Актуальність теми. В останні десятиріччя у світі та Європі зокрема все більшого визнання і прихильності набуває концепція багатофункціонального розвитку сільської місцевості та диверсифікації виробничої діяльності і послуг в агробізнесі. Її сутність полягає у необхідності забезпечення належних умов для розвитку села та сільського способу життя у декількох напрямах. При цьому особлива увага звертається на невиробничу діяльність, оскільки виключно аграрне виробництво не може забезпечити гармонійного довкілля та матеріальних благ сільським мешканцям. Важливим напрямом реалізації такої стратегії є розвиток сільського та аграрного туризму. Крім того, він забезпечує підвищення зайнятості сільських жителів, зростання трудового потенціалу села, розбудову благоустрою сільських населених пунктів.
В Україні сільський зелений туризм, екотуризм та аграрний туризм оцінюється та досліджується як один із пріоритетних напрямів забезпечення комплексного розвитку сільських територій, диверсифікації аграрного виробництва та збільшення ємкості регіональних продовольчих ринків. У своєму функціонуванні він орієнтується насамперед на ті регіони країни, де існують відповідні рекреаційні ресурси та соціально-економічна потреба у цьому виді господарювання. Повною мірою до таких регіонів належить Херсонська область, де є сприятливі рекреаційні та культурно-історичні ландшафти; значна приморська та прирічкова берегова лінія й приаквальні території. При цьому економіка регіону ґрунтується переважно на промисловому та аграрному виробництві і у сільській місцевості диверсифікована вкрай недостатньо. У цьому розумінні агротуризм не конкурує, а доповнює традиційні напрями та форми господарювання, де використовуються просторові природні ресурси.
В таких умовах науково-методичне та практичне вдосконалення управління туристичною діяльністю на базі аграрних підприємств з використанням феноменів самобутності побуту, народних традицій і промислів, етнокультурних особливостей сільської місцевості, сільського способу життя набуває все більшого теоретичного та практичного значення.Це підкреслюється у працях Ф.Заставного, О.Єрмакова, М.Костриці, Л.Лендєла, В.Липчука, Л.Мармуль, О.Сарапіної, Л.Чернюк та інших вчених. Актуальним є виявлення чинників розвитку агротуризму; ідентифікація та класифікація його видів і напрямів; обґрунтування організаційно-економічного механізму здійснення; виявлення зв’язків між аграрною та туристичною діяльністю; впливу агротуризму на ефективність сільськогосподарського виробництва. Цей напрям економіки сільськогосподарських підприємств, аграрної сфери, сільської місцевості розвинутий недостатньо. Особливо це стосується Херсонської області із її аграрною та рекреаційною спеціалізацією, де такі дослідження практично не проводилися.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою комплексної теми наукових досліджень економічного факультету Херсонського національного технічного університету „Розробка стратегії підвищення ефективності суспільного виробництва на підставі інвестиційно-інноваційної діяльності” (номер державної реєстрації 0105U007019) та скоординована з науково - дослідною тематикою Херсонського державного аграрного університету за темою «Організаційно – економічний механізм функціонування підприємницьких структур, систем ціноутворення, фінансово – кредитних відносин, страхування» (номер державної реєстрації 0102U003197).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-теоретичних засад та практичних напрямів розвитку туристичних послуг аграрних підприємств регіону з метою диверсифікації виробничо – економічної діяльності, підвищення рівня розвитку сільської місцевості та престижу сільського способу життя.
Для досягнення поставленої мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
обґрунтувати роль агротуризму в підвищенні ефективності та диверсифікації виробничо- та соціально-економічної діяльності аграрних підприємств та домогосподарств;
визначити сукупність чинників розвитку агротуризму та агротуристичних послуг на мікроекономічному рівні (рівні аграрних підприємств та агроосель);
поглибити методику оцінки ефективності туристичних послуг та продукту агротуризму;
проаналізувати масштаби, особливості, внутрішньорегіональні відмінності, динаміку, проблеми та тенденції розвитку агротуризму на макро- та мікроекономічному рівнях;
здійснити оцінку ємкості та динаміки регіонального ринку агротуристичних послуг;
визначити стратегічні напрями розвитку агротуризму в сільськогосподарських підприємствах з урахуванням його екологізації;
розробити бізнес – плани надання туристичних послуг домогосподарствами;
обґрунтувати організаційно-економічний механізм узгодженого функціонування аграрних формувань з метою здійснення туристичної діяльності.
Об’єктом дослідження є процеси формування, становлення та розвитку туристичних послуг аграрних підприємств та домогосподарств.
Предметом дослідження є сукупність науково-теоретичних, методичних і практичних проблем розвитку агротуризму на рівні підприємств та домогосподарств в умовах аграрної спеціалізації регіону, слабкої диверсифікації економіки, значних масштабів сільських територій і поширення сільського способу життя.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації склали діалектичні основи наукових досліджень в економіці; об’єктивні закони суспільної життєдіяльності; положення економічної теорії ринкової системи господарювання; дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем функціонування та розвитку сільського й аграрного туризму, оцінки його умов і ресурсів; формування організаційно-економічного механізму здійснення туристичних послуг на базі аграрних підприємств та агроосель, його державного регулювання та підтримки. На основі абстрактно-логічного методу уточнено взаємозв’язки категорій: «сільський туризм», «сільський екологічний туризм», «зелений туризм», «екотуризм», «агротуризм»; визначено роль туристичних послуг у диверсифікації аграрної економіки та підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва; сформульовані науково – теоретичні висновки по розділах. Прийоми статистико-економічного методу (порівняння, групування, графічний, кореляційно-регресійний аналіз) використані для оцінки динаміки і тенденцій розвитку агротуризму; взаємозв’язків між аграрною та туристичною діяльністю, інтегрального показника туристичної привабливості території. Для оцінки якісних і кількісних відмінностей агротуризму, особливостей його організації та регулювання на рівні аграрних підприємств та аргоосель за допомогою методу економічного районування здійснена класифікація сільської місцевості з метою ефективного управління на мікро-, мезо- і макроекономічному рівнях.
Наукова новизна одержаних результатів. Найважливішими результатами досліджень, що характеризують їх новизну, є наступні:
вперше:
визначено інтегральний показник туристичної привабливості сільської місцевості регіону через врахування величини площ розміщення туристично-рекреаційних ресурсів та їх обсягів; атрактивності пам’яток; економічної, політичної, екологічної стабільності, якості реклами та повноти інформації;
обґрунтовано соціально – економічний ефект від надання туристичних послуг аграрних підприємств, який формується на місцевому та регіональному рівні, виходячи з ефективності їх номенклатури, диверсифікації аграрної діяльності, розвитку народних і художніх промислів, розбудови туристичної інфраструктури, створення додаткових робочих місць, в т.ч. для сільської молоді.
удосконалено:
методичний підхід щодо моделювання розвитку ринку агротуристичних послуг, що включає взаємопов’язані рівняння пропозиції, попиту та реакцій ринку на зміну цін від надлишкового попиту. В результаті реалізації кінцевого продукту отриманий дохід розподіляється згідно матриці структури капітальних вкладень;
організаційно – економічний механізм функціонування аграрних підприємств та агроосель, що надають туристичні послуги через організаційну модель управління їх об’єднанням, форми оподаткування.
;
набули подальшого розвитку:
оцінка ринку агротуристичних послуг через показники благоустрою сільських населених пунктів, забезпеченості об’єктами соціальної та виробничої інфраструктури, виходячи із чинників попиту і пропозиції;
стратегічні напрями розбудови агротуристичної діяльності аграрних підприємств та агроосель через позитивну динаміку обсягів послуг; рентабельне їх надання при діючих цінах; наявність ресурсів, що забезпечують позитивну динаміку діяльності на внутрішньому, міжрегіональному та зарубіжному ринках, їх соціальну значимість; залучення нових видів атракцій, прогнозування розвитку туристичних послуг аграрних підприємств з визначенням етапів та обсягів їх збільшення;
структура бізнес – планування агротуристичних послуг аграрних підприємств та агроосель, яка включає: оцінку ринку туристичних послуг, пошук через мережу Інтернет іноземних фірм, зацікавлених в організації туризму своїх громадян, визначення відносної та абсолютної доходності проекту.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати та висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для подальших досліджень розвитку агротуризму як важливого напряму підвищення ефективності функціонування аграрних підприємств та домогосподарств. Рекомендації автора щодо організації та регулювання туристичної діяльності підприємств агропромислового комплексу використані Головним управлінням економіки Херсонської обласної державної адміністрації при розробці Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року (довідка №58-525-39/9-08/2 від 16.01.2008р.); Головним управлінням агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації (довідка №8-700-4/19 від 14.01.2008р.) у вирішенні проблем диверсифікації агропромислового комплексу; в організації та бізнес-плануванні туристичної діяльності агрооселі «Чайка» м.Гола Пристань (довідка №4 від 10.01.2008р.)
Результати і висновки роботи впроваджені у навчальний процес Херсонського державного аграрного університету, Херсонського національного технічного університету при викладанні курсів «Економіка сільського господарства», «Планування діяльності виробництва», «Економіка підприємства», «Інфраструктура агропромислового виробництва» (довідки № 66-05/41 від 07.02.2008р. та №І12-50/55 від 08.02.2008р.).
Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації є особистим напрацюванням автора. У наукових працях, що опубліковані у співавторстві, особистий внесок дисертанта полягає в постановці і розробці основних наукових положень.
Апробація результатів дослідження.Підсумки наукового дослідження доповідались автором і були схвалені на міжнародній конференції “Україна – Чехія – ЄС: Сучасний стан та перспективи” (м. Прага – Херсон, 2006р.); міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку депресивних регіонів” (м. Ніжин, 2007р.); міжнародній науково-практичній конференції “Соціально–економічні шляхи розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Херсон, 2007р.); Шостому Пленумі економістів України та міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економіки” (м. Київ, 2007р.); на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу ХНТУ у 2004- 2007 рр.
Публікації. Основні положення та результати дослідження опубліковані у 9 наукових працях, з яких 5 – у фахових виданнях. Загальний обсяг праць складає 4,1 друк. арк., в т.ч. 2,9 друк. арк. у фахових виданнях.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 180 найменувань, 5 додатків. Загальний обсяг роботи - 195 сторінок комп’ютерного тексту. Вона містить 40таблиць, 21 рисунок і 15формул.
