньо-професійної культури - 36,11% студентів. Низький рівень виявили 52,1% студентів КГ і 57,2% - ЕГ; високий – 8% студентів КГ і 8,1% – ЕГ.

Розроблена модель передбачала формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів за трьома послідовними етапами: пропедевтичний, професійної орієнтації образотворчої діяльності, продуктивним. (див. рис.1).

Перша педагогічна умова – професійна спрямованість художньої підготовки майбутніх архітекторів, упроваджувалася на пропедевтичному етапі. Формування художньо-професійної культури майбутніх архітекторів на цьому етапі забезпечувалось організацією міжкафедрального науково-методичного об¢єднання викладачів професійно-зорієнтованих архітектурних і спеціальних художніх дисциплін. Методичне забезпечення передбачало узгодження програм професійно-зорієнтованих архітектурних і спеціальних художніх нормативних дисциплін: за метою і завданням навчальної діяльності студентів; за логічною послідовністю та часовою відповідністю досліджуваних тем; із міжпредметних зв'язків і їх змістом; за термінологією і поняттєвим апаратом навчальних дисциплін. Було структуровано і впорядковано за змістом нормативні дисципліни спеціального художнього («Рисунок», «Живопис», «Скульптура») і професійно-зорієнтованого архітектурного («Основи та методи архітектурного проектування», «Архітектурне проектування», «Архітектурна графіка», «Об'емно-просторова композиція») циклу.

Відповідно до мети першого етапу на матеріалі навчальної дисципліни «Рисунок» студенти опановували базові знання та вміння основ образотворчої діяльності. Зважаючи на досвід зображувальної діяльності студентів і рівень їхньої підготовки до вступу у ВНЗ, було розроблено і використано систему вправ трьох рівнів складності, що містили завдання і прості вправи на постановку руки і координацію рухів; усвідомлення та виявлення конструкції та будови форми зображувальними засобами; передання об’ємної форми. У цілому система завдань і вправ мала на меті формування у майбутніх архітекторів уміння передавати об’ємність форм різноманітними зображувальними засобами.

На другому етапі - професійної орієнтації образотворчої діяльності була реалізована друга умова – інтегрування змісту і завдань професійно-зорієнтованих архітектурних і спеціальних художніх дисциплін у процесі підготовки майбутніх архітекторів. Це передбачало: визначення тем і завдань з архітектурного проектування, розв’язання яких потребує використання знань і вмінь образотворчої діяльності; розробку систем завдань і вправ з образотворчої діяльності, зорієнтованих на практичне використання у розв’язанні завдань зі створення навчальних архітектурних проектів.

Узгодження і коригування завдань і змісту навчальних робочих програм із дисциплін спеціально-художнього і професійно-зорієнтованого архітектурного циклу здійснювалося на спеціально організованих міжкафедральних науково-методичних об’єднаннях викладачів. У процесі співпраці і за результатами обговорення складалися структурно-логічні схеми для професійно-зорієнтованих та спеціально-художніх дисциплін; розроблявся тематичний зміст і графік проведення спільних практичних занять (майстер-класів) із залученням архітекторів-практиків; проводилися спільні оглядові лекції за визначеними темами.

Окрім того, на науково-методичних об’єднаннях було визначено критерії оцінки сформованості художньо-професійної культури майбутніх архітекторів, презентовано робочу програму з дисципліни «Рисунок», використано діалогові форми навчання студентів і викладачів; розроблено систему завдань, спрямованих на використання студентами вмінь і навичок образотворчої діяльності в процесі створення архітектурного проекту.

Система завдань і вправ передбачала набуття студентами уміння створювати об’ємні форми, передавати їх простір під різними кутами зору, з використанням різних зображувальних графічних матеріалів і технік, їх комбінування, стилізації і трансформації зображувальних об’єктів в різних площинах. Для формування у студентів уміння передавати на рисунку зовнішній і внутрішній простори їм пропонувалися завдання з таких тем: «Зображення інтер’єру громадської будівлі», «Зображення інтер’єру зали малювання», «Зображення інтер’єру жилої кімнати за визначеним кресленням», «Зображення архітектурної панорами», «Архітектурний пейзаж», «Перспективи