СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ДІТЕЙ-СИРІТ ТА ДІТЕЙ, ПОЗБАВЛЕНИХ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ, У ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її теоретичної і практичної розробленості, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичну значущість дослідження, відображено відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Теоретичні основи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у Великій Британії (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)” – обґрунтовано передумови та основні періоди становлення і розвитку системи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, у Великій Британії (друга половина ХХ – початок ХХІ століття); проаналізовано нормативно-правове забезпечення захисту прав та інтересів цієї категорії дітей; розкрито зміст дефініцій “соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування”, “нужденні діти”, “улаштовані діти”, “діти під наглядом”.

На підставі вивчення наукових праць британських і вітчизняних дослідників (Р. Баллока, А. Джеймс, О’Доннелл, Г. Клімантової, Р. Паркера, Дж. С. Райкус, Х. Хендріка, М. Целих) здійснено ретроспективний аналіз становлення і розвитку соціального захисту дітей у Великій Британії, за допомогою чого встановлено, що британське суспільство пройшло довгий шлях до усвідомлення необхідності захисту дитини та її прав, а також виокремлено п’ять історичних періодів становлення соціального захисту дітей-сиріт. Перший період (від античності до ХV ст.) – зародження –характеризується епізодичністю соціального захисту. У цей період діти не виділялися як окрема категорія населення, були позбавлені багатьох прав: їх не враховували при переписі населення, вони працювали з семи років нарівні з дорослими, дитяча смертність у країні була звичним явищем. Другий період (ХVI – ХVII ст.) – занепад – визначається економічним занепадом країни, що відобразився на захисті дітей-сиріт та дітях, які проживали в бідності. З причини їх великої кількості Королівство не мало можливості надати притулки таким категоріям. У цей час приймається Закон “Про бідних” (1601 р.), проте він не є дієвим. Уперше використовується практика вилучення дітей із бідних сімей, відповідальність за яких покладається на місцеві органи влади. Третій період (ХVIII ст. – перша пол. XIX ст.) – удосконалення – форм і змісту, який відзначається появою в суспільстві думки про необхідність захисту дітей від негативного впливу середовища, вихованням їх волі, характеру; відстоюванням прав осиротілих дітей феодалами, яким вони належали; організацією перших притулків (у 1795 р.). Четвертий період (друга пол. XIX – перша пол. ХХ ст.) – реформаторський – ознаменувався спробами “виключення” дітей із дорослого світу, проявами допомоги в соціалізації, наслідуванні дітьми бажаних нормативних зразків, підтримкою їх у навчанні, вихованні, що позначилося на змісті законодавчих документів про обов’язкову освіту. П’ятий період (друга пол. ХХ – початок ХХІ ст.) – інноваційний  – окреслюється розвитком системи органів соціального захисту дітей і появою нового виду професійної діяльності – соціальної роботи та нових форм улаштування такої категорії дітей.

Означені періоди характеризувалися важливими змінами: прийняттям та вдосконаленням законів, створенням нових видів закладів соціального захисту для дітей-сиріт і поступовою реорганізацією окремих проявів соціального захисту в єдине ціле, що включало компоненти, які стали невід’ємною частиною системи соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Установлено, що впродовж ХХ ст. у Великій Британії активізувалася роль держави щодо соціального захисту та соціального забезпечення. Уже з кінця 40–х років ХХ ст. до початку ХХІ ст. у політичній і соціальній сферах суспільства відбулися зміни, які привели до посилення інновацій у соціальному житті суспільства і соціальній роботі, а також значною мірою вплинули на процес соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на початку ХХІ століття.

Особливе місце у цьому процесі відіграє інноваційний період, на якому відбулося вдосконалення системи соціального захисту таких дітей (друга половина ХХ та початок ХХІ ст.). З’ясовано, що саме в цей період держава почала надавати різні види підтримки для забезпечення соціального захисту сімей з дітьми (пільги, виплати, субсидії), що сприяло зміцненню сімей та поперердження позбавленню батьківських прав, розроблені загальнонаціональні програми та стратегії соціального захисту зазначеної категорії дітей і сімей щодо запобігання позбавлення батьківських прав (“Упевнений старт” (“Sure Start”), “Кіморт” (“Cymorth”), “Єдина Стратегія”). Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, став пріоритетом соціальної політики держави. Зазначене дозволило узагальнити особливості становлення і розвитку системи соціального захисту цієї категорії дітей у Великій Британії (друга половина ХХ – початок ХХІ ст.), обґрунтувати визначальні етапи інноваційного періоду та розкрити їхнє змістове наповнення (рис. 1).

Виявлено, що в інноваційний період у результаті активної дії держави відбулася зміна у ставленні суспільства до дітей, їх почали розглядати як окрему групу з особливими характеристиками. Поступове відкриття дитини як окремого суб’єкта, дозволило ввести в обіг поняття “захист дитини” (“child protection”) – діяльність спеціалізованих органів, на яких чинним законодавством покладена відповідальність за виявлення дітей, які стали жертвами насильства, занедбаності або ризикують бути скривдженими, та втручання з метою захисту дитини. Цей період мав істотний вплив на функціонування системи соціального захисту дітей у Великій Британії.