МЕТОДИКА РОБОТИ НАД ВИКОНАВСЬКОЮ ІНТЕРПРЕТАЦІЄЮ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ У ПРОЦЕСІ ВОКАЛЬНОЇ ПІДГОТОВКИ ПЕДАГОГІВ-МУЗИКАНТІВ УКРАЇНИ ТА КИТАЮ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, об’єкт, предмет, завдання, методологічні та теоретичні основи дослідження, охарактеризовано методи науково-педагогічного пошуку, розкрито наукову новизну та практичну значущість дослідження, висвітлено напрями впровадження і апробації одержаних результатів експериментальної роботи.

У першому розділі – «Теоретичні основи дослідження проблеми виконавської інтерпретації музичних творів» - подано огляд наукових джерел з проблеми виконавської інтерпретації (Є.Гуренко, І.Гринчук, Л.Казанцева, В.Крицький, Л.Мазель, В.Москаленко, О.Рудницька, Г.Саїк, С.Фейнберг, Ю.Чекан, О.Щолокова, Цао Лі, Хе Гон, Чжон Цен та ін. ), визначено теоретичні та методологічні засади роботи над виконавською інтерпретацією музичних творів у процесі вокальної підготовки майбутнього вчителя музики.

З позиції методології системного, герменевтичного, діяльнісного, особистісного, культурологічного і компетентнісного підходів було визначено головні характеристики інтерпретації музичних творів а саме: глибоке розуміння інтерпретатором авторського задуму, світоглядних позицій композитора; усвідомлення художньо-стильових особливостей написання музичного твору, культурно-історичних традицій та художнього напрямку, до якого належав автор; розуміння виконавських засобів відтворення музичного образу в реальному звучанні та досконале володіння виконавською технікою; індивідуально-особистісне переживання художнього образу виконуваного твору та власна художня концепція його звукового втілення. Це дозволило трактувати поняття «виконавська інтерпретація» у фаховій підготовці майбутніх педагогів-музикантів як багатогранний цілісний процес вивчення та відтворення у реальному звучанні художнього змісту музичного твору, що передбачає глибоке осмислення авторського задуму музичного образу, особистісне ставлення до нього, втілення змістової сутності у музичному виконанні.

Педагогічний аналіз специфіки вокального навчання студентів педагогічних університетів, а також літератури з вокальної педагогіки (В.Антонюк, Л.Василенко, Л.Гребенюк, Л.Дмитрієв, Д.Люш, А.Менабені, Г.Панофка, Ван Лей, Ван Шаньху, Цзінь Нань та ін. ) дозволив визначити вокальну підготовку майбутніх учителів музики важливим напрямком розробки методики роботи над виконавською інтерпретацією музичних творів у процесі фахової підготовки педагогів-музикантів України і Китаю.

На основі теоретичного аналізу особливостей вокального навчання студентів було визначено структуру виконавської інтерпретації у процесі вокальної підготовки майбутніх педагогів-музикантів, що охоплює мотиваційний, інформаційний, технологічний і творчий компоненти.

Мотиваційний компонент включає установки, бажання і прагнення особистості вивчати вокальне мистецтво, інтерес до вокально-виконавської діяльності.

Інформаційний компонент передбачає наявність широкого спектру знань з історії вокального мистецтва, методики постановки голосу, інформованість студентів у галузі музичного мистецтва.

Технологічний компонент включає володіння вокально-виконавськими уміннями та навичками (механізмами голосоутворення: акустичними (висота звуку, сила звуку, чистота інтонації, висока співацька форманта, вібрато, імпеданс тощо); фізіологічними (співацьке дихання, атака та опора звуку, нервово-м’язовий комплекс вокальної моторики тощо); орфоепічними (чіткість дикції, прикритість та округлість звуку, система навичок з вокальної орфоепії, чітка дикція, артикуляція тощо); психологічними (усвідомлене керування процесом власного голосоутворення і звуковедення), а також розвиненим співацьким діапазоном, рухливістю та кантиленою голосоведення, темброво-інтонаційними штрихами, навичками фразування, нюансування тощо).

Творчий компонент визначає індивідуально-суб’єктивне ставлення студентів до музичних творів, емоційне переживання їх художнього змісту, самореалізацію власних можливостей у вокально-виконавському процесі, розуміння педагогічного потенціалу вокального мистецтва у творчому розвитку школярів.

Визначені компоненти розглядаються у нерозривній єдності, що забезпечує розуміння цілісності і багатогранності процесу виконавської інтерпретації музичних творів у вокальній підготовці майбутніх педагогів-музикантів.

У другому розділі – «Методичні засади виконавської інтерпретації музичних творів у процесі вокальної підготовки педагогів-музикантів України та Китаю» - визначено принципи, педагогічні умови та методи роботи над вокальним репертуаром зі студентами України та Китаю, окреслено методичне забезпечення роботи над виконавською інтерпретацією музичних творів у процесі вокальної підготовки майбутніх педагогів-музикантів.

Спрямованість змістового наповнення процесу вокальної підготовки майбутніх учителів у контексті розвитку культури студентів, поглиблення їх художньої ерудиції на основі широкого ознайомлення зі світом мистецтва, пізнання різних художніх напрямків, а також урахування національних особливостей, індивідуального розвитку, особистісних можливостей та запитів – зумовили визначення принципів індивідуалізації та культуровідповідності у педагогічній роботі зі студентами над вокальним репертуаром.

Необхідність формування здатності студентів до естетичного сприйняття мистецтва, розвитку художнього світогляду майбутніх педагогів-музикантів, спонукали до виокремлення принципу естетичної спрямованості роботи над вокальним репертуаром.

Визначення специфічних особливостей виконавської інтерпретації вокальних творів зумовило необхідність активізації процесів осмислення і переживання студентом досвіду власної виконавської діяльності у процесі роботи над вокальним репертуаром, усвідомлення результату пізнання та оцінювання музичних образів, співвіднесення їх із власними світоглядними установками, цінностями, а отже виокремлення принципу рефлексивності.

Означені принципи орієнтували на: активізацію пізнавальної діяльності студентів у процесі вокальної підготовки (пізнання жанрів, стилів, методично-технологічного забезпечення співу тощо); розширення художнього світогляду у суміжних галузях мистецтва; розуміння інтонаційно-виражальних та жанрово-стильових особливостей різновидів музики через інтерпретацію вокальних творів; розвиток умінь проектування вокальних образів у сферу життєвих реалій; активізацію оцінного ставлення до вокального виконавства через формування уявлень про ідеали художньо-естетичного виконавства; формування уявлень щодо художніх традицій музичного виконавства та вокальних шкіл у контексті «діалогу культур» системи Схід-Захід; ознайомлення з народними традиціями, художніми образами різних народів; спонукання до художніх узагальнень вокальної культури.

Важливим аспектом розробки методичного забезпечення роботи над виконавською інтерпретацією музичних творів визначено розробку педагогічних умов означеного процесу, що ґрунтуються на вищезазначених принципах. Обґрунтовано такі педагогічні умови: створення художньо-творчої атмосфери занять; активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення художніх образів музики; використання закономірностей інтерпретаційного процесу в формуванні вокально-виконавської техніки; стимулювання рефлексивності та самовираження у процесі вокального виконання музичних творів.

Створення художньо-творчої атмосфери занять, як педагогічна умова, орієнтує студентів на інтенсифікацію культурологічних, естетичних, творчо-діяльнісних чинників, що сприяють вияву власної системи цінностей особистості, ініціюють духовну суверенність, виявляють індивідуальні якості, що забезпечують творче опанування музичного матеріалу через призму власного неповторного відчуття. Ця умова реалізується на ґрунті особистісно-орієнтованого підходу й передбачає дотримання принципу індивідуалізації вокального навчання, орієнтує на розвиток особистості студента, його творчого потенціалу, що забезпечує дію внутрішніх механізмів формування особистісних якостей майбутнього педагога-музиканта, активність його пізнавальної діяльності та стимулювання мотивації у вивченні вокальних творів.

Активізація пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення художніх образів музики, як педагогічна умова, орієнтує на активізацію пізнавальної та пошукової діяльності майбутніх учителів у процесі вокальної підготовки, оскільки саме через пізнання формується фонд фахових знань студента, його ціннісні орієнтації у галузі музичного мистецтва. Ця умова спрямовує на поглиблення музичних та художніх знань студентів, забезпечує усвідомлення взаємозв'язку емоційного та раціонального у виконавській інтерпретації музичних образів, що у їх сукупності має сприяти надійності у свідомому відтворенні музичних творів.

Використання закономірностей інтерпретаційного процесу у формуванні вокально-виконавської техніки, як педагогічна умова, ґрунтується на діяльнісному підході й передбачає формування вокально-виконавських умінь та навичок, набуття студентом виконавського досвіду, вмінь розпізнавання художньо-смислових елементів музичних творів, визначення їх узагальнених та контекстних значень, визначення драматургії розвитку змістовних процесів, а також вибір художньо-доцільних засобів вокально-виконавської виразності у відтворенні художніх образів музичних творів.

Умова стимулювання рефлективності та самовираження у процесі виконання музичних творів орієнтує на забезпечення пріоритету самостійно-творчої музично-виконавської діяльності, формування особистісного художньо-практичного досвіду, усвідомлення власних переживань у процесі виконання музичних творів, рефлексивний аналіз виконавської інтерпретації.

У розділі визначено комплекс методів педагогічної роботи у відповідності із забезпеченням вищезазначених педагогічних умов, а саме: методи міжособистісної взаємодії і спілкування в системі «викладач – студент» (взаємозбагачувальний діалог, обговорення, пояснення, дискусія), які орієнтують на створення художньо-творчої атмосфери занять; евристичні методи (порівняння, асоціації, аналогії, синхронічний та діахронічний аналіз музичних творів, евристичні запитання, евристичні ситуації та ін.), що сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів у процесі вивчення художніх образів музики; репродуктивні та творчі методи відпрацювання вокально-виконавської техніки (словесні, наочні, практичні), спрямовані на формування узагальнених прийомів відтворення художніх образів засобами вокального виконавства на основі логіки інтерпретаційного процесу; самостійно-пошукові та рефлексивні методи (інверсії, синектики, синестезії, особистих асоціацій, самоосмислення, самовираження), що активізують використання студентом власного досвіду спілкування з мистецтвом, мають катарсичний характер естетичних відношень і спрямовуються на стимулювання рефлективності та самовираження у процесі виконання музичних творів.