ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЕКОЛОГОБЕЗПЕЧНОГО СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ

Короткий зміст

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Земельні ресурси використовують для досягнення широкого кола цілей, тому необхідно планувати й регулювати всі види їх використання на комплексній основі. Комплексний підхід слід застосовувати на двох рівнях, враховуючи, з одного боку, екологічні та соціально-економічні чинники, зокрема вплив різноманітних економічних і соціальних факторів на навколишнє середовище, а з другого – усі компоненти навколишнього середовища, такі як повітря, вода, земля, геологічні та природні ресурси. Комплексний підхід формує вибір відповідних засобів й альтернативних варіантів і забезпечує максимально можливу продуктивність використання землересурсного потенціалу. У широкому плані мета полягає у використанні землі для тих видів господарювання, які забезпечують найбільшу користь і сприяють переходу до раціонального й комплексного ведення сільського господарства, враховуючи при цьому екологічні та соціальні аспекти.

Аналіз сучасного стану сільськогосподарського землекористування свідчить про відсутність чіткої програми його розвитку в процесі земельної реформи. В Україні склалася складна еколого-економічна ситуація, яка пов’язана з погіршенням стану довкілля, тому сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам екологобезпечного землекористування, а саме: розораність сільськогосподарських угідь досягає 80%; у сільськогосподарському обороті перебувають малопродуктивні й деградовані землі; зростає площа еродованих орних земель, забруднення земель промисловими відходами тощо. Нераціональне використання сільськогосподарських угідь призвело до зниження родючості ґрунтів, а щорічні втрати гумусу складають 600-700 кг на 1 га площі сільськогосподарських угідь.

Таким чином, в умовах загострення екологічної ситуації, економіко-екологічну ефективність використання земельних ресурсів потрібно розглядати з точки зору збереження їх природного стану та підвищення стійкості агроландшафтів. Разом із тим практика показала, що основою всіх перетворень повинно бути екологобезпечне землекористування.

У вітчизняній та зарубіжній літературі достатньо уваги приділяється вивченню багатоаспектних питань раціонального землекористування, збереження, відтворення і використання природно-ресурсного потенціалу. Ці проблеми, зокрема, частково розглядаються у працях: І.К. Бистрякова, Т.П. Галушкіної, М.Д. Гроздинського, Б.М. Данилишина, А.С. Даниленка, Д.С. Добряка, О.П. Канаша, П.Г. Коренюка, М.І. Лавейкіна, А.С. Лисецького, А.Г. Мартина, А.В. Мельника, С.О. Осипчука, А.М. Третяка, М.А. Хвесика та інших вітчизняних і зарубіжних вчених. Крім того, певний внесок у теорію та практику землеустрою зробили такі вітчизняні науковці, як П.Г. Казьмір, А.Я. Сохнич, Б.І. Пархуць, А.Д. Юрченко.

Аналіз літературних джерел виявив, що незважаючи на чисельність досліджень, дана проблема вивчена недостатньо, а принципи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування не визначені. Постає нагальна потреба в опрацюванні методичних підходів до землевпорядкування сільськогосподарських підприємств на екологобезпечній основі, ландшафтного мікрорайонування, визначення його критеріїв, а також необхідності поєднання екологобезпечних та агроекологічних підходів землеустрою. Враховуючи динамічність перетворень в аграрному секторі економіки, доцільно приділити особливу увагу питанням формування концептуальних засад організації екологобезпечного землекористування на сучасному етапі. Усе це зумовило вибір теми дисертаційної роботи, окреслило основні напрями пошуку, визначило мету, структуру та зміст дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась згідно з напрямами державних програм та досліджень за тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема, у рамках тем: 3.1.5.63. – “Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу” (номер держреєстрації 0100V000657); 3.1.5.64. – "Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України" (номер держреєстрації 0101V007882); 4.2.1.5.83. – "Розробка теорії і методів оцінки, оптимізації використання та відтворення земельних ресурсів в умовах сучасного землекористування" (номер держреєстрації 0102V006925).

Автор дисертаційної роботи брала безпосередньо участь у наукових дослідженнях РВПС України НАН України, зокрема з питань розробки механізму впровадження екологобезпечного сільськогосподарського землекористування та напрямів переходу його на екологічно збалансовані засади господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування системи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування та обґрунтування на цій основі комплексу заходів щодо підвищення економічної ефективності використання та відтворення продуктивного потенціалу земель, в умовах становлення соціальноорієнтованої ринкової економіки.

Відповідно до визначеної мети у дисертаційній роботі поставлено такі завдання дослідження:

• поглибити теоретико-методологічні засади організації екологобезпечного землекористування;

• обґрунтувати методичні підходи до формування системи екологобезпечного землекористування;

• удосконалити основні напрями підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу;

• розробити пропозиції щодо впровадження системи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування;

• обґрунтувати зональні аспекти стабільності сільськогосподарського землекористування;

• удосконалити механізми еколого-економічного регулювання використання земельних ресурсів;

• визначити напрями щодо залучення інвестицій в сільськогосподарське землекористування.

Об’єктом дослідження є процеси формування системи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування в умовах реформування земельних відносин.

Предмет дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань удосконалення екологобезпечного сільськогосподарського землекористування в умовах трансформації економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є логіко-діалектичний метод пізнання явищ і процесів в економіці в цілому та в землекористуванні зокрема. У дослідженнях використовувались такі методи: порівняльного структурного і функціонального аналізу – для обґрунтування системи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування і формування сталих агроландшафтів; економіко-математичні, графічні і картографічні – для розробки інструментарію визначення ефективності системи землекористування; логіко-структурний – для розробки інструментарію зональних аспектів екологічної стабільності землекористування; економічного моделювання – для складання прогнозів територіальної організації використання сільськогосподарських земель та їх окремих сегментів. Як один із найважливіших методологічних і методичних підходів у роботі застосовано системний підхід з урахуванням міждисциплінарного характеру дослідження.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі і нормативно-правові акти України з питань природокористування і постанови регіональних органів влади України, щорічні звіти, методичні й статистичні матеріали Міністерства аграрної політики України, Держземагентства України, Державного комітету України з будівництва і архітектури, інших міністерств і відомств, іноземні та вітчизняні наукові публікації, інформація з Інтернету.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних засад і розробці практичних способів удосконалення екологобезпечного сільськогосподарського землекористування.

Вперше:

• обґрунтовано теоретично-методологічні засади організації еколого-безпечного землекористування, в основу яких покладено принцип оптимального співвідношення між економічним зростанням, нормалізацією якісного стану земельних ресурсів, ростом матеріальних і духовних потреб населення;

• розроблено зональні особливості щодо забезпечення екологобезпечного сільськогосподарського землекористування, основними елементами яких є порегiональні оптимальні спiввiдношення земельних угідь, об’єктивна придатність земель для відповідного використання та ефективність виробництва конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

Удосконалено:

• механізми управління екологобезпечним землекористуванням, які на відміну від існуючих, враховують не лише економічну ефективність використання земель, а й екологічну доцільність та соціальну значущість;

• систему формування агроландшафтів землекористування, яка порівняно з наявними представляє собою сукупність взаємопов’язаних структурних компонентів територіальної організації використання та охорони сільськогосподарських земель в умовах реформування земельних відносин;

• методичні підходи до формування системи ринковоорієнтованого землекористування, критеріальними ознаками яких є земля, як головний елемент природного капіталу та основні чинники відтворювального процесу.

Набули подальшого розвитку:

• еколого-економічний механізм захисту земельних ресурсів від деградації, основними елементами якого є: фінансові ресурси, активiзацiя iнвеcтицiйної діяльності, шляхом уведення землі в економічний оборот, пільгове кредитування товаровиробників, економічне стимулювання впровадження ресурсозберігаючих технологій та застосування природоохоронних заходів;

• основні напрями землевпорядкування, як важливий механізм удосконалення землекористування, який враховує основні ієрархічні рівні, структуру компонентів територіальної організації землекористування, вітчизняний та світовий досвід цього процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані в роботі наукові результати мають важливе практичне значення для обґрунтування і розробки системи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування на рівні держави та регіону. Вони можуть бути використані у формуванні державної регіональної політики, у роботі регіональних органів управління земельних ресурсів при здійсненні земельної реформи, розробці регіональних програм.

Практична цінність дослідження визначається адресною спрямованістю конкретних програм, методик, положень, рекомендацій для суб’єктів різних рівнів управління земельними ресурсами: власників землі, землекористувачів, державних органів виконавчої влади. Наукові результати комплексного дослідження формування системи екологобезпечного сільськогосподарського землекористування покладено в основу системи пріоритетних заходів щодо інформаційного забезпечення організації використання земельних ресурсів. Результати дослідження щодо напрямів забезпечення ефективного і раціонального використання земель сільськогосподарського призначення в умовах ринку дістали нормативну оцінку, знайшли втілення на регіональному рівні, зокрема у Львівській області.

Результати дисертаційного дослідження використані органами виконавчої влади при Головному обласному управлінні земельних ресурсів у Львівській області (довідка №42 від 10 січня 2007 р.), Управлінням земельних ресурсів у Стрийському районі (довідка №222 від 20 листопада 2007 р.), Управлінням земельних ресурсів у Миколаївському районі (довідка №250 від 25 грудня 2007 р.), ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка №22 від 14 січня 2008 р.), ДП «Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (довідка №1-01 / 1606 від 17 грудня 2007 р.). Крім того, окремі положення дисертаційного дослідження використані професорсько-викладацьким складом Львівського державного аграрного університету у навчальному процесі (довідка №01-35-03 від 11 січня 2008 р.) та іншими установами й підприємствами.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові положення, висновки та пропозиції належать особисто автору та є її науковим доробком.

Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій розв’язано важливе наукове завдання – розроблено систему заходів щодо вдосконалення механізмів економічного регулювання екологобезпечного землекористування в перехідних умовах і на цьому підґрунті визначено основні напрями забезпечення раціонального використання та відтворення земель.

Наукові результати дисертаційного дослідження є внеском у розвиток економічної науки з питань природокористування, охорони навколишнього середовища та землекористування.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на: Міжнародному науково-практичному форумі «Теорія і практика розвитку АПК» (м. Львів, 19-20 вересня 2006 р.); Міжнародному науково-теоретичному форумі «Екологічні, економічні та технологічні аспекти використання земельних ресурсів» (м. Львів, 19-21 вересня 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нові технології в геодезії, землевпорядкуванні та лісовпорядкуванні» (м. Ужгород, 12-14 березня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладені у 11 наукових працях загальним обсягом 3,1 друк. арк., з них 2,0 друк. арк. є особистим доробком автора. Сім статей надруковано у наукових фахових виданнях, 4 – у матеріалах і тезах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертації складає 191 стор. комп’ютерного тексту, містить 22 таблиці та 11 рисунків, викладених на 10 стор. Список використаних джерел (197 найменувань) викладено на 18 стор.