ФОРМУВАННЯ САМОЕФЕКТИВНОСТІ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ У ПРОЦЕСІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету, задачі, методи дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – «Теоретичні засади формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини» – на основі теоретичного аналізу філософської, психологічної, педагогічної літератури розкрито сутність та вікову динаміку самоефективності у процесі професіоналізації студентської молоді; виділено професійні детермінанти прояву самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини; уточнено структуру, критерії та показники самоефективності майбутніх ветеринарів, визначено психофізіологічні особливості формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини.

З’ясовано, що ефективність – це загальнонаукова категорія, яка означає ступінь близькості досягнутих результатів до ідеалізованих, очікуваних. У педагогіці поняття «ефективність» використовується у поєднанні з такими термінами, як «навчання», «навчальна діяльність», «професійна підготовка», «професійна готовність» тощо (В. Євдокимов, С. Кубіцький, І. Хорєв та ін.) Поняття «ефективність» в особистісному вимірі визначає сутність такої дефініції, як «самоефективність» (М. Гайдар, В. Лук’яненко, Д. Шапошник та ін.). Аналіз сучасних досліджень з означеної проблематики доводить, що сьогодні активно розглядається педагогічна самоефективність, яка пов’язана з працею вчителів та викладачів. Доведено, що у тлумаченнях педагогічної самоефективності немає єдиної точки зору. Дана дефініція розглядається і як особистісно-професійна характеристика, і як показник досягнення майбутніми фахівцями цілей освіти, і як судження про здатність педагога організувати навчальний процес тощо (Т. Кремешна, М. Нещадим, О. Фаст, Tschannen-Moran і Wolfolk Hoy та ін.). Як зарубіжні, так і вітчизняні автори приділяють значну увагу формуванню загальної самоефективності. Значну цінність мають дослідження, в яких загальна самоефективність поділяється на діяльнісну та соціальну (А. Бояринцева, М. Гайдар, Т. Гордєєва, M. Sherer, J. Maddux, B. Mercandante, S. Prentice-Dunn, B. Jacobs, R. Rogers ). У складі загальної самоефективності науковці також виокремлюють такі її різновиди: комунікативну, особистісну, кар`єрну, професійну, ефективність у сфері здоров’я та ін. (М. Гайдар, Є. Могильовкін, Д. Шапошник та ін.).

Визначено, що сенситивним періодом для становлення самоефективності є юнацький вік, який характеризується інтенсивним розвитком інтелектуальних ресурсів, професійної мотивації, формуванням компетентності майбутніх фахівців. Результати досліджень науковців встановлюють прямий зв’язок самоефективності з наполегливістю та впевненістю, академічною успішністю, рівнем домагань особистості, особистісною тривожністю, допитливістю, вмінням бачити нові можливості, локусом контролю, нададаптивністю, антиципацією, здатністю розуміти логіку розвитку ситуацій взаємодії та значення поведінки людей у цих ситуаціях тощо (Т. Гущина, А. Демерс, Н. Пророк, О. Шепелєва та ін.). Можна констатувати домінування середнього рівня загальної самоефективності у студентської молоді та гендерні відмінності у її розвитку (М. Воробйов, А. Кравченко, В. Лук’яненко, Т. Петровська та ін.).

Дослідження основних професійних детермінант самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини довели, що це утворення не може бути сформовано до того, як ветеринар оволодіє професійною компетентністю (Л. Вікторова, С. Пантелєєв, Н. Шевченко та ін.); самоефективність лікаря ветеринарної медицини полягає у його переконаності у наявності в нього професійної компетентності та впевненості в успішному досягненні професійних цілей (А. Бандура, Л. Голубкова, Д. Леонтьєв та ін.); самоефективність пов’язана з різноманітними характеристиками професійної кар’єри лікаря ветеринарної медицини (стратегією кар’єрних просувань, особливостями мотивації, суб’єктивного сприйняття фахівцем успішності своєї кар’єри) (А. Бояринцева, О. Богатирьова, І. Лотова, І. Яворська-Вєтрова та ін.); серед факторів впливу на самоефективність майбутніх лікарів ветеринарної медицини виділяються інформаційні засоби; непрямий досвід, отриманий завдяки спостереженню за іншими людьми; вербальні переконання і підтримка з боку соціального оточення; фізичні особливості тощо (А. Бандура, Л. Голубкова, Т. Коваль та ін.). Виділені детермінанти дали можливість визначити сутність поняття «самоефективність майбутніх лікарів ветеринарної медицини», під яким розуміємо інтегральне утворення, яке виражається в переконаності лікаря у наявності в нього професійної компетентності та готовності до професійної діяльності, що забезпечує успішне досягнення поставлених цілей і здатності продуктивно працювати за фахом, сприяє самореалізації і професійному зростанню ветеринара.

У процесі дослідження визначено критерії (дієвості отриманих фахових знань, орієнтації на успіх у професійній діяльності, саморефлексії власних здібностей), структурні компоненти та показники самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини: когнітивно-діяльнісний (навчальна самоефективність як здатність бути самодостатнім у здобутті знань, умінь та навичок; професійна самоефективність, що забезпечує формування фахової компетентності, розвиток професійних знань, умінь та навичок, сприяє розвитку впевненості у власній професійній ефективності шляхом реалізації набутих теоретико-операційних знань, умінь та навичок у практичній діяльності; комунікативна самоефективність, що проявляється у володінні комунікативним потенціалом та досвідом у ситуаціях взаємодії з іншими людьми; творчий потенціал, що стимулює пошук індивідуальних творчо-інноваційних маршрутів здійснення професійної діяльності майбутніми ветеринарами); мотиваційно-ціннісний (сформованість внутрішніх мотивів професійної діяльності, що орієнтують майбутніх фахівців на успіх; духовний розвиток майбутніх фахівців; емпатійність студентів, що проявляється у співчутті та співпереживанні); рефлексивний (саморегулятивні вміння студентів через вивчення їх локусу контролю, що допомагає ветеринару дослідити і зрозуміти свої професійно значущі якості; рольовий статус, що виявляє усвідомлення людиною самої себе, її самооцінку; прагнення до самовдосконалення та самореалізації у професійній діяльності, що забезпечує прогноз власної професійної успішності та усвідомлення життєвої перспективи).

Інноваційна організація професійної підготовки майбутніх ветеринарів передбачає використання ефекту півкульового синтезу, коли інформація правопівкульового та лівопівкульового ряду подається одночасно та синхронізується, що сприяє розвитку умов для синестезії та медитативного стану, який дає можливість запам’ятовувати великі масиви інформації. Отже, можна говорити про використання феномену функціональної асиметрії півкуль головного мозку у професійній підготовці майбутніх ветеринарів як основи формування їх професійної компетентності та самоефективності.

У другому розділі – «Моделювання процесу формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини» – розкрито методологічні підходи до проблеми формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини та здійснено моделювання процесу формування самоефективності майбутніх ветеринарів.

Створення концептуальної моделі передбачає формулювання основних її концептуальних положень. Першим концептуальним положенням розробленої моделі є розгляд самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини як наслідку формування у них професійної компетентності, що дозволяє сформувати професійні знання, уміння, досвід в єдності з самоефективністю як переконаністю кожного окремого фахівця у власній компетентності ефективно застосувати здобуті знання у практичній діяльності.

Другим концептуальним положенням є твердження, що ефективність реалізації концептуальних ідей у динамічний процес професійної підготовки майбутніх лікарів ветеринарної медицини визначається боротьбою зовнішніх та внутрішніх протиріч, взаємодією протилежних сторін об’єкта чи системи, що виступають рушійними силами цього процесу та обумовлюють фактори впливу на самоефективність.

Третє концептуальне положення стосується вибору принципів професійної підготовки майбутніх лікарів ветеринарної медицини на основі синергетичного, системного і компетентнісного підходів до її організації, а саме: відкритість (дисипативність) психолого-педагогічних систем, їх саморозвиток, самодетермінізм; неврівноважена динаміка, флуктуації, стан нестійкості; нелінійність, біфуркаційність освітніх процесів; імовірнісність, випадковість, багатомірність педагогічних явищ; атракторність психолого-педагогічних процесів; фундаментальність; універсалізація; індивідуалізація і диференціація; інноваційність.

Четверте концептуальне положення зводиться до необхідності врахування структури самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини у процесі її формування (когнітивно-діяльнісний, мотиваційно-ціннісний і рефлексивний компоненти).

П’яте концептуальне положення описує педагогічні умови та фактори формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини:

1) розвиток впевненості майбутніх лікарів ветеринарної медицини у власній професійній компетентності в процесі їх професійної підготовки;

2) орієнтація на творчу роботу в формуванні самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини;

3) актуалізація ціннісного ставлення майбутнього ветеринара до оволодіння самоефективністю;

4) спрямованість форм, методів і технологій професійної підготовки на поетапне формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини;

5) стимулювання професійного самовдосконалення майбутніх лікарів ветеринарної медицини та віри у власні можливості.

До факторів, які впливають на самоефективність, віднесено: досвід власних успіхів у здійсненні професійної діяльності, вирішення завдань різних рівнів складності, вербальне переконання та емоційне піднесення.

Шосте концептуальне положення моделі визначає технологію формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини та етапність проведення роботи: стартовий психолого-педагогічний аналіз рівня знань студентів; розподіл студентів на гетерогенні групи за рівнем фахової підготовки; добір навчальних матеріалів для груп студентів з низьким, середнім та високим рівнем знань; диференціація змісту навчального матеріалу і його розподіл за часом, формами і методами реалізації; розробка загальної схеми дій викладача при інтенсивному навчанні; керівництво інтенсивним навчанням студентів на занятті, під час самостійної підготовки; аналіз результативності інтенсивного навчання.

Етапи проведення інтенсивного навчання передбачають використання технологій, методів і форм роботи, які засновані на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на підвищення професійного рівня майбутніх ветеринарів, сприяють самоідентичності, адекватній самооцінці, розвитку наполегливості, відповідальності, впевненості. Серед технологій, які впливають на формування самоефективності, виділені: сугестивні, інтерактивні, інформаційно-комунікативні, тренінгові, проектні; серед методів навчання: творчі завдання, рефлексивні бесіди, самоспостереження, сугестопедичні методи навчання (релаксопедія, ритмопедія, методика чуттєвої підтримки тощо). Інноваційними формами, які використовувалися у процесі формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини, виступають: лекція-візуалізація, бінарна лекція, семінар-диспут, творча самостійна робота тощо.

Сьоме концептуальне положення моделі формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини стосується її результатів, що проявляються у рівнях сформованості самоефективності (високий, середній, низький).

Високий рівень (рефлексивно-професійний) характеризується впевненістю майбутніх ветеринарів у власній професійній ефективності шляхом реалізації набутих теоретико-операційних знань, умінь та навичок у практичній діяльності; значним комунікативним потенціалом та досвідом спілкування, прояву взаємоповаги в ситуаціях взаємодії з іншими людьми; пошуку індивідуальних творчо-інноваційних маршрутів здійснення професійної діяльності; сформованістю внутрішніх мотивів професійної діяльності та орієнтацією на успіх; емоційною стійкістю та емпатійністю; сформованістю рефлексивних умінь; адекватною самооцінкою власних здібностей; прагненням до самовдосконалення на основі віри у власні можливості.

Середній рівень (ситуативно-формальний) характеризується ваганнями майбутніх фахівців в оцінці власної професійної ефективності та частковою реалізацією набутих теоретико-операційних знань, умінь та навичок у практичній діяльності; незначним комунікативним потенціалом та досвідом спілкування, прояву поваги в ситуаціях взаємодії з іншими людьми; стандартного вирішення майбутніми ветеринарами проблем професійної діяльності; превалюванням зовнішньої позитивної мотивації та орієнтацією на професійний обов’язок; недостатньо вираженою емоційною стійкістю та емпатійністю; частковою сформованістю рефлексивних умінь; не завжди адекватною самооцінкою власних здібностей; прагненням до самовдосконалення з розрахунком на матеріальну вигоду.

Низький рівень (неадаптивно-номінальний) характеризується невпевненістю майбутніх лікарів ветеринарної медицини у власній професійній ефективності, невикористанням набутих теоретико-операційних знань, умінь та навичок у практичній діяльності; незначним комунікативним потенціалом та відсутністю досвіду в спілкуванні та в ситуаціях взаємодії з іншими людьми; небажанням пошуку творчих підходів до здійснення професійної діяльності; превалюванням зовнішньої негативної мотивації та орієнтацією на соціальні та фізіологічні потреби, необхідністю в безпеці та захисті; емоційною нестійкістю та пасивно-споглядальним ставленням до переживань інших людей; несформованістю рефлексивних умінь; неадекватною самооцінкою власних здібностей; відсутністю прагнення до самовдосконалення та невіри у власні можливості.

Результативність процесу формування самоефективності ветеринарів залежить від реалізації всіх елементів системи, яка уявно наведена в її моделі (рис. 1).

У третьому розділі – «Удосконалення процесу формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини» − представлено методику реалізації педагогічних умов формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини у процесі формувального експерименту, а також визначено динаміку формування самоефективності майбутніх ветеринарів у констатувальному і формувальному експериментах.

Реалізація першої педагогічної умови формування самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини передбачала в процесі формувального експерименту цілеспрямовану роботу щодо розвитку досліджуваного феномену у процесі викладання всіх дисциплін згідно базового навчального плану напряму підготовки «Ветеринарна медицина» ОКР: 6.110101 – «бакалавр» (на базі повної загальної середньої освіти). Розвиткові самоефективності студентів у процесі професійної підготовки ефективно сприяли такі методи роботи, як бесіди, мозкові атаки, робота фокус-груп, ситуаційно-рольові ігри, тренінги, вправи тощо.

Друга педагогічна умова передбачала орієнтацію на творчу роботу в формуванні самоефективності майбутніх лікарів ветеринарної медицини. Широко використовувалась у процесі експерименту творча ситуація, яка стимулювала пошукову діяльність, розвивала творчі можливості в процесі розв’язання творчих задач, вирішення навчальних проблем, дискусій, критичного аналізу прочитаного, навчальної експериментальної і дослідницької діяльності, ігрових ситуацій тощо.