ПОВЫШЕНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ТЕПЛОФИКАЦИОННЫХ БЛОКОВ ТЭЦ ПУТЕМ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ИХ РЕЖИМОВ РАБОТЫ

Короткий зміст

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, наведено дані про зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і задачі дослідження, висвітлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, апробацію роботи і публікації. 5

У першому розділі проведено аналіз умов енергозбереження при виробництві теплової та електричної енергії. Якщо на теплових та атомних електростанціях ситуація з енергозбереженням має чітко визначений напрям – підвищення коефіцієнта корисної дії енергетичного обладнання та удосконалення режимів його експлуатації, то для централізованого теплопостачання є цілий ряд проблем, які ще потребують глибокого вивчення.

Стан обладнання ТЕЦ, режими їх експлуатації та основні напрями підвищення ефективності роботи турбоустановок розглянуто багатьма авторами: Барінбергом Г.Д., Бененсоном Є.І., Гуторовим В.Ф., Ефімочкіним Г.І., Іоффе Л.С., Лагуном В.П., Сімою Л.Л., Трухнієм О.Д., Хаімовим В.А. та ін.

Велику увагу приділено аналізу режимів роботи ТЕЦ та питанням оптимізації розподілу навантажень між енергоблоками (Качан А.Д., Сердюк С.Д. та ін.), а також вибору раціональних режимів їх роботи при відпуску теплової енергії із застосуванням методів математичного моделювання (Лихвар М.В., Шубенко О.Л. та ін.)

Виконаний аналіз роботи теплофікаційних турбін, їх фактичного стану, частих змін у режимах експлуатації показує, що в цій ситуації основним напрямом підвищення енергоефективності ТЕЦ є отримання додаткової електричної потужності без витрат палива при забезпеченні споживача теплом необхідних параметрів у заданій кількості. Інструментом дослідження є моделювання процесів в теплофікаційних турбоустановках та виконання розрахункових досліджень для реальних енергоблоків, які знаходяться на ТЕЦ. На основі цього виконано постановку задачі дослідження.

У другому розділі дано обґрунтування вибору математичної моделі для розв’язання поставленої задачі.

Найбільш повно меті, що сформульована у дисертації, відповідає розроблений в Інституті проблем машинобудування ім. А.М. Підгорного НАН України програмно-обчислювальний комплекс «SCAT», який адаптовано стосовно турбоустановок ТЕЦ та доповнено методикою розрахунку недогрівів води на змінних режимах роботи регенеративних і сітьових підігрівачів. Важливою складовою цього комплексу є інформаційні моделі конкретних об'єктів досліджень, для яких обрано теплофікаційні турбіни Уральського турбінного заводу Т-100/120-130 і Т-250/300-240, що експлуатуються на ТЕЦ України.