Розвиток підприємств вуглеводного сектору ПАЛИВНО-ЕНЕРГЕТИЧНОГО КОМПЛЕКСУ України Статья

Актуальність теми. Енергетична криза, що виникла в другій половині ХХ століття, докорінним чином змінила відношення країн з розвиненою економікою до проблеми енергозабезпечення. Зважаючи на це, більшість країн Організації економічного співробітництва і розвитку переглянули національні енергетичні стратегії і зосередили зусилля на визначенні пріоритетів, адекватних викликам сучасності. Пріоритетними напрямами державної політики стали: зниження залежності національних економік від зовнішнього енергопостачання, передусім, шляхом проведення дійової енергозберігаючої політики; структурна перебудова економіки на користь прискореного розвитку не енергоємних виробництв і збільшення обсягу послуг.

Невиправдана затримка з реалізацією ефективної енергетичної державної політики України спонукає до активізації дій щодо підвищення ефективності енергозабезпечення та національної енергетичної безпеки. Успішне розв’язання цих завдань вимагає стабільного нарощування власного видобутку і переробки вуглеводневих енергоносіїв на основі інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору паливно-енергетичного комплексу (ПЕК) України з використанням сучасних організаційних та економічних механізмів.

Базові теоретичні засади інноваційно-інвестиційного розвитку є науковими напрямами досліджень таких вчених: Х. Барнетта, С. Вітте, С. Глазьєва, М. Кондратьєва, С. Кузнеця, Г. Менша, М. Туган-Барановського, Х. Фрімена, Й. Шумпетера, А. Шпідгоффа. Провідними вітчизняними дослідниками у вирішенні згаданої проблеми є: В. Александрова, О. Алимов, О. Амоша, Ю. Бажал, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Герасимчук, Б. Кваснюк, С. Козаченко, В. Перебийніс, О. Степанов, С. Ямпольский та інші. Вагомий внесок у розвиток і реформування ПЕК України та його складових, енергетичної безпеки країни зробили вітчизняні вчені: Г. Бурлака, М. Данілюк, О. Лапко, В. Недін, Б. Піріашвілі, І. Чукаєва, Ю. Ященко та інші.

Разом з тим, незважаючи на існуючі теоретичні розробки щодо розвитку підприємств ПЕК України, не вирішеними залишаються актуальні питання побудови системи забезпечення пріоритетних напрямів комплексного інноваційного розвитку підприємств вуглеводневого сектору енергетики як ключового чинника стабілізації енергозабезпечення країни й підвищення її енергетичної безпеки.

Теоретична неопрацьованість і практична потреба в дослідженнях щодо формування ефективних альтернативних напрямів і механізмів прискорення інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України визначили вибір теми дисертації, мету та завдання дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведене з урахуванням пріоритетних напрямів наукової та прикладної діяльності згідно «Енергетичної стратегії України на період до 2030 року» та Закону України «Про інноваційну діяльність». Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Міжнародного науково-технічного університету, зокрема за темами: «Антикризове управління організаціями в умовах реформування економіки України» (номер державної реєстрації 0102U000638; особистий внесок – розробка механізму економічної оцінки сучасного ресурсного та техніко-економічного стану підприємств); «Управління процесом організаційних змін в умовах перехідної економіки» (номер державної реєстрації 0104U009063; особистий внесок – оцінка потенціалу розвитку підприємства на основі засад його інноваційної політики); «Соціально-економічне відновлення промислових підприємств» (номер державної реєстрації UKR/04/MOI FRG; особистий внесок – розроблено підрозділ «Визначення пріоритетних напрямів і ефективних форм інноваційного розвитку підприємств ПЕК України»), а також до плану науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: за темою 3.1.5.63 – «Схема (Прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу» (розділ «Паливно-енергетичний комплекс»; номер державної реєстрації 0104U003168), де автором проаналізовано стан і ефективність енергозабезпечення країни із визначенням внеску вуглеводного сектору ПЕК України.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в теоретичному обґрунтуванні й розробці практичних рекомендацій щодо підвищення рівня енергетичної безпеки шляхом розробки основних напрямів впровадження інноваційних технологій у розвиток підприємств вуглеводного сектору ПЕК України.

Відповідно до мети в роботі було поставлено та реалізовано такі завдання:

визначити роль, місце та основні тенденції розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК за умов трансформації суспільно-економічних відносин в Україні;

обґрунтувати концептуальні підходи щодо вирішення проблем забезпечення потреб у вуглеводнях на основі інноваційної підтримки підприємств вуглеводного сектору ПЕК України;

здійснити економічну оцінку ресурсного та виробничого потенціалу підприємств вуглеводного сектору ПЕК і визначити перспективи його розвитку;

дослідити інноваційні підходи щодо використання альтернативних джерел енергії;

визначити пріоритетні напрями і ефективні форми інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України;

обґрунтувати методичні підходи до формування інноваційної політики підприємств вуглеводного сектору ПЕК України;

визначити механізм реалізації інноваційної підтримки розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України;

обґрунтувати методичні підходи щодо оцінки ефективності інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору.

Об’єкт дослідження – процес розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України.

Предмет дослідження – сукупність теоретичних, методичних і прикладних проблем розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України.

Методи дослідження. При вирішенні поставлених у дисертаційній роботі завдань використовувались такі загальнонаукові прийоми і методи дослідження: економіко-статистичного та порівняльного аналізу – при аналізі сучасного стану підприємств вуглеводневого сектору ПЕК; функціонального аналізу – при обґрунтуванні теоретичних засад розвитку підприємств; економіко-математичного, експертних оцінок – при розробці інструментарію визначення ефективності розвитку підприємств; балансового – при визначенні основних економічних зв’язків, темпів і пропорцій розвитку, структурних змін у виробництві та споживанні в галузі; системного підходу – при розробці функціонально-організаційної схеми енергоефективності та розвитку підприємств. Обробка інформаційних матеріалів здійснювалась із використанням прикладного програмного забезпечення (MS Excel).

Теоретичною та інформаційною базою дисертаційної роботи стали монографічні і наукові дослідження вітчизняних та зарубіжних авторів, чинні законодавчі та нормативні правові акти України, що регламентують функціонування підприємств вуглеводного сектору ПЕК України, офіційні дані Державного комітету статистики України, Міністерства палива і енергетики України та звітна інформація Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», ВАТ «Укртранснафта», ДК «Укртрансгаз», ВАТ «Укрнафта», ДП «Укргазвидобування», ЗАТ «СервісНафтаГаз», нафтопереробних заводів України, матеріали засобів масової інформації та мережі Inte
et, результати власних спостережень автора на підприємствах.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробці методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України. Основні положення дисертації, що визначають її наукову новизну та виносяться на захист, полягають у наступному:

Вперше:

обґрунтовано концептуальні підходи до альтернативного забезпечення потреб у вуглеводневих енергоносіях на основі інноваційної підтримки підприємств вуглеводного сектору ПЕК України з урахуванням енергозбереження, залучення альтернативних видів палива і джерел енергії, ефективного використання транзитного потенціалу транспортування нафти і природного газу, що дозволяє удосконалити структуру паливно-енергетичного балансу та визначити напрями основних перспективних заходів стабілізації енергозабезпечення України.

Удосконалено:

методологічні положення комплексного дослідження щодо інноваційної підтримки підприємств вуглеводного сектору ПЕК з визначенням основних напрямів активізації інноваційних процесів, оцінки їх ефективності та механізму реалізації інновацій, що дозволяє розробити напрями розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України як фактору підвищення ефективності енергозабезпечення країни;

методику оцінки ефективності проектів інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК на основі розробки базової системи показників-індикаторів щодо характеристики їх інвестиційної привабливості для потенційних інвесторів, що дозволило провести розрахунки щодо підвищення ефективності та зниження ризику управлінських рішень;

підходи до реалізації проектів інноваційного розвитку підприємств в контексті активізації енергозбереження та залучення нетрадиційних і відновлюваних видів палива та джерел енергії для задоволення попиту на вуглеводні, що на відміну від існуючого порядку впровадження інновацій, ґрунтується на забезпеченні збалансованості реалізації проектів на всіх стадіях виробництва вуглеводнів шляхом розробки відповідних програм їх розвитку і створення сприятливих умов комплексного втілення в межах довгострокової енергетичної політики, що дозволяє визначити ефективні форми інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України;

механізм реалізації інноваційних заходів на підприємствах вуглеводного сектору ПЕК України за рахунок визначення нормативно-правового регулювання інноваційної діяльності як фактору стимулювання інвестицій в інноваційні процеси, що дозволяє забезпечити інноваційну та інвестиційну привабливістю галузі у відповідності до вимог законів України, норм патентного законодавства, охорони інтелектуальної власності.

Набули подальшого розвитку:

визначення ролі, тенденції та напрямів розвитку вуглеводного сектору ПЕК України щодо стабілізації енергозабезпечення країни в перспективі на основі використання новітніх технологій та активізації наукових досліджень, розробки наукоємних виробництв і підвищення їх якості відповідно до світових норм та стандартів, що дозволить підвищити енергетичну безпеку країни;

комплекс пропозицій щодо використання альтернативних джерел енергії, які, на відміну від існуючих, дають змогу підвищити обґрунтованість пріоритетів державної енергетичної політики при реалізації проектів розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України, що сприяє забезпеченню енергетичної безпеки України;

методика оцінки перспектив енергозабезпечення за рахунок підвищення ефективності використання трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, реорганізації управління в галузі, трансформації процесу постачання видобутку й виробництва, що дозволяє оцінити реальні можливості ресурсного та виробничого потенціалу у перспективі та підвищити рівень самозабезпечення енергоносіями;

обґрунтування методичних підходів до формування інноваційної політики підприємств вуглеводного сектору ПЕК України на основі визначення пріоритетів у розвитку сировинної бази, виявленні резервів підвищення ефективності роботи підприємств з урахуванням оцінки ресурсного й виробничого потенціалу галузі, що дозволить забезпечити стійкий розвиток підприємств сектору.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці практичних рекомендацій щодо визначення ефективності інноваційного розвитку підприємств вуглеводного сектора ПЕК, які можуть слугувати методологічною базою для прогнозів, стратегій і програм перспективного розвитку підприємств комплексу, що формуються відповідними державними органами, науковими і проектними організаціями. Основні наукові положення роботи доведено до рівня методичних рекомендацій, які можна використовувати у практиці господарювання підприємств вуглеводного сектора ПЕК України.

Обґрунтовані в дослідженні рекомендації схвалено та прийнято до впровадження у ВАТ «СервісНафтоГаз» (довідка впровадження 19/12-1 від 19.12.2007 року), ДК «Укргазвидобування» (акт впровадження № 1-06-03584 від 17.05.2008 р.), у комплексних розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 01-11/336 від 12.05.2008 р.), Полтавською обласною державною адміністрацією (акт впровадження № 1-1/1566 від 29.12.2007 р.). До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать: розробка організаційно-економічного механізму інноваційної підтримки підприємств вуглеводного сектору з обґрунтуванням альтернативних варіантів інвестування інноваційного проекту та визначенням перспективного розвитку підприємств вуглеводного сектору ПЕК України.

Результати дослідження, запропоновані автором, використовуються в навчальному процесі Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая (м. Київ) при викладанні дисциплін «Економіка та організація інноваційної діяльності» та «Інноваційний менеджмент» (довідка №02/1218-1 від 2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним завершеним науковим дослідженням автора. Наукові положення, висновки, пропозиції та рекомендації, викладені в дисертаційній роботі, публікаціях автора за темою дисертації, отримані ним особисто в результаті власних досліджень. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження апробовані в доповідях і повідомленнях на 7-ми науково-практичних конференціях, зокрема: II Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених за підтримки Київської міської державної адміністрації «Крок у майбутнє» (м. Київ, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління стратегічними змінами на підприємстві: концептуальні засади, методологія та практика» (м. Київ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення інформаційного середовища прийняття рішень в обліку, аналізі та аудиті» (м. Мукачево, 2005 р.); Наукових конференціях молодих вчених, аспірантів та студентів (м. Київ, 2006, 2007 р.); VIII Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців «Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці» (м. Київ, 2008 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Методологія та практика менеджменту на порозі XXI століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти» (м. Полтава, 2008 р.).

Публікації. Основні ідеї, положення і результати дослідження опубліковані у 16 наукових працях загальним обсягом 5,82 д. а., в т.ч. 5,43 д. а. належить особисто автору, з них 7 опубліковано у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура і дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаної літератури з 151 джерела. Обсяг основного тексту дисертації – 167 сторінок, що вміщує 29 таблиць, 3 рисунки (із них 2 таблиці та 2 рисунки розміщені на 4 окремих сторінках), 2 додатки на 8 сторінках.