МОДЕЛІ ЕРОЗІЙНО-АКУМУЛЯТИВНИХ ПРОЦЕСІВ НА ОСНОВІ СИСТЕМНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ФОРМУВАННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ ПОВЕРХОНЬ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено її мету та задачі досліджень; сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про апробацію результатів досліджень, публікації, які висвітлюють основний зміст роботи, а також її зв’язок з науковими програмами.

Перший розділ містить огляд літератури та обґрунтування вибору напрямків досліджень дисертаційної роботи, зокрема, виконано аналіз наукових робіт фахівців:

– з прикладної геометрії: К.І. Валькова, В.М. Верещаги, В.В. Гнатушенко, Г.С. Іванова, С.М. Ковальова, В.М. Корчинського, І.І. Котова, Л.М. Куценка, Д.Ф. Кучкарової, В.Г. Лі, В.Є. Михайленка, В.М. Найдиша, А.В. Найдиша, О.Л. Підгорного, В.О. Плоского, Ф. Препарати та М. Шеймоса, Є.В. Пугачова, С.І. Пустюльги, М.М. Рижова, Н.А. Риніна, К.О. Сазонова, О.В. Толока, О.В. Чернікова, їх учнів та інших;

– з геодезії, фотограмметрії та геоінформатики: Х.В. Бурштинської, С.П. Войтенка, О.Ю. Карпінського, В.О. Катушкова, Д.В. Лісицького, А.А. Лященка, Р.М. Рудого, Р.В. Шульца, В.Я. Цветкова, О.Я. Кравець, О.М. Левченка та інших;

– з гідрології, ерозіознавства: Ц.Е. Мірцхулави, М.М. Протодьяконова, О.О. Світличного, І.К. Срібного, Г.П. Сурмача, Г.І. Швебса, М.Дж. Кіркбі та інших;

– з теорії систем: Т.І. Алієва, І.В. Блауберга, Дж. Кліра, Б.Я. Совєтова, Ю.П. Сурміна та інших.

В результаті аналізу встановлено наступне: 1) між досліджуваними науковими галузями відсутній повноцінний інформаційний обмін, що стримує можливості розвитку відповідної інструментальної бази; 2) відсутня системність у створенні та використанні методів та моделей формування топографічних поверхонь в різних практичних задачах, зокрема, множина методів і моделей та сукупність практичних задач є невпорядкованими та неузгодженими з точки зору системного застосування.

В зв’язку з цим визначені основні напрямки досліджень, що відповідають розробленим на основі докторської роботи проф. В.О. Плоского технологічним принципам узгодження структур об’єктів моделювання та відповідних методів та моделей «під задачу» (рис. 1). Цифрами (1) – (8) визначено послідовність вирішення задачі.

Другий розділ присвячено системно-геометричному дослідженню методів формування цифрових моделей рельєфу. Виконано аналіз об’єкту моделювання – цифрової моделі рельєфу, в результаті чого розроблено її уявлення як багатокомпонентної складної системи, елементи якої визначають її структуру та якісні характеристики.

На основі узагальнення аналізу ЦМР та способів їх створення визначена структурна формула цифрового опису рельєфу топографічної поверхні:

(1)

де DEM – сукупність уявлень про цифрову модель рельєфу, яка формується на основі взаємодії наступних її елементів: системи даних (СД) – S, алгоритму попередньої обробки – A₀, локалізації методу створення моделі – G/L, базису методу формування моделі рельєфу (алгоритмічна частина) – B, множини переходів станів системи – M, елементів функціональності геометричної моделі цифрового подання рельєфу N(F,A,I,V), якими є геометрична модель (ГМ) форми – F, алгоритмічна ГМ – A, внутрішня ГМ – I , ГМ візуалізації – V.

На якість цифрового опису топографічної поверхні впливають: призначення ЦМР, система вхідних даних, структура ЦМР та метод формування ЦМР. Зазначені чинники взаємопов’язані поміж собою.