У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь розробленості проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, окреслено наукову новизну, практичне значення роботи, наведено дані про апробацію і впровадження одержаних результатів дослідження, подано структуру дисертації.
У першомурозділі – «Теоретичні й практичні аспекти формування творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці»– здійснено історико-генетичний аналіз феномена «творчі здібності молодших школярів», ретроспективно розглянуто концептуальні підходи до питання креативності, з’ясовано сутність процесу формування творчих здібностей як компонента навчальної роботи з учнями початкових класів, уточнено критерії та рівні сформованості творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці, наведено результати констатувального експерименту.
Аналіз вітчизняної і зарубіжної психолого-педагогічної літератури щодо формування творчих здібностей засвідчив різноваріантність поглядів на проблему креативності: одні науковці цілком ототожнюють творчість з інтелектом, інші вважають, що творчість не пов’язана з розвитком інтелекту і має свою власну суверенність. Учені досліджують креативність у чотирьох основних аспектах, а саме: як креативний процес, креативність як задану здатність, як креативне середовище (сферу, структуру, соціальний контекст, що формує вимоги до продукту творчості) і як креативну особистість.
Спираючись на здійснений аналіз сучасної психолого-педагогічної теорії й практики, окреслено три основні концептуальні підходи до наукових уявлень про творчі здібності: а) творчий процес як специфічна форма психічної активності не існує – високий рівень творчих здібностей зумовлено високим рівнем розвитку інтелекту і навпаки – Г.Айзенк, Д.Векслер, О.Моляко, Л.Термен та ін.; б) творчих здібностей як таких узагалі не існує, головну роль у детермінації творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні ознаки, інтелект, котрі є необхідною, але недостатньою умовою творчої активності особистості – Д.Богоявленська, Г.Костюк та ін.; в) творчі здібності або креативність є самостійним чинником, незалежним від інтелекту, творців із низьким рівнем інтелекту не існує, але можуть бути інтелектуали з низькою креативністю – Д.Гілфорд, Я.Пономарьов, С.Тейлор, Е.Торренс та ін.
Ручна праця є складовою частиною освітньої галузі «Технології» і передбачена програмою для учнів 1-4 класів.
Аналіз концепцій креативної парадигми освіти дав змогу здійснити трактування основних понять дослідження.
Сутність поняття «творчі здібності молодших школярів» ми визначаємо як індивідуально-психологічні особливості особистості, що формуються на основі задатків у процесі засвоєння і творчого застосування знань, умінь та навичок і зумовлюють розвиток таких психологічних якостей, як креативність, уява, відкритість, працелюбність, захоплення певним видом діяльності, наполегливість, здатність швидко відновлювати сили, самодисципліна, самодієвість, терпіння, воля.
Поняття «формування творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці»трактуємоякформування і динамічний розвиток особистісного утворення, що, проявляючись у вільній, свідомій, ініціативній та внутрішньо необхідній творчо-технологічної діяльності, складається з комплексу емоційних, інтелектуальних, характерологічних якостей і властивостей особистості учня молодших класів; навчання дітей нестандартному мисленню, умінню генерувати оригінальні ідеї, стимулювати фантазії, креативно мислити.
На основі компонентів конкретизовано критерії сформованості творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці, якими є: мотиваційний (розвиненість мотиваційної сфери до розвитку творчих здібностей, рефлективності, емоційної чуйності у творенні, спрямованість емоцій на самоствердження власних емоційних переживань, включення елементів емоційної регуляції); когнітивний (пізнання та наявність знань з предмету та змісту означеного поняття, котрі орієнтують учня у виборі дій); конативний (здатність до генерації творчої ідеї та пошук креативного рішення конструкції; розробка та виконання за зразком або шаблоном; вміння планувати та організувати діяльність; виконання дій у заданій послідовності; вміння виділяти найбільш суттєві елементи діяльності; намагання виділити елементи конструкції моделі; перенесення загально-трудових навичок в специфічні умови проектно-конструкторської діяльності).
Визначено рівні сформованості творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці, а саме: креативний (високий); усвідомлений (середній); індиферентний (низький).
За результатами констатувального етапу дослідження виявлено, що приблизно 30% молодших школярів знаходяться на індиферентному (низькому) рівні сформованих у процесі трудового навчання творчих здібностей; тільки 13,5% респондентів перебувають на креативному (високому) рівні.
Отримані показники засвідчили, що питанню формування творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці не приділяється належна увага. Основними причинами невисокого у більшості випадків рівня сформованості творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці визначено: недостатню компетентність учителів з питань формування креативності; теоретичну нерозробленість змістовного аспекту проблеми та її методичного і технологічного забезпечення.
Формування творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці відображає аспекти вираження кожного із структурних компонентів, а саме: когнітивний – глибина й закріпленість відповідних знань; афективний як міра наявності та сформованості мотивів до виконання конструктивної діяльності; праксеологічний якздатність до генерації творчої ідеї та пошук нового оригінального рішення конструкції моделі. В основу оцінювання кожного структурного компонента було покладено ступіньсамостійності та прагнення до оригінальності кожного учня у виконанні навчальних творчо-технологічних завдань.
Для більшої наочності й предметності процесу формування творчих здібностей молодших школярів у навчанні ручної праці та надання можливості вивчення його як цілісної системи і водночас дослідження окремих елементів. Була розроблена структурно-функціональна схема процесу формування творчих здібностей молодших школярів, котра відображає взаємозв’язок цільового блоку (мети, завдань), змістового блоку (напрямів реалізації, складових реалізації, структурних компонентів), діяльнісного блоку (методів, форм, педагогічних прийомів), результату і визначає діагностичний апарат (рис.1).
У другому розділі – «Методика розвитку творчих здібностей молодших школярів у процесі ручної праці» – на основі схеми формування творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці обґрунтовано щаблеву структуру комплексу спеціальних творчо-технологічних завдань, подано результати формувального етапу експерименту, висвітлено і проаналізовано ефективність запропонованої методики.
Аналіз педагогічних і психологічних проблем з питання формування творчих здібностей молодших школярів у процесі навчання ручної праці свідчить про відсутність у сучасній педагогічній науці єдиного підходу до розгляду явища формування творчих здібностей у навчанні ручної праці як основної сили навчального процесу на різних вікових етапах життя дитини.
