У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет, методологічні й теоретичні засади, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, відображено апробацію та зв’язок роботи з науковими програмами і планами.
Упершому розділі – „Науково-теоретичні та історико-педагогічні засади екологічного виховання молодших школярів” – представлено результати науково-теоретичного та історико-педагогічного аналізу проблеми екологічного виховання молодших школярів у сільських малокомплектних школах Західної України другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Обґрунтовано науково-теоретичні та історико-педагогічні засади екологічного виховання молодших школярів, у зв’язку з чим з’ясовано особливості змісту та організації навчально-виховного процесу в сільській малокомплектній школі. Виявлено, що категоріально-понятійний апарат проблеми дослідження визначається взаємозв’язком понять „екологія – виховання – екологічне виховання”; взаємозумовленими і взаємопов’язаними є також поняття „екологічна культура”, „екологічна свідомість”, „екологічна освіта”.
На основі категоріально-понятійного аналізу проблеми дослідження встановлено окремі підсистеми екологічного виховання, а саме: пізнавальну (знання про цілісність навколишнього середовища й основних законів його функціонування і розвитку, усвідомлення комплексності й взаємозв’язку антропогенного впливу на стан довкілля, знання основних екологічних проблем та можливих шляхів їх розв’язання у системі „природа-людина-суспільство”); аксіологічну (формування морально-етичного компоненту свідомості учня та його моральних установок щодо ставлення до природи та її проблем, усвідомлення власної причетності та відповідальності за прийняті рішення); нормативно-правову (наявність відповідного нормативно-правового забезпечення екологічного статусу суспільного життя та діяльності окремих соціальних інститутів, у тому числі освіти); діяльнісну (зміст, форми і методи природоохоронної діяльності та їх еколого-виховне значення); комунікативну (розвиток комунікацій у системі „людина-природа”); прогностичну (позитивний прогноз стану екологічних цінностей за умови реалізації ефективних моделей екологічного виховання в загальноосвітньому навчальному закладі).
У ході аналізу історичних та науково-педагогічних джерел сформульовано визначення екологічного виховання молодших школярів сільської малокомплектної школи як безперервного педагогічного процесу, спрямованого на усвідомлення молодшими школярами морально-етичних норм та правил життєдіяльності в довкіллі, формування екологічних цінностей та переконань щодо необхідності власної відповідальності за майбутнє навколишнє середовище в умовах навчально-виховного процесу сільської малокомплектної школи.
Для з’ясування теоретичних засад екологічного виховання молодших школярів використано такі теоретичні підходи, як гуманістичний, особистісно-діяльнісний, соціоекологічний. Cформульовано висновок про те, що проблематика західноукраїнського регіону в контексті екологічного виховання молодших школярів представлена лише поодинокими публікаціями кінця ХХ ст.; натомість у 50-80-х рр. (і, особливо, у 50-60-х рр.) ХХ ст. проблема екологічного виховання у Західній Україні не була висвітлена. Вивчення педагогічної періодики дало можливість дійти висновку про категоріальну динаміку проблеми екологічного виховання молодших школярів. З'ясовано, що поняття „екологічне виховання” з’явилося в науковому обігу наприкінці 70-х рр. ХХ ст.; у більш ранній період використовувалися поняття „природоохоронна діяльність”, „натуралістична діяльність”, „виховання любові до природи” тощо.
У результаті вивчення специфіки сільської малокомплектної школи у системі навчальних закладів різного рівня в Україні у ході їх історичного розвитку визначено особливості функціонування зазначених навчальних закладів, до яких віднесено: малочисленність педагогічного колективу, особливості організації навчально-виховного процесу та діяльності керівника сільської малокомплектної школи; регіональні особливості сільської малокомплектної школи в Західній Україні.
Виявлено провідні характеристики сільської малокомплектної школи в Західній Україні (середина ХХ – початок ХХІ ст.), які визначили специфіку екологічного виховання молодших школярів: неформальна близькість сільської малокомплектної школи до природного середовища; забезпечення аксіологічної підтримки екологічного виховання на засадах збереження етнонаціональних традицій у сім’ях сільських мешканців західноукраїнських областей; забезпечення тісного взаємозв’язку школи і сім’ї в екологічному вихованні молодших школярів; можливість реалізації особистісно орієнтованого підходу в екологічному вихованні; урахування відповідного досвіду в різновікових учнівських колективах.
У дослідженні з’ясовано, що Західна Україна як регіон, що останнім був приєднаний до Радянської України, зазнала чималих змін на першому етапі реформування системи освіти в післявоєнний період. Це вплинуло на зміст та особливості виховання молодших школярів у сільській малокомплектній школі, яка поступово стандартизовувалася й асимілювалася до радянської сфери освіти. Обґрунтовано основні етапи розвитку екологічного виховання в сільських малокомплектних школах Західної України в досліджуваний період (таб. 1).
У результаті аналізу архівних джерел, педагогічної періодики та окремих наукових праць сформульовано висновок, що серед визначених у дослідженні етапів розвитку екологічного виховання лише у період радянізації спостерігалися суттєві відмінності у змісті екологічного виховання в регіонах. Проте, вже на етапі стандартизації сільська малокомплектна школа західноукраїнського регіону набула змісту радянської малокомплектної (малочисельної) школи з тією лише різницею, що була пов’язана з регіональними умовами Західної України (належність до різних природно-кліматичних зон, наявність заповідних зон, ландшафтних парків, заказників та ін.).
У другому розділі – „Організація екологічного виховання у сільських малокомплектних школах Західної України (середина ХХ – початок ХХІ ст.)” – виявлено провідні чинники та передумови становлення екологічного виховання у зазначених школах; з’ясовано організаційно-методичні та нормативно-правові засади екологічного виховання у сільських малокомплектних школах. Для виконання завдань дослідження вивчено організацію екологічного виховання у сільських малокомплектних школах західноукраїнського регіону у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. У зв’язку з цим з’ясовано провідні чинники й передумови становлення екологічного виховання у цих навчальних закладах, а також визначено їхні організаційно-методичні та нормативно-правові засади.
У результаті аналізу наукових праць та архівних матеріалів виокремлено провідні чинники, які визначають специфіку екологічного виховання молодших школярів у сільських малокомплектних школах Західної України у зазначений період, а саме: соціально-економічні, соціально-політичні, соціокультурні, територіальні. Допоміжними (локальними) чинниками у дослідженні стали вікові особливості молодших школярів сільської малокомплектної школи та соціокультурна специфіка сільського соціуму, який справляє суттєвий вплив на екологічне виховання молодших школярів.
Сформульовано висновок, що сільський соціум – це особливе середовище для екологічного виховання молодших школярів, яке забезпечує безпосереднє спілкування дитини і природи, що полегшує вчителеві завдання виховання бережливого ставлення до навколишнього середовища. З іншого боку, діяльність учителя сільської малокомплектної школи утруднена місцевими соціокультурними умовами.
З’ясовано, що вікова специфіка молодших школярів у сільській малокомплектній школі полягає в тому, що вчитель у цьому випадку не може спиратися на результат екологічного виховання, отриманий при відвідуванні дітьми дошкільного закладу.
